Словник термінів з метеорологіїї та гідрології
Радіаційний баланс земної поверхні (залишкова радіація)
жүктеу/скачать 206 Kb.
|
РРадіаційний баланс земної поверхні (залишкова радіація) – різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні. Радуга – оптичне явище в атмосфері, що уявляє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на фоні хмари, якщо вона розташована напроти Сонця. Повязана з дифракцією, заломленням і відбиттям світла в водяних краплях. Рапа – насичена, солями вода солених озер. “Ревучі сорокові” – традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми. Регенерація циклону – вторинне занурення циклону, який почав заповнюватись, внаслідок вторгнення в район циклону свіжої маси холодного повітря. Регулювання стоку – штучний перерозподіл стоку за часом відповідно вимогам споживання, який відбивається в збільшенні чи зменшенні стоку в порівнянні з природним режимом в певні періоди. Режим річок – закономірна зміна стану річок за часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Виявляється у вигляді коливань рівней і витрат води. Реліктові озера – озера, які є залишками моря, що колись існувало на місці, де вони зараз знаходяться. Рідкий наліт – плівка води, що утворюється на навітряних холодних схилах (стінках) при надходженні теплого повітря. Річка – водний потік, що тече в сформованому ним руслі. Характеризується довжиною, широтою, площею басейну, глибиною, падінням, рівнями, витратами води і наносів, хімічним складом. Річкова мережа – сукупність всіх річок, що знаходяться в межах певної території. Річкова система – сукупність притоків головної річки. Річковий басейн – частина земної поверхні, з якої стік води потрапляє в окрему річку чи річкову систему. Річковий стік, обєм стоку – кількість води, що протікає в річному руслі за певний період часу. Роза вітрів - діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків в даній місцевості (за місяць, сезон чи рік). Розсіл, розсільні води – води, в яких вміст розчинених солів складає більше 50 г/л. Роса – дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах в результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні. Русло – найбільш знижена частина річкової долини, по якій відбувається стік води на протязі всього року. С Самум – шквалистий гарячий вітер з піщаною чи пильною бурею в пустелях Аравії та Північної Африки. Сапропель – органічний мул, що утворюється на дні застійних водойм в результаті перегнивання залишків рослинних і тваринних організмів. Світовий океан – водний простір земної кулі за межами суходолу. Сезонна мерзлота – природне явище, що викликає утворення мерзлих горизонтів, які відтають протягом теплого періоду. Сейжи – стоячі хвилі в невеликих замкнених водоймах, які є коливанням всієї маси води відносно центра водойми під впливом різної зміни атмосферного тиску. Сель – короткочасний бурхливий паводок на гірських річках з величезною кількістю наносів, що надає йому характер бруднокамінного потоку. Семиарідний клімат, напіварідний клімат – клімат із зволоженням, але частими засухами. Характерний для степів. Середземні моря – моря, які сильно врізаються в суходіл і сполучаються з океаном однією чи декільками протоками. Середземноморський клімат – вид субтропічного клімату з сухим літом та дощовою зимою. Сизигійний приплив – найбільший приплив, коли Сонце і Місяць знаходяться з однієї сторони від Землі і їх сили тяжіння складаються. Сила вітру – швидкість вітру, що визначається в балах за шкалою Бофорта. Сила Коріоліса – див. відхиляюча сила обертання Землі. Сила тертя – результуюча напрямків, що діють на одиничний обєм повітря. Сила тертя зменшує швидкість вітру і відхиляє його напрямок в сторону низького тиску. Синоптика – наука про передбачення погоди. Скрес річок – процес руйнування льодового покриву на річках . Смерч – сильний атмосферний вихор з вертикальною віссю в декілька десятків метрів. Виникає під потужною купчасто-дощовою хмарою і переміщується разом з нею. Швидкість руху повітря в середині смерчу досягає 100 м/с при сильній висхідній складовій. Сніг – тверді опади у вигляді шестигранних платівок чи шестигранних призм. Випадає в основному з шарувато-дощових хмар. Снігова крупа – тверді опади, що випадають з хмар у вигляді сніжних білих комочків неправильної округлої форми. Снігова лінія – межа, вище якої в горах зберігається сніг, який не тане, і не перетворюється в лід. Снігомір – прилад для визначення щільності снігу. Снігура - вязка кашеподібна маса, що утворюється за умов рясного снігопаду на охолоджену воду. Сніжний покрив – шар снігу, що лежить на поверхні ґрунту; утворюється внаслідок снігопадів. Термін вживається, якщо шар вкриває більше половини видимої поверхні в даному регіоні. Сніжники – скопичення снігу і фірну в гірських місцях, захищених від вітру, які лежать протягом всього року. Солоне озеро – озеро, вода якого має солоність від 24,7 0/00 до 47 0/00. Солярний клімат – клімат, який описується на основі надходження сонячної радіації, інші складові не враховуються. Сонячна активність – сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності – сонячні плями, факели, флоккули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату. Сонячна радіація – випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с. Сонячна стала – інтенсивність сонячної радіації, що надходить перпендикулярно верхній межі атмосфери. Стандартне значення її 1,98 кал/хв на 1 см2 поверхні. Сплавина – шар рослинності, який наростає від берегів і утворює майже суцільний покрив на поверхні водойми. Сріблясті хмари – тонкі хмари, що розташовані на висоті 80 км. Спостерігаються влітку в північній частині горизонту в високих широтах. Стариця – відокремлена від річки ділянка її колишнього русла. Спочатку є старичним озером, яке поступово заноситься наносами, заростає і перетворюється на болото, а потім – вологі луки. Стічні води – побутові, промислові, забрудненні відходами промисловості води, які видаляються з території населених пунктів і промислових обєктів через каналізацію. Стокові течії в океанах і морях – течії, викликані похилом рівня моря під впливом місцевого підвищення чи зниження від надходження морських чи річкових вод, випадання атмосферних опадів чи випаровування. Наприклад, Флоридська течія. Стратифікація атмосфери – розподіл температури в атмосфері з висотою. Вона може бути стійкою – вертикальний градієнт температури менший від адіабатичного, нестійкою – більше адіабатичного чи байдужою – дорівнює адіабатичному. Нестійка стратифікація підтримує розвиток конвекції і хмарності. Стратосфера – шар атмосфери між тропосферою і мезосферою, тобто від 10-18 км до 40-50 км. Містить озон, який активно поглинає ультрафіолетову радіацію. Стрежень річки – лінія найбільших швидкостей течії в річковому потоці. Стремнина – порожиста ділянка річки з великими швидкостями. Струйна течія – переніс повітря в верхній частині тропосфери та нижній частині стратосфери у вигляді вузької течії західного напрямку зі швидкістю 200 км/год. Сублімація – перехід води з газоподібного стану в твердий. Сумарна радіація – сукупність прямої сонячної радіації і розсіяної, що надходить на горизонтальну поверхню. Сумарне випаровування – випаровування з земної поверхні, включає транспірацію рослин. Сутінки – оптичне явище, що спостерігається перед сходом чи після заходу Сонця. Сухоадіабатичний градієнт – зміна температури в сухому повітрі, що адіабатично підіймається чи опускається на одиницю відстані по вертикалі. Дорівнює +10С на 100 м. Сухоадіабатичний процес – адіабатичний процес, що відбувається в ненасиченому повітрі. Зміна температури при підйомі чи опусканні відбувається відповідно сухоадіабатичному градієнту. Суховій – вітер при високій температурі і низькій вологості повітря. При суховії підвищується випаровування, що призводить до нестачі вологи у ґрунті. Суцільні опади – опади, що випадають зі складно-дощових хмар: довготривалі, середньої інтенсивності. Схильний стік – безрусловий стік, що формується в межах схилу. Т Тайфун – назва тропічних циклонів штормової та ураганної сили на Далекому Сході. Талик – ділянка ґрунту чи гірської породи, що відтала в області багаторічної мерзлоти. Тальвег – лінія, що зєднує найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки. Твердий наліт –білий шар з дрібних льодяних кристаликів, що утворюється на повітряних схилах при надходженні теплої маси повітря. Твердий стік річок – тверді частки, влекомі і звішені в водному потоці річки. Характеризуються обємом твердої речовини, який виноситься за одиницю часу через поперечний переріз русла. Тверді опади – атмосферні опади у вигляді льодяних часток: сніг, крупа, льодяний дощ, град, іній, паморозь, твердий наліт, гололід. Тектонічні озера – озера, западини яких утворені тектонічними процесами: Байкал, Іссик-Куль, Танганїка тощо. Температурна стратифікація – розподіл температури води по вертикалі в морях, озерах, водосховищах. Тепла повітряна маса – маса повітря, що переміщується на більш холодну поверхню. Теплий фронт – атмосферний