Том Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5

1. 
   6 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв
   
2. 
   Науковий керівник: Т. І. Сердюк,
   
3. 
   к. пед. н. доцент (БДПУ)
   
4. 
   
   

175. 
     ЛІТЕРАТУРА
     
176. 
     1. Кудрявцев В. Ребенок : новый подход к диагностике творческих способностей // Психология / В. Кудрявцев, В. Синельников, 1995, № 9. – С. 54-55.
     
177. 
     2. Лук А. Н. Психолдогия творчества / А. Н. Лук. – М. : Наука, 1998. – 219 с.
     
178. 
     3. Панферов В. И. Пластика современного танца : учеб. пособие / В. И. Панферов. – Челябинск, 1996. – 129 с.
     
179. 
     
     
180. 
     
     

1. 
   1 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв
   
2. 
   Наук. керівник: Ю. П. Тараненко, викладач (БДПУ)
   
1. 
   
   
2. 
   Особливості проведення дитячої партерної гімнастики в роботі хореографічних колективів
   
3. 
   За останні десятиліття в педагогічній науці значно зріс інтерес до хореографічного виховання дітей (Державний стандарт початкової освіти, Закон України про позашкільну освіту, Державна національна програма “Освіта”). Хореографічне мистецтво, завдяки своїм специфічним функціям, розвиває у дітей емоційно-виразну пластику рухів, пробуджує чуття гармонії, образне сприймання музики, ритму, забезпечує інтелектуальний та творчий розвиток дітей.
   
4. 
   Вправи комплексу партерної гімнастики при найменших затратах енергії сприяють покращенню гнучкості суглобів, посиленню і збільшенню еластичності зв'язок і сили окремих груп м’язів, попередженню і виправленню деяких фізіологічних недоліків у розвитку дітей. Систематичне виконання вправ на підлозі (у партері) готує тіло дитини до засвоєння більш складних рухів з класичного, народно-сценічного, сучасного танців та гімнастичних вправ, які потребують підвищеної фізичної працездатності [2, 77].
   
5. 
   Аналізуючи навчально-методичну літературу (Т. Баришнікова, О. Мартиненко, Б. Колногузенко, Т. Пуртова, Ж. Фірілєєва та інші), ми виявили, що партерну гімнастику вважають важливим компонентом будь-якого хореографічного заняття. Однак проблема застосування дитячої партерної гімнастики в роботі хореографічних колективів недостатньо розкрита.
   
6. 
   Мета нашого дослідження – визначення особливостей проведення дитячої партерної гімнастики в роботі дитячих хореографічних колективів.
   
7. 
   Спираючись на мету, завдання та зміст навчально-тренувального процесу в дитячих хореографічних колективах ми визначили особливості використання комплексу партерної гімнастики у сюжетній або ігровій формі. Такі комплекси захоплюють дітей, підвищують їхню активність, стимулюють творчу й довільну увагу, збагачують емоційний досвід.
   
8. 
   Тематикою таких партерних комплексів можуть виступати різні пригоди героїв казок, улюблених мультфільмів, ігри та телепередачі, тобто сюжети знайомі дітям.
   
9. 
   Обравши сюжетну основу, доцільно точно підібрати музичний супровід, за основу якого можна взяти саундтреки до мультфільмів або підібрати нотний матеріал для акомпаніатора, який повністю відповідає казковим образам.
   
10. 
    У наступному етапі слід дуже чітко побудувати свій комплекс партерної гімнастики, таким чином, щоб він включав рухи на всі групи м’язів. Так, наприклад в основу рухів на покращення гнучкості (розтяжку) можна використовувати пози з йоги ( поза “черепаха”, “нога до вуха”(телефон), поза “верблюд”), які дуже зрозумілі та доступні дітям.
    
11. 
    Дуже важливо показувати рухи педагогу емоційно, акторськи виразно, завдяки чому і діти легко засвоюють виразність міміки, жестів і партерних вправ.
    
12. 
    Так наприклад, під час розробки змісту партерної гімнастики на тему відомого мультфільму “Шрек” слід визначити чітку сюжетну лінію, кожну вправу ототожнювати з героями з мультику, доцільно також включати різноманітні творчі завдання: “Шрек і Віслюк посварилися”, “Кіт ховається від Віслюка”, “Шрек об’ївся” тощо.
    
13. 
    Отже, до особливостей проведення дитячої партерної гімнастики відносяться: сюжетна основа, яка враховує вікові особливості дітей, відповідний музичний супровід, рухи, які включають в роботу усі групи м’язів та акторське наповнення цих рухів.
    
14. 
    Висновок. Ми вважаємо, що методи (практичний показ, бесіда) і правильна побудова ігрового партерного комплексу буде сприяти легкому засвоєнню партерних вправ, розвитку артистичності та інтересу до рухів на підлозі.
    
15. 
    ЛІТЕРАТУРА
    
16. 
    1. Барышникова Т. К. Азбука хореографии : методические указания / Татьяна Барышникова. – СПб. : “ЛЮКСИ”, “РЕСПЕКС”, 1996. – 256 с.
    
17. 
    2. Мартиненко О. В. Методика роботи з дітьми старшого дошкільного віку : навч. посіб. / Олена Мартиненко. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2009. – С.77-84.
    
18. 
    3. Пуртова Т. В. Учите детей танцевать : учеб. пособие / Т. В. Пуртова, А. Н. Беликова, О. В. Кветная. – М. : Гуманит. изд. центр Владос, 2003. – С.57.
    

5 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Наук. керівник: Ю. П. Тараненко,

викладач (БДПУ)
РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ

СУЧАСНОГО ТАНЦЮ

Сучасний танок – напрям мистецтва танцю, який включає в себе танцювальні техніки та стилі кінця ХХ – початку ХХІ століття, сформовані на основі американського та європейського танцю модерн і постмодерн. Ми обрали саме сучасний танець як ефективний та мало затребуваний засіб розвитку творчої особистості.

Сучасний танець постійно розвивається та оновлюється, з’являються нові напрямки, тобто процес розвитку сучасної хореографії не стоїть на місці, а швидкими темпами рухається вперед.

Наукові дослідження сучасного танцю здійснювались у руслі мистецтвознавства. У працях більшості авторів (Пастух В. В., Кохан Т. Г., Васильєва Л. Л., Романко В. І., Білаш П. М., Бернадська Д. П., Шкарабан М. М.) розглядались окремі танцювальні форми модерністського, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХ ст.

Тенденції розвитку сучасного балету у 60–90-х рр. досліджували Дж. Баланчин, Ф. Мейсон, М. Гваттеріні, Ю. Станішевський; контемпорарі данс, імпровізацію, неокласику та неокласицизм – Ф. ле Моль, М. Марсель, І. Жіно. Розвиток модерністських та постмодерністських тенденцій зарубіжних хореографів у 1990 – 2000-х роках розглянуто у працях Агнес де Міль, Рудольфа фон Лабана, Роз Лі Голденберг. Систематизував та узагальнив теоретичні аспекти сучасних напрямків хореографії Д. І. Шариков. Вагомий вклад у методичну основу сучасного танцю, а саме джаз-модерн танцю, вніс В. Ю. Нікітін.

Однак у цих дослідженнях особливості розвитку творчої особистості на уроках хореографії не розкриваються.

Творча особистість – це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності. Творчій особистості притаманні такі риси: високий рівень ідейно-моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань, творчий стиль мислення, здатність бачити проблему, виявляти суперечності, творча фантазія, розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці, високий рівень загальної культури [1, с.5].

Сучасний танок за своєю природою як і інші види мистецтва має творчу основу, тому він дає можливість для розвитку творчої особистості.

До засобів сучасного танцю відносяться технічні прийоми (простір, рівні, контакти), елементи імпровізації, яскрава і неординарна сценографія (костюми, реквізит) та виразна музика без чіткої ритмічної основи.

Під час практики ми могли спостерігати за застосуванням засобів сучасного танцю для молодших груп на хореографічних заняттях ансамблю “МарЛен”. Коли відбувалося засвоєння технічних прийомів танцівники виражали свій настрій, використовуючи простір (страх – рухаючись у першому рівні, хвилювання – використовуючи багато простору навколо тощо). Елементи імпровізації простежувалися у різних частинах уроку (розігріві, танцювальних комбінаціях, крос-переміщеннях). Для сучасного танцю притаманні дуже прості костюми, але для дітей молодшого віку педагоги ансамблю додавали яскравість та неординарність у сценографію, яка відволікала від легкої лексики. Підбираючи музичний супровід слід враховувати її виразність, відповідність образам, імпровізаційним завданням.

Під час проведення занять педагогами колективу застосовувалися творчі завдання, враховуючи вікові особливості та інтерес. Так, наприклад, для дітей 7-8 років використовувалися завдання на передачу образів улюблених казок та мультфільмів (“Маша та Ведмідь”, “Губка Боб”, “Колобок”, “Ну, постривай” тощо). Дітям 10-11 років при засвоєнні простору було цікаво не просто рухатися звичайними кроками, а “поспішаючи до школи”, “збираючись на день народження друга”, “у модному одязі” тощо. Підліткам цікаво відтворювати у танцювальних рухах переживання кохання, сварки, психічної роздратованості тощо.

Отже, застосування виразних засобів сучасного танцю сприятиме активному розвитку творчої особистості дітей, а саме: покращує танцювальний досвід, сприяє пробудженню й розвитку природної емоційної чутливості, артистичності та музичності.
ЛІТЕРАТУРА

1. Барко В. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навчально-виховному процесі : метод. реком. / В. Барко, В. Панок, С. Лазаревський – Тернопіль, 2000. – 85 с.

1. 
   Олена Палагута,
   
2. 
   5 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв
   
3. 
   Науковий керівник: Н. П. Ткачова, старший викладач
   
4. 
   (БДПУ)
   

199. 
     Виховання навичок художньо-педагогічного
     
200. 
     аналізу музичних творів з учнями початкових класів
     
201. 
     Виховання підростаючого покоління є найважливішим складником національної культури будь-якої держави. Сформувати сучасну людину XXI століття – означає сприяти формуванню активних моральних установок, творчий розвиток особистості та виховання її ціннісних орієнтацій.
     
202. 
     Проблема гармонійного розвитку особистості дитини у процесі музичної освіти, досягнення рівноваги розуму і почуттів має глибокі коріння. Ця проблема неодмінно поставала в попередні епохи, але особливого загострення здобула в XX столітті у зв’язку з інтелектуалізацією шкільного навчання, поширенням інформаційних технологій.
     
203. 
     Оволодіння учнями музичним мистецтвом – шлях складний і багатогранний. Формування емоційного музичного сприймання школярів є провідною проблемою сучасної музичної педагогіки. Вчитель має розвинути чутливість дітей до музики, ввести їх у світ краси і добра, відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів та переживань.
     
204. 
     Великого значення в цьому набуває вміла та цілеспрямована робота вчителя, зокрема формування навичок художньо-педагогічного аналізу учнів на уроках музики у загальноосвітній школі.
     
205. 
     Кожний проаналізований і сприйнятий музичний твір – ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною культурою.“Найважливішим музично-педагогічним завданням є розвиток звукових (слухових) навичок, які допомагають вільно орієнтуватися в чисто музичній природі слухових образів (ритм, відстань, динаміка, хода або темп, колорит або тембр), і в емоційному змісті (насиченості) їх, і в символіці вираження і зображення (звукозапис)”, – писав Б. Асаф’єв [ 1, 61с.]
     
206. 
     Здійснюючи слуховий аналіз, розкриваючи учням зміст і структуру музичного твору, вчителю доводиться постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів.
     
207. 
     Аналіз музичного твору, який проводиться на уроці музики є аналізом художньо-педагогічним. Художньо-педагогічний аналіз співвідносить емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями слухачів і забезпечує естетичне засвоєння ними даного твору, тобто сприяє реалізації виховної і пізнавальної функцій музичного мистецтва у їх єдності.
     
208. 
     На основі художньо-педагогічного аналізу відбувається послідовне, систематичне прилучення школярів до музики, до розуміння ними її особливостей. При цьому кожен твір в уяві дітей повинен зберегти свою цілісність і змістовність. Досвід аналізу одного твору переноситься на інші, більш складніші твори, і це забезпечує розвиток музичної культури учнів, сприяє вихованню навичок художньо-педагогічного аналізу музичних творів.
     
209. 
     Успіх художньо-педагогічного аналізу музичних творів залежить передусім від педагогічної майстерності вчителя, його музичної підготовки. Методика аналізу повинна ґрунтуватися на знанні вчителем закономірностей музичного мистецтва, специфіки впливу музики на слухачів, особливостей сприймання музики учнів початкових класів.
     
210. 
     Аналізувати твір потрібно так, щоб поглибити його емоційне сприйняття, – завдання досить складне і вимагає певних навичок.
     
211. 
     Тому на уроках музики особливо важливим завданням з 1-го класу має бути формування в учнів установки на аналіз музичного твору в процесі його слухання і озброєння учнів методикою розгорнутого аналізу музики.
     
212. 
     Таким чином, головним завданням вчителя на уроці музики в початкових класах є створення умов для успішного сприйняття музичного твору, установки на його сприйняття, яке стимулювало б до розвитку творчих здібностей, зацікавленості учнів та допомагало засвоєнню музично–теоретичних знань даного музичного твору.
     

213. 
     ЛІТЕРАТУРА
     
214. 
     1. Асафьев Б. В. избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. В. Асафьев. – 2-е изд. – Л. : Музыка, 1973. – 144 с.
     
215. 
     2. Гумінська О. О. Уроки музики в загальноосвітній школі : метод. посіб. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – 104 с.
     
216. 
     3. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання : навч.-метод. посіб. / О. Я. Ростовський. – К. : ІЗМН, 1997. – 248 с.
     

1. 
   Олена Підтинна,
   
2. 
   6 курс Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв
   
3. 
   Наук. керівник: Т. І. Фурманова,
   
4. 
   старший викладач (БДПУ)
   

217. 
     ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕЙТРУХУ У ПОБУДОВІ КОМБІНАЦІЙ КЛАСИЧНОГО ЕКЗЕРСИСУ
     
218. 
     Запорукою високої якості професійної підготовки майбутнього викладача є набуття навичок створення уроку класичного танцю. Загальновідомо, що кожний урок спирається на закономірності розвитку і будується від простого до складного від малого до великого. Важливою складовою частиною уроку класичного танцю є екзерсис, що складається саме із комбінацій рухів.
     
219. 
     Важливість набуття досвіду створення комбінованих завдань у процесі професійної підготовки підкреслюють А. Я. Ваганова, А. М. Месерер, М. І. Тарасов, Л. Ю. Цветкова, та ін. Так, Л. Ю. Цветкова наголошує на тому, що складання комбінації “формують уміння методично грамотно будувати навчальний матеріал, збагачують педагогічний досвід майбутнього фахівця” [3, с. 17].
     
220. 
     Автори навчально-методичної літератури (С. М. Головкіна, Л. Р. Зихлинська, В. С. Костровицкая, В. П. Мей, Г. М. Прибилов, Л. Ю. Цветкова, Л. Н. Шилова та ін.) пропонують зразки уроків, розкривають специфіку побудови різноманітних комбінацій рухів, вважаючи їх важливим компонентом будь-якого уроку класичного танцю.
     
221. 
     Аналіз наукової та науково-методичної літератури з цієї проблеми свідчить про недостатність уваги до принципу розвитку хореографічної теми у побудові уроків класичного танцю. Адже, основна тема уроку, намічені заздалегідь певні лейтрухи впливають на побудову комбінацій та забезпечують більшу результативність учбового процесу.
     
222. 
     Мета нашого дослідження була спрямована на теоретичне обґрунтування значення лейтруху, його впливу на побудову комбінаційних сполучень уроку класичного танцю та розробку навчально-методичного матеріалу до дисципліни “Сучасні підходи до класичного танцю”.
     
223. 
     Так, загальновідомо, що під комбінацією розуміють сполучення декількох рухів, що об’єднуються за правилами та методикою системи класичного танцю. Дослідники визначають декілька видів комбінацій: учбові, танцювальні, комбінації для розігріву. В той же час, учбові комбінації можуть бути простими, поєднаними та складними. Нашу увагу було спрямовано саме на складні учбові комбінації тому, що вони будуються на основних тренувальних рухах та обов’язково містять додатковий елемент, що дається в розвитку. Такі комбінації мають назву “комбінації з лейттемою” або “лейтрухом” [1, с. 23].
     
224. 
     Спираючись на мету та зміст дисципліни “Сучасні підходи до класичного танцю” нами було визначено основні завдання заняття та обрано за хореографічну тему оберти на підлозі при цьому лейтрухом виступили preparations at pirouettes з V, II, IV позиції ніг. Вибір хореографічної теми було обумовлено тим, що партерні обертання займають значне місце в системі виражальних засобів класичного танцю. Виконання партерних обертів свідчить про високий рівень професійної підготовки, виконавської майстерності, тощо. “Техніка обертання в класичному танці потребує від виконавця уміння вільно і точно орієнтуватися у просторі, вірно переносити центр тяжіння тіла на опорну ногу, витримувати пряму лінію вертикальної осі тіла. Основа вільного оберту – це професійна постава рухів ніг, рук, корпусу та голови, а також розвинута сила м’язів, витривалість та увага”[2, с. 321].
     
225. 
     Під час розробки навчально-методичного матеріалу нами використовувалися основні правила побудови комбінувань. Особливу увагу ми приділяли тому, щоб головний елемент, що зазначається у назві комбінації домінував над допоміжними елементами, дотримувалися логіки поєднання рухів, старалися, щоб усі комбінації уроку були підпорядковані його основній меті, мали загальну лінію розвитку. Так у комбінаціях екзерсису біля станка (battement tendu, rond de jambe par terre, battement frappe, grand battement jete) було використано preparations at pirouettes з V, II, IV позиції ніг. У комбінаціях екзерсису на середині залу було використано ускладнені підходи до малих pirouettes: на початку комбінації малого adagio – pirouette с grand plie (V поз. ніг), у battement fondu – pirouettes с pas tombe. На завершення уроку було розроблено танцювальну комбінацію з pirouettes fouette на 45.
     
226. 
     Аналізуючи різні підходи до побудови комбінувань класичного екзерсису, ми дійшли висновку, що використання хореографічної теми значно підвищує якість учбового матеріалу, лейтрух стає, немов стержнем уроку, що надає заняттям стрункості і свідомості.
     
227. 
     Висновки. Застосування складних учбових комбінацій, комбінацій з лейттемою у побудові уроку класичного танцю впливає на змістовність екзерсису, сприяє підвищенню результативності учбового процесу. Опанування методики побудови учбових комбінацій з лейттемою сприяє збагаченню педагогічного досвіду майбутнього фахівця.
     

228. 
     
     жүктеу/скачать 2.37 Mb.
     
     Достарыңызбен бөлісу: