The Resource for Professional Journalists Рене Дж. Каппон Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс Професійний порадник Переклад з англійської Андрія Іщенка Київ Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»

Розділ 5. Журналізми

Комусь би хотілося сказати, що цей різновид мови належить «нижчій лізі» і відповідальні за нього невмілі новачки з «відстійних» видань. Хтось і хотів би так казати, але це неправда.

Навряд чи якесь агентство новин цілковито вільне від цієї зарази, і навіть блискучі автори і престижні видання час від часу роблять такі помилки. Не можна звинувачувати і канцеляризми та слова іноземного походження. Журналізми — наші й тільки наші. Бацила знаходить собі поживу у нашій професійній культурі. Цей ворог простоти і прямоти — у нас самих.

Корені цієї недуги сягають найдавнішої епохи нашої професії, ери п’яниць і гульвіс, які полюбляли здіймати гармидер і горлопанити у своїх статтях і у своїх долях та не надто задумувалися над перекрученням одного-двох фактів.

Ті бурхливі часи минули, але журналізми процвітають і досі. Додаються нові слова — хоч вони й миттєво застарівають — послати месидж, цільовий, харизма; водночас велика частина з цього арсеналу використовується і зараз — критично важливий, іронічно, історичний, унікальний.

Років тридцять тому Вілсон Фоллет у своїй книжці «Сучасні норми слововживання» так пояснював це явище:

«Зазвичай журналізми породжуються напускною схвильованістю, — писав він. — Коли факти самі по собі не в змозі примусити серце читача битися частіше, журналіст вважає своїм обов’язком вдатися до "батога і шпор" "хвилюючих" виразів. Оскільки існує їх небагато, то вони повторюються, повторенням ослаблюються і поступово стають журналізмами».

Цей темний світ заслуговує на певну увагу, адже він може перетворювати золото на пластмасу за допомогою алхімії навиворіт.

Уявімо собі, що двоє простих смертних, двоє сусідів, обговорюють недавній конфлікту своєму районі, і розмова їхня протікає таким чином:

СМІТ: Джо, щиро зауважу, що моя стурбованість зростала протягом тижнів, а останній Інцидент ще підживив мій гнів. Що каламутить молодь нашого району, хто підтримує полум’я конфронтації у нашому тихому ставочку?

ДЖОНС: Вони однозначно збурили тишу нашої процвітаючої округи своїм стимульованим наркотиками досвітнім буйством. Не дивно, що спалахнуло насильство, коли озброєна кийками поліція з’явилася на арені конфлікту. Я розумію, що після цього юнака Доу потрібно було якнайвидше доставити до медичного закладу.

СМІТ: Так, він залишається під медичним наглядом. Його мати вбита горем. Але я вдячний за те, що наш неконфліктний і поміркований — щоб не сказати слизняк — мер вибухнув гнівом на адресу ймовірних підозрюваних, поклявшись приборкати майбутні безладдя.

ДЖОНС: Він, поза сумнівом, видав чіткий сигнал. Його крок породив певну надію на вирішення проблеми.

Без сумніву, цей діалог зовсім не збуджує хвилювання. Ніхто так не говорить. Але новини надто часто пишуться саме так — щоправда, з меншою концентрацією, достатньою, проте, щоб висотати життя з багатьох новин.

Візьміть такий фрагмент:

Президент, нерішуча позиція якого стосовно форсування податку на багатих викликала розчарування і насмішки на Капітолійському пагорбі, висловив впевненість, що план у підсумку вдасться звести докупи.

Новинний матеріал не пишеться на віки, проте термін придатності цього речення становить дві секунди. Його механічно «звели докупи» з готових словосполучень. Майже будь-який варіант нормальною мовою буде кращий:

Непостійна позиція президента щодо зростання податку на багатих викликала роздратування і насмішки на Капітолійському пагорбі, однак президент каже, що він впевнений, що вдасться випрацювати якийсь план.

Наступний приклад виглядає, як моя пародія:

700 членів професійної спілки газети «Дейлі Ньюс» учора ввечері розпочали страйк, який став кульмінацією трудового конфлікту з менеджментом газети, що потерпає від фінансових труднощів.

Не так пронизливо:

700 членів професійної спілки газети «Дейлі Ньюс» учора ввечері розпочали страйк, який має поставити крапку у тривалому й болісному трудовому конфлікті з менеджментом газети. «Дейлі Ньюс» вже протягом кількох років є збитковою.

У наведених нижче прикладах немає нічого особливого. Їх можна продовжувати кожного дня:

У сенатському комітеті з етики між двома сенаторами від Арізони вибухнув конфлікт...	У сенатському комітеті з етики двоє сенаторів від Арізони публічно посварилися!..
Авіакомпанія вдалася до кроку, спрямованого на підвищення доходів, — вона піднімає тарифи другого і третього класу, доступні тарифи, орієнтовані на пасажирів, які користувалися послугами компанії у ділових подорожах.	Намагаючись підвищити доходи, авіакомпанія піднімає тарифи другого і третього класу — доступні тарифи, призначені для ділових подорожей.
Безпосередній фокус стурбованості полягає у намірі Сполучених Штатів припинити діалог...	Намір Сполучених Штатів припинити переговори відразу ж викликав занепокоєння...
Вчора президента Михайла Горбачова було нагороджено Нобелівською премією миру за послаблення міжнародної напруженості...	Вчора президента Михайла Горбачова було нагороджено Нобелівською премією миру за його внесок у припинення холодної війни...
Контроверсійна проблема свободи дії опинилася у фокусі...	Складне питання свободи дії знову привернуло до себе увагу...

Наступний матеріал являє собою складніший випадок. Його написано чітко і яскраво, але автор, уражений журналізмами, ніколи не знає міри:

Нищівна пожежа спалахнула сьогодні на 47-му поверсі хмарочоса на Нижньому Манхеттені, загрожуючи перетворити його на висотне пекло.

Як заявили в Управлінні пожежної охорони, семеро людей зазнали поранень — принаймні один з них дуже тяжких, — а двоє інших наразі вважаються зниклими безвісти.

Сотні людей — багато з них обідали у шикарному ресторані — у паніці залишили будівлю.

Рух у нижній частині Бродвею повністю зупинився.

Прибиральник, ім’я якого залишається невідомим, що їхав вантажним ліфтом, зазнав опіків, коли двері ліфта відчинилися на 47-му поверсі.

Полум’я збило його з ніг і обпалило обличчя.

За словами очевидця, «його тіло було оповите вогнем з голови до ніг».

Пожежа нищить, вуличний рух повністю зупиняється, полум’я збиває з ніг, обпалює та ще й оповиває людину з голови до ніг. (А де був той очевидець? У висотному пеклі, одягнений в азбестовий костюм?)

Чимало журналізмів проникає у новини без великих зусиль, множачи такі приклади. Можна сперечатися над тим чи тим словом і не погоджуватися стосовно того, чи доречне воно у певному контексті. Але маю сумніви, що багато суперечок виникає з приводу глибинної нечутливості, усіх цих мертвих слів і виразів; наприклад, непереборної тяги «запалити» «гостру дискусію» на президентських виборах у Польщі — тому що просто «гостра», без «вогню», нібито слово не досить сильне.

Автори, які послуговуються журналізмами, приковують себе до певних словесних пасток і кліше свого жаргону. Суспільні заворушення (завжди запеклі) мусять вибухати, урагани без кінця спустошують, величезні пожежі охоплюють — часто залишаючи жертви у безвихідному становищі, а нажахані очевидці лише спостерігають за цим, не здатні нічого вдіяти. А потім рятувальники з похмурими обличчями прочісують тліючі руїни під голосіння вбитих горем родичів.

Політики піддають критиці, різко критикують, викривають; якщо вони цього не роблять, то займаються законотворчістю, випрацьовують політику, заходи чи стратегії. Часто вони щось проголошують, рідше просто обіцяють або кажуть.

Поліція озброєна кийками, вбивці озброєні ножами, війська мають потужну зброю. Суперечки, конфлікти і гнів спалахують. Незгодні залишають залу, ніколи просто не виходячи з неї. Демонстранти вступають у запекле протиборство. Дощ не йде, а ллє, тим часом річки (і пристрасті) вирують.

Ціни стрибають, надія починає жевріти (хоча швидше це може стосуватися вогню в печі), і ніщо просто не починається, воно створюється і прискорюється; все ініціюється, спалахує і стимулюється. У новинах, написаних журналізмами, можна прочитати навіть про «вражаючий результат, стимульований судовим рішенням» у справі про наклеп.

До глав держав та інших політичних діячів і сьогодні можуть ставитися із захопленням, як і в часи Юлія Цезаря, однак вони більше не попереджують, натякають, вважають чи припускають. Промова державного секретаря посилає месидж. Білий дім посилає сигнали — недвозначні, сильні чи, навпаки, двоякі. Президент Єгипту посилає арабським країнам сигнали тривоги своїм несподіваним візитом до двох із них. (Несподіваний зазвичай сигналізує про те, що репортерові не вдалося підібрати кращого слова.) Коли прокуратура притягує до суду лікаря — винахідника машини для вчинення самогубства, то цим вона посилає недвозначний месидж іншим потенційним раціоналізаторам цієї справи.

Та навіщо продовжувати наводити приклади, які ви самі прочитаєте — але, сподіваюся, не напишете — завтра? Ось ще два слова, які, разом із численним похідними, заслуговують на увагу через своє надмірне вживання: закликати і стурбованість. Вони перетворилися на тупих хижаків, які пролазять туди, де інші, конкретніші й доречніші слова підходять краще чи принаймні дають змогу уникнути одноманітності.

Президент Буш закликає до компромісу у бюджетному питанні. Сенатор закликав відомства до припинення ворожнечі. Законопроект, поданий адміністрацією, закликає до кардинального реформування. За цим неоковирним муканням без уваги залишилися наполягати, рекомендувати, пропонувати, радити, прохати, вимагати — з-поміж інших дієслів.

Недивно, що в американських новинах Ассошіейтед Пресс лише за три тижні виявилося 347 закликати (з незначними варіаціями). За рік це дає майже 10 тисяч. Додайте власні заклики в газетах, і можна отримати 15 і більше тисяч. Це вже занадто.

Ізраїль висловлює стурбованість (стурбований) тим, що об’єднана Німеччина може стати панівною силою в Європі.

Міська рада серйозно стурбована (стривожена) хвилею вбивств.

Громадяни СРСР тепер більше стурбовані (переймаються) своєю власною економікою.

Він був стурбований (схвально поставився) заручинами свого помічника.

Рада директорів відмовилася через стурбованість (заперечення проти) зростанням боргів.

Коли одне загальне слово охоплює стільки значень, втрачається точність, і це один зі способів, за допомогою яких журналізми розставляють свої пастки на неуважних і недбалих. Компетентним авторам вдається їх уникати, і саме таким авторам ми завдячуємо справжньою якістю переважної частини нашої журналістики.

Наступний матеріал ми процитуємо через його якість і стиль, а також тому, що він має певне історичне значення. Він з’явився, коли Югославія стояла на межі розпаду; більша його частина написана в самому кінці тисячоліття, під розриви натівських бомб.

У цьому матеріалі з «Нью-Йорк Таймс» ви не знайдете кліше, патякання про «ескалацію конфронтації», «зростання напруженості у готовій до боїв країні», «гострої кризи державності» І такого іншого. Натомість читачі отримують конкретні факти, спокійну оцінку з блискучим історичним екскурсом і поглядом у майбутнє.

БЕЛГРАД, Югославія — Посилення конфліктів і суперництва між югославськими республіками дедалі ближче підводить країну до небезпечної межі розвалу. Про це кажуть і ті люди, які схвалюють процес, і ті, хто його боїться.

По всій країні не витримують нерви. У Словенії уряд республіки розгортає власні збройні сили на знак того, що намагання досягти суверенітету є найголовнішою метою республіки. В Хорватії групи озброєних сербів заблокували дороги до анклавів, де вони мають чисельну більшість. У сербському регіоні Косово етнічні албанці відкрито говорять про збройне повстання. Від республіки до республіки множаться приклади розширення конфлікту.

Цього тижня прем’єр-міністр Словенії заявив, що для гамування пожежі скоро можуть бути потрібні міжнародні зусилля.

Югославія, яка була мрією слов’янських романтиків у XIX столітті, зараз являє собою роздрібнену мозаїку народів православної, римо-католицької та мусульманської традицій, які від закінчення Другої світової війни жили у федеративній державі. Хоча конфлікти і кревна ворожнеча мають у регіоні багаторічну історію, протягом більшої частини повоєнного періоду національна єдність забезпечувалася порівняним процвітанням та монополією нині зниклої Комуністичної партії Югославії, яка глушила конфлікти.

Так само, як руйнування центральної влади і підйом національних почуттів у Радянському Союзі, розпад підтримуваної комуністичною партією єдності і нова демократична відкритість у Югославії вивільнили довго пригнічувані національні прагнення, заздрощі та протистояння.

Це — твереза і дієва журналістика, без фанфар, дзвону метафор та блазнювання. Слова і розповідають, і показують, ніде не збиваючись на вереск.

Стиль, переповнений журналізмами, у своєму крайньому варіанті схожий на великого дога, який ніяк не може перерости в собі щеня. Він скаче на господаревих гостей, які від нього з відразою відрахуються, намагаючись облизати їм обличчя. Так можна привернути до себе увагу, проте це не найкращий спосіб.

Навіть якщо говорити стриманіше, то журналізми — це ознака халтури. Писати добре — значить добирати вірні слова для кожної події, а не підладжувати подію під наперед заготовлені слова. Для цього потрібні вдумливість і робота. Як колись давно сказав Семуель Джонсон, «те, що пишеться без зусиль, читається без задоволення».