16 Жаи Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
симулякрами, котрі нарешті проголошують
універсальну істину етнології.
Ми всі пройшли живими крізь спектральне
світло етнології, або антиетнології, яка є ли
ше чистою формою тріумфальної етнології,
під знаком мертвих відмінностей — і воскре
сіння відмінностей. Тому дуже наївно шука
ти етнології серед Дикунів або десь у країнах
"третього світу" — вона тут, повсюди, в ме
трополіях, серед білих людей, в цілому сві
ті — переписаному, проаналізованому, а по
тім
штучно відродженому в образі реально
го — у світі симуляції, ілюзії істини, шанта
жу реального, вбивства будь-якої символіч
ної форми та її істеричної історичної ретро
спекції — вбивства, першими жертвами яко
го стали Дикуни (шляхетність зобов'язує) та
яке, однак, уже давно поширилося на всі за
хідні суспільства.
Та водночас етнологія дає нам свій єдиний
і останній урок, секрет, який вбиває її (і який
Дикуни знають набагато краще за неї): по
мсту смерті.
Замикання предмета науки тотожне зами
канню божевільних і мертвих. Так само як
ціле суспільство невиліковно заражене цим
дзеркалом божевілля, яке воно саме собі вла
штувало, так і наука може лише померти, за
разившись смертю цього предмета, який є її
оберненим дзеркалом. Ззовні вона опановує
його, та в глибині це він проникає в неї, за
якоюсь несвідомою реверсією, даючи лише
мертві й повторювані відповіді на мертве й
повторюване запитання.
Нічого не змінюється, ні коли суспільство
розбиває дзеркало божевілля (знищує приту
лки, повертає слово божевільним тощо), ні
коли наука, як здається, розбиває дзеркало
своєї об'єктивності (знищується перед своїм
Достарыңызбен бөлісу: