З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
датувати див. дотувати. ДВАДЦЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. – Теперечки з унуками і правнуками душ їх з двадцятеро буде (О.Стороженко). Пор. двоє. ДВИГУН - МОТОР Обидва слова мають однакове значення – "силова установка, яка перетворює будь-який вид енергії в механічну роботу". Паралельно вж. зі сл.: автомобільний, бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо. Проте у використанні їх намітилася певна тенденція до розрізнення. Двигун, -а. Уживається переважно зі сл.: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чотирициліндровий, карбюраторний, колекторний, пусковий, судновий, тепловий, тяговий, внутрішнього згоряння (переносно – двигун прогресу). Мотор, -а. Переважно вживається для позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор; часто в сполученнях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглух мотор, заглушити мотор, працює мотор, дає перебої мотор, шумить мотор, прогріти мотор, полагодити мотор. У скл. сл.: дизель-мотор, мотор-редуктор. ДВІР - ПОДВІР’Я - НАДВІР’Я Двір, двора і двору. 1. Те саме, що подвір’я 1: господарський двір, прохідний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, оплетений (Панас Мирний); Бурлаки повернули до великої хати – увійшли в двір (І.Нечуй-Левицький); – Тільки ти – обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (А.Головко). 2. Хата з усім господарством при ній. Сусіда в їх був, удовин син, двір із двором жили (Б.Грінченко); Сяк-так зібралися, купили двір і жили собі (Г.Квітка-Основ’яненко). 3. Маєток великого землевласника. Дід знову забалакав: – Що ж з мене візьмеш?.. Ну беріть знову в двір (Панас Мирний); Якби не поденна робота в дворі та на панських ланах, то хтозна, як би Матроха прожила з дітьми (Леся Українка). 4. Завод, майстерня: гарматний двір, монетний двір. 5. Монарх з його оточенням. Висіла туга й печаль над двором королівським Ойнея (І.Франко).
2. Те саме, що двір 2. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я (М.Номис); Іскри полетіли на повітки й на клуню, зайнялося ще одне подвір’я (Ю.Яновський). Надвір’я, розм. Ділянка землі коло хати. А у будень, то він тобі Не посидить в хаті. Все нишпорить по надвір’ю (Т.Шевченко); Як сич той, він більше по надвір’ю тинявся (Панас Мирний). ДВО... див. ДВОХ... ДВОБІЧНИЙ - ДВОСТОРОННІЙ, -я, -є. У більшості значень уживаються паралельно (з переважанням першого) – зі сл.: зв’язок, радіозв’язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, симетрія, техніка ткання, запалення легень, покриття, свердло. Тільки двосторонній уживається тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні "особа, група осіб, організація тощо, яка протиставляється у певному відношенні іншій особі, особам, організації". Вж. зі сл.: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв’язки, обов’язки, переговори. ДВОГОЛОСИЙ, ДВОГОЛОСНИЙ - ДВОГОЛОСНИЙ Двоголосий, двоголосний. Який звучить двома голосами або співається на два голоси: двоголосий (двоголосний) хор. Двоголосний, лінгв. Який складається з двох голосних літер, що вимовляються як один склад. ДВОЄ, двох, числ. збірн. Вживається: з іменниками чоловічого роду, що означають назви істот, рідше – предметів: братів, дідів, коней, малюків, матросів, пасажирів, пастухів, перехожих, поранених, робітників, синів, солдатів, хлопців, деньків, обідів, ротів; з іменниками середнього роду, що є назвами істот, предметів, явищ: звірят, курчат, телят, барил, вікон, крил, ліжок, літ, слів, яєць; з іменниками жіночого роду, що означають істот, – зрідка: дочок, жінок, рибок, свиней, спортсменок, школярок, щук (з іменниками ж. р., що означають предмети, не вживається); з іменниками, що вживаються в множині й мають відтінок збірності, а також з іменниками, що означають парні предмети й мають тільки форму множини: дівчат, дітей, людей, овець, воріт, дверей, ножиць, саней, шароварів; з особовими займенниками в множині: нас (вас, їх) було двоє, їх стало двоє. У знач, ім.: у човні сиділо двоє. Двоє б’ються – третій не мішайся (прислів’я). По двоє, у знач, присл. По дві особи, істоти, по два предмети: шикувалися по двоє, по двоє почали розходитися. Збірні числівники надають висловлюваному зниженого стилістичного відтінку і тому широко використовуються в розмовній мові, а в науковому та діловому стилях літературної мови вживаються зрідка (отже, краще не двоє генералів, а два генерали). ДВОРУКИЙ - ДВОРУЧНИЙ Дворукий. Який має дві руки (про людину). Дворучний. Який має дві ручки (про пилку). ДВОСКЛАДНИЙ - ДВОСКЛАДОВИЙ Двоскладний. Складений з двох частин: двоскладне речення. Двоскладовий. Який складається з двох складів: двоскладова стопа. двосторонній див. двобічний. ДВОХ... - ДВО... Двох... Перша частина складних слів; уживається: коли друга частина складного слова починається голосними а, є, о, у, я; коли другою частиною є порядкові числівники сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний; коли другою частиною є прикметник, а першою – складний числівник з компонентом два (три, чотири); коли кінцевою частиною є прикметник або іменник, а другою – складний числівник двісті (триста, чотириста): двохадресний, двохетапний, двохсотий, двохтисячний, двохмільйонний, двохмільярдний, двадцятидвохрічний, сорокадвохгодинний, двохсотсильний, двохсоттисячний, двохсотріччя. Дво... Вживається тоді, коли друга частина складного слова починається з приголосного (крім слів сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний): дводенний, дволітровий, двокілометровий, двомоторний. Паралельно можуть уживатися: двохукісний і двовкісний, двох’ярусний і двоярусний, двохмільярдний і двомільярдний тощо. ДЕ... Префікс, що означає віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення чогось, рух донизу, зниження: деаерація, деблокування, деактивація, дегазація, дегероїзація, деполітизація. ДЕБЕНТУРА. Митне свідоцтво на повернення мита. ДЕБЕТ - ДЕБІТ Дебет, -у. Ліва сторона бухгалтерських рахунків, куди заносяться всі одержувані цінності, а також усі борги й видатки, які числяться по даному рахунку: дебет і кредит. Дебіт, -у. Кількість рідини, що надходить з джерела за одиницю часу: дебіт артезіанського колодязя, дебіт свердловини. ДЕВАЛЬВАЦІЯ - ВАЛЬВАЦІЯ - ЕВАЛЬВАЦІЯ - РЕВАЛЬВАЦІЯ, РЕВАЛОРИЗАЦІЯ Девальвація, -ї, ор. -єю. Законодавче зменшення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці; зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти. Вальвація. Визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного металу (срібла, золота). Евальвація. Оцінювання, обчислювання. Ревальвація, ревалоризація. Грошова реформа з метою стабілізації валюти; підвищення державного курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти. ДЕВІЗ - ДЕВІЗА Девіз, -у. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій; короткий вислів або слово; напис на гербі, щиті тощо. Девіза. Вексель, чек тощо, виражений в іноземній валюті для оплати його за кордоном. ДЕВ’ЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, коней, котів, синів, сиріт, донок, дітей. Пор. двоє. ДЕГЕНЕРАЦІЯ - ДЕГЕНЕРАТИВНІСТЬ Дегенерація, -ї, ор. -єю. Виродження, погіршання з покоління в покоління пристосовних або господарських властивостей у рослин і тварин: процес дегенерації, ознаки дегенерації. Дегенеративність, -ності, ор. -ніс-тю. Наявність ознак дегенерації, виродження: явно виражена дегенеративність. ДЕДАЛІ Дедалі, присл., наст. Чим далі. Дедалі, дедалі усе стиха, ні травка не колишеться, усе чогось жде (Г.Квітка-Основ’яненко); Дедалі меншими стають верхівці в степу (О.Гончар); Та старість дедалі відчутніше тисне на плечі (Р.Іваничук); В її розповіді появлялось дедалі більше подробиць (Є.Гуцало). ДЕДВЕЙТ, -у. Повна вантажопідйомність судна (сумарна вага вантажу, пасажирів, екіпажу, палива тощо). ДЕЗ... Префікс, що означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось: дезінформація, дезоксидація. ДЕЗАКТИВАЦІЯ, -і, ор. -єю. Усунення радіоактивних речовин з чогось; втрата молекулою енергії, потрібної для вступу в хімічну реакцію. ДЕЗИДЕРАТИ - ДЕЗОДОРАНТИ Дезидерати, -ів, мн. Предмети, книжки, потрібні для поповнення якоїсь колекції (музею, бібліотеки тощо). Дезодоранти, мн. Засоби для усунення, видалення неприємних запахів у побутових приміщеннях, приладах (у кухнях, холодильниках тощо) або з тіла людини. ДЕЗІНСЕКЦІЯ, -ї, ор. -єю. Знешкодження отруйних речовин в організмі. дезодоранти див. дезидерати. ДЕКА... Перша частина складних слів, що означає "десять, у десять разів більше"; пишеться разом: декалітр, декаметр. ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ - ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ Декваліфікація, -ї, ор. -єю. Втрата особою кваліфікації, спеціальних знань, досвіду: декваліфікація педагога, повна декваліфікація. Дискваліфікація. Оголошення когось не гідним або не здатним займати якусь посаду, виконувати певну роботу через професійну непідготовленість; позбавлення спортсмена або команди права брати участь у змаганнях за грубе порушення правил, нетактовне поводження: дискваліфікація судді, дискваліфікація гравця, дискваліфікація футбольного клубу. ДЕКІЛЬКА - ДЕ КІЛЬКА Декілька, -кох, числ. Незначна кількість; кілька. Прийшло декілька читачів за газетою (І.Франко); Декілька ґав – і між ними я – стоїмо, дивлячись на корму (Ю.Яновський). Де кілька, присл. з числ. З причин, знов-таки не залежних од мене, мусив виїхати звідти до Житомира, де кілька місяців вів видання газети "Волинь " і працював у редакції (М.Коцюбинський). ДЕКОРАТИВНИЙ - ДЕКОРАЦІЙНИЙ - ДЕКОРАТОРСЬКИЙ Декоративний. 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: вигляд, елемент, естамп, ефект, живопис, орнамент, прийом, розпис, фактор, властивість, кераміка, майстерня, пластика, роль, скульптура, форма, значення, мистецтво, ремесло, різьблення, голубівництво, садівництво, ткацтво, твори, цінності, якості, виріб, килим, посуд, пояс, ваза, плитка, тканина, барельєф, камінь, панно, скло, вогні, прикраси, виноград, каштан, кущ, зелень, квітка, рослина, птах, тварина, місцевість. 2. Те саме, що декораційний 1: декоративний реквізит, декоративне оформлення сцени. 3. перен. Розрахований на зовнішній ефект, показний: декоративне життя. Декораційний. 1. Який стосується театральної декорації, оформлення сцени. Вж. зі сл.: живопис, стиль, цех, майстерня, техніка, оздоблення, оформлення роботи. 2. зрідка. Те саме, що декоративний 1. Декораторський. Який стосується декоратора, належний йому: декораторське вміння. ДЕКОРТ, -у. Зниження з ціни товару за дострокову оплату його. ДЕКОРУМ, -у. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму. ДЕКУВЕР, -у. Різниця між оцінкою майна і страховою сумою, яку залишають на відповідальність страхувальника. ДЕЛІМІТАЦІЯ - ДЕМАРКАЦІЯ Делімітація, -ї, ор. -єю. Визначення договором або угодою, укладеною суміжними державами, загального напряму й проходження кордону між ними (позначення на карті). Демаркація. 1. У міжнародному праві – визначення лінії державного кордону на місцевості на основі делімітації шляхом установлення спеціальних прикордонних знаків (стовпів, пірамід тощо). 2. У медицині – відмежування відмерлих ділянок від здорових. ДЕЛЬКРЕДЕРЕ, невідм., с. Порука комісіонера перед комітентом за виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою, за що він одержує особливу винагороду. ДЕЛЬТА-... Перша частина складних слів, що означає стан речовини або зв’язок з дельта-частинками; пишеться через дефіс: дельта-залізо, дельта-проміння (у словах дельтаплан, дельтапланеризм, дельтапланерист пишеться разом і означає «подібний до грецької літери "дельта"»). ДЕЛЬФІНАРІЙ - ДЕЛЬФІНІЙ Дельфінарій, -ю, ор. -єм. Морський акваріум для дельфінів. Дельфіній, -ю. Багаторічна трав’яниста рослина родини жовтцевих. ДЕМАГОГІЯ - ДЕМАГОГІЧНІСТЬ Демагогія, -ї, ор. -єю. Обман брехливими обіцянками, лестощами й навмисним викривленням фактів для досягнення якоїсь мети. – Ми не припустимо, щоб різні шпінгалети морочили нам голову своєю демагогією (М.Хвильовий); Що це – демагогія чи справжня програма роботи обох лабораторій? (Ю. ІІІовкопляс). Демагогічність, -ності, ор. -ністю. Властивість демагогічного: демагогічність висловлювань. ДЕМЕРЕДЖ, -у, ор. -ем. У морському праві – плата за додатково наданий час вантажовідправникові або фрахтувальникові для завантаження судна. ДЕМОНСТРАТИВНИЙ - ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка. 2. Який здійснюється шляхом публічного показу, демонстрації: демонстративний метод викладання, демонстративна переправа військ. Демонстраційний. Призначений для публічного показу чогось: демонстраційний зал, демонстраційний стіл, демонстраційна шахівниця. ДЕМОНСТРАЦІЯ - ДЕМОНСТРУВАННЯ Демонстрація, -ї, ор. -єю. 1. Масовий похід, мітинг та інші форми вияву громадсько-політичних