фронт, що рухається в сторону холодного повітря. Частіше пов’язаний з системою шарувато-дощових опадів, суцільними дощами і подальшим потеплінням. Теплове випромінювання – випромінювання всіх тіл, які мають температуру вище абсолютного нуля. Тепловий баланс земної поверхні – сума потоків тепла, що надходять та відходять від земної поверхні. Рівняння теплового балансу: R де R – радіаційний баланс; P – потік тепла від атмосфери до Землі і зворотньо; B – потік тепла від Землі в глиб ґрунту і зворотньо; LE – витрати тепла та випаровування води. Рівняння застосовують до любого проміжку часу. Територіальні води – смуга моря, що прилягає до берега і знаходиться під суверенітетом держави, яка розташована на узбережжі і є складовою території цієї держави. Дорівнює 12 морським милям. Термальні води – підземні води, що мають підвищену температуру (вище 200С). Термічний градієнт в атмосфері – зміна температури повітря по вертикалі у вільній атмосфері. Дорівнює 0,60С на кожні 100 м в тропосфері. Термічний екватор – ізотерма з найбільш високою температурою повітря за місяць. В січні він співпадає з географічним, до липня переміщується на 20-250С північної широти. Термокарст – процес протанення багаторічних мерзлих ґрунтів, що містять лід. В результаті утворюються котловини, провали тощо. Точка роси – температура, при якій повітря досягає стану насиченості при даному вмісті водяної пари. Транзитна річка – річка, водний режим якої не відповідає фізіко-географічним умовам територій, по яких вона протікає, тому що сформована в інших областях. Транспірація – випаровування води зеленими частками рослин. Тромб – сильний вихор (смерч) над суходолом діаметром в декілька десятків метрів, що виникає під грозовою хмарою в жарку погоду. Тропіки – паралелі, які відстоять на 23027 на північ і південь від екватора. В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зениті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня) – на південному. Тропічне повітря – повітряні маси, сформовані в тропічних широтах. Характеризуються високими температурами, низькою відносною вологістю і запиленістю. Тропічний фронт – зона поділу між тропічним і екваторіальним повітрям. Тропічний циклон – атмосферний вихор, який виникає в тропічних широтах над теплою морською поверхнею. Супроводжується утворенням потужних грозових хмар, випадінням зливових опадів і штормової сили вітрами. Тропічні мусони – мусони тропічних широт, найбільш поширені в басейні Індійського океану, в центральних районах Африки, на півночі Австралії. Повязані з переміщенням термічного екватора внаслідок більшого прогріву суходолу в північній півкулі. Тропосфера – нижній шар атмосфери, в якому зосереджено більше 4/5 всієї маси атмосферного повітря і майже вся атмосферна водяна пара. Характеризується зменшенням температури з висотою в середньому на 60С на кожний кілометр. Туман – скопичення продуктів конденсації, звішених в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води. У Ультрафіолетова радіація – сонячна радіація з довжиною хвилі менше 0,4 мікрона, яку не сприймає око, але має сильний хімічний і фізіологічний вплив. Улоговина озера – природна заглибина різного походження (тектонічного, завального, льодовикового тощо), заповнена водою. Ураган – вітер руйнівної сили зі швидкістю 30 м/с і більше. Уріз води – лінія перетину вільної поверхні води з поверхнею суходолу. Ф Фата-Моргана – складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів. Віддалені предмети при цьому видно багаторазово і з спотворенням. Фен – вітер, який часто буває сильний і поривчастий з високою температурою і низькою відносною вологістю, дує з гір в долини в багатьох гірських системах. Фірн – зернистий лід, що складається з маси повязаних між собою льодяних крупинок. Утворюється в льодовиках. Фірнове поле (фірновий басейн) – область живлення льодовика, накопичення сніжних опадів та рекристалізації їх при ущільненні в фірн та лід. Фітоклімат – атмосферні умови в середовищі поширення рослин: в травостої, в кронах дерев тощо. Фіумари – невеликі річки в середземноморських країнах, які пересихають влітку і мають бурхливі паводки в період зимового півріччя. Флюгер – прилад для визначення напрямку і швидкості вітру. Фронт атмосферний – перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями. Фронт між повітряними масами, що рухаються, перетинається з площиною горизонту під кутом менше 10. Довжина фронту може бути декілька тисяч кілометрів. Висхідний рух теплого повітря над холодним призводить