Словник термінів з метеорологіїї та гідрології
жүктеу/скачать 206 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Джерело
- Диск Секкі
- Добова амплітуда
- Довжина річки
- Донні відкладення
- Дрейф льоду
- Екваторіальний мусон
- Епілімніон
- Ефективне випромінювання
- Живлення річок і озер
- Заводь
- Закраїна
- Засів хмар
- Засушлива зона
- Затор льоду
- Зиб (мертва зиб)
- Зони дивергенції в океані
- Зони конвергенції в океані
- Ізобари
- Ізогієти
- Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким)
- Інсоляція
- Інфільтрація
ДДельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка. Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб. Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод. Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі. Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах. Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях. Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента. Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк. Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла. Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води. Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми. Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше. Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями. Дрейфові течії – див. вітрові течії. ЕЕвтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності. Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 150 – 200 північної широти. З екваторіальною депресією повязана зона конвергенції і активної конвекції. Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 – 280 С, високою насиченістю вологою. Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон. Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію. Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах. Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини. Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується. ЖЖивлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера. ЗЗабереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням. Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується. Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів. Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом. Закраїна – смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед скресом річки. Заморозок – зниження температури повітря до відємних значень на загальному фоні додатніх температур. Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар. Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті. Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження. Затока – частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. Затор льоду – нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ. Звивистість річок – зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що зєднує витік і гирло. Зиб (мертва зиб) – довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції. Злива – короткочасні опади значної інтенсивності. Зони дивергенції в океані – зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану. Зони конвергенції в океані – зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій. Зоря – світові явища в атмосфері, повязані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця. ІІзобари – ізолінії величин атмосферного тиску. Ізобати – ізолінії глибин океану, моря, озера. Ізогаліни – ізолінії однакової солоності води. Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу. Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо) Ізотерми – ізолінії однакових температур. Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі. Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії повязані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години. Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності. Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий. Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до відємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі. Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо). Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см2) за одиницю часу (1 хвилина). Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу. Інфільтрація – проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод. Інфлюація – витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори. Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації. жүктеу/скачать 206 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|