Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- * Від "патафізика" — слова на позначення заумної науки, вигаданої французьким письменником-гуморис- том А. Жарі. (Прим, перекл.) Голограми
| 158 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
налу, а відтак чистому нонсенсу. Будь-яку класифікацію чи будь-яке значення, будь-яку особливість смислу можна, таким чином, зруйнувати простим логічним піднесенням до ступеня X — довести до краю, так, як це має місце з будь-якою істиною, котра ніби проковтує свій власний критерій істини, як ми, помираючи, "проковтуємо своє свідоцтво про народження", і втрачає весь свій сенс: так, за певних умов, можна точно вирахувати вагу землі чи всесвіту, але ця цифра відразу ж видасться абсурдною, тому що вона більше не матиме точки відліку, дзеркала, в якому вона відбивалася б, — це підсумовування, що досить-таки точно відповідає підсумову ванню всіх вимірів реального в його гіперре- альній копії чи підсумовуванню всієї інфо рмації про індивіда в його генетичній копії (клоні), відразу надає йому характеру чогось "патафізичного"*, аж надто розумного. Сам всесвіт, якщо розглядати його глобально, є тим, що не може мати ані якоїсь репрезента ції, ані якогось дзеркального доповнення, ані смислової еквівалентності (надавати йому якогось смислу, якоїсь ваги так само абсурд но, як визначати його звичайну вагу). Смисл, істина, реальне можуть виявлятися лише ло кально, в обмежених умовах, це часткові ре чі, часткові результати дзеркального відобра ження та еквівалентності. Будь-яке копі ювання, будь-яке узагальнення, будь-яке до ведення до краю, будь-яке голографічне по ширення (несмілива спроба подати вичерп ний звіт про всесвіт) виставляє їх у своїй смі ховинності. * Від "патафізика" — слова на позначення заумної науки, вигаданої французьким письменником-гуморис- том А. Жарі. (Прим, перекл.) Голограми 159 Якщо дивитися на них під цим кутом зору, то навіть точні науки небезпечно наближа ються до "патафізики". Адже в них є щось від голограми та об'єктивістського потягу до розчленування та повторного складання сві ту, з дотриманням точності в найменших від ношеннях, потягу, що грунтується на впертій та наївній вірі в угоду, за якою речі подібні до себе самих. Реальне (реальний предмет), як вважають, дорівнює саме собі, воно має бути схожим на себе так, як обличчя схоже на себе у дзеркалі, — і ця віртуальна поді бність є насправді єдиним означенням реаль н о г о — і будь-яка спроба, з голографією включно, яка спирається на неї, лише розми натиметься зі своїм предметом, адже вона не бере до уваги його тінь (саме через це він не буває схожим на себе самого), цю приховану грань, де предмет зазнає руйнування, його таємницю. Вона буквально перестрибує че рез його тінь і поринає, аби самій згубитися там, у транспарентність. |