ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК СТРИЖЕНЬ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ КУЛЬТУРНОЇ ОСОБИСТОСТІ

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК СТРИЖЕНЬ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ КУЛЬТУРНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Сучасна епоха гостро виявляє протиріччя у взаємодії суспільства і навколишнього середовища. Обов’язок берегти природу, її багатства є вимогою Конституції нашої держави. Щоб це стало нормою поведінки кожної людини, треба з дитинства виховувати почуття відповідальності за стан природи довкола.

А для того, щоб сформувати екологічну компетентність дитини, дорослий має сам орієнтуватися в регіональних проблемах сьогодення. На основі цього і визначено мету і завдання екологічного виховання підростаючого покоління району:

• 
  привернути увагу дітей, батьків, громадськості до існуючих проблем охорони навколишнього середовища краю;
  
• 
  формувати екологічну свідомість, активну життєву позицію, вміння сприймати себе невід’ємною частиною природи Карпат;
  
• 
  спонукати дітей до збереження та примноження зелених насаджень;
  
• 
  підвищити зацікавленість дітей і дорослих у вирішенні екологічних проблем району.
  

Проблемам екологічного виховання дітей, взаємовідносин людини і природи приділяється багато уваги. Зокрема, проведення із залученням батьків, співпрацею освітніх установ з Путильським держлісгоспом, держспецлісгоспом АПК щорічних акцій: «Ліси для нащадків», «Посади дерево», «Допомога зимуючим птахам», «Наша допомога звірям», «Збережи життя ялині», «Паросток». Це сприяє формуванню емоційно-цілісного ставлення дитини до навколишнього, правильного екоцентричного світогляду, основи якого закладаються в ранньому дитинстві.

Ознайомлення з природою дошкільників передбачає дотримання принципу гетерогенності екологічної діяльності, тобто об’єднання всіх сфер життєдіяльності: екскурсії (до метеорологічної станції в с.Селятин, водоспадів, пам’яток природи, вольєру при Селятинському лісництві, водойм); розробляються екологічні стежини, на яких проводиться дослідження фауно-флористичних комплексів краю, експериментування; розв’язання екологічних ситуацій, моделювань.

Основи профільної екологічної освіти впроваджуються з дошкільних навчальних закладах. За екологічним напрямком працюють групи та гуртки при Дихтинецькому, Усть-Путильському, Селятинському, Сергіївському ДНЗ.

Реалізація принципу наступності забезпечує цілісність навчально-виховного процесу, створює умови для застосування дітьми набутих знань і умінь не тільки в дошкільних навчальних закладах, але й продовжується й поглиблюється шкільною і позашкільною освітою. Шкільний етап грунтується на позитивному емоційному досвіді спілкування з природою і розвитку вже набутих знань, умінь, навичок. Він поглиблює процес екологічного світосприйняття на основі наступності, є базою для формування екологічної культури молодого громадянина. Сучасна школа дає базовий рівень екологічної освіти за рахунок максимальної екологізації змісту як природничого, так і суспільно-гуманітарного циклів, що є фундаментом оволодіння учнями основами екологічної культури. Система екологічного виховання учнів передбачає виховання таких основних аспектів:

• 
  регіональний і місцевий підходи до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування. Так, на базі Плосківської ЗОШ І-ІІІ ступенів створено і функціонує учнівське шкільне лісництво, метою якого є профорієнтаційна, дослідницька, природоохоронна робота. Учні шкільного лісництва вирощують саджанці хвойних порід дерев, ведуть дослідницьку роботу, результатом якої є зайняте І місце в обласному етапі Всеукраїнської трудової акції «Юннатівський зеленбуд» у 2011 році. А основи знань майбутніх лісівників закладаються у дошкільників в гуртку «Юний лісівник» Плосківського ДНЗ. В рамках Всеукраїнських конкурсів в загальноосвітніх навчальних закладах району проводяться акції, походи, операції, дослідницькі тури;
  
• 
  локальний аспект екологічної освіти. Учнями досліджуються, обґрунтовуються і узагальнюються результати дослідів та пошукових робіт в межах специфічності району, висвітлюються у дослідницьких роботах членів МАН. За результатами захисту науково-дослідницьких робіт в номінаціях «Екологія», «Медицина», «Біологія» учні загальноосвітніх закладів району є лауреатами та призерами ІІ етапу експериментально-дослідницьких робіт слухачів МАН;
  
