Твори в чотирьох томах

...Річка... має вроді нашу назву Мусійсіпав.— Ріка в США, Міссісіпі.

Мракобісся. Вперше надруковано в «Літературній газеті».— 1956.— 24 трав.

Подається за першодруком.

С. 139. Люди! Діти!..— наводяться рядки з вірша І. Франка «І знов рефлексSI Та цур же їм!..» (збірка «Із днів журби»).

С. 140. ...бриніння... слова, що його «на сторожі коло них» другий національний геній поставив...— рядок з поезії Т. Шевченка «Подражаніє 11 псалму». В поета: «Возвеличу//Малих отих рабів німих! // Я на сторожі коло їх / / Поставлю слово».

.високопреосвящрнпий Кир Костянтин Богачевський — пізніше єпис­коп в еміграції, буржуазний діяч у США.

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) —український історик, письменник, фольклорист. З 1876 р.— жив у еміграції.

«Кур'єр львовський» (VKurjer Lwowskb) — польська газета буржуазнонаціоналістичного спрямування, виходила у Львові в 1901 — 1939 рр.

С. 141. О. Давидович, Туркевич — попи, також ксьондз Галушинський — церковнослужителі, які намагалися вирішити посвоєму важливе для церкви питання про похорон письменникареволюціонера І. Франка.

Білецький Андрій — один із церковних діячів, причетних до «турбот» про похорон письменника. І. Я. Франко із сатиричною настановою на­зиває його Аввакумом Многоглаголяшим у вірші «Згідливість». (Цикл «Наші чесноти»).

С. 142. Як я ненавиджу вас, добрі, щирі...— рядки з тюремного сонета І. Франка «Як я ненавиджу вас, ви, машини...».

Погана хвороба. Вперше, під рубрикою «Сатира й гумор», надруковано в жура «Колгоспник України».— 1956.— № 3.— С. 43; під назвою «Скверная болезнь» (переклад Є. Весєніна) надруковано в журн. «Кроко­дил».— 1958.— № 18.— С. 11.

Подається за рукописом.

Пан директор. Вперше, під рубрикою «Сатира й гумор», надруковано в жура «Колгоспник України».— 1956.— № 5.— С. 42. В архіві письмен­ника зберігається автограф і передрукований з нього машинописний текст твору.

Подається за автографом.

Брехологія. Гумореска, як засвідчує напис на машинописному її примірнику, що зберігається в архіві автора, написана 22 червня 1956 р. Вперше надрукована в газ. «Радянський спорт».— 1963.— 7 верес. Подаючи твір під рубрикою «З неопублікованого», редакція вмістила невеличкий вступ — слово про наближення сьомої річниці з дня смерті Остапа Вишні та короткий лист В. О. ГубенкоМаслюченко про запропоновану публікацію.

Подається за першодруком.

Ой, гадюка! Вперше надруковано в газ. «Вечірній Київ».— 1956.— 11 черк

Подається за першодруком.

С. 150. З Пінських боліт — болота на південному заході Білорусії.

Тихше, ради бога! Вперше надруковано в газ. «Вечірній Київ».— 1956.— 14 лип.

Подається за рукописом.

С. 152. Только утро любви хорошо.»— перші рядки з вірша без назви російського поета Семена Яковича Надсона (1862—1887). Другий рядок в усмішці подається неточно, слід: «Только первые робкие речи...» (Стихотворения С. Я. Надсона.— С.П., 1900.— С. 24).

С. 153. Попов Олександр Степанович (1859—1906) — фізик, винахід­ник електричного безпровідного зв'язку (радіозв'язку). 1895 р. продемон­стрував перший у світі радіоприймач. Винахідник радіо.

C. 154. ...і все «Осіннє листя», «Фраскіта», «Доміно»...— пісні, популяр­ні в 50і роки.

Лист до чорта в пекло. Вперте надруковано в жура «Перець».— 1956.— № 16.— С. 2.

Подається за першодруком.

Але не в тещі справа.» Вперше надруковано в журн «Колгоспник Украї­ни».— 1956.— № 8.— С. 46—47. У рукописному і машинописному авторському примірнику твір мав інший заголовок — «Теща підвела», першопублікація ж і всі його наступні передруки мають вищезгаданий заголовок.

Подається за рукописом.

Не в тім сила, що кобила сива.» Вперше надруковано в жури. «Колгоспник України».— 1956.— № 9.— С. 46. Подається за першодруком.

Ти дббич дай! Вперше надруковано в журн «Перець».— 1956.— № 17.— С. 5—6, також у газ. «Радянська Донеччина».— 1956.— 16 верес. Подається за першодруком.

С. 165. Бридько Іван Іванович (нар. 1905) — новатор вугільної про­мисловості, двічі Герой Соціалістичної Праці (1948,1957 pp.). Працював на шахті вибійником, машиністом, гірничим майстром, помічником голов­ного інженера.

Штрек — горизонтальна підземна гірнича розробка, не має виходу на поверхню і розташована в напрямі залягання копалин (транспортні, вентиляційні та ін. штреки).

Лава — підземна розробка із забоєм, де видобуваються корисні копа­лини.

С. 166. Я шахтарочка сама...— рядки з пісні «Шахтарочка» С. Воскре­касенка.

Чому бугай пополотнів. Твір написано в 1956 р. Вперше надруковано в журн «Перець».— 1956.— № 22.— С. 6—7. Внизу, під першою колон­кою, зазначено: «З неопублікованих творів». У архіві письменника збері­гається автограф і машинописний текст, де подається визначення худож­ньої форми твору — «малий фейлетон», а також інший заголовок — «Ой канівчани, канівчани!» Першопублікація на сторінках журн. «Перець» має окремі відмінності порівняно з рукописом: тут не дається конкретної адре­си, де відбувається дія фейлетону (район, село, колгосп); ие подається також порівняно невелика друга частина твору, де називаються конкрет­но документальні факти (райони, села, колгоспи, прізвища колгоспних керівників). Ці правки, в основному скорочення місць з документальною адресацією, зроблені, як видно, з метою надання змісту фейлетону худож­нього узагальнення.

Подається за першодруком.

C 167. «Ой не ходи, Грицю, f f га й на вечорниці** — п'єса (1889) Старицького Михайла Петровича (1840—1904).

Ой не ходи, Грицю...— рядки з української народної пісні під тією ж «а звою.

Ой мамо, мамо...— перифраз двох рядків з пісні «Ой не ходи, Грицю...», якою закінчується п'єса: «Ой мамо, мамо, жаль ваги не має,— // Нехай Гриць разом двох не кохає».

Садіть ліси! Твір написано в співавторстві з М. Рильським. Вперше надруковано в газ, «Колгоспне село».— 1956.— 10 жовт. Подається за першодруком.

С 168. ...неперевершені в своїй простоті та чарівності картини ІПишкіна, Левітана, і музика геніального Чайковського...— Шишкін Іван Іванович <і$32—1898) —російський живописець і графік, передвижник; Левітан Ісак Ілліч (1860—1900)—російський живописець, передвижник; Чайковський Петро Ілліч (1840—1893) —російський композитор, сим­фоніст, автор опер, балетів, симфоній, камерних творів.

Пршивін Михайло Михайлович (1873—1954) — російський радянський письменник.

С. Васильченко (Панасенко).— Див. приміт. до усмішки «Наша Москва».

Паустовський Костянтин Георгійович (1892—1968) — російський радянський письменник.

Леонов Леонід Максимович (нар. 1899 р.)—російський радянський письменник, академік AH СРСР (1972), Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Державної премії СРСР (1943, 1977), Ленінської премії (1957).

ВЕЛИКІ РОСТІТЬ

Назва цього розділу походить од збірки гумористичних творів для дітей, про написання і підготовку якої на схилі літ мріяв Остап Вишня. Про це, зокрема, свщчить його виступ на сторінках журналу «Зміна», редакція якого запросила декого з письменників розповісти молодіжному читачеві про їхні книги, які виходять у світ, і про ті, над якими вони Працюють. У розповіді під назвою «Для дітей» (у цьому ж номері журналу виступили Євген Поповкін і Ярослав Гримайло) Остап Вишня, зазначивши: для дітей «намагаюся писати ще серйозніше, ніж для дорослих»,— по­ділився найближчими задумами: «..дуже хочеться писати для дітей, і, при­знаюсь, що, пишучи для них, я весь час чогось боюсь.<

1951 року у видавництві «Молодь» вийшла моя книжка для юнацтва «Молоді будьмо!». Тепер оце виходить для молодших читачів «Великі ростіть»...

1 дуже мені кортить написати книжечку для школярів молодших класів» (журн. «Зміна».— 1955.— № 9.— С. 11).

До згаданої збірки «Молоді будьмо!» (К.: Молодь, 1951) ввійшли твори, розраховані на дорослого і молодіжного читача. Помітно відмінна

од цієї збірки книжка усмішок «Великі ростіть» (К.: Молодь, 1955), яка адресувалась читачам «молодшого шкільного віку».

Твори Остапа Вишні для дітей і юнацтва входили також до інших видань. Так, у двотомнику вибраних творів (К.: Держлітвидав УРСР, 1956) в окремому розділі «Про дітей» (Т. 2.— С. 283—342) подано його дитячі усмішки та оповідання «Перший диктант», «Василь Іванович», «Біля річки», «Федько Зошит», «Геометрія» та ін. Чимало з дитячих творів письменника друкувалося в ївших виданнях, зокрема у кн. «Дітям» <КЧ Дитвидав УРСР. 1958), у п'ятитомному (К.: Дніпро, 1974—1975) та семитомному (К.: Дніпро, 1963—1964) зібранні творів тощо.

Усмішки та оповідання для дітей і юнацтва друкувалися в російських перекладах. У кн.: «Послушайте старика!..»: Юмористические рассказы.— Авториз. пер. с украинского Е. Весенина.— М.: Детгиз, 1957,— було вміщено «Первьш диктант», «Петрик, «Резеда» и «барьшя», «В новом году — все иовое, хорошееі», «Геометрия», «Федя Тетрадь», «Паралледепипед» та ін.

У нашому виданні в розділі «Великі ростпь» подаються твори письменника для дітей і юнацтва, друковані свого часу в збірках. «Мо­лоді будьмо!», «Великі ростіть», та кілька оповідань, друкованих за його життя тільки в періодичній пресі.

Солов'яча яєчня. Вперше надруковано в альм. «Жайворонок».— К.: Мо­лодь, 1947.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 329—332. Федько Зошит (Сумний жарт). Вперше надруковано в журн. «Піонерія».— 195а— № 11.— С. 12.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 297—299.

С. 173. Ельбрус — високий масив на Боковому хребті Кавказу; двоверхий конус згаслого вулкана.

Гвоздика. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— надруко­вано в журн. «Барвінок».— 1950.— № 8.— С. З—4.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 309—312.

С. 175. Ясмин (жасмин) — квітководекоративні, кущисті рослини (діалекти.).

С. 177. ...гостював у нього (Горького.— /. 3.) на острові Капрі наш український письменник Михайло Коцюбинський...— У зв'язку з хворобою М. Коцюбинський (1864—1913) неодноразово виїздив на лікування за кордон. У 1909 р. він познайомився на о. Капрі в Італії з О. М. Горьким.

Василь Іванович. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— иадруковаяо в жура «Барвінок».— 1950.— № 12.— С. 8—9..

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 288—292.

С. 178. Оскол (Оскіл) — річка в Курській і Бєлгородській областях РРФСР, в Харківській області УРСР, ліва притока Сіверського Дінця.

С. НІ. Дуров Володимир Григорович (1909—1972)—з родини ар­тистів цирку Дурових, народний артист СРСР (з 1967 р.); впроваджував нові методи дресирування тварин.

Біля річки. Вперше надруковано в жура «Барвінок».— 1954.— № 11.— С. 14—15.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 293—296. С. 183. ..лечерував раки.— В річці, попід берегами, ловив руками раків у норах (печерах). "

Перший диктант. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— надруковано в жура «Барвінок».— 1955.— N2 9.— С. З—б. В російському перекладі, під назвою «Первая диктовка» (переклад Н. Садового), надруковано в жура «Искорка».— 1960.— № 3.— С. 18—21. (Ленінград, журнал для читачів піонерського і комсомольського віку). До публікації подано портрет автора оповідання і невеличкий редакційний вступ, в якому, зокрема, говориться: «Недавно скончавшийся писатель Остап Вишня (Павел Михайлович Губенко) — один из лучших юмористов и сатириков Украйни... О днях своего детства Остап Вишня написал рассказ «Первая диктовка». В нем нет ничего вымышленного, каждое слово — правда». В архіві письменника зберігається автограф і передрукований з нього машинопис. Вони дещо різняться од журнальної публікації (в ній є не­значні скорочення, зміни окремих дієслівних форм тощо).

Подається за автографом.

С. 186. ...Цар ... звався ... Миколою.— Дія відбувається в кінці 90х років 19 ст.; Микола II (1868—1918) —син Олександра НІ, останній цар з династії Романових у Російській імперії.

С. 187. Марнополька — іронічна народна назва .«монопольки» — дер­жавної (монопольної) крамниці, що торгувала горілкою (до Великої Жовтневої соціалістичної революції).

С. 189. Пригадуйте, як у книзі слова на пе чат ані, бо трапляти­меться багацько (підкреслення моє.— /. 3.) таких слів, що ви їх із книг списували...— Подаючи мову вчительки з таким забарвленням (ру­сизм, просторіччя), автор наголошує на близькості її до простих людей праці та їхньої розмовної лексики.

Геометрія. Вперше, з визначенням жанру — «Гумореска»,— надрукова­но в жура «Піонерія».— 1952.— № 6.— С. 31—32, з деякими скорочен­нями;

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 300—303.

С. 190. Піфагор Самоський (бл. 580 до н. е.— бл. 500 до а е.) — давньогрецький мислитель, релігійний і політичний діяч, математик.

Паралелепіпед, Твір написаний, імовірно, 1954 р. У періодичній пресі не друкувався.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 304—305.

С. 194. ПущаВодиця — дачнокурортна місцевість на околиці Києва. Назва походить від «пуща» (густий ліс) і річки Водиця, що протікала на цій місцевості

Фазани. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— надруковано в жура «Барвінок».— 1952.— № 1.— С. 21—22. Подається за рукописом.

У Новому році — все нове, хороше! За часом написання твір, імо­вірно, належить до 1954 р.; входив до збірки «Великі ростіть» (1955), «Твори в двох томах» (т. 2, 1956) та іа

Подається за виданням: Твори. В 2 т.— Т. 2.— С. 306—308.

Зимовий день. Вперше надруковано в жура «Барвінок».— 1951.— № 1.— С. 3—4.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 315—318.

С. 199. Царград — древньоруська назва м. Константинополя (нині — Стамбул).

С. 200. ...кам'яні та темні капоніри.— На Печерську (в Києві) Косий капонір. Спочатку в ньому зберігалася зброя, артилерійські запаси, на початку 60х років 19 ст.— перетворений на політичну в'язницю. Нині — Київський державний історикореволіоційний пам'ятникмузей.

Чудесні пташки. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— надруковано в жура «Барвінок».— 1954.— № 4.— С. 4—5. Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 319—321.

Веселі артисти. Перша частина твору — «Шарик Підшипників» — надрукована в жура «Барвінок».— 1953.— № 7.— С. 18—19; друга, під назвою «Веселі артисти»,— також у «Барвінку».— 1953.— № 12.— С. 4—6. У двотомнику (1956) ця частина надрукована під назвою «Його друзі» (Т. 2.—С. 325—328).

Подається за першодруком.

С. 206. Цирк шапіто — тимчасова літня циркова споруда з двох мачт і натягнутого на них брезенту чи іншої міцної тканини.

С. 207. Кульбіти, сальтомортале — циркові номери. Кульбіт — пере­кидання в повітрі з падінням на руки, перекочування через голову, спину й ставання на ноги (фр.). Сальтомортале — вільне, безопірне перекидання стрибуна (акробата, циркового артиста) в повітрі (іт.).

С. 208. ...де... будується велика Куйбишевська гідроелектростанція.— Волзька гідроелектростанція імені В. І. Леніна. Будувалася в 1950— 1957 pp. на Волзі, вище м. Куйбишева.

Вдячний шпак. Вперше надруковано в жура «Барвінок».— 1957.— № 1.— С. 19—21. Як свідчить дата в автографі та на машинописному авторському примірнику, твір написано в лютому 1956 р.

Подається за автографом.

С. 211. ...трохи не цілий фунт.— Фунт — міра ваги. В різних країнах має неоднакове математичне визначення. В Давній Русі (з 10 ст.) становив 409,5 г., аптекарський — 358,323 г.

Капітан і гарпунник. Вперше, з визначенням жанру — «Оповідання»,— надруковано в жура «Барвінок».— 1952.— № 9.— С. 4—6. В архіві

. письменника є машинописний текст твору, передрукований з автографа (автограф не зберігся).,

Подається за авторським машинописним примірником.

Петрик, Резеда та бариня. За часом написання твір належить да 1954 р. В періодичній пресі не друкувався.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С 338—342.

Панська ялинка. Вперше надруковано в жура «Барвінок».— 1956.— № 1.— С. 7—9. На машинописному примірнику твору, що зберігається в архіві письменника, вказано час написання: 1955 рік.

Подається за першодруком.

С 224. Коповик — срібний полтинник (п'ятдесят копійок).

ЛІТЕРАТУРНОМИСТЕЦЬКІ УСМІШКИ

У повоєнні роки Остап Вишня часто виступав з усмішками на літературні та мистецькі теми, зі статтями про письменників, театральних діячів, з відгуками на ті чи інші театральні вистави. Ці твори пройняті добро­зичливогумористичним усміхом, професійним знанням і розумінням літературної й театральної працітворчості митців. Часом його виступи є не чим іншим, як рецензентським (але неодмінно гумористично забарвленим) відгуком на подію літератури або театрального життя.

На відміну од 20х — початку ЗОх років Остап Вишня в повоєнний пері* од своєї творчості не впорядковував і не видавав літературних і театральних усмішок. Окремі з них друкувалися в різних збірках, наприклад: «Все життя з Гоголем» (зб. «Великі ростіть»), «Все життя разом» (...з Гоголем), «Отак і пишу» (Зб. «Отак і пишу») та ін. У двотомнику вибраних творів (К.: Держлітвидав УРСР, 1956.— Т. 2), який автор готував до друку і який вийшов ще за його життя, подано найбільш повну добірку творів на літературні та мистецькі теми. Тут, у розділі «Літературномистецькі усмішки», на­друковано: «Все життя з Гоголем», «Отак і пищу», «Калиновий Гай», «Калиновая Роща», «Нащо мені чорні брови», «І живі ще, і здорові всі родичі гарбузові», «Про Сергія Воскрекасенка», «Про Степана Олійника», «Про Дмитра Білоуса», «У курсі дєла».

У нашому виданні добірку літературномистецьких усмішок Остапа Вишні складають твори, друковані в різких збірках і в посмертних кількатомних виданнях, публіковані тільки в періодичній пресі і кілька зовсім не друкованих, а отже,— не відомих читачам. Хронологічно усмішки належать до повоєнного періоду творчості письменника, часові зміщення в їх подачі поодинокі і відповідно пояснені в примітках.

«Нащо мені чорні брови». Вперше надруковано в газ. «Радянська Украї­на».— 1945.— 8 квіт. В рукописі зазначено дату написання: 2/Ш 1945. Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 379—382.

С 227. Нащо мені чорні брови..— слова з української народної пісні, відомої під цією ж назвою.

Володимиром гора (гірка) — парк, закладений у середині 19 ст. на київ­ських пагорбах біля Дніпра (стара назва — Михайлівська гора). Тут споруджено пам'ятник князю Володимиру.

С. 229. «Синя птиця» (1908) —драма бельгійського драматурга Моріса Метерлінка (1862—1949).

...Ганна, Шевченкова Наймичка, до мене приходила.— Ганна з поеми «Наймичка» (1845) Т. Шевченка.

«Безталанна» — п'єса (1886) І. КарпенкаКарого (І. К. Тобілевича).

Гнат, Софія, Варка — персонажі з п'єси «Безталанна».

«Суєта» — комедія (1903) І. КарпенкаКарого (І. К. Тобілевича).

С. 230. ...Ахілл, Орльонок і Назар Стодоля — літературні персонажі: Ахілл (Ахіллес) — грецький герой Троянської війни, його образ створено в «Іліаді», «Одіссеї» Гомера, в творах Евріпіда, Вергілія, Овідія. Назар Сто­доля — один з героїв п'єси Т. Шевченка під однойменною назвою.

По дорозі жук, жук...— слова з української народної пісні «По дорозі жук, жук...», третій рядок у друкованому варіанті твору звучить так: «Подивися, дівчинонько...»

«І живі ще, І здорові всі родичі гарбузові». Вперше, під рубрикою «Фейлетон», надруковано в газ. «Радянська Україна».—1946.—14 серп. Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С 383—386.

С. 231. — Та я ж Шельменко! Денщик! — популярний герой комедії «Шельменкоденшик» Г. КвіткиОснов'яненка.

С. 231. ...Гриць із «Ой не ходи..л— Див. приміт. до усмішки «Чому бугай пополотнів?».

...Непокритий Іван з «Дай серцю волю...».— Мається на увазі персонаж із п'єси «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1863) М. Кропивницького.

...Сурма Терешко. З «Суєти»! — Йдеться про сатиричну комедію (1903) І. КарпенкаКарого та одного з її персонажів.

То Мартин Боруля з Омельком! — Персонажі комедії «Мартин Боруля» (1886) І. КарпенкаКарого.

Дід рудий, баба руда...— рядки з пісні, виконуваної Виборним (Макогоненком), персонажем п'єси «Наталка Полтавка» І. П. Котлярев­ського.

С. 232. Циганка Аза, Богуславка Маруся, безталанна, Лимерівна...— Автор називає персонажів п'єс «Циганка Аза» (1890) М. Старицького; його ж «Марусі Богуславки» (1897); «Безталанної» (1886) І. КарпенкаКарого (І. К. Тобілевича); «Лпмерівни» (1883) Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка, 1849—1920).

Кость Кошевський. Вперше надруковано в газ. «Радянське мистецт­во».— 1945.— 3 квіт.

Подається за першодруком.

С. 234. Кошевський (справжнє прізвище Скляр) Костянтин Петрович (І895—1945) — український радянський актор, режисер, один із фундато­рів Київського драматичного театру імені І. Я. Франка. • Газета «Радянське мистецтво» (1945—1954) —з 1955 р.— «Радянська культура», пізніше — «Культура і життя».

П'ятдесятилітня юність. Вперше надруковано в журн. «Україна».— 1945.— № б.— С. 17.

Подається за першодруком.

С. 235. Анатолій Галактіонович Петрицький.— Див. приміт. до оповідання «Отак і пишу».

Про Степана Олійника. Вперше надруковано в жура «Дніпро».— 1949.— № 2.— С. 118—119.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 391—394.

С. 236. Олійник Степан Іванович (1908—1982)—український радян­ський поетгуморист і сатирик, прозаїк, перекладач, лауреат Державної премії СРСР.

Збірка «Наші знайомі» (1948) — відзначена Державною премією СРСР в 1950 р.

С. 237. Корнійчук Олександр Євдокимович (1905—1972)—україн­ський радянський драматург, Герой Соціалістичної Праці (1967), академік АН СРСР (з 1943 p.), лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнен­ня миру між народами» (1960), Державних премій СРСР (1941, 1942, 1943, 1948,1951), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1971).

В нашій радянській гумористичній літературі народився позитивний герой.— Грунтуючись головним чином на ряді творів С. Олійника, автор веде мову про «позитивний гумор», тобто про гумористичні твори, в яких засобами доброзичливого сміху утверджувалися риси передової радянської людини. На той час у творчій практиці митців були однак непоодинокі випадки друкування і полегшеної, безконфліктної гумористики.

Воскрекасенко Сергій Іларіонович.— Див. приміт. до оповідання «Отак і пишу».

Білоус Дмитро Григорович (нар.' 1920)—український радянський поетгуморист, сатирик, автор творів для дітей, перекладач, зокрема з російської та болгарської поезії.

С. 239. ШоломАлейхем (Шолом Нохумович Рабинович, 1859—1916) — єврейський письменникреаліст.

Про Сергія Воскрекасенка. Вперше надруковано в жура «Дніпро».— 1949.—№ 6,—С. 118—119.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 387—390.

«Калиновий Гай». Вперше надруковано в жура «Україна».—1950.— № 6.— С. 36—37. Дата написання твору: 10/V 1950.

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 369—374.

С. 243. Попід селом тече річка, як скло, вода блищить...— перифраз двох рядків з пісні Глібова Л. І. (1827—1893) «Журба»: «Під гаєм в'ється річенька...//Як скло, вода блищить».

С. 244. Орден «Знак пошани».— 3 1988 р.— орден Пошани.

Дубковецький Федір Іванович.— Див. приміт. до усмішки «Товаришідрузі».

Посмітний Макар Онисимович (1895—1973)—один із зачинателів колгоспного будівництва, двічі Герой Соціалістичної Праці.

C. 246. Шумський Юрій Васильович (1887—І954)—український радянський актор, народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1950, 1951), друг Остапа Вишні, один з кращих виконавців його усмішок.

...своїм Романюком Кіндрата Галушку з'їв! — Гумористично забарвлена метафора: виконанням ролі Романюка перевершив раніше зіграну роль Галушки в п'єсі О. Корнійчука «В степах України».

Ужвій Наталя Михайлівна (1898—1986) — українська радянська актриса, народна артистка СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1973), лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950).

Нятко (справжнє прізвище ТабачниковаНятко) Поліна Матвіївна (нар. 1900 р.) —українська радянська актриса, народна артистка УРСР, лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950).

Добровольський Віктор Миколайович (1906—1984) — український ра­дянський актор, народний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1951).

Пономаренко Євген Порфирович (нар. 1909) — український радян­ський актор, народний артист СРСР (1960).