В. Остроградського американськафілософія освіти очима українських дослідників матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. Полтава 2005
ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ: Проект магістерської програми
жүктеу/скачать 2.04 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Логіка зв’язку навчального курсу із іншими навчальними дисциплінами даного базового напряму освіти
- Відмінність даного курсу від існуючих
- Розгорнута структура програми курсу "Філософія освіти" – МАГІСТЕРСЬКИЙ РІВЕНЬ НАВЧАННЯ
ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ: Проект магістерської програмиПояснювальна запискаБудь який науковець чи дослідник, що ризикує на рубежі тисячоліть запропонувати програму нового навчального курсу, змушений розгортати свій проект перш за все у контексті полівалентних i багатокритеріальних викликів до сучасної людини від зглобалізованого, все з більш високим ступенем ризику й нестійкості світу, переповненого природними, техногенними та соціальними конфліктами й катаклізмами. Одначе, незважаючи на величезний технологічний поступ, розмаїття напрямів, технологій, принципів, підходів до освітнього процесу, сучасна людина фактично навчається так само як і тисячу років. Тому необхідне прискорення швидкості освіти, що вимагає її комплексного, інтегративного бачення. Саме цю мету було покладено в основу програми проекту нового навчального курсу “Філософія освіти” для педагогічних ВНЗ та слухачів системи післядипломної освіти, розробленого у 1999 році на конкурс ініціатив на розвиток нових навчальних курсів із соціально-гуманітарних дисциплін. На жаль, цей проект не отримав рейтингу, що дозволив би МФВ його фінансувати Програма курсу вбачає своїм завданням не лише ознайомити сучасних педагогів із засадами філософії освіти XX ст. та її впливом на розвиток освіти, а й подолати уникання філософії в сучасному педагогічному житті, активно протидіяти поширенню псевдонауковості, спекулятивності в освіті та суспільстві, некритичності ідеологічного сприйняття. У пропонованій програмі на основі творів "мислителів освіти", як вдало названо тих, хто філософськи аналізував феномен освіти, концептуалізується філософія освіти та модифікації основних ідей в культурних, морально-цiннiсних та технологічних контекстах, окреслюються можливості i межі структурування педагогічної теорії та практики. У фокусі уваги програми курсу – граничні проблеми сучасної освіти і цивiлiзацiї на межі між ІІ і III тисячоліттям, нові контексти принципів духовності, некласичної раціональності, феномену національного ренесансу. В Україні така програма розроблена фактично вперше. На відміну від підходів, здійснених у навчальному посібнику В.С.Лутая "Філософія сучасної освіти" (1996), російськомовних курсів філософії освіти "Введение в философию воспитания" Б.П.Битинаса (М., 1996), монографії С.Б. Гершунського “Философия образования для ХХІ века”(1998), підручника С.І.Гессена “Основы педагогики. Введение в прикладную философию”, зарубіжних програм філософії освіти як “прикладної філософії”, дана програма не ставить за мету спорудити проміжну ланку між філософією і педагогікою, не орієнтована на ілюстрацію філософських ідей щодо освіти, а інтерпретує філософію освіти як важливий системотворчий конструкт освітнього простору. Концептуальним ядром програми є систематизація та відбір матеріалу на експлікації основних ліній філософської рефлексії над проблемами освіти: Платон – Фіхте – Кант – Ніцше – Фуко – Піаже – Пейперт – Поппер – Сорос. Програма філософії освіти логічно входить у комплекс фундаментальної, гуманітарної, соціально-економічної та психолого-педагогічної підготовки з напряму 0101 – Педагогічна освіта, вона пов’язана мережею міжпредметних зв’язків з курсами філософії, основ наукових досліджень, комп'ютерних інформаційних технологій в освіті й науці, педагогіки і психології, менеджменту в освіті. Дана програма може бути базовою для впровадження в практику інститутів післядипломної педагогічної освіти магістерського рівня навчання, може використовуватись для підготовки до складання кандидатського іспиту за спеціальністю 09.00.10 – “Філософія освіти”. На її основі автор планує підготувати посібник, що складатиметься з текстів лекцій, списків рекомендованої літератури до кожного розділу, розширеної бібліографії з філософії освіти – іноземної (близько 2-х тисяч джерел) та української й російської (близько 500 джерел, основну масу яких становитимуть статті у різноманітних виданнях); інформації про інтернетівські адреси основних сайтів з філософії освіти та суміжних до них, переліку іноземних періодичних видань з філософії освіти, у тім числі електронних. На нашу думку, нижче наведена програма може бути корисною як для освітян, так і науковців для визначення перспектив освоєння сучасної філософії освіти.
Курс ставить за мету формування у слухачів критичного мислення, здатності до орієнтації в альтернативних, полівалентних i багатокритеріальних ситуаціях сучасної освіти. Головні вимоги до слухачів магiстерiуму: усвідомлена відповідь на тематичне питання курсу, здатність до критичного перегляду запропонованих курсом положень та знання інших позицій з питань; для слухачів системи післядипломної освіти – здатність експлікувати власну філософію освіти у випускній роботі. Відмінність даного курсу від існуючихНавчальний посібник В.С.Лутая "Філософія сучасної освіти" (1996) залишається першим і єдиним в Україні7. Цей посібник розрахований на студентів усіх ВНЗ, робота випускників яких буде пов'язана із педагогічною діяльністю, а також на усі освітянські кадри, аспірантів, слухачів системи післядипломної освіти педагогічних працівників. Курс з філософії освіти, на думку В.С.Лутая, повинен читатися після вивчення філософії та інших загальносуспільних дисциплін, тобто в останні роки навчання, а в тих ВНЗ, де зараз немає з якихось причин умов читати запропонований курс як окремий, "філософія освіти" може викладатись як частина загального курсу "філософія". Універсальність курсу проф. В.С.Лутая була виправдана його "піонерним" характером в Україні, свідомим обмеженням джерельної бази курсу, до якої була залучена лише література, поширена в Україні. Крім того у посібнику викладені далеко не всі проблеми філософії сучасної освіти, які мають важливе значення для реформування усієї системи освіти в Україні, а деякі з них розглядалися лише побіжно, насамперед, сучасних філософських проблем педагогічної антропології, історії педагогіки, використання інформаційних технологій. Тому наше завдання написати не варіативний щодо посібника В.С.Лутая з філософії освіти, а доповнювальний. Посібник Лутая слід розглядати як посібник, розрахований на рівень бакалавра, на який слід опиратися, укладаючи посібник магістерського рівня. Ми переконані, що в системі освіти мають працювати учителі, які мають ступінь магістра освіти, здобуття якого вимагає вивчення курсу філософії освіти як фундаментального елемента підготовки педагога. Якщо посібник В.С.Лутая переважно спрямований на соціально-філософські та аксіологічні проблеми освіти, то наш посібник переважно виходить на проблеми, які виникають на стиках філософії освіти з епістемологією, філософією науки, психологією, нейропсихологією. Якщо В.С.Лутай відшукує систему методологічних принципів, що можуть відігравати роль певної мінімальної вихідної основи діяльності усіх освітян, то наш курс базується на принципі плюралізму, тобто розгляді різних філософських напрямів не з позицій їхнього ранжування й поділу на хибні–нехибні, а з точки зору вивчення їхнього внеску в розвиток наших знань про освіту в різноманітних виявах. З іншого боку, відомі російськомовні курси філософії освіти мають свої вади. Так, "Введение в философию воспитания" Б.П.Битинаса (М., 1996) побіжно розглядає проблеми змісту освіти, продовжуючи похибку радянської педагогіки, яка виходила з ніби вже заданого змісту освіти, а виховання зводилося до того, щоб цей зміст найточніше передати; курс Н.С. Розова розглядає лише філософію гуманітарної освіти, нова монографія Гершунського занадто великого обсягу як для посібника, підручник Гессена – глибокий, але певною мірою застарілий. Основний недолік багатьох навчальних посібників на Заході полягає у тому, що філософія освіти розглядається як застосування загальнофілософських ідей до освіти, або як замінник педагогічних теорій щодо осмислення освітніх явищ. Однак філософія освіти можлива як центр філософії взагалі (ідея Я.Коменського), тому наш курс вирізняється від інших наступним – ми не вибудовуємо проміжну ланку між філософією і педагогікою, не займаємося ілюстрацією філософських ідей щодо педагогіки і освіти, а намагаємося різноманітний світ сучасної філософії впорядкувати через призму проблем освіти. Окрім цього наш курс відрізнятиметься від інших методом систематизації та критеріями відбору ідей та матеріалу для нього. Метод систематизації знань у курсі полягатиме в експлікації основних ліній філософської рефлексії над проблемами освіти: Платон – Фіхте – Кант – Ніцше – Фуко – Піаже – Пейперт – Поппер – Сорос. Критеріями відбору ідей та матеріалу для курсу є їхня здатність протидіяти униканню філософії в сучасному педагогічному житті та поширенню псевдонауки в освіті – спекулятивності, псевдоглобалізації поверхових аналогій, застосування магічних методів, ставки на інтуїцію посвячених, некритичних і надмірних претензій. Разом з тим відшукуватимуться засади філософії освіти як теорії інтегративної освіти, зорієнтувавши її фокус на проблеми взаємозв'язків тіла, духу, душі, чуттєвості, уяви, світу, природи, трансформації інтимності та навчання людства в сучасному суспільстві користуватися природою, не руйнуючи її, а примиряючись з нею. Курс спрямовує традиційний історичний підхід, який панує у філософії освіти, на віднаходження освітніх засобів модернізації сукупності практикованих технологій в українському суспільстві, впровадження гуманітарних колопорогових технологій, необхідних для широкого застосування основних виробничих технологій. Для цього концептуалізуються основні принципи сучасної освіти у порівнянні з критичним аналізом "ідеальних систем освіти", аналізується розвиток дитячої особистості як "філософа", а філософські засади раннього виховання контрастують з філософським розглядом навчання дорослих (андрагогіки). Автор прагне не допустити з вітчизняною філософією освіти те, що сталося з філософією науки, коли її здобутки стають надбанням лише філософів. Так само як природодослідник відкидає філософію, яка в постановці проблем і методах наслідує природничу науку, а відшукує філософію, яка має власну гідність, освітянин прагне не повторення педагогіки у філософії освіти, а як мажорного центру філософії взагалі, що сприяє інтелектуалізації суспільства як обов'язкової складової успішних реформ. Розгорнута структура програми курсу "Філософія освіти" – МАГІСТЕРСЬКИЙ РІВЕНЬ НАВЧАННЯ52 аудиторні години I Тиждень Лекція: Філософія освіти – наукова дисципліна чи деконструкція освіти? Філософія освіти як самоідентична галузь знання. Проблема дисциплінарної ідентифікації філософії освіти. Освіта як об’єкт і предмет філософського аналізу. Поняття "освіта". Різноманітність визначень. Освіта, культура і цивілізація. Різноманітність підходів до дослідження освіти. Поняття освіти в німецькій і французькій філософських традиціях. Трансформація німецького “Bildung” в полі історичних світоглядних парадигм. Освіта як "просвітництво". Значення французького просвітництва для осмислення культурно-історичного феномену освіти. Християнська і модерна моделі розуміння освіти і філософії освіти. Філософія освіти в епоху постмодернізму. Філософія освіти і різні галузі філософського знання – онтологія, гносеологія, етика, логіка. Зв’язок філософії освіти з культурологією, політологією, соціологією, психологією, екологією, медициною та іншими науковими дисциплінами. Типи деконструкції: радикальна, помірна , риторична, ідеологічна, процедурна, репутаційна. Парадокси деконструкції. Лекція: Філософія освіти в історико-філософському вимірі. Методологія історико-філософського дослідження і проблема ідентифікації тексту, що належить до філософії освіти. Класифікація джерел з філософії освіти. Філософські і педагогічні тексти, вербальні і невербальні джерела. Контекстуальний та історико-ситуаційний пласти в дослідженні тексту з філософії освіти. Фактографічні і історіософські аспекти. Принципи історико-філософського дослідження філософії освіти. Західноєвропейська філософія освіти. Філософія освіти у середньовіччі. Філософія освіти нового часу. Сучасні напрями філософії освіти: позитивізм, феноменологія, фрейдизм, марксизм. Історія вітчизняної філософії освіти. Витоки вітчизняної філософії освіти, філософія освіти в Київській Русі: Дидактичність києво-руських літописів, софійність як визначальний принцип культури, книжність, екзегетика, філософський зміст азбуковників, міфологема “світ, як книга”, філософсько-категоріальні побудови “Ізборніка” Святослава та їх освітнє значення. Повчання Володимира Мономаха як філософсько-дидактична праця. Філософія освіти у період середньовіччя і нового часу: Києво-Могилянська Академія, Г. Сковорода як філософ освіти, Ф. Прокопович, академічна філософія освіти ХІХ – поч. ХХ ст. Орест Новицький, Сільвестр Гогоцький, Памфіл Юркевич, Георгій Челпанов, В. Зеньковський. Філософські засади педагогічної творчості А.Макаренка, Г.Ващенка, О.Сухомлинського. 2 Тиждень Лекція: Філософія освіти: від Платона до Піаже і Пейперта. Елементи філософії освіти в фрагментах праць ранніх грецьких філософів. Сократ і софісти. Діалог і маєвтика як засоби деконструкції внутрішнього життєво-ціннісного досвіду. Платонівська філософія освіти. Парадигмальний характер платонівської теорії вроджених ідей. Арістотель як основоположник реалізму в освіті. Квінтіліан і філософія риторики. Етико-педагогічні ідеї античних шкіл еллінської епохи. Генетична епістемологія Ж.Піаже. "Планета С.Пейперта". Семінар: Основні філософські підходи до проблем освіти. Класифікація основних напрямів філософії освіти: системно-гармонійний, індивідуально-плюралістичний та натуралістичний як основні напрями філософії освіти. Емпіризм та сенсуалізм як визначальні риси натуралізму. Ф. Бекон, Дж. Локк, Т.Гобс, Ж.-Ж. Руссо. Єдність з природою, людська свобода і природне право. М.Монтессорі. Індивідуально-плюралістичний напрям філософії освіти, екзистенціалістська, християнсько-релігійна, вальдорфська педагогіка, школа “діалогу культур”. Р.Штайнер, Я. Корчак, С. Френе. Індивідуально-плюралістичний напрям і свобода вибору. Нераціональні форми філософії освіти: інтуїтивізм, ірраціоналізм, волюнтаризм, екзистенціалізм. С.Й.Гессен: “педагогіка як прикладна філософія”. 3 Тиждень Лекція: Філософія освіти: від Платона до Поппера і Сороса. Філософія освіти і діалог. Поняття діалогу. Сократ як основоположник діалогу. Сократичний діалог. Діалоги Платона. Діалог і демократія. Діалог і свобода. Діалог і соціальні відмінності. Діалог і феномен суспільного “мовчання”. Діалог в школах. Форми діалогу. Навчання через бесіду. Спілкування. Бар’єри у спілкуванні. Успіх і невдача в діалозі. Діалогічна педагогіка М.Бубера. Критично-комунікативна педагогіка К.Шеллера. Герменевтична освіта Гадамера. Педагогіка прямого зіткнення з природою і суспільством Дж.