Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія
жүктеу/скачать 2.89 Mb.
|
Кращий – найкращий. У російській мові слово наилучший рідковживане, тому в обох випадках фігурує лучший – і це заплутує тих, хто не володіє українською в достатній мірі. Отже, кращий (за когось) – це відносний ступінь порівняння, і це зовсім не означає, що кращий від усіх. Найкращий (серед усіх), тобто номер один – це абсолютний ступінь порівняння: Карлсон – найкращий у класі. Подібні відмінності у значенні мають пари вищий – найвищий, менший – найменший, більший – найбільший тощо Означення – визначення. У монографії “Словотвір сучасної української літературної мови” зазначено, що префікс о має здебільшого фінітивне значення, вказуючи на набуття суб’єктом певної ознаки або поширення її на якийсь об’єкт [18, с. 260]. Отже, означення – це дефініція, окреслення якостей, характеристик чи меж чого-небудь. Так сприймали цей термін на початку минулого століття фахівці Інституту української наукової мови: “на означення наукових понять” [10, с. 49]. У 1930 р. А. Вовк уживав це слово саме в такому значенні: “означення назви чинності” [19, с. 187]. Саме так його сприймає і Ю. Шевельов: “конструкція на означення підстави” [20, с. 113]. Саме такого розуміння цього терміна ми притримувалися в своїй термінографічній роботі [3–6; 8] – що відповідає його тлумаченню в “Словнику української мови”[17, т. 5, с. 657] як “твердження, що роз’яснює, якого розуміння надають тій чи іншій назві або виразові”. Цей термін має семантичний зв’язок із лексемою ознака: означення поняття дається на основі та з використанням його ознак. Визначення – це детермінування, вимірювання, фіксування, дослідження, з’ясування, усвідомлення особливостей, величини чи властивостей чого-небудь за допомогою приладів чи логічних міркувань. Саме так розділяються ці терміни у фізико-математичних науках, і саме так трактується цей термін у відповідних навчальних курсах вищої та середньої школи. І з таким підходом перегукується філологічний термін “означення” – тобто слово, словосполучення чи навіть речення, що надає певні ознаки якомусь предмету чи явищу. За формою та змістом філологічне означення, виражене реченням, і математичне означення є тотожними – відповідно до загальномовної тенденції виражати однакові чи близькі значення одною формою [16]. Та й у сучасних білоруських стандартах наводяться “Терміны і азначэнні”. Тому вживання терміна “визначення” замість “означення” є проявом внутрітермінологічної омонімії, яка суперечить загальномовній тенденції до вираження різних значень різними формами [16] і, за висловом Н. С. Родзевич, є надзвичайно негативним явищем у термінології та “великим її недоліком у всіх мовах” [12, с. 139–140]. Отже, означуємо поняття, а визначаємо відстань, площу чи вагу. Термін “визначення” доречний, коли йдеться про здобування нових знань у процесі наукового пошуку, а “означення” – коли йдеться про пояснення, подання вже відомих знань. Масі можна дати означення (дефініцію) – тобто пояснити, що це таке, – а можна її й визначити – тобто виміряти. Інтеграл – (не)означений (його межі мають делімітаційні знаки або їх не мають, тобто позначені або ні), функція – (не)визначена. Подібним чином розрізняються ці терміни й у працях багатьох інших українських термінологів, зокрема в [13, с. 29]. Отже, коли мова йде про представлення усталених понять у державних стандартах, то, за прикладом Білорусі, доречною є форма “терміни та означення” – а не “терміни та визначення”. Зв’язаний – пов’язаний. Зв’язаний – це закріплений (про електрони, заряди). Електрони зв’язані між собою в пари. Пов’язаний – залежний, зумовлений. Термодинамічна ймовірність стану пов’язана з його ентропією. Металевий – металічний. Металевий – зроблений із металу, металічний – має властивості чи ознаки металу. Металева пластина, але металічний блиск. Проникний – проникливий. Проникний (про середовище) – через який проникають, пасивна ознака. Проникливий (про людину, проміння) – який здатен проникати через щось, активна ознака. Потенціальний – потенційний. Потенціальний – такий, що має потенціал. Потенційний – можливий. Потенціальне поле, потенціальна енергія; але потенційний слухач. Кінцевий – скінченний. Кінцевий (англ. end) – це такий, що міститься на (в) кінці, на краю: кінцевий результат, кінцева зупинка. Скінченний (англ. finite) – такий, розміри якого не є нескінченно великими чи малими: скінченні числа, скінченні різниці, скінченна величина, скінченновимірний простір. Коливний – коливальний. Відсутність суфікса “~аль~” указує на самочинність дії (у відповідному дієслові є частка “~ся”). Коливний – той, що коливається сам: коливна система, коливний контур. Коливними є: величини, системи, контури. Коливальний – це той, що коливає, породжує коливання, стосується коливань, пов’язаний із коливаннями: коливальна енергія (тобто енергія коливань), коливальне зміщення (тобто зміщення при коливаннях), коливальна швидкість (тобто швидкість коливання) тощо. Коливальними є: процеси, рухи, ступені вільності, рівні, стани. Конвертований – конвертовний. Конвертований (рос. конвертированный) – це ‘отриманий у результаті процесу конвертації’. Тоді як ‘здатний конвертуватися’, тобто той, що може бути конвертованим (рос. конвертируемый) – це конвертовний. Вимір – вимірювання. Вимір (англ. dimension) – це просторовий аспект існування об’єкта: тривимірний простір, він живе в іншому вимірі. Вимірювання (англ. measurement, determination, measuring (operation), measure, metering, sizing, sensing, test, mensuration, ga(u)ging) – процес визначення величини чи інтенсивності чого-небудь: вимірювання швидкості, похибка вимірювання, методи вимірювання. Притягання – тяжіння – важі́ння. Притягання (англ. attraction; рос. притяжение) – явище взаємодії тіл через поля, які вони створюють: сили притягання між молекулами (нуклонами, частинками). Антонім – відштовхування. Тяжіння (англ. gravitation; рос. тяготение) – це суто гравітаційна взаємодія: поле тяжіння Землі (= гравітаційне поле Землі). Сила тяжіння – це сила, з якою гравітаційні маси притягаються між собою. Важі́ння (англ. gravity; рос. тяжесть) – це результат сукупного впливу на тіло всіх взаємодій у полі тяжіння. Силою важі́ння тіла називається сила, яка прикладена до тіла і дорівнює геометричній сумі сили тяжіння тіла до Землі та відцентрової сили інерції, зумовленої добовим обертанням Землі. Тобто сила важі́ння – це сила, з якою тіло, що перебуває в гравітаційному полі, діє на опору чи підвіс. Ця сила завжди менша від сили тяжіння (на екваторі Землі різниця складає 0,35%). Зауважимо, що в літературі часто замість терміна важі́ння помилково вживається тяжіння – що спотворює зміст цього поняття. Компонента – компонент. Компонента – це складова частина цілісного математичного об’єкта, багатовимірної фізичної величини чи випромінювання: компонента вектора, компонента Фур’є, компонента сили, компонента швидкості, компонента спектральної лінії. Іншими словами, компонента з’являється в результаті аналізу об’єкта і залежить від алгоритму його поділу на складові частини: наприклад, компоненти одного й того ж вектора є різними в різних системах сурядних (декартовій, сферичній, циліндричній тощо). Досліджуваний об’єкт є первісним, а його компонента – похідною від нього. З іншого боку, компонент – це складова частина сукупності чого-небудь (речовини чи процесу): компонент суміші, компонент плазми, компонент підготовки. Компонент – це предмет синтезу складових частин чого-небудь у їх сукупність, і він є первісним відносно цієї сукупності. Замкнений (одягнений, повернений тощо) – замкнутий (одягнутий, повернутий тощо). Обидва – дієприкметники, але другий значно більше тяжіє до прикметника. Перший означає безпосередній наслідок впливу на об’єкт: нещодавно розвинена теорія, замкнені двері (пор. рос. запертая дверь), щойно поглинена речовиною енергія, недорозвинені (пор. рос. недоразвитые) кінцівки, розвинені (пор. рос. развитые) відносини, розгорнений сувій, витягнений (пор. рос. вытащенный) із води, затягнений у куток, повернений борг (від повернення), перевернений з ніг на голову, затиснений у лещатах (під час виготовлення чи ремонту деталі). Другий описує більш-менш усталену або постійну ознаку чи особливість: замкнутий (пор. рос. замкнутый) контур, замкнута людина, сумарна поглинута доза, розвинутий (пор. рос. развито́й) соціалізм, розгорнутий (тобто деталізований) план чи виклад, витягнутий (пор. рос. вытянутый) у довжину, міцно затягнутий вузол, повернутий під прямим кутом (від повертання), перевернуте зображення, затиснутий в ущелині. Я вже одягнений – значить, щойно вдягнувся; він завжди охайно одягнутий – це риса характеру людини. Розтягнені зв’я́зки (чи сухожилля) – це спортивна травма; розтягнуті зв’я́зки (чи сухожилля) – це високий рівень підготовленості. Зубастий – зубатий, рукастий – рукатий, головастий – головатий тощо. Перший термін у цих парах означає якісну ознаку, пов’язану з наявністю відповідного органа, а другий – кількісну. Так, зубастий – це гостроязикий, зубатий – із великими зубами. Рукастий – умілий, рукатий – із великими руками. Тому доцільно вживати такі словосполучення: лапатий сніг, голчастий кристал, лінійчастий спектр, сітчастий катод, сітчаста структура, комі́рчастий радіатор, комі́рчаста структура, переривчастий струм, східчаста дислокація, ступінчаста лінза. Зневоднення – зневодження. Зневоднення – це вилучення водню (протонів) з хімічної сполуки (рос. дегидрогенизация). Зневодження – це вилучення води з речовини, дегідратація. Зворотний – зворотливий. Як уже зазначалося, зворотний (англ. back(ward), reverse, return, opposite, inverse, reciprocal; рос. обратный) – це протилежний; такий, що веде назад. З іншого боку, український суфікс лив має тенденцію надавати слову відтінку схильності до дії [21, с. 235], можливості виконати дію: спостережливий (пор. спостережний), хибливий (пор. хибний), особливий (пор. осібний), задумливий (пор. задумний), нещасливий (пор. нещасний), незрадливий, вразливий, галасливий, чутливий, ввічливий. Отже, зворотливий (англ. reversible; рос. обратимый) – це такий, що може вести чи йти назад. Тому система транслітерації – зворотлива. Додамо, що вживання слова зворотливий у значенні меткий, спритний зумовлене “хибним другом перекладача” – російським словом изворотливый. Стержень – стрижень. Перший термін, так само як похідні від нього слова (стерженьок, стерженець), не має немилозвучного звукосполучення “ри” та небажаної асоціації зі стрижкою. Тому доцільно віддавати перевагу саме цьому термінові. Затягувальний – затяжний. Гвинт, болт – затягувальні (бо затягують). Стрибок із парашутом – затяжний (бо затягується). Напрямлений – спрямований, скерований. Перший термін доцільний тоді, коли йдеться про вказування напрямку: напрямлена антена. Споріднений термін – напрямна. Другий та третій – коли йдеться про рух у певному напрямку: спрямувати (скерувати) потік, скерувати (спрямувати) літак, його зусилля спрямовані на досягнення мети, цілеспрямована людина. Крутизна – крутина, кривизна – кривина. Крутизна, кривизна тощо (від “круте знаю”, “криве знаю”) – це задана, зумовлена, нормальнa властивiсть, а крутина, кривина – випадкове явище, вiдхилення від норми. Тому: кривизна простору, але кривина бракованої деталі. Стикатися – дoтикaтиcя. Стик – це торкання багатьма точками (лiнiєю чи площиною), а дотик – одною. Ця точка може бути математичною, тобто не мати нульові розмiри, або ж фiзичною, тобто мати скінченнi, але достатньо мaлi розмiри порiвняно з iншими характерними розмiрами задачi. Угрупування – угрупóвання. Як відомо, іменники на ~ння утворюються від дієслів. Перший іменник походить від дієслова угрупувати, тому є безумовно правильним. Другий походить невідомо звідки – оскільки в українській мові немає дієслова угрупóвати. Отже, він суперечить законам українського словотворення і тому не є коректним (зауважимо, що іменник угруповування, що позначає повторювану дію, походить від дієслова угруповувати і є цілком “законним”). Те ж саме стосується й новотворів устаткóвання, припасóвання. Дальній – далекий. Дальній – це той, що розташований, розміщений чи діє далі від інших, і не обов’язково далекий: дальній куток, дальня кишеня, дальнє світло. Конверсивом є прикметник ближній. Але не зле бути свідомим того, що російські терміни дальнодействие, дальнобойность, дальность обнаружения тощо, які морфологічно корелюють зі словом дальній (із міркувань милозвучності), за змістом пов’язані з лексемою далекий – отже, їм відповідають українські терміни далекодія, далекобійність, далекість виявлення. Прави́й – пра́вий. Тут наголос важливий, тому що відрізняє того, хто має рацію, від того, хто перебуває справа. Обирати – вибирати. Обирати – означає виділяти щось чи когось, ставити в привілейоване становище: обирати голову, обирати життєвий шлях. Звідси споріднене слово обранець. Вибирати – частину чи кілька. Стрільба – стрілянина. Стрільба (рос. стрельба) – це організовані, упорядковані постріли, наприклад, стрільба з лука чи рушниці на змаганнях. Стрілянина (рос. пальба) – це хаотичні, неорганізовані постріли, наприклад, безладна стрілянина під час паніки. Наявність / відсутність суфікса із ( из ). Важливу семантичну роль цього суфікса відзначав іще Юрій Шевельов, пов’язуючи його з процесом надання властивості [21, с. 211]. Леонід Босак звернув увагу на відмінності в значеннях дієслів активувати – активізувати, телефонувати – телефонізувати, екранувати – екранізувати [2, с. 22]. Дослідимо ці пари детальніше. Активувати – вмикати, переводити з пасиву в актив (якісна зміна). Активізувати – робити активним, збільшувати активність (кількісна зміна). Телефонувати – використовувати телефон. Телефонізувати – забезпечувати телефоном. Екранувати – заслоняти екраном, використовувати екран. Екранізувати – видавати на екрани, робити кіно. Традиційно з цим суфіксом уживаються дієслова термінологізувати, періодизувати, легалізувати, сигналізувати, атомізувати, електризувати, мінімізувати, колонізувати, організувати, українізувати, авторизувати, симетризувати, характеризувати, систематизувати тощо. Отже, суфікс із ( из ) надає слову значення поширення чи поглиблення ознаки (переважно кількісного), пов’язаної з вихідним іменником. Відсутність цього суфікса в словах активувати, телефонувати, екранувати корелює зі значенням використання поняття чи предмета, денотованого вихідним іменником, унаслідок чого відбувається якісна зміна стану. Отже, терміни стандартизація, гармонізація тощо цілком узгоджуються з такою моделлю словотворення і тому є органічними в українській мові. Лексеми стандартування, гармонування тощо означають використання стандарта (як міри, зразка, лекала чи шаблона) та гру на гармоні відповідно. Руйнувальний – руйнівний, керувальний – керівний, рятувальний – рятівний. Перші слова походять від віддієслівних іменників руйнування, керування, рятування відповідно і тому стосуються процесу. Крім того, прикметниковий суфікс аль надає відтінку активності [3, с. 32]. Отже, тут ідеться насамперед про здатність самочинно виконувати задані дії, що мають ознаки регулярності чи комплексності (у деяких випадках, залежно від контексту, ця здатність відображає призначення виконувати певну дію): руйнувальне навантаження (це навантаження, здатне зруйнувати зразок), керувальне поле (ідеться про регулярну здатність поля керувати рухом частинок або ж призначення керувати ним), рятувальний човен (призначений для рятування). Прикметники руйнівний, керівний, рятівний, а також машинобудівний, бунтівний, вказівний, чарівний походять від іменників руйнівник, керівник, рятівник, машинобудівник, бунтівник, вказівник, чарівник відповідно і тому мають значення цілісної властивості як застиглої, неповторюваної, нероздільної на частини ознаки, не пов’язаної з дією: руйнівний ураган (це ураган-руйнівник, тобто стихія з ознаками руйнівного чинника), керівна посада (це посада керівника), рятівна думка / соломинка (думка / соломинка, яка відіграє роль єдиного рятівника), бунтівна вдача (вдача бунтівника як загальна ознака, характеристика людини), вказівний палець (палець із властивостями вказівника), чарівна панночка (має властивість причаровувати), чарівна паличка (паличка-чарівник, яка має чарівні властивості). Зауважмо, що здатність і призначення вказівного пальця значно ширші, ніж давати вказівки; вдача не має здатності чи призначення бунтувати, а панночки не призначені причаровувати (хоч і здатні на таке). У багатьох випадках відповідний російський іменник має морф -итель: разрушитель, руководитель, спаситель, машиностроитель. Якщо в російському відповіднику цього морфа немає, то в українській мові прикметник від такого іменника здебільшого не утворюється: танцівник (рос. танцовщик, немає “танцівний”), працівник (рос. работник, немає “працівний”). Це вказує на наявність певного граматичного правила. Частковим винятком із цього правила є прикметник їстівний, який теж має значення властивості як застиглої ознаки, але не має відповідного іменника. Отже, прикметники цього останнього типу не завжди розвинені в мові, оскільки не в усіх випадках існує відповідний іменник. У цьому разі вживається прикметник іншої форми. Деякі особливості перекладу з російської та англійської мов. Треба обережно ставитися до перекладу російського слова “качать”. Не забуваймо, що качати – це котити, а викачатися можна в багнюці. У російській мові це слово вживається в кількох значеннях, і до кожного з них українська має точний відповідник. Якщо йдеться про маятникоподібний рух із нижнім закріпленням (“шатание”) – то це хитання, з верхнім – гойдання. Якщо йдеться не про маятниковий рух, а подачу енергії чи частинок (“нагнетание”) – то це нагніт, подача. Волна накачки – хвиля нагніту, хвиля подачі. Якщо ж ідеться про файл (фільм, музику тощо), то російському жаргонному термінослівцю “скачать” (англ. download) відповідають українські звантажити, списати; скопіювати, здублювати; скинути (рос. сбросить). Не зовсім вдалими відповідниками англійського терміна default (value, standard, etc.) є “по замовчуванню” чи “за промовчанням”. І. Кульчицький і Б. Філь радять кращий варіант: “за налаштуванням” (а редактор пропонує: “як налаштовано”) [15, с. 91]. Але варто враховувати, що прийменникові конструкції є небажаними в побудові терміносполучень – тим більше, що тут відбувається синтаксичне калькування російського звороту “по умолчанию”. Тому, подібно до сполучень “вбудована шафа”, “впроваджений атом” тощо кращим варіантом перекладу терміна default видаються: у значенні прикметника – влаштований (стандарт), влаштована (величина); у значенні іменника – влаштування. Послідовне та поєднане застосування статистичного й аналітичного методів дає змогу окреслити мовні тенденції, закономірності та правила, які регулюють уживання розглянутих слів і зворотів, і сформулювати відповідні рекомендації. І за цим зразком можна вишукувати шляхи до правильного вживання інших реалій. Автор висловлює щиру вдячність Катерині Мельник за плідне обговорення змісту роботи. ЛІТЕРАТУРА
жүктеу/скачать 2.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|