164 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
він ще виступає під час дорожньої приго
ди: залишковим випадковим виявом підсві
домого потягу до смерті у нових дозвільних
класів. Автомобіль — це не додаток до неру
хомого домашнього світу, бо домашнього і
приватного світу більше не існує, існують
лише неперервні символи дорожнього руху, і
всюди ми зустрічаємо Нещасний Випадок —
той первісний символ, що не підлягає ревер
сії і свідчить про банальність аномалії смерті.
Він уже не на периферії, він —• в осерді. Він
більше не виняток з тріумфальної раціональ
ності, він перетворився на Правило, він по
шматував і поглинув Правило. Він навіть
уже не "проклята частка", якою сама система
поступається долі і яка включається до її за
гального підрахунку. Все помінялося місця
ми. Сьогодні саме Нещасний Випадок надає
життю бадьорості, саме він, у своєму боже
віллі, становить сексуальний полюс життя. І
автомобіль (магнетична сфера автомобіля),
який врешті-решт обплутав увесь світ своїми
тунелями, магістралями, пандусами, транс
портними розв'язками, своїм пересувним жи
тлом як універсальним прототипом майбут
нього, — не що інше, як його велетенська ме
тафора.
Жодна дисфункція більше не можлива у
світі нещасного випадку — тож не можливе
більше і жодне збочення. Нещасний Випа
док, як і смерть, більше не належить до по
рядку невротичного, придушеного, залишко
вого чи до порядку порушень, він ініціює но
вий спосіб незіпсутої насолоди (всупереч са
мому авторові, який говорить у вступі про
нову зіпсуту логіку, слід опиратися мораль
ній спокусі читати "Аварію" як щось зіпсу-
те), стратегічну реорганізацію життя на осно
ві смерті. Смерть, рани, каліцтва — вже не
"Аварія
165
метафори кастрації, а якраз протилежне, —
навіть переважною мірою протилежне. Зіпсу-
тою є лише фетишистська метафора, спокуса
через модель, через фетиш, що міститься по
середині, чи через посередництво мови. У
цьому місці смерть і секс прочитуються без
посередньо на рівні тіла, без фантазму, без
метафори, без слів — на відміну від Машини
з "Виправної колонії", де тіло, разом із сво
їми ранами, ще тільки носій текстуального
запису. Інша машина, машина Кафки, ще ли
шається пуританською, репресивною "маши
ною зі змістом", як сказав би Дельоз, тоді як
технологія "Аварії" видається блискучою,
спокусливою чи матовою і невинною. Споку
сливою, бо позбавлена сенсу і є тільки дзе
ркалом для розірваних тіл. І тіло Вогана, у
свою чергу, теж дзеркало для погнутих хро
мованих деталей, зім'ятих крил, шматків жер
сті, осквернених спермою. Тіло і технологія
змішані разом, спокушені, безнадійно пере
плутані.
Воган звернув до станції обслуговуван
ня, що її неонова вивіска кинула короткий
відблиск яскраво-червоного світла на під-
кориґовані фото жахливих ран: груди
юнок, деформовані передньою панеллю,
часткова абляція молочної залози... соски,
розсічені металевим знаком у вигляді аб
ревіатури конструктора, що прикрашав
щиток приладів, поранення геніталіїв,
спричинені кожухом рульової колонки і ві
тровим склом (у момент, коли тіла було
викинуто з машини)... Фотографії покалі
чених чоловічих членів, розірваних вульв і
розчавлених яєчок низкою проходили пе
ред моїми очима в різкому неоновому осві
тленні... Багато які з цих документів до-
|