Дьюї. Міф концептуального каркасу. Філософія мови і освіта. Концепції білінгвістичної освіти. Філософські засади синергетичної освіти. К. Поппер як методолог антиплатонівської освіти. Поняття полікультурності, спроби розробки полікультурної програми змісту навчального матеріалу. Філософські засади полікультурної освіти. Критичне мислення. Філософія діалогу як евристичнй орієнтир для розвитку теорії та практики педагогіки. Лекція: Пансофізм Коменського і сучасні концепції Paideia. Ян Амос Коменський – вчитель-пансофіст та захисник універсальної освіти. Іоан Генріх Песталоцці – апологет філософії серця та розуму. Піаже про Коменського. Особистість 21-го століття: до нової філософії освіти. Принципи педагогіки в технологічну еру. Дидактична компетентність як елемент наукової компетентності. Концепція Paideia як інтегративне бачення виховання гуманності в інформаційну еру. Академічна автономія. 4 Тиждень Лекція: Філософія освіти: від Канта і Фіхте до Фуко. Філософія освіти в німецькій класичній філософії (Кант, Гегель, Фіхте). Джон Стюарт Мілль – захисник лібералізму в освіті. Герберт Спенсер – адвокат індивідуалізму, науки та соціального дарвінізму. Джон Адамс – захисник соціалізованої освіти. Джон Дьюї: філософ-прагматист та прогресивний педагог. Марія Монтессорі – захисник освіти з раннього дитинства. Фуко: педагогіка і психогогіка. "Технології самого себе". Принцип epimeleja. Семінар: Сучасні напрями філософії освіти. Сучасні школи філософії освіти: емпірико-аналітична філософія освіти, гуманітарна педагогіка, педагогічна антропологія, герменевтичний, феноменологічний, екзистенційний, діалогічний, критико-емансипаторський, психоаналітичний, постмодерністський, релігійно-теологічний напрями. 5 Тиждень Лекція: Філософія освіти і епістемологія. Філософські та емпіричні парадигми природи знання в освітньому контексті. Сучасні теорії знання і теорії навчання. Конвергенція педагогічних теорій навколо ідей конструктивізму. Соціальний контекст і практика як критерії істинності. Соціологічна та соціальна епістемологія. Епістемологія і суспільна обумовленість істинності. Освітня епістемологія. Соціологія науки. Семінар: Філософія освіти і педагогічне дослідження. Поняття педагогічної теорії. Роль теорії в процесі педагогічного дослідження. Моделювання і спостереження в освіті. Теоретична оцінка і вимірювання. Парадигми в освітній науці. Взаємокореляція суб’єктивного і об’єктивного начал в суспільно-педагогічному дослідженні. Суб’єктивність як передумова суспільних наук. Об’єктивність в суспільних науках. Кількісний і якісний аналіз в соціальному дослідженні. Взаємозв’язок кількісної і якісної оцінки. Характер дослідження в галузі освіти. Філософія організації соціального дослідження в галузі освіти. Теорія як інтерпретуюча структура. Від епістемології до герменевтики. Інтерпретація в суспільних науках. 6 Тиждень Лекція: Філософія освіти: від Ніцше до синергетики освіти. Ніцше і філософія освіти. Ніцше про Шопенгауера як освітянина. "Організувати хаос у собі". Синергетика й освіта. Синергетична освіта. Інтеграція в синергетиці освіти. Лекція: Педагогіка, технологія і тіло. Філософія технології та освіта. Класифікація і еволюція технологій. Технократизм в освіті. Природа соціальної інформації. Філософські аспекти інформаційних засобів комунікації. Поняття інтеграції в педагогіці: зовнішня, внутрішня, інформативна, педагогіко-технологічна, інституціональна, психологічна інтеграція. Інтегративна, інтегрована та інтегральна освіта. Філософія освіти і сучасні науково-інформаційні технології. Філософські проблеми дистанційної освіти. Навчально-дослідницькі середовища. 7 Тиждень Лекція: Тіло, дух, душа, світ. Код тіла. Ідея гендера. Гендерні дослідження в освіті. Гендерлект: фізичні діалекти статті. Топологія влади: простори і міжпростори. Насильство і покарання у педагогічній практиці. Філософія добра у педагогіці Сухомлинського. Семінар: Ресологія і структура освітнього процесу. Філософія речі. Річ як феномен межі. Речова онтологія. Ресологічна стратегія та стратегема. Еволюція основних ресологічних стратегій. Тілесність свідомості. Прийоми "доступу " до речі. Речово-предметні кореляції в онтологічному просторі мислення. Річ у світі людини. "Предметна хвиля" освітнього процесу. Діалог речового й тілесного. Мовні форми спілкування з річчю. Річ і творіння. Речовий ландшафт технічної реальності. Навчально-дослідницькі середовища. Невербальний аспект сприйняття предметної хвилі. В чому виявляється володіння навиком. Екологічний реалізм як філософія освіти. Проблема спостерігання. 8 Тиждень Лекція: Проблема змісту освіти в філософії. Інтеграція в педагогіці: до парадигми інтегративної освіти. Анаксагор: "ВСЕ У ВСЬОМУ". Парадокс цілісності людини. Відношення "Людина–Світ". Структура освітнього процесу. Структура предметної хвилі. Повсякденний досвід суб`єкта освіти. Релевантне і нерелевантне знання. Соціальний запас знань (СЗЗ) як засіб інтеграції. Структура комунікативної хвилі та спосіб інформації. Цілі освіти: від соціального хаосу до соціального порядку. Семінар: Організація і поліморфізм знання. "Уповільнення" науки та вміння згромадження інформації. Поліморфізм знання. Організація знання. Багатовимірна модель поліморфізму знання. Знання – навик, знання –інформація, знання – гносеологічний таксон. Основні опозиції в аналізі знання. Феномен ідіосинкразії знання. Принцип поліцентричної інтеграції. Інтеграція як ущільнення знань. Інтеграція як естетична якість. Компресія тексту в педагогічній когнітології. Конфiгурування як спосіб інтеграції знань. Принцип збереження складності інтегральної системи. Психосемантика свідомості. Провідні принципи інтеграції знань. 9 Тиждень Лекція: Проблеми інтеграції знань у філософії освіти. Трагедія технології та "антиплатонівський поворот" у культурі. Антиплатонівська філософія освіти: єдина природа технології і навчального закладу. Принцип політехнологічної побудови змісту освіти. Субмеханізми інтеграції змісту освіти: Закон. Метафора. Метафізація. Мережа теорій. Картина світу. Енциклопедія. Переклад. Інтеграція стратегій пізнання. Інтеграція як розуміння. Семінар: Сучасні теорії знання і навчання. Освітня епістемологія і філософія науки. Соціальний конструктивізм як теорія вироблення знань. Теоретичні і філософські репрезентації різних версій конструктивізму. 10 Тиждень Лекція: Критична теорія Хабермаса і майбутнє наших дітей. Соціальна теорія і політика. Політична теорія К. Маркса та її відношення до освіти. Соціологія М. Вебера і філософія освіти. Соціальна філософія освіти Дюркгейма. Теорія комунікативної дії Ю.Хабермаса і філософія освіти. Політична і соціальна компетенція як проблема філософії освіти. Соціальні зміни і стабільність та їх вплив на освіту як проблема сучасної постіндустріальної філософії освіти. Сучасні суспільні деформації та освіта. Соціальна різноманітність і прагматизм людської особи. Глибинна природа соціуму і політики, її філософсько-освітня обумовленість. Політична філософія і найважливіші аспекти освіти в суспільстві. Концепція комунікативного розуму Ю.Хабермаса. Німецька антипедагогіка (Е.Браунмюль). “Педагогіка пригніченого” П.Фреєра. Філософія як навчальний предмет. Проблема включення філософських знань у зміст освіти. Філософія як інтегруюча ланка навчального процесу. Основні напрямки сучасної філософської освіти. Програми філософської освіти школярів. Проблеми філософської освіти педагогічних працівників.
Знання в практичних і дослідницьких вимірах освітнього конструктивізму. Соціальний конструктивізм як теорія вироблення знань. Конструктивізм та проблеми освіти. Теоретичні і філософські репрезентації різних версій конструктивізму. Соціальний конструктивізм і епістемологія. Конструктивізм та індивідуалізм. Соціальний конструктивізм. Конструктивізм і реалізм. Радикальний конструктивізм. Соціальна епістемологія. Квантова метафора і психофізична проблема. 11 Тиждень Лекція: Проблема плюралізму в освіті. Філософія освіти як плюралістична форма осягнення дійсності. Філософські проблеми розвитку освіти сучасної української держави. Аксіологічна функція філософії освіти. Моністичний і плюралістичний підходи до її визначення. Нова соціокультурна реальність в Україні та ціннісні орієнтації. Міфологічний світогляд і філософія освіти. Релігія як форма світогляду. Проблема компромісу релігії та освіти. Особливості гуманізації різних освітніх культур. Специфіка національної програми гуманізації освіти. Гуманізація і сучасна педагогічна етика. Роль педагогічної етики у формуванні відкритого плюралістичного суспільства. Філософсько-педагогічна модель розв’язання моральних проблем. Етичність педагогічних взаємин. Діалогічне конструювання смислу в педагогіці. Монологічність і діалогічність, відкритість і замкненість в людському бутті. Семінар: Філософські аспекти знакових і комунікативних систем у сфері освіти. Комунікація в освіті. Комунікативні процеси в освіті у світлі новітніх філософських теорій Н.Гудмена, К.Берка, Ю.Хабермаса. Поняття комунікації і комунікативної системи. Екзистенційна комунікація. Ідея комунікації в контексті сучасного соціального мислення. Філософія знаку і символу. Семіотика як сучасна теорія знакових систем. Артефакт як знак і символ. Філософія комунікації дорослої людини. Письмо у суспільстві. Письмо як засіб комунікації. Шифрування і дешифрування тексту культури. Знакові системи математики та інших наукових дисциплін. Структура, знак і гра в діалозі людських культур. Соціальна наука і соціальні очікування. Символіка дитячого світу. Знакове письмо в дитячому світі. Особливості комунікативних систем дитячого і юнацького віку. Знакова комунікація в шкільному класі. Філософські засади формування адекватного орієнтування в знаково-символьних системах. Педагогіка формування комунікативних вмінь. 12 Тиждень Лекція: Холізм і антихолізм у філософії освіти. Холізм і редукціонізм як методологічні напрямки дослідження освіти. Типи холізму. Натуралізм і позитивізм. Холізм проти індивідуалізму. Методологія індивідуалізму. Редукціоністсько-холістське протиріччя і освіта. Концепція цілісності в сучасній педагогіці. Системний аналіз цілісності. Семінар: Основні принципи сучасної освіти та "ідеальні системи освіти". Технологія єдиного поля Махаріші Махеш Йоги. Основні принципи сучасної системи освіти в зіставленні з принципами технології єдиного поля Махаріші: цілі освіти; знання; навчання і научіння. Інтегративні концепції свідомості і наукова психологія. Філософські засади інтегративної освіти: методичний проект “Призма”, акселерована християнська освіта Д. Ховарда, історія культури як основа інтеграції в моделі З. Гельмана, школа вільного розвитку А.В. Хутірського. 13 Тиждень Заключний диспут (4 год.): Сучасні перспективи філософії освіти. Філософія освіти і філософія системи освіти. Поняття філософії системи освіти. Основні філософські підходи до проблем освіти: догматичний реалізм, академічний раціоналізм, прогресивістський прагматизм, соціальний реконструктивізм. жүктеу/скачать 2.04 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|