Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й
жүктеу/скачать 1.96 Mb. Pdf көрінісі
|
| Критика ОДКБ
Сама організація, як і багато інших російських інтеграційних проєктів, переживає кризу через великі суперечності між її учасниками (насамперед 130 Узбекистаном, Таджикистаном, Киргизстаном та Казахстаном), котрі домагаються різних військово-політичних цілей у Центральній Азії та на Південному Кавказі. ОДКБ виявився настільки невдалим військовим блоком, що його вже залишила майже третина учасників. У 1999 р. з ОДКБ вийшли Азербайджан і Грузія ( Грузія стала жертвою російської агресії у 2008 р.). Узбекистан залишив організацію в 1999 р. повернувся до неї у 2006 р. і призупинив своє членство в ОДКБ у 2012 р. Станом на 2022 р. майже всі колишні чи чинні члени ОДКБ були залучені до воєнних дій або зазнали військового нападу, і майже завжди джерелом цих проблем була Росія. Можна впевнено констатувати, що ОДКБ виявилася поганою підробкою під радянську Організацію Варшавського договору та повною пародією на Організацію Північноатлантичного договору. Головна схожість між Організацію Варшавського договору та Організацією договору про колективну безпеку – не у забезпеченні колективної безпеки учасників, а у створенні умов, за яких неможливо чинити опір країні-гегемону, СРСР чи відповідно. Російська Федерація завжди розглядала ОДКБ як юридичне виправдання для застосування своїх військ у країнах-учасницях Організації та як засіб підтримки авторитарних режимів у країнах ОДКБ, у яких правлячі диктатори за допомогою російської армії сподіваються утриматися при владі в разі прояву масового народного протесту. Ознакою неминучого руйнування ОДКБ стала втрата російського впливу в Середній Азії та на Кавказі. Безперервний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном засвідчив, що реальна військова підтримка Російською Федерацією в межах Договору колективної безпеки зараз абсолютно неможлива через колосальні втрати Росією особового складу та бойової техніки в ході вторгнення в Україну. Тому Рада колективної безпеки ОДКБ лише висловила стурбованість, фактично відмовивши у реальній допомозі у вірменській кризі та конфлікті на кордонах Киргизстану та Таджикистану у 2022 р. Практично це означає функціональну смерть ОДКБ як організації, яка не здатна виконувати своє головне завдання – забезпечувати безпеку своїх учасників. Понад те, це означає втрату Російською Федерацією можливості просування своїх імперських амбіцій у пострадянських республіках, особливо в республіках Середньої Азії. Втратою військової могутності Росії в Середній Азії і на Південному Кавказі негайно скористалися Китай і Туреччина. Китай посилив свій вплив у регіоні Середньої Азії, а Туреччина ‒ на Південному Кавказі. |