до утворення хмарних систем. Фронтогенез – утворення фронту, обумовленого особливостями поля вітру при нерівномірному розподілі температури повітря. Фронтоліз – розмивання фронту, ослаблення його різкості і зникнення. Фумароли – міста виділення газо і пароподібних продуктів в кратерах вулканів чи в лавових потоках. Футшток – рійка з діленнями на водомірному посту для спостережень за рівнем води в морі, річці, озері. Від нуля Кронштадського футштоку Балтійського моря вимірюють абсолютні висоти. Х Хвилі – коливальні рухи водної маси в морях, океанах, озерах, викликані вітром, зміною атмосферного тиску, землетрусами тощо. Хіоносфера – шар атмосфери, в середині якого можливий постійний додатній баланс атмосферних опадів. Нижня межа хіоносфери при змиканні з гірськими хребтами утворює снігову лінію. Хмари – скопичення на певній висоті в тропосфері продуктів конденсації водяної пари (водяні хмари) чи кристалів льоду (льодяні хмари), чи тих і других (змішані хмари). Хмарна система – сукупність хмар, що має певну структуру і займає великий простір (маються на увазі фронтальні та циклонічні системи). Хмарність – ступінь вкриття неба хмарами в балах від 0 (ясно) до 10 (похмуро). Ц Цвітіння води – інтенсивний розвиток низьких рослинних організмів в верхньому шарі води водойм. Центри дії атмосфери – області високого та низького тиску в атмосфері на картах розподілу тиску на земній кулі. Циклогенез – утворення циклона, в помірних широтах виникає на фронтах. Циклон – атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі – за годинниковою стрілкою. Проходження циклону повязане з утворенням потужної хмарності і випадінням опадів. Цунамі – гігантські хвилі, які виникають на поверхні океану внаслідок потужних землетрусів. Висота хвилі в відкритому океані – 2-3 м, у берегів може досягати 15-30 м. Має велику руйнівну силу. Ш Шар стоку – кількість води, що стікає з 1 км2 водозбору за певний період часу; підраховується відношенням обєму стоку до площі водозбору. Одиниця виміру – міліметри (мм). Шар тертя – шар атмосфери від земної поверхні до висоти 1000 м, де спостерігається помітна дія тертя на повітря, що рухається. Шарувато-дощові хмари – рівний сірий хмарний покрив, з якого випадають суцільні опади чи мряка. Диск Сонця чи Місяця не просвічує, тому що покрив має велику вертикальну потужність. Висота хмар 50-100 м. Міжнародна назва - Nimbostratus. Розвиваються на атмосферних фронтах. Шарувато-купчасті хмари – хмари у вигляді сірих чи білих пасм, валів, між якими просвічує небо. Висота хмар від 50 до 1000 м, вертикальна потужність невелика. Міжнародна назва - Stratocumulus. Утворюються чи при порушенні шаруватих хмар, чи при злитті купчастих. Шаруваті хмари – сірий, однорідний шар хмарності. Опади не випадають. Висота нижньої межі до 2000 м. Міжнародна назва - Stratus. Утворюються на фронтах, згодом розвиваються в шарувато-дощові. Швидкість вітру – швидкість руху повітря, що вимірюється в м/с, в вузлах. Швидкість течії – переміщення водних мас за одну секунду, вимірюється в м/с. Шельфові льодовики – маса льоду, продовження материкового щита, розташованого на шельфі. Частково лежать на підводних островах, скелях, частково плавають. Зустрічаються в Антарктиді. Шквал – різке посилення вітру протягом короткого проміжку часу. Швидкість вітру може перевищувати 30 м/с, тривалість – декілька хвилин. Шорсткість русла – нерівності поверхні дна і стінок каналів та річкових русел. Обумовлює опір руху води. Залежить від складу ґрунту, характеру рослинності в руслі, наявності каменів, цурпалок тощо. Штиль – безвітря чи слабкий вітер до 0,5 м/с. Шторм – тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю 20 м/с і більше. При швидкостях більше 30 м/с – говорять про ураган. Штучні опади – опади, що випадають в результаті технічних заходів, що порушують стійкість хмар. Шуга – крихкі, білястого кольору грудки льоду, що зявляються на воді перед льодоставом. Утворюються з льодяного сала, а інколи, і з донного льоду, що спливає. Щ Щільність снігу – відношення обєму води, що отримують при розтопленні певної проби снігу, взятої зі снігового покриву, до обєму цього снігу. Ю Ювенальні води – вода, що виникає з кисню і водню, які виділяються з магми і вперше вступають в загальний кругообіг вологи Землі. Я Ядра конденсації – рідкі чи тверді частки, звішені в атмосфері, з яких починається конденсація водяної пари, що призводить до виникнення краплин хмар і туманів. жүктеу/скачать 206 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|
P