Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри



Pdf көрінісі
бет8/140
Дата26.05.2024
өлшемі1.67 Mb.
#501876
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   140
Symuliakry i symuliatsiia

Прецесія симулякрів 
15 
фантастичнішою, вона досягає своєї чистої 
форми. 
Ось так відісланий до резервації індіанець, 
у своїй скляній труні незайманого лісу, знову 
стає симулятивною моделлю всіх можливих 
індіанців часів до етнології. Остання дозво­
ляє собі розкіш втілюватися, поза власними 
межами, в "неочищену" реальність цих інді­
анців, заново вигаданих нею з голови до 
п'ят, — Дикунів, що завдячують етнології 
тим, що вони залишаються Дикунами: який 
дзеркальний поворот, який тріумф для науки, 
котра, як здавалося, була приречена знищу­
вати їх! 
Звичайно, ці Дикуни — це посмертні істо­
ти: заморожені, доведені до наднизьких тем­
ператур, стерилізовані, захищені до смерті, 
вони стали референційними симулякрами, й 
наука сама стала чистою симуляцією. Те са­
ме відбувається в Крезо, в межах музею "в 
розібраному вигляді", де на місці події було 
музеєфіковано як "історичних" свідків своєї 
епохи цілі робітничі квартали, діючі металу­
ргійні зони, відразу цілу культуру, у тому чи­
слі чоловіків, жінок, дітей — разом із їхніми 
жестами, манерою розмовляти, звичаями, — 
за життя перетворених на скам'янілості, як 
на оглядовому майданчику. Музей, замість 
бути окресленим як геометричний пункт, від­
тепер повсюди — як вимір життя. Так і етно­
логія, замість того щоб обмежити себе як 
предметну науку, відтепер, звільнившись від 
свого предмета, поширюватиметься на всі 
живі речі й ставатиме невидимою, як повсюд­
ний четвертий вимір — вимір симулякра. Ми 
всі тасадаї—індіанці, які знову стали тим, 
чим вони були, тобто такими, на яких, по су­
ті, їх перетворила етнологія, — індіанцями-


16 Жаи Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
симулякрами, котрі нарешті проголошують 
універсальну істину етнології. 
Ми всі пройшли живими крізь спектральне 
світло етнології, або антиетнології, яка є ли­
ше чистою формою тріумфальної етнології, 
під знаком мертвих відмінностей — і воскре­
сіння відмінностей. Тому дуже наївно шука­
ти етнології серед Дикунів або десь у країнах 
"третього світу" — вона тут, повсюди, в ме­
трополіях, серед білих людей, в цілому сві­
ті — переписаному, проаналізованому, а по­
тім штучно відродженому в образі реально­
го — у світі симуляції, ілюзії істини, шанта­
жу реального, вбивства будь-якої символіч­
ної форми та її істеричної історичної ретро­
спекції — вбивства, першими жертвами яко­
го стали Дикуни (шляхетність зобов'язує) та 
яке, однак, уже давно поширилося на всі за­
хідні суспільства. 
Та водночас етнологія дає нам свій єдиний 
і останній урок, секрет, який вбиває її (і який 
Дикуни знають набагато краще за неї): по­
мсту смерті. 
Замикання предмета науки тотожне зами­
канню божевільних і мертвих. Так само як 
ціле суспільство невиліковно заражене цим 
дзеркалом божевілля, яке воно саме собі вла­
штувало, так і наука може лише померти, за­
разившись смертю цього предмета, який є її 
оберненим дзеркалом. Ззовні вона опановує 
його, та в глибині це він проникає в неї, за 
якоюсь несвідомою реверсією, даючи лише 
мертві й повторювані відповіді на мертве й 
повторюване запитання. 
Нічого не змінюється, ні коли суспільство 
розбиває дзеркало божевілля (знищує приту­
лки, повертає слово божевільним тощо), ні 
коли наука, як здається, розбиває дзеркало 
своєї об'єктивності (знищується перед своїм 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   140




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет