З досвіду роботи районної творчої групи



бет9/15
Дата20.07.2016
өлшемі3.73 Mb.
#212822
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15
Тема уроку: Інтимна лірика Василя Симоненка.

Мета уроку: засобами художнього читання, музики і співів передати чарівність поетичного слова, розвивати культуру почут­тів, викликати в учнів естетичну насолоду від поезії і пісні.

Оформлення класу: на дошці записана тема уроку, епіграф, портрет В. Симоненка, оздоблений вишитим рушником; на столі вишита скатертина, ваза із букетом червоних троянд.

Обладнання: збірки поезій В. Симоненка, касета із записом вірша-пісні "Лебеді материнства", виставка книг поета.

Тип уроку: урок - конкурс художнього читання.

Епіграф:

"Любов, як сонце, світу

відкриває Безмежну велич

людської краси..." .

В.Симоненко
Хід уроку
I. Організаційний момент (дисципліна, відсутні, підготовка класу до уроку).

II. Перевірка домашнього завдання.

1. Учень читає реферат "Ліричний герой інтимної поезії В. Симоненко. Хто він?"

2. 2-3 учнів зачитують свої творчі роботи "Які почуття і роздуми викликала в мене інтимна лірика В. Симоненка".

III. Виклад нового матеріалу.

Слово вчителя:

Інтимна лірика Василя Симоненка - потужне крило його поезії. Неповторність віршів про кохання - у художньому дослідженні філо­софії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захопле­ння до гіркого розчарування. В. Брюховецький писав про поета: "Вразливість його натури, щедрість і чистота почуттів тут виявилися настільки, що найпростішими словами поетові вдалося виразити найсокровенніше, відкрити глибини майже непояснюваного".

Мені здається, що кохання - першопричина поезії, бо найчасті­ше саме кохання, заволодівши всім єством поета, знаходить у його серці найніжніші, найчутливіші струни, і, обережно торкаючись їх, він наповнює весь довколишній світ дивною музикою - піснею кохання. Весняний легіт підхоплює цю пісню на свої прозорі крила і несе її, як сонячне тепло, у людські серця, допомагаючи їм зрозумі­ти, що найпрекрасніше, найщиріше почуття, яке здатна пережити людина - це любов:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.



("Любов")

Але слід пам’ятати, що не кожне пристрасне почуття заслуговує ве­личної назви - Кохання, як не кожне кохання знаходить своє без-смертя у пісні. Лише людина з кришталевою, цнотливою душею здатна створити гімн справжньому коханню.

На мою думку, саме таким поетом - творцем безсмертної пісні кохання - є український поет Василь Симоненко. Про цього поета не можна говорити у минулому часі: був, як неможна його романтичну, повну краси і щирості почуттів інтимну лірику назвати "архаїчною" у наш час, коли "переоцінюється й переосмислюється" сам зміст кохання. Адже Василь Симоненко прагнув застерегти всіх своїх чи­тачів: у царстві любові немає місця моральному брудові, це світ чи­стих, щирих взаємин. І завжди буде... пошлою і бридкою:

Бравада напускна безвусих юнаків,

Що вечорами, пригасивши світло,

Несли в кімнатах плітки еротичні,

Розповідали про сумнівні вчинки

І смакували голосно й цинічно

Свої любовні втіхи й насолоди...

Це розмови не про кохання, а про вдоволення тваринних інстинктів. Учасники такої "пошлої і бридкої бравади" поки що ще не можуть вважати себе повноцінними людьми, бо не зустріли у своєму житті Кохання. Про ту, кого по - справжньому кохають, не говорять у подібних розмовах.

Перечитуючи інтимні поезії В. Симоненка, ми по краплині зберемо слова - перла, щоб злилися вони в дивний у своїй красі образ коханої дівчини, тієї, єдиної, що випливе "з туману... юнаць­ких несміливих снів", "прийде, як гаряче літо... грозами обпече", "спаде дощем на груди, пустелю-душу оросить", і, "зіркою яскравою осяє" колись таке самотнє й "убоге життя". І зрозуміє закоханий юнак, що такої, як його кохана, немає у цьому світі.

Любов потребує виняткового, уважного, шляхетного став­лення до себе. Водночас вона вимагає боротьби за право бути під її благословенням, особливої напруги людських сил, щоб втрима­тись на хвилі її одухотворення.

Переживання внутрішньої драми ліричного героя, гіркотне спостереження над його, на жаль, нездійсненними спробами відбу­тися в любові зумовили відповідну текстову форму вірша (імпуль­сивні фрази, ряснота неповних речень, вигуків, риторичних питань і т.д.). Мовно-стилістичні засоби також відображають неповторну для кожної людини зосібна специфіку любові, що має ненормативну природу, дарма що існує відтоді, як з’явилося людство. Її досвід не підлягає уніфікації. Вона завжди виникає перед закоханими як їхня особиста проблема, як шлях до незнищених цінностей духу. Цей шлях виповнений драматизмом, неминучим для кожного, хто зважи­вся пізнати достеменну любов.

В. Симоненко спромігся узагальнити досвід закоханих, не позбавляючи мотиву любові неповторної тона­льності, розкриваючи в ньому безмежно свіжі грані невичерпної краси.

Естетична концепція В. Симоненка переймалася потужними ес­тетичними струменями. Як моральний максималіст він трактував люд-людські чесноти за найвищою мірою гуманістичних цінностей.

Кожна особистість - неповторна, покликана реалізувати свої духотворні можливості. В іншому разі її життя змарнується, не здій­сниться у своїй суті. Про це мовиться у багатьох поезіях В.Симоне­нка ("Світ який! Мереживо казкове...", "Ти знаєш, що ти людина...", "Я" та ін.) знаходячи трактування у ліриці суто інтимних мотивів, пе­редовсім, коли мовиться про любов. Для поета це не просто почуття, що облагороджує душу, а основа повнокровного, змістовного життя. Сила інтимної поезії В. Симоненка полягає в тому, що вона спромож­на виразити найскладніші переживання багатьох людей так, що чи­тач сприймає висловлену у вірші думку як власну, як свою.



IV. Умови конкурсу (клас ділимо на групи. У групі троє учнів: один учень декламує вірш, другий - розкриває ідейно-художній зміст твору, третій - дає рецензію на відповіді товаришів, тобто використовуємо елементи методу "Робота в парах").

1. Виразно прочитати поезію напам’ять (чи проспівати). (1 учень).

2. Прокоментувати, які думки і переживання вкладає поет у
свій вірш. (2 учень).

3. Дати рецензію на відповіді своїх товаришів.



V. Відповіді учнів (приблизно).
Рецензія. 1. "Вона прийшла"

Відповідь: У вірші "Вона прийшла" поет створив образ коханої, який далекий від чогось конкретного і реального(1с). Образ солов'я у цій поезії з'явився невипадково: він символізує зла­году між людьми, несе добро і щастя.

Але любов приносить не лише щастя. Як буває часом непросто людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, а надто гармонію
в інтимних почуттях... Поет добирає такі слова, за допомогою яких
досягає повноти і художньої виразності висловленої думки.

Рецензія. 2. "Є в коханні і будні, і свята".

Відповідь: Ліричний герой Симоненка розуміє, як буває часом не­просто молодим людям порозумітися, як важко знайти гармонію в почуттях, якими інколи складними і супереч­ливими можуть бути їх почуття. Поет добирає слова-антоніми (будні і свята, радість і жаль), за допомогою яких досягає повноти і художньої виразності думки. Ро­зуміючи своєрідну неминучість певних життєвих нега­раздів у стосунках між коханими чи молодим подруж­жям, поет констатує:

...Не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.



Рецензія. 3. "Ну скажи - хіба це не фантастично..."

Відповідь: Взаємини закоханих тут висвітлюються як конкретна неповторна подія, що набуває глибокого узагальне­ння: вічність реалізується через змістовну, духовно збагачену мить, якою виповнюється життя певних лю­дей. Така можливість дається один раз на всі всесвіт­ні часопростори і часто не забувається, коли розми­наються шляхи між спорідненими серцями, які не спромоглися пізнати одне одного. Ліричний герой усвідомлює:

"Доки мерехтітимуть світи,

Будуть Я приходити до Тебе,

І до інших йтимуть горді Ти".

Однак у цьому здавен і до віку повторюваному сюжеті завжди розігруватиметься трагедія, якщо його силові поля не перетнуть конкретну людську долю, якщо

"Під суворим небом, небом вічним,

Я тебе зустрів і не зберіг".



Рецензія. 4. "Ніби краплі жовті, в темну воду..."

Відповідь: У цій поезії ліричний герой спостерігає, як кохана жінка іде до іншого, іншому несе свою замріяність, ніжність і доброту, щедрість і шаленство, іншому упаде вона в обійми. І їхнє кохання осипатиме вечір казковими росами-перлами. Ці двоє будуть щасливими! Але хіба щастя не є тим, чого найбільше бажаєш коханій людині?!

Отже, нехай щасливою буде вона зі своїм обран­цем, а наш герой брестиме між сонних незабудок, обпі­каючи "босий смуток" сльозами-росами, що вінчали чу­же кохання. Він нестиме у вічність свою "нерадісну лю­бов". Але це справжня любов, любов лицаря, який ні "злоби", ні "досади" не має на те, що кохана обрала су­путником життя іншого. Більше того - з уст покинутого ніколи не зірвуться слова - обмови. Ні, він буде щиро дякувати, що завдяки цій жінці він зазнав радощів і мук справжнього кохання:

Я кохаю тебе,

Мені більше не треба,

Адже й так ти мені стільки щастя дала.



Рецензія. 5. "Україні" (звучить пісня В. Симоненка "Лебеді материнства").

Відповідь: Поет розуміє, що людські стосунки можуть бути склад­ними і суперечливими. Але такі поняття, як мати, Бать­ківщина, кохана були для поета святими. Часом кохана і Україна поєднуються у нього в одному образі.

Коли крізь розпач випнуться події

І гудуть на вітрі степовім,

Я тоді твоїм ім'ям радію

І сумую іменням твоїм.



Рецензія.
VІ. Підсумки уроку (заключне слово вчителя).

Вчитель читає вірш "Ти знаєш, що ти людина..."


VІІ. Домашнє завдання.

  1. Повторити творчість В. Симоненка.

  2. Підготуватись до заліку.

  3. Написати відгук на даний урок.



Щока Марія Юріївна, старший учитель української мови і літератури Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, призер обласного етапу-конкурсу на кращий кабінет української мови і літератури — 2006р. (ІІ місце), педстаж 38 років
Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити й накреслити орієнтири власного, майбутнього. Усі наукові дослідження й педагогічна практика сучасної школи спрямовані на те, щоб роки перебування в школі були не підготовкою до життя, а власне життям.

Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навчити мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. На уроках вчитель дає учням не просто суму знань, а намагається сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. „Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце”, - писала Софія Русова.

У своїй роботі орієнтуюся на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу як виборі інтерактивних технологій навчання, в основі яких підготовка молодої людини до громадянської активності в громадянському суспільстві, активізація навчальних можливостей учня, а не переказування абстрактної, готової інформації, відірваної від життя й суспільного досвіду. Я вважаю, що інтерактивні уроки надають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички й зразки поведінки. Тому часто під час проведення уроків використовую інтерактивні технології кооперативного та колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань використовую ті чи інші методи. Наприклад, щоб навчити учнів дискутувати, застосування інтерактивного навчання здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів. Найбільш уживаними є:

- при кооперативній формі роботи такі технології: робота в парах, акваріум, робота в малих групах, карусель;

- при фронтальній формі роботи такі технології: „мікрофон”, „мозковий штурм”, „ажурна пилка”, навчаючи – вчуся;

- технології навчання в дискусії: метод „Прес”, „Обери позицію”, дебати, ток-шоу;

- інтерактивні ігри: „Рольова гра”, „Драматизація”, громадське слухання тощо.

Переконана, що при застосуванні названих технологій виграє весь навчально-виховний процес, бо вони дають можливість залучити кожного учня до обговорення проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити. Учні набувають навичок співпраці, колективного пошуку рішень, беруть активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Таким чином досягається головна мета інтерактивного навчання : „Те, що я чую, забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Це спів навчання, вза’ємонавчання ( олективне, групове), де й учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, вирішення яких виховує у школярів відповідну життєву компетентність, сприяє виробленню цінностей, створенню сприятливого мікроклімату для розвитку самодостатньої особистості, дає змогу вчителю стати справжнім лідером дитячого колективу. Змінюється на краще ставлення учнів до вчителя, виникає атмосфера особливих стосунків між дітьми та педагогом. А це, на мою думку, має важливе значення для всієї вчительської роботи.

Результати апробації інтерактивних технологій засвідчують зацікавлення учнів не тільки вивченням окремої теми уроку, а й самим процесом навчання. Школярі не лише добре засвоять відповідні розділи підручника, а на конкретних прикладах вчаться аналізувати, систематизувати, зіставляти, давати оцінки явищам, подіям, вчинкам людей, а також виробляти свою позицію, аргументовано, грамотно її відстоювати в дискусії.



Богдан Лепкий.

Життя і літературна діяльність письменника

7 клас
Тема. Богдан Лепкий. Життя і літературна діяльність письменника (узагальнюючий урок за творчістю Богдана Лепкого).

Мета: узагальнити, систематизувати вивчене із творчості Богдана Лепкого, розкрити ідейно-художнє багатство його поезій, навчити виразно й проникливо читати вірші, уміти їх аналізувати; розвивати навички роботи з критичною літературою, удосконалювати вміння дискутувати, висловлювати свої думки, своє ставлення до почутого чи прочитаного; прищеплювати любов до рідного краю, виховувати інтерес до духовної спадщини письменника, вірного сина України.

Обладнання: портрет Б.С.Лепкого, виставка творів письменника, підручник, грамзапис „Видиш, брате мій”, ілюстрації до новели „Цвіт щастя”.

Не ввесь я умру –



До тебе йду, народе мій...”

Б.С. Лепкий

„Лепкий був найпліднішим, найусебічнішим і одним з найвидатніших західноукраїнських письменників свого часу”



Польський бібліографічний словник
Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі...”

Б.С.Лепкий

Хід уроку


1. Звучить пісня „Журавлі” („Чуєш, брате мій”).

Учитель. Здається, й кам’яне серце здригнеться, коли почує цю пісню. Скільки в ній невимовного болю, бездонного жалю, глибокого відчаю. Вона знана всюди: в Україні, і серед нашої еміграції в Німеччині, Канаді, Аргентині, далекій Австралії. Пісня вмістила в собі гіркоту життєвих доріг на чужину, коли під ударом жорстокої долі тисячі українців покидали свою землю, тугу і біль за рідним краєм, безнадію ( а, може, й надію, адже журавлі повертаються до своїх домівок). Вона друкувалася без імені автора, як народна. Сьогодні ми вже знаємо, що автором її є Б.С.Лепкий, а музику до неї написав його брат Левко Лепкий. Українському письменникові Богдану Лепкому повертається його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Повертаються після довго й несправедливого замовчування.

На даному уроці доторкнімося всім серцем до людської долі великого поета і громадянина, який у свій час сказав:

Не ввесь я умру –

До тебе йду, народе мій...”

Пророчі слова поета здійснилися. Сьогодні твори письменника читаються на Україні і в інших країнах, вивчаються у школах.

Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець ... він у кожній з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури...
І. Повідомлення теми та мети уроку.

Творчість Богдана Лепкого ми вивчали, сьогодні узагальнимо вивчене, підсумуємо те, що знаємо про поета і його творчість.

- Яким же був Лепкий на справді?

- Як ріс, учився ?

- Коли і як писав свої твори?

- Як любив свій народ, Україну – про це ми дізнаємося на уроці, присвяченому творчості Богдана Лепкого, на який наші літературознавці, читці, критики, художники підготували матеріали.



Робота в групах.

(Кожна група учнів підготувала розповідь про окремі епізоди з життя письменника та його творчості).


ІІ. Рольова гра „Прес-конференція”

Літературознавець І. Батьківщина Б.Лепкого – Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. Сам поет написав про нього в одному з ранніх своїх віршів - „Заспіві”.

Читець. ( читає вірш „Заспів”)

Літературознавець І. А уособлювало це Поділля мальовниче село Крегулець, що лежить між містечками Гусятином і Копичинцями. Тут народився Богдан Лепкий 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Батько Богдана був людиною освіченою. Він закінчив Львівський університет ( класична філологія і теологія), виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису „Правда”, підготовці підручників для школи.

Мати, Донна Глібовецька, теж відзначалася вихованістю і високою культурою, була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на гітарі. Її музичність передалася синам – старшому Богдану і молодшому Левкові, який згодом став широковідомим композитором.



Учитель. Перші уроки освіти і виховання у широкому розумінні цього слова майбутній письменник здобув у батьківському домі. Швидко – за одну зиму - навчився читати, писати, рахувати.

Літературознавець ІІ. В родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до бездоленого народу.

Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявив неабиякі здібності. Спочатку вчився в талановитого художника Юліана Панкевича, а згодом – у Празькій академії мистецтв. Це був момент, коли юнак опинився на роздоріжжі і не знав, чому віддати перевагу : літературі чи образотворчому мистецтву.



Учитель. Це один письменник, який , як і Шевченко, був і художником, і письменником. Правильно зорієнтуватися допоміг Лепкому письменник Андрій Чайковський.

А чим цікавився в дитинстві Лепкий ?



Літературознавець ІІІ. Ще хлопцем Богдан проявив ненаситну цікавість, допитливість, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами. Усе почуте, пізнане згодом стало тим бездонним джерелом, яке упродовж усього життя живило його душу. Поет писав:

Не від шкільних лавок

Я набрався гадок.

Про минувшину рідного люду,

А з думок – співанок

Парубків і дівок

В чистім полі, в жнива, серед люду.

Учитель. А якою була освіта Богдана Лепкого? Де і як здобував її?

Літературознавець ІV. Перші уроки освіти і виховання здобув у батьківському домі. Домашній учитель Дмитро Бахгаловський знайомив Богдана не тільки з основами шкільної науки, а й з творами літератури, завдяки чому його учень уже в дитинстві знав багато віршів Т.Шевченка, читав „Марусю” Квітки-Основ’яненка. Коли Богдана віддали шестилітнім хлопчиком до Бережанської так званої нормальної школи з польською мовою навчання (відразу до другого класу), батьки перебралися з „цивілізованого” Крегульця до глухого Поручина, де, як жартома казали тоді, був кінець світу: далі дороги не було.

Лепкий вчиться у Бережанській гімназії. Між Бережанами і Поручином проходило життя Богдана-гімназиста. Місто і село формували його характер і світогляд. Від селян він чув багато легенд та переказів про давні часи. В гімназії відвідував український і польський хори. Там влаштовувалися Міцкевичівський та Шевченківський концерти. Після закінчення гімназії навчається у Львівському університеті. Далі поступив у Відні до Академії мистецтв, відвідував лекції у Віденському університеті, став учасником Товариства „Січ”. Зійшовся з видатними діячами на той час Колессою, Новицьким та іншими студентами-українцями.



Учитель. Отже, Бгдан Лепкий був високо освіченою на той час людиною, професором, викладачем Бережанської гімназії, до якої повернувся в1895 р. А з 1899 Лепкий живе і працює у Кракові, потім викладає у Ягеллонському університеті, займається літературною діяльністю.

- А як і коли почав писати свої твори



Літературознавець І. Лепкий почав писати дуже рано. Ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона й пропала. Згодом писав принагідно, на клаптиках паперу, на крисах книжок та зошитів. Писав переважно вірші , оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників. Як письменник став відомий в кінці 90-х років. Знайомство з видатними діячами української літератури та культури, зокрема з Миколою Вороним, Чайковським, Колессою глибоко позначилися на його світогляді. Про те найбільший вплив на нього мав Іван Франко. Перша зустріч з Франком відбулася 1895 р. в с.Жукові в оселі батька Лепкого. Франко кілька днів гостював у них. Він був щирим другом і мудрим порадником Богдана.

З-під пера Лепкого одна за одною виходять збірки поезій „Стрічки” ( 1901 р.), „Листки падуть ” (1902 р.), „Осінь” (1902 р.), „На чужині” (1904 р.), „З глибин душі” (1905 р.), „Доля” (1917 р.), збірка оповідань „З села” . Писав новели , займався перекладами.



Учитель. Богдан Лепкий був тісно зв’язаний з народом. Часто виступав перед ним.

Що скажуть нам критики? Даємо їм слово.



Критик. Жодне свято не обходилось без читання Лепким власних творів. Струнка, гарна й певна себе постава, милий, м’який ліричний голос, який так легко промовляє до чуття навіть дерев’яних людей,- все те робило Лепкого найбільш популярною постаттю на Галицькому грунті – писав про Лепкого його сучасник літературознавець Карманський.

Учитель. Які ж теми звучать у творах Богдан Лепкого?

Літературознавець ІІ. Найбільш провідною темою творчості Лепкого – це тема вболівання за долю скривджених, їх безталання, викриття соціальної несправедливості в тогочасному суспільстві, любов до рідного краю, до народу.

Людське горе завжди боліло поетові. У вірші „Тішся” він пише:

Де не глянеш – там і тутки –

Всюди клопіт, всюди смутки;

Доокола, наче море,

Розлилося людське горе.

Богдан Лепкий славить природу, а найбільш улюбленою порою року його була осінь.

Читець. (читає вірш „Минуло літо”).

Минуло літо. На стерні

Полукіпки дрімають,

А доокола них плуги

Вже ниву підкидають.
На небі хмари. З-поза хмар

Каправе сонце світить,

Ненагодований товар

Женуть з пасовиськ діти.


Спокій довкола. Лиш плуги

Всю землю крають, крають,

Зів’ялі трави і квітки

Під скибами ховають.


Лягають трави. Шелестить

Пожовкла бадилина.

А понад скибами летить

Сріблиста павутина.



Критик. Літературознавець Верниволя у передмові до першого тому творів Лепкого пише: „Хоч і не зрівнятися йому з Тарасом простотою малюнка, але що від часу Шевченка в нас поетів-малярів сливе й не було, то Лепкому чи не першому довелося продовжувати на свій власний новий спосіб оцю лірику картин і продовжувати її собі на славу”.

Учитель. У 1916 р. Лепкий видає збірку „тим, що полягли” – могутнім реквієм полеглим за волю України січовим стрільцям, яка у нашій літературі не має собі рівних. У цей період написана і поезія „Карпати” ( „Набік, журбо дрібна, журбо життя”).

Читець. Читає вірш „Карпати”.

Учитель.

Бесіда.


- Як написана поезія?

- Яким настроєм пройнята?

- Про кого цей твір? Яке нове життя будують герої? (відповіді учнів).

Літературознавець. (доповнення) „Карпати” – це гімн січовим стрільцям – борцям за визволення України, утверджує думку, що лише боротьбою можна завоювати нове світле життя. Тож усі, кому не байдужа доля рідної землі, мають ставати у лави борців.

Учитель. Поет має чуйне серце і вразливу душу , та він вродився не борцем, а співцем, що чутливо реагує на зовнішні обставини.

Життя, мов скрипку музикант,

Строїло все мене, -

Сумний мій спів, товаришу,

Бо все кругом сумне.

Будучи на чужині, він з болем, з сумом згадує Батьківщину. Пише вірш „Видиш, брате мій”, який став піснею.



Читець. Читання поезії „Видиш, брате мій”.

Учитель. А яка історія написання твору?

(Відповіді учнів, доповнення літературознавця про написання пісні).

А які ще пісні написані січовими стрільцями, Лепким та його братом?

Критик. Серед пісень, створених січовими стрільцями, багато стали народними, хоча про їх авторів говорилося лише пошепки. Однак, пісню ще ніколи і нікому не вдалося вбити. І сьогодні ми називаємо імена Клима Обуха, автора пісні „Гей, там на горі Січ іде”, Клима Гутковського – „Гей ви, хлопці січовії”, Романа Купчинського „Їхав стрілець на війноньку”, брата Богдана Лепкого - „Гей видно село”. У цьому ж ряді стоять і пісні „Ой у лузі червона калина” на слова Степана Чернецького і „Журавлі” Богдана Лепкого.

Учитель. Ці пісні найдовше будуть жити, бо мають на це право. Так, адже висловлені в них почуття і сподівання тисяч і тисяч українських юнаків та дівчат, їхніх батьків, дідів і прадідів.

Отже, ми поговорили про життя письменника та його поетичну творчість. Але він писав і прозові твори. Найбільш цікавою є новела „Цвіт щастя”, яку ви читали самостійно.

Бесіда.

- Який твір є новелою ?



- Які слова вам не зрозумілі з твору ?

- Чому так називається новела ?

- Коротко передати зміст твору.
Інсценізація уривку новели розмови матері й сина.

Бесіда


- Чи легко було пояснити дитині, що таке щастя ?

- Які взаємостосунки між матір’ю й дитиною ?

- Хлопчик пішов шукати щастя. Чи знайшов його ?

- Що він зрозумів, ставши дорослим ?

- В яких рядках, на вашу думку, переконання в тому, що людина постійно прагне щастя ?

Мікрофон.

- Як ви думаєте, чому люди прагнуть щастя ? А цвіт щастя є ?

(Відповіді учнів).



Підсумок.

Щастя манить усіх. Саме чекання його, мабуть, і є щастям, радістю. Ми щасливі, коли долаємо перешкоди й перемагаємо. Щастя різне. Але все одно – це щось хороше, прекрасне, світле, чудове, ніжне ...



Критик. Творчий шлях Богдана Лепкого ( псевдонім Нестор) досліджувало багато критиків, літературознавців, дослідників. Письменник Михайло Ільницький написав статтю „Штрихи до портрета Богдана Лепкого”. Він пише що „Богдан Лепкий - не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець, - він у кожну з цих галузей вніс вагомий вклад в історію рідної культури”.

Критик. Хочу сказати, що Богдан Лепкий був добрим другом Івана Франка. Франко допомагав Лепкому друкувати свої твори, підтримував його.

Петро Карманський у 1936 р. писав, що жодне помітне свято не обходилось без читання ним власних творів. Лепкий листувався з Михайлом Коцюбинським.



Учитель. Чи знаємо ми творчість Богдана Лепкого, проведемо гру „Заповни клітинки”. (Поле чудес).




















(„Заспів”)









































(„Видиш, брате мій”)
























(„Карпати”)





























(„Цвіт щастя”)

















(„Осінь”)
Підсумкова бесіда.

- Які почуття охоплювали вас під час читання творів Лепкого ? Чи змінювалися вони і як саме ?

(Відповіді учнів).

Учитель. (Підсумок). Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. Він заповідав відвезти його прах на Україну в рідне село.
Читець.

Одвезіть на Україну –

Це ж земля мені чужа.

Там цвіте моя калина,

Там горить моя душа.
Там, де крил узяв я дужих,

Там, де гай шумить мені,

Там, де синя птаха тужить

Над могилою рідні.


Розженіть кривавих круків...

Журавлів летять шнурки,

Завезіть мене у Жуків –

Там я житиму віки.



Учитель. Мріяв Лепкий, як і Шевченко, щоб поховали його на Україні, але цього не сталося. Прах його лежить у польській землі. Минули роки. З проголошенням незалежної України ім’я Лепкого, його твори, його ідеї повертаються в кожну родину. Лемківські слова „Для України треба не тільки вмирати, але й жити!” – стали гаслом для нинішнього покоління. Всю свою багатогранну діяльність він присвятив рідному народу, збагативши нашу літературу і культуру. Він завжди вірив у народ, у його майбутнє. Дуже доречно сказати слова Богдана Лепкого, які є зараз актуальними і для нас „Ми віримо глибоко й безконечно, Що правда і добро, і наш народ не вмре!”

Всі ми з вами віримо, що наша Україна, народ, поборе економічну скруту і заживуть усі в достатку і щасті.

Хочу закінчити урок словами з пісні-гімну Кониського „Молитва”
Боже великий, єдиний!

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.


Дай люду волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая літа !


Підсумок.

Чи справдилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?

(Метод „Прес” за правом піднятої руки).
Мотивація оцінок на уроці.
Домашнє завдання.

Читати оповідання „Мишка”.

Написати твір – мініатюру про щастя.

Узагальнення і систематизація знань

з теми „Іменник”


Тема:
Узагальнення і систематизація знань з теми „Іменник”.

Мета: повторити і поглибити знання учнів про іменник як частину мови. Формувати вміння розпізнавати іменники серед інших частин мови, визначати рід, число, відмінок, відміну; розвивати мову, спостережливість, пам’ять, увагу; спонукати до висловлювання особистих точок зору, ідей утверджуючи право дитини на власну думку, позицію в колективі; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок – подорож.

Обладнання: таблиця „Іменник”, малюнок „Замок країни Граматика”, картки зі словами та реченнями, перфокарти, підручник, чарівна скринька.
Хід уроку
І. Організаційна частина

Сьогодні у нас незвичайний урок.

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну чудову, в країну відому.

Що нас чекає й збагачує мову.

- До якого уроку ви приготувалися? (До уроку подорожі)

- Перевірте, чи все необхідне для цього уроку у вас є на партах.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Слово вчителя.

Ми вже вивчили тему „Іменник” з великого розділу мовознавчої науки „Морфологія”. А сьогодні урок узагальнення і систематизації знань. Повторимо, закріпимо все те, що вивчили про іменник як частину мови. Спробуємо практично розпізнавати іменники, визначити їх граматичні ознаки, удосконалювати правила написання іменників, правильно використовувати їх у мовленні, будемо збагачувати свій словниковий запас.

А зараз подивіться на стенд. Зачитаємо, що ми повинні вміти:

- Сьогодні іменник закінчили вчити

І всі ми повинні добре уміти

Писати іменники власні, загальні

Які б не були ці слова чудернацькі

І рід визначати, а також число

І змінювать слово. Писати охайно

Аналіз робити і правила знати

Й оцінку знанням своїм сьогодні дати.

Щоб веселіше й цікавіше нам було працювати, урок проведемо у вигляді уявної подорожі по океану до королівства Граматики.

За високими горами, за далекими морями правила королева, яка дуже добре знає грамоту. Всі її люблять і поважають за велику вченість. Так і звуть її Королева Граматика. В її землях живуть 10 принців. Кожен з них має своє ім’я. Сьогодні ми завітаємо в гості до принца Іменника. Здійснити подорож нам допоможе таблиця. У морі ви бачите острови, біля яких наш корабель буде зупинятися. На кожному острові живуть знайомі принца. Вони підготували для вас завдання. Ви їх отримаєте у конвертах.

На столі ви бачите скриньку, але відкрити ми її зможемо тільки в кінці уроку, коли всі завдання буде виконано.

Працювати будемо під девізом:

„На уроці підсумковім

Дружно працювати,

Щоб на всі питання з теми

Відповіді дати”.
Поки нас зустрінуть мешканці і острова, повторимо про іменник як частину мови.
Учень. Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло – визначати речі

У нього питання хто? або що?

В реченні підметом він буває

І дружним можна назвати його.

Відміна та рід у іменника є

Ось так перед нами він постає

Число і відмінок він може змінити

З частинами мови вміє дружити
- Робота з таблицею.

1. „Мозкова атака”

1. Яку частину мови ми закінчуємо вивчати?

2. Що вам відомо про іменник?

3. На які питання відповідає?

4. Які граматичні ознаки?

5. На скільки відмін поділяються іменники?

6. Яким членом речення виступає?
І. Острів „Власні - загальні” (Завдання на карточках у конверті).

- Що це означає? (Іменники є власні й загальні).



Завдання.

Дати відповідь на запитання.

(Відповіді записати).

- Як називається держава в якій ми живимо?

- Яке місто є столицею України?

- Яка річка протікає в Києві?

- Хто є автором збірки „Кобзар”?

(Україна, Київ, Дніпро, Т.Шевченко).

- Як ви написали ці слова? Чому?

- Як пишуться загальні іменники?


2. Гра „Моя анкета”.

Завдання гри: хто най швидше і правильно заповнить анкету.

1. Твоє ім’я, по батькові, прізвище.

2. Назва твого села.

3. Назва річки, яка протікає недалеко від села.

4. Запиши клички своїх домашніх тварин.



Вчитель.

До наступного острова не так близько. Запишемо речення під диктовку.

Любов до України неможлива без любові до рідного слова.

Підкреслити іменники.


ІІ. Острів „Числа”.

-Які граматичні ознаки іменника?

- Які є числа?

Завдання.

1. Відгадати загадки. Записати відгадки і над кожним написати число.

Окуляри, санчата, небо, мороз, молоко, м’яч, повітря.

2. Записати в множині слова (на дошці записати в однині).

Число – числа

Верба – верби

Степ – степи

Гілка – гілки

Село – села
ІІІ. Острів „Родовий”.

Іменники відносяться до певного роду.

- Які бувають роди?

- Які іменники належать до чоловічого, жіночого, середнього роду?

А іменники спільного роду? Що ви знаєте про них?

(Правила).



Завдання.

Виписати іменники в чотири колонки, розподіливши їх за родами. Позначити закінчення. Зробити висновок.


Ч.р. Ж.р. С.р. Сп. Р.

барвінок річка серце плакса

клен учениця озеро сирота

тюльпан мрія зерно каліка

долоня
Мешканці пропонують вам цікаві завдання (на карточках).

(Діти отримують завдання на карточках, які входять до слова кінопанорама).


Конкур „Хто більше?” (Із букв слова скласти якнайбільше слів)
Кінопанорама

Кіно, рама, панорама, Ніка, Кіра, ріка, марка, Іра, нора, арка, мірка, міна, парк, Каріна, пан, кімоно.



Вчитель.

Бачите, дітки, як багато слів ви склали з 12 букв. Наша мова дуже багата. В ній є сотні тисяч слів. Людина вивчає мову від народження аж до самої смерті. Наша мова не тільки багата, а й дуже милозвучна. Багато поетів присвячують свої рядки красі рідної мови. На початок нашого уроку ми вивчили вірші про мову. Пригадаємо їх.


Літературна хвилинка

Мова наша, мова –

Мова кольорова

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова

Мова наша мова

Літ минулих повість

Вічно юна мудрість

Сива наша совість.

Ой ти слово, рідне слово!

- Як тебе назвати,

Щоби вірно передати,

Що хочу сказати

Будь ти гарна і чистенька,

Будь квітам росою,

Серце всіх щоб полонило

Своєю красою.

Будь ти бурне, гуркотливе,

Як гірські потоки

Злий ти бруд з шляху людського

Крила май широкі!

І лети, витай у просторах,

Як та вільна пташка.

Будь ти людям нашим рідним

Материнська ласка.

Мова кожного народу

Неповторна і своя

В ній гримлять громи в негоду

В тиші – трелі солов’я

На своїй природній мові

У потоки гомонять

Зелен – клени у діброві

По кленовому шумлять

Солов’їну, барвінкову

Неповторну колосисту навіки

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас

Бо ж єдина та як мати

Мова кожного із нас.

Залюбки, охоче рідну мову вчу

З друзями на вигін гратись не лечу

Батько мені каже:

З книжкою дружи,

Рідну мову, синку,

Завжди бережи!

Мову ти, що люди рідною зовуть

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь!

Рідне слово, пісню

Завжди серцем чуй

Як Вітчизну й матір

Їх люби, шануй!

Вчитель.

А які прислів’я ви знаєте про мову?

- Гостре словечко коле сердечко.

- Від теплого слова й лід розмерзає.

- По мові пізнають людину.

- Погане слово краще проковтнути, ніж вимовити.

- Кінь красивий ходою, а людина словом.

Вчитель.

От і допливли ми до наступної зупинки.


ІV. Острів „Відмінки”.

- Скільки є відмінків?

- Як звуть братів?

- На які запитання вони відповідають?

- Називний питає хто ти? Що ти?

Хоче він про наслідки роботи

І про тебе чути лиш похвалу

Щоб тебе як приклад називати.

- Родовий слідкує свого –

Хоче знати він кого? чого?

І про тебе знать, якого роду

Що йому немає переводу.

- Все давальний дасть – не жаль йому

Але хоче знать кому? чому?

Знать про тебе, гожого на вроду,

Що даєш і ти свому народу

- У знахідного свої потреби

Він – кого? І що? – питає в тебе

І кого всі ми за друзів маєм

І що в школі ми вивчаєм.

- А орудний хоче знать „Ким? Чим?”

У труді орудний разом з ним

Хоче знать: що

- А місцевий – Де? В якому місці

Хоче знати - у селі чи в місті.

- Клична форма кличе всіх

І на чай і на пиріг

А іще вона все знає

Бо нічого не питає.


Завдання

Індивідуальне завдання. Провідміняти слова на карточках.

(мова, рушник, сонце, коса).

Наступне випробування, яке підготував сам Іменник це робота з перфокартами. Розбір іменника як частина мови.



Вчитель.

Так працюючи, виконуючи різні завдання, ми допливли до останньої зупинки.



V. Острів „Відміни іменників”.

1. На скільки відмін поділяються?

2. Які іменники належать до І, ІІ, ІІІ, ІV відмін.?

3. Іменники яких відмін поділяються на групи?

4. Розподільний диктант.

(Читаю слова, учні записують їх у колонки поділяючи за відмінами)

Мова, Вітчизна, мудрість, слово, серце, народ, калина, мати, дитя, син, совість, рік, урок, ім’я, дорога, рід, верба, повітря.

Ось ми допливли до королівства. Але щоб опинитися у ньому треба знати чарівні слова.

- Які чарівні слова ви знаєте?

Учениця.

- Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче!

І в розмові їх вживаю

Зранку і до ночі

Доброго, здоров’я, Галю!

Добрий день, Оленко!

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!
- З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати.

І кажу всім „На добраніч”.

Як лягаю спати.

І „спасибі” й „дуже прошу”,

„Вдячна вам”, „будь ласка”.

Словом радість всім приношу

Світ стає, як казка.


- „Всім привіт”, „іди здорова”,

„Дякую красненько”.

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

До побачення вам, люди,

Будьте всі здорові

І слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові.


- Чому ці слова чарівні? (бо творять добро).

Ось ми в королівстві. Нас зустрічає сама Королева Граматика і її принц „Іменник”.

Надаємо їм слово.

Королева Граматика

Мені сподобалась ваша подорож.

Ви прекрасно добре засвоїли тему „Іменник”. Добре справилися із завданнями, які вам пропонували мешканці островів, активними були під час проведення ігор, робили правильні висновки. Моє вам напутнє слово:
Любіть і вивчайте українську мову і пам’ятайте.

Найсвітліша дорога у світі

Це дорога до знань, до школи,

Пам’ятайте, це, любі діти

Не забудьте цього ніколи

І хоч вчитись нелегко буває

Та наука – завжди хороша

Кожна в світі людина знає,

Що знання – то найлегша ноша.
Іменник

Дорогі друзі. Дуже радий, що ви завітали до мого палацу. Я спостерігав за вашою роботою на уроці, прислухався до ваших відповідей. Мені сподобалося, як виконували різні завдання. Молодці! Ви здійснили прекрасну подорож до мого володіння. Але ваша подорож по країні Граматика ще не закінчена. З кожним роком ви будете поновлювати свої знання з мови. Щасливої вам дороги у Країну знань.


Королева Граматика

Я нагороджую вас за старанність подарунками із скриньки.


Оцінювання. Мотивація оцінок.
VІ. Підсумок уроку. Бесіда.

От і закінчилась наша подорож.

- Що вам сподобалось?

- Чого навчилися на уроці?

Сподіваюсь діти, що здобуті знання допоможуть вам на подальших уроках. Не випадково народна мудрість говорить: „Здобудеш освіту – побачиш більше світу”.
Домашнє завдання.

Написати твір – мініатюру про мову використовуючи якнайбільше іменників.



Світлинець Єлизавета Павлівна,

вчитель української мови і літератури Луківської ЗОШ І-ІІ ступенів, відмінник освіти України, педстаж - 35 років, кваліфікаційна категорія “Спеціаліст вищої категорії”.

Оновлення змісту мовної освіти потребує розробки інтерактивних технологій, спрямованих на формування мовної особистості, яка адаптована до конкретних соціальних умов. Вважаю, що в сучасній школі домінуючим є особистісно-орієнтований підхід до навчання, який зумовлює надання належного місця таким формам роботи: диспутам, груповій роботі, рольовій грі тощо. У своїй роботі надаю перевагу так званим нестандартним урокам: уроки-дослідження, уроки-аукціони, уроки-КВК та інші, які є навчальними, творчим і духовним співробітництвом учителя і учнів. Особливо ефективним є уроки-КВК, уроки-заліки, уроки-“Літературні салони”. Учні залюбки проводять пошукову роботу, проявляють артистичні здібності, стають інтелектуально розвинутими. Такі форми роботи переконують мене в тому, що завдяки інтерактивним технологіям можна кожному досягти високої ефективності навчання і реалізувати проблемне питання, над яким працюю: “Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови і літератури”. На кожному уроці намагаюся повернути виклад матеріалу так, щоб в очах учнів запалити іскорку радості й інтересу, відкривати світ людського життя і ту велику місію, задля якої живе людина на землі. Тому, плануючи свої уроки, шукаю такі інтерактивні технології, які б не тільки збагатили учнів знаннями, а й розбурхали їх почуття, формували світогляд, громадські і моральні принципи , змушували працювати над собою.

Моє педагогічне кредо – через застосування інтерактивних технологій спонукати учнів до творчої ефективної роботи.

Конспекти занять із застосуванням інтерактивних форм і методів роботи.

Дмитро Кремінь – істинний поет Іршавщини
Тема: Дмитро Кремінь – істинний поет Іршавщини.

Мета. Ознайомити учнів із постаттю Дмитра Креміня, дати аналіз віршів, присвячених рідному краю, виховувати в учнів священні чуття вірності рідному краю, матері-Україні.

Тип уроку. Урок засвоєння знань.

Обладнання: виставка літератури “Дмитро Кремінь – гордість Іршавщини”, остання Василя Басараба “Наш Дмитро Кремінь”, портрет поета, реферати учнів про життєвий і творчий шлях поета.

Епіграф до уроку: Я не забув свого коріння,

І знаю сам я, хто я є.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет