Укрінформ продовжує публікацію матеріалів проекту журналіста І письменника володимира кулеби про історію чемпіонатів європи євро-1984: «вперед, франціє!»

Жеребкування принесло такі результати. У групі «А» - збірні Франції, Бельгії, Данії і Югославії; у групі «В» - німці, іспанці, португальці й румуни.

Напередодні старту фінального турніру виконком УЄФА прийняв ряд важливих рішень, що стосувалися реорганізації вирішального етапу ЧЄ. Тепер по дві кращі команди з груп виходили до півфіналу. Матч за третє місце відмінили. Виконком також зменшив число гравців, що заявляються командами на фінальний етап, з 22-х до 20-ти.
Группа А. Фінальний турнір виявився бенефісом збірної Франції і її капітана Мішеля Платіні, який став не тільки кращим гравцем команди-переможниці, а й кращим її бомбардиром. Як ми вже згадували, два роки тому, у 1982-му, трикольорові" дісталися до 1/2 фіналу чемпіонату світу, а ще через два роки дружина Мішеля Ідальго вигляділа навіть потужніше. Команду, безсумнівно, посилили талановитий голкіпер Жоель Батс, але особливо вражала середня лінія: Мішель Платіні, Ален Жіресс, Жан Тігана і Луїс Фернандес. Вони складали так званий «магічний квадрат». На думку переважної більшості фахівців і тренерів, збірна Франції мала найсильніший півзахист у світі. Лінія атаки, проте, їй поступалася — з часів Жюста Фонтена за національну команду не виступали по-справжньому результативні форварди.

Прорив знаменитого Тігана.

Зате у французів був Платіні — елегантний, меткий, сміливий. До чемпіонату Європи півзахисник "Ювентуса" підійшов, будучи найкращим бомбардиром серії «А» протягом двох сезонів поспіль. Не дивно, що його рекорд результативності тримається й досі. Саме Платіні забив єдиний м'яч у стартовому матчі групи «А» з датчанами (1:0), а потім зробив по хет-тріку у поєдинках зі збірними Бельгії (5:0) і Югославії (3:2). Хоча варто відзначити: гол у ворота збірної Данії багато в чому був випадковим. Алан Жіресс адресував пас Бернару Лякомбу, але Іван Нільсен у підкаті відбив м'яч прямо на Платіні. Форвард б'є, у цей час Серен Буск спотикається об ногу Нільсена, і головою змінює політ м'яча. Воротар данців Уле Квіст розгублено завмер. Що ж, без таких неприємних сюрпризів немає футболу…

Перший матч запам'ятався також важкою травмою нападаючого збірної Данії Алана Сімонсена: після зіткнення у центрі поля з Івоном Ле-Ру кращий футболіст Європи 1977 р. зламав ногу. «Відзначився» й інший француз – Мануель Аморос: наприкінці матчу його видалили за удар головою в ніс Ульсену. В результаті господарі упевнено посіли перше місце в квартеті. Повною несподіванкою стала гра збірної Данії, яка вийшла до плей-оф із другого місця. У датчан гриміли Пребен Ельк'яр, а також Мортен і Йєспер Ольсени.

Повною мірою не змогли себе проявити бельгійці. У фінальному турнірі вони обіграли лише югославську команду. Один із м'ячів головою провів Жорж Грюн, який в останній момент потрапив на чемпіонат замість Мішеля Ренкіна, котрий не прибув у розташування команди. Але проти французів і датчан збірна Бельгії не встояла. І цьому були свої логічні пояснення. Шість гравців збірної – зокрема, капітан Ерік Геретс і ліберо Вальтер Меєувс – були дискваліфіковані після скандалу, пов'язаного з хабарями у національному чемпіонаті.

Єдиною збірною, яка не набрала в групі жодного очка, стала команда Югославії. Особливо образливою для «югів» стала поразка 0:5 від датчан, коли всі п'ять м'ячів були на совісті воротаря Томіслава Івковича і його партнерів по обороні. У поєдинку між французами й югославами Мішель Платіні відзначився класичним «хет-тріком» — три м'ячі поспіль в одному таймі. Таким чином, капітан збірної Франції став першим і поки що єдиним футболістом, котрму вдалося зробити два «хет-тріки» протягом одного фінального турніру, причому, в двох матчах поспіль.

Дебютант фінальних турнірів – збірна Румунії – у своєму першому матчі мала всі шанси на перемогу, але обіграти іспанців їй не вдалося. Головною дійовою особою у команді Мірчі Луческу став Ладіслав Белені: він «привіз» у свої ворота пенальті, а потім сам зрівняв рахунок.

Не пощастило румунам і в грі з ФРН. Німці, що отримали від тренерів і журналістів прочуханки, вийшли гранично зібраними. Команда Дерваля багато атакувала і перемогла, в принципі, заслужено. Надто активними були Руді Феллер (автор «дубля»), Лотар Маттеус, П’єр Літбарскі, Клаус Аллофс, Карл-Хайнц Румменігге.

Португальці вийшли до півфіналу з другого місця «тихою ходою» - протягом усього турніру грали дуже обачливо й обережно. Через острах помилитися відсиділи в обороні весь матч з ФРН. У зустрічі з іспанцями явно економили сили на останній бій з румунами. І якби не натхненна гра капітана команди воротаря Бенту, португальці так і лишилися б без перспектив. У результаті, і в піринейському дербі була зафіксована нічия. У матчі з румунами на 81-й хвилині переможний гол забив 34-річний ветеран Нене. Так португальці вийшли з групи.

Платіні виконує штрафний.

У другому таймі французи кілька разів мали вдалі моменти, але реалізувати їх не вдалося. Зате португальці використали свій чи не єдиний шанс. На 74-ій хвилині Жордау відправив м'яч у ворота головою після навісної подачі Фернанду Альбіну де Соза. Овертайм розпочався несподівано - французи опинилися в ролі тих, що відігруються. Всього через вісім хвилин після відновлення гри знову відзначився Жордау, причому, асистував йому знову де Соза. 32-річний нападаючий лісабонського "Спортингу" забив після удару з лету - м'яч залетів у ворота Батса по хитромудрій траєкторії.

Французи помітно занервували. Ще б пак, адже цілком міг повторитися сценарій півфіналу чемпіонату світу 1982 р., коли вони в овертаймі програли команді ФРН. Господарі пішли на відчайдушний штурм і ледве не пропустили третій гол. "Трикольорових" врятував Батс, який відбив удар Гомеша впритул. Для португальців це був вирішальний момент. Тому що за п'ять хвилин до кінця багатоходова комбінація французів завершилася голом Домерга. 2:2! Ось так мало кому відомий захисник "Тулузи" став за одну мить національним героєм, та ще й у власний день народження - 23 червня 1984 року (в день проведення півфіналу, Домергу виповнилося 27 років). Уболівальники вже готувалися до пенальті. Але на останній, 120-й хвилині Жан Тігана прорвався по правому флангу і від самої лінії воріт прострелив грамотно трохи назад у центр штрафний, звідки Платіні, який набігав з глибини, завдав сильного удару під поперечину. 3:2 - Франція у фіналі!



Капітан збірної Франції Мішель Платіні забиває переможний гол португальцям у півфіналі (©AFP)
Наступного дня, в Ліоні, зійшлися датська й іспанська команди. Тоді, 24 червня 1984 року, мало хто міг підозрювати, що збірна Іспанії стане для датського футболу чималим головним болем на роки вперед. Практично, всі її поразки й осічки останніх 16 років були від іспанців - але що поробиш, якщо гримаси долі завжди з'являлися перед датчанами в червоно-жовтій формі. Гра розпочалася без «розкачки». Ініціативою заволодів "датський динаміт" Зеппа Піонтека. І вже на шостій хвилині перевага скандинавів матеріалізувалася в гол. Воротар іспанської збірної Арконада парирував удар головою Елькера-Ларсена, але першим на добитті був Серен Лербю. Іспанська оборона явно помилилася, лишивши форварда без нагляду. Проте атака іспанців у цьому поєдинку мала не найкращий вигляд, довгий час ініціативою цілковито володіли данці. Застосувавши пресинг, іспанці налагодили гру, раз-по-раз загрожуючи воротам суперників. Нарешті, завдає невідпорного удару Маседа. І рахунок став 1:1. Іспанцям піти б знову вперед, та сил більше не лишилося. Вкрай вимоталися й датчани. Голів у основний і додатковий час майже 48 тисяч уболівальників "Жерлана" більше не побачили. За видовищністю цей півфінальний матч, звісно ж, поступався попередньому. Зате в ньому була серія пенальті, що приваблює своєю непередбачуваністю. Перші чотири гравці з кожної команди свою місію виконали. Осічка сталася на п'ятому футболістові - нападаючий датчан Елькер-Ларсен спрямував м'яч вище воріт. А от форвард іспанців Мануель Сарабіа був точним. Іспанія в фіналі!
ФРАНЦІЯ - ПОРТУГАЛІЯ - 3:2 (1:0, 0:1, 2:1)

Голи: Домерг (25, 115), Жордау (74,98), Платіні(119).

Франція: Батс, Баттістон, Ле Ру, Боссі, Домерг, Тігана, Жіресс, Платіні, Фернандес, Лякомб (Феррері, 61), Сікс (Беллон, 101).

Тренер: Мішель Ідальго.

Португалія: Бенту, Жоао Пінту, Ліма Перейра, Енріку Гомеш, Алвару, Фрашку, Шалана, Жайме Пачеку, Соуза Антоніу (Нене, 64), Діамантіну (Фернанду Гомеш, 46), Жордау.

Тренер: Фернанду Кабріта.

Суддя: Бергамо (Італія).

23.06.84. Марсель. 54848 глядачів.

Голи: Лербю (6), Маседа (66).

Пенальті забили: Сантільяна, Брілль, Сеньйор, Й.Ульсен, Уркіага, М.Лаудруп, Муньйос, Лербю, Сарабіа.

Не забив: Елькер-Ларсен.

Іспанія: Арконада, Гальєго, Сальва (Уркіага, 101), Маседа, Камачо, Сеньйор, Віктор Муньйос, Гордільйо, Карраско, Сантільяна, Хуліо Альберто Морено (Сарабіа, 60).

Тренер: Мігель Муньйос.

Данія: Квіст, Сівебак, М.Ульсен (Брілль, 113), І.Нільсен, Буск, Лербю, Й.Бертельсен, Арнесен (Й.Ульсен, 69), М.Лаудруп, Берггрен, Елькер-Ларсен.

Тренер: Йозеф Піонтек (ФРН).

Суддя: Картні (Англія).

24.06.84. Ліон. 47843 глядачі.

Ось чому від фінального матчу чекали такої ж іскрометної гри, що й на чемпіонаті світу. Але фінальна зустріч розчарувала. Дуже вже разючою була різниця в класі між французами й іспанцями. Господарі грали натхненно, а ось піренейці не змогли продемонструвати свої кращі якості. Підопічні Мігеля Муньйоса виглядали блідим "другим номером". Саме нервозність перешкодила упевнено зіграти голкіперу Арконаді, який пропустив нескладний м'яч зі штрафного від Платіні.

Не можна сказати, що до самого фінального свистка французи почувалися впевнено, одначе серйозного опору з боку іспанців вони не зустріли. Незначний шанс у команди, яка програвала, з'явився за п'ять хвилин до завершення матчу, коли з поля було видалено захисника "Монако" Франсуа Ле-Ру. Але, перебуваючи в більшості, іспанці не лише не забили, а ще й пропустили. Після швидкої контратаки вихід сам на сам використав Бруно Беллон. Коли Мішель Платіні здіймав над головою Кубок, тренер французів Мішель Ідальго плакав. Президент УЄФА Жак Жорж (також, як ми пам'ятаємо, француз) у пориві пристрасті міцно розцілував Платіні. А президент ФІФА Жоао Авеланж стримано потис бомбардиру руку. Що ж, французи заслужили перемогу, у них була одна з найсильніших команд за всю історію футболу.



Мішель Платіні і тренер збірної Франції Мішель Ідальго посля финального поєдинку. (©Getty Images)

Фінал

Париж. 27.06.

Стадіон "Парк де Пренс". 47368 глядачів.

Суддя: В.Христов (ЧССР).

Франція:

Батс, Баттістон (Аморос, 72), Ле Ру, Боссі, Домерг, Жиресс, Тігана, Фернандес, Платіні (к), Лякомб (Женгіні, 80), Беллон.

Тренер - М.Ідальго.

Іспанія:

Тренер - М.Муньйос.

Голи: 1:0 Платіні (57), 2:0 Беллон (90).

Попереджено Ле Ру, Фернандес, Гальєго, Карраско.

Видалено Ле Ру (85).
http://www1.ru.uefa.com/history/season=1984/overview/index.html

Мішель Платіні і тренер збірної Франції Мішель Ідальго після фіналу (©Getty Images).

Проведено - 116 матчів.

Забито 341 гол (у середньому - 2,94).

Усього глядачів - 2 956 286 (в середньому - 25 485).

Кращий бомбардир відбіркового турніру – К-Х.Румменігге (ФРН) - 7 голів.

Автоголи - 11.

Пенальті - 28.

"Покер" - 2.

"Хет-тріки" - 5.

Видалення - 3.

Проведено - 15 матчів.

Забито 41 гол (у середньому - 2, 73).

Усього глядачів - 599 655 (в середньому - 39 977).

Кращий бомбардир фінального турніру - М. Платіні (Франція) - 9 голів.

Пенальті - 6.

"Хет-тріки" - 2.

Видалення - 3.

Попередження - 33.

Найстарший гравець фінального турніру - М. Галрінью-Бенту (Португалія, воротар) - 35 років 353 дні.

Наймолодший гравець фінального турніру - В. Шифо (Бельгія, півзахисник) - 18 років 114 днів.

Символічна збірна фінального турніру

Версія УЄФА

Х.Шумахер (ФРН), Жуан Пінту (Португалія), К.Х.Ферстер (ФРН), М.Ульсен (Данія), А.Бреме (ФРН), Шалана (Португалія), Ж.А.Тігана (Франція), М.Платіні (Франція), А.Жиресс (Франція), П.Елькер-Ларсен (Данія), Р.Феллер (ФРН).
ІМ'Я:

МІШЕЛЬ ПЛАТІНІ

Мішель Платіні.

Народився 21 червня 1955 у місті Жеф, Лотарінгія (Франція). Кар'єру розпочав у "Нансі", де перші два роки здебільшого просидів на лаві запасних, забивши 6 голів. У сезоні 1974-1975 справи пішли краще, на його рахунку 17 м'ячів, саме з цього часу й починається його легендарне сходження. У наступному сезоні особистий рахунок бомбардира поповнюється ще 25 м'ячами, він - безумовний лідер команди, її символ. Прогрес молодого футболіста не лишається непоміченим, і в 1978 році Платіні викликається до складу національної збірної для участі в чемпіонаті світу в Аргентині.

У 1979 р. Мішель переходить до "Сент-Етьєна", за який протягом трьох сезонів забиває 58 голів, а в 1981 році у складі клубу стає чемпіоном Франції і фіналістом Кубка. Його запрошують лондонський "Арсенал", мадридський "Реал" і італійський "Ювентус". Перед початком світової першості 1982 року в Іспанії, Платіні робить вибір на користь "Юве". Тут йому не вдається відразу адаптуватися до жорсткого італійського чемпіонату. Для Італії, яка виграла Мундіаль-82, не існувало тоді приїжджих авторитетів. "Тифозі" "Ювентуса", у складі якого виступало шість новоспечених чемпіонів світу, готові були пробачити промах своєму співвітчизникові, але зовсім інші вимоги висувалися до "франчезе" (цього француза), як його єхидно охрестили італійські журналісти.

У перші місяці перебування на Апенінах Платіні не переставав дивуватися, адже все тут для нього було незвичним. Він згадував: "Якщо у Франції довго дискутують про хід матчу, втрачені моменти, тактичну перевагу однієї команди над іншою, то в Італії ніхто про це й не думає: всі знімають капелюха лише перед остаточним результатом".

Іншою була й методика підготовки, до якої Мішель не одразу звик. Тяжкі умови тренувань пояснювалися високою мірою напруженості, з якою проходили всі матчі чемпіонату Італії. У своїх мемуарах Платіні визнає: "Якщо в французькому чемпіонаті я завершував деякі матчі доволі-таки свіжим, то в Італії, після матчу проти якоїсь там "Брешиї" або "Чезени", ледве волочив ноги". Але час минав і Платіні мало-помалу звикав до нової атмосфери, налагоджував взаєморозуміння на полі з партнерами. І найголовніше - до нього прийшла любов італійських "тифозі". Переможний гол Платіні у ворота принципового суперника "Юве" - "Торіно" змусив всіх забути образливий епітет "франчезе". З ізгоїв він перетворюється на улюбленця вболівальників. У складі "Ювентуса" Платіні стає дворазовим чемпіоном Італії (1984 і 1986 рр.), володарем Кубка країни (1983), фіналістом Кубка європейських чемпіонів і володарем Кубка кубків (1984). У 1983, 1984 і 1985 роках отримував Золотий м'яч як найкращий футболіст Європи.

Сам же ЧС-1982 обернувся для Мішеля і його партнерів драмою. Розпочавши турнір так собі, збірна Франції потім набрала хід, у чудовому стилі виграла кілька матчів, вийшла до півфіналу, в якому й настала драматична розв'язка. Основний час матчу зі збірною ФРН завершився внічию - 1:1. Попри те, що в серії післяматчевих пенальті Платіні був точним, його команда програла. Натомість фіналу проти "Скуадри адзурри" французи були вимушені боротися лише за третє місце. Тренер Ідальго виставив на той матч резервний склад, який і програв польській збірній з рахунком 2:3.

У 1983 році "Ювентус" завоював Кубок Італії, і вийшов у фінал Кубка європейських чемпіонів, де поступився 0:1 "Гамбургу" Фелікса Магата. Не зважаючи на поразку "Юве", Платіні обійшов Магата в щорічному опитуванні журналу "Франс Футбол" і отримав "Золотий м'яч".

1984 рік минув під знаком Платіні. "Ювентус" виграв "скудетто" і Кубок володарів Кубків, а сам Платіні забив у чемпіонаті 20 голів. До успіхів на клубному рівні Мішель додав іще й титул чемпіона Європи, завойований у складі "трикольорових". Наприкінці року ні в кого не було сумнівів, що кращим футболістом Європи є, як і раніше, Платіні.

У 1985 році "Ювентус", обігравши 1:0 "Ліверпуль", виграв Кубок чемпіонів. Мрія Туріна про головний європейський трофей збулася, але радість була затьмарена сутичками на трибунах, спровокованими англійськими фанатами, внаслідок чого загинуло 39 людей. Кубок було вручено команді в роздягальні. Рішенням УЄФА англійські клуби були усунені від участі в європейських турнірах на п'ять років. Нелегко довелося й Платіні, на якого звалився шквал критики за жест після забитого ним переможного гола (насправді нічого там не було).

Але в грудні він отримав свій третій "Золотий м'яч", зрівнявшись за кількістю титулів із кращим футболістом Європи Йоханом Круїффом. Сам же Платіні готувався до головної події своєї футбольної кар'єри - чемпіонату світу 1986 року. У його скарбничці були всі трофеї світового футболу, бракувало лише фотографії з Кубком світу в руках. Турнір у Мексиці мав стати мажорною нотою в кар'єрі зірки.

Збірна Франції, легко здолавши турнірний бар'єр, потім у чудовому стилі обіграла чемпіонів світу італійців. У чвертьфінальному поєдинку "трикольорові" зустрілися зі збірною Бразилії. Основний і додатковий час матчу завершився внічию 1:1 (гол забив Платіні). Знову французи повинні були шукати щастя в післяматчевій лотереї, цього разу фортуна віддала "трикольоровим" боржок. Але надалі на французів чекала збірна ФРН. Цей півфінальний матч відзначався їхніми переважними безперервними атаками, які, проте не дали результату. Тоді як німці забили два голи. На жаль, у футболі, як і в житті, мрії не завжди збуваються.

Наступного року Платіні оголошує про завершення кар'єри гравця. На прощальний матч на його честь з'їздяться зірки світового футболу на чолі з Пеле.

Але Мішель не пішов із футболу. У 1991 році він як наставник очолив національну збірну Франції. Спочатку його тренерська кар'єра складалася вдало: "трикольорові" вийшли до фінальної частини європейської першості, вигравши всі вісім кваліфікаційних матчів. Але на полях Швеції на них чекало розчарування: програвши у вирішальному матчі збірній Данії, вони лишилися за бортом півфіналу. Платіні подав у відставку. Йому запропонували роботу в організаційному комітеті з проведення чемпіонату світу 1998 року, який повинен був відбутися у Франції. Платіні успішно впорався зі своїми обов'язками, а його співвітчизники піднесли Мішелю чудовий подарунок, вигравши Кубок світу, який свого часу виявився для нього недосяжним. Багато хто, ймовірно, пам'ятає, що Платіні в день фіналу одягнув синю футболку збірної Франції, бажаючи підкреслити свою належність до команди.