Розділ 6. Тональність: внутрішня музика слів

Розділ 6. Тональність: внутрішня музика слів

У кінцевому підсумку саме тональність визначає те, отримає читач задоволення чи ні. Синтаксична будова також відіграє певну роль, однак тональність у першу чергу створюється через вибір слів. Прості, знайомі слова породжують одну цілком виразну тональність, вигадливі й кучеряві — зовсім іншу.

А ще існує «внутрішній світ» слів. Багато слів мають свою особливу внутрішню музику — цілі рої асоціацій та образів, що ховаються під поверхнею.

Дім, будинок, житло, місце проживання — все це означає одне й те саме, однак лише глухий до тональності автор (що має бути суперечністю в термінах) може вільно міняти їх одне на інше, не зважаючи на контекст. Літнє подружжя мешкало у затишному житлі звучить фальшиво, але цілком правильним буде вони часто міняли житло.

Наслідувати, копіювати і мавпувати загалом означає одну й ту ж дію, але ж ви не напишете, що високоповажний послушник мавпував святого. Ви вживете наслідував — через його позитивні конотації, у той час як копіювати вказує на бездумність, а мавпувати має відтінок зневаги.

Слово, яке вжито абсолютно недоречно, руйнує тональність:

Начальник зрештою змирився з його переведенням.

Правильно погодився на.

Однак посадові особи компанії кажуть, що затримки польотів, які довели до божевілля тисячі пасажирів, на свята мають припинитися...

Навіть авіакомпанія не здатна довести до божевілля. Більшість проблем тональності значно складніші. Розгляньте такі уривки:

Але триваліші наслідки революційного процесу переважили початкові негаразди. Американська революція була динамічною, а не статичною, вона взяла на себе виправлення й удосконалення породжених нею негативних явищ.

Коли люди Джорджа Буша наприкінці 1988 року відвели сенатора Сема Нанна вбік і шепнули на вухо, що йому можуть запропонувати посаду міністра оборони, він попрохав їх не турбуватися. Він зважив на те, що як голова сенатського комітету з питань оборони він вже й так має такий самий вплив у справах війни і миру, який мав би у Пентагоні. А крім того, як він сам відзначив, «я ще й демократ».

Перший фрагмент — з газети, другий — з журналу. В обох уривках ідеться про серйозні речі, обидва написані чітко, але за тональністю їх відділяє кілька октав. Один обтяжений громіздкими абстрактними словами з добре відчутним академічним присмаком; можна сказати, що він статичний, а не динамічний. Другий — майже розмовний, в ньому використовуються зрозумілі слова і прості аналогії.

Уникайте раптових переходів

Чарлз Діккенс використав цей ефект у безсмертному образі містера Мікобера, чия пристрасть говорити кучеряво компенсується поривами до самовиправлення:

Маючи враження, що ваші мандри цією Столицею ще не були дуже обширними і що на вас, можливо, чекають труднощі з просуванням ареною сього модерного Вавилону

... Коротше, що ви можете загубитися...

Знову і знову містер Мікобер, високо злітаючи, раптово падає назад до землі. В цьому його варто наслідувати авторам новин.

Крім пишномовності, є ще багато різновидів недоречної тональності. Наприклад, вона може збитися на надмірну емоційність, як та мова, яку часто можна побачити у рекламних матеріалах, у відповідних журналах і на відповідних сторінках газет.

Є багато слів, характерних для такої надмірної емоційності, зокрема легендарний, гігантський, величезний, чудовий, унікальний, витончений, блискучий, фантастичний, чарівний, неймовірний, розкішний, захоплюючий і таке інше. Такою надмірною емоційністю часто відзначаються матеріали, що готуються рекламними відділами. Дуже велика частина цього багатослів’я пропадає марно:

Представники компанії кабельного телебачення кажуть, що довгоочікуване введення системи в дію відбудеться 27 червня, провіщаючи нову фантастичну телевізійну еру...

Лайнер розкішний від носа до корми, плавуче лоно блаженства, а витончені страви і вир енергії повсякчас сповнюють серця пасажирів приємним хвилюванням.

Пливти на лоні блаженства, витонченому чи ще якомусь, має бути не дуже зручно. Недивно, що пасажири хвилюються. Ще надто емоційний лід:

Є щось особливе у ріках, цих звивистих і хвилястих водяних дорогах, які течуть і течуть. Озера прекрасні. Ставки приємні. Але чогось їм бракує — бо вони не ріки.

Нью-йоркський критик починає свій огляд так:

Хвилювання іскрилось у повітрі, як бульбашки шампанського, в цьому місці...

З якого, очевидно, читати далі не варто.

Не смішно

Небагато читачів прийдуть у захват від ліду, в якому йдеться, що поліція мала «купу проблем», витягуючи тіло робітника цирку, на якого впав слон.

Менш кричущий випадок, тональність якого все ж таки неправильна:

Компанія «Донат» подала позов щодо неправомірності розірвання контракту, стверджуючи, що поліцейська перевірка в її приміщенні, яка виявила кокаїн і крадене майно, підмочила репутацію компанії.

Сумніваюся, що в заяві компанії саме так і сказано — як і в тому, що тут є з чого сміятися.

Схожим чином з міркувань тональності не слід називати тяжкі нещасні випадки неприємностями чи казусами. Людина, яка, спіткнувшись, вивихнула колінний суглоб, має неприємність; якщо ж її збила машина і це призвело до паралічу нижньої частини тіла, то це вже катастрофа. Слово інцидент також вказує на неважливість події і незначний характер наслідків — скажімо, прикордонну перестрілку. Збройна сутичка, в результаті якої кілька людей було поранено або вбито, — це набагато більше, ніж інцидент.