• 
  інтеграційний підхід до екологічної освіти. В цьому важливу роль відіграє Путильський районний центр дитячої та юнацької творчості. Головною метою гуртків цього напрямку є забезпечення школярів додатковими знаннями, відповідно до їх інтересів та формування екологічної культури. На базі ЗНЗ району функціонує 14 екологічних гуртків, в яких займається 235 учнів, окремі з яких є учасниками районних, обласних та Всеукраїнських конкурсів та акцій.
  

1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй. – К.: «Либідь», 1997. – 327с.

2. Бровдій В.М. Охорона природи / В. М. Бровдій. – К. : Генеза, 1997. – 289с.

3. Корсак К.В. Основи екології / К.В. Корсак, О.В. Плахотник. – К. МАУП, 1996. – 313с.

4. Хижняк М.І. Здоров’я людини та екологія / М.І. Хижняк, А.М. Нагорна. – К. 1995. – 215с.

Олена Григор’єва, доцент кафедри педагогіки, психології і теорії управління освітою ІППОЧО, кандидат біологічних наук, м. Чернівці

ПРОЕКТУВАННЯ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ ЗА ПРИНЦИПАМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Дослідження проблем навколишнього середовища привели нас від розуміння екології чітко окресленої Ернстом Геккелем як біологічної науки до визнання екології як всеосяжного, універсального наукового знання. Екологічні аспекти стали актуальними у всіх наукових напрямках: з’явились такі науки як екологічна психологія, соціальна екологія, інженерна екологія, економічна екологія, предметом вивчення якої є еконол (сукупності явищ, що виключають суспільство як соціально-економічне ціле, але перш за все економіку та технологію, і природні ресурси, що знаходяться у взаємозв’язку позитивного зворотного зв’язку за правильного розвитку при нераціональному природокористуванні) [1].

Екологія стала для всього людства не лише наукою, але й способом мислення, поведінки, реальністю дій. Вона стала однією зі сторін гуманізму, що включає в себе духовність, розуміння єдності людини з природою, високу культуру та інтелект.

У зв’язку з цим світова освіта визнала екологічну складову навчання та виховання необхідною складовою сучасного освітнього процесу. В Україні з метою «різнобічної підготовки громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей» прийнято Концепцію екологічної освіти України, яка стала базовою для проекту Регіональної концепції екологічної освіти і виховання Чернівецької області.

Прийняття цього документа дозволить створити належні організаційно-педагогічні умови для екологізації освіти в регіоні.

Екологічна складова повинна стати системоутворюючою освітньою ідеєю при плануванні переходу закладів освіти на новий якісний рівень функціонування.

Досягнення якісної освіти сьогодні можливе за умови використання сучасного освітнього менеджменту, через проектно-цільові методи управління загальноосвітніми навчальними закладами.

Отже, мета цієї статті – показати можливості проектно-цільового методу управління навчальним закладом на принципах екологічної освіти.

Сучасний навчально-виховний процес за змістовним спрямуванням має ознаки неузгодженості, розмежованості у предметних знаннях (недостатня увага приділяється міжпредметним зв’язкам), а виховна робота по суті є набором розрізнених за метою та змістом заходів. Відсутня провідна ідея, яка б узагальнювала та спрямовувала діяльність учасників навчально-виховного процесу. Одним з підґрунть для вибору ідеї може стати профіль старшої школи. У цьому контексті екологічний напрям завжди буде виграшним та з часом його актуальність зростатиме.

Ще однією проблемою організації начально-виховного процесу в країні та регіоні тощо є відірваність змісту та форм навчально-виховного процесу від реальних можливостей та потреб його учасників. Планування роботи навчального закладу рідко здійснюється на підставі результатів аналізу проблемного поля діяльності педагогічного колективу, потреб та запитів учнів та їхніх батьків. У таких умовах якісний розвиток освітнього закладу неможливий.

Використання проектних технологій має суттєві переваги, адже воно не відкидає досвіду керівника й традицій закладу, а враховує наявні кращі управлінські взірці та технології, базується на глибокому науковому підґрунті.

Найбільш ґрунтовно дослідили проблему розвитку освітнього закладу та проектного підходу до управління навчальним закладом В.І. Єрошин, А.Є. Капто, В.С. Лазарєв, В.І. Лізинський, О.І. Мармаза, А.М. Моісєєв, М.М. Поташник та інші [2, 3].

Основою проектного підходу в управлінні є погляд на проект як на керовану зміну початкового стану будь-якої системи (наприклад, держави, організації чи підприємства), пов’язану з витрачанням часу й коштів. Дослідження процесу та регулювання змін, які здійснюються за заздалегідь розробленими правилами в рамках бюджету й часових обмежень, становлять суть управління проектами.

Актуальність проблеми проектування систем внутрішньошкільного управління безпосередньо пов’язана з реаліями життя, серед яких головними є: необхідність закладу освіти швидко пристосовуватись до зовнішніх змін і виживати; забезпечення оптимального функціонування навчального закладу; постійний пошук резервів оновлення та ідей розвитку.

Суть проектно-цільового управління закладом освіти полягає в тому, що після визначення основної проблеми розвитку навчального закладу формується творча група з числа найкомпетентніших учасників навчально-виховного процесу (члени педагогічного колективу, батьки, учні, представники органів влади), яка розробляє цільовий проект.

Теоретичне забезпечення розв’язання конкретної проблеми реалізується в концептуальній частині проекту, детальний план дій – в операційній частині. Врахування конкретних умов та можливостей здійснюється в описі кадрового, організаційного, матеріально-технічного, фінансового, нормативно-правового забезпечення цільового проекту. Структура проекту наступна:

Назва проекту.

1. Концептуальна частина.

1.1. Проблематизація (опис об’єкта діяльності, його матеріально-технічні, кадрові, часові ресурси).

1.2. Цілепокладання (мета, задачі, очікувані результати).

1.3. Технологія (основні шляхи досягнення мети цільового проекту та їхнє обґрунтування на основі досягнень сучасної науки й передового педагогічного досвіду).

1.4. Стабілізація результатів впровадження проекту через опис шляхів досягнення стійкості результатів та методів уникнення ризиків виконання кожного етапу проекту.

Ефективність проектного управління навчальним закладом забезпечується вивченням наявних ресурсів, чіткого цілепокладання, врахуванням ризиків невиконання завдань та принципом групової відповідальності за планування і впровадження проекту.

Прикладами запровадження проектного управління навчальними закладами в Чернівецькій області можуть служити Банилів-Підгірнівська гімназія Сторожинецького району та Шипинський ЗНЗ І-ІІІ ступенів.

Обидва проекти розроблені за вимогами спільної операційної програми Єврокомісії та Румунії «Румунія, Україна, Республіка Молдова». Системоутворюючою ідеєю для Банилів-Підгірнівської гімназії стали екологічний профіль старшої школи та пришкільне лісництво.

Підставами для застосування проектного управління для Шипинського ЗНЗ І-ІІІ ступенів стали екологічний профіль старшої школи та прагнення педагогічного колективу якісно змінити навчально-виховний процес. Системоутворюючою ідеєю обрано створення та функціонування на пришкільній ділянці природного тематичного насадження «Школа – Біблійний сад».

Отже, екологічна тематика є актуальною, широкою та здатною стимулювати творчий новаторський підхід у роботі вчителя. Використання екологічної складової при впровадженні проектів розвитку навчальних закладів має великий потенціал для утворення цілісної навчально-виховної системи освіти в окремому навчальному закладі.

Література

1. Яншин А. Д. Научные проблемы охраны природы и экологии / А.Д. Яншин. – Экология и жизнь. – 1999. – № 3. – С. 34-38.

2. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом / О. І. Мармаза . – Харків: Основа, 2004. – 240 с.

3. Поташник М. М. Управление школой: эксклюзивные аспекты. Практическое пособие для руководителей общеобразовательных школ и средних специальных учебных заведений / М. М. Поташник.– Изд-во: Педагогическое общество России, 2011. – 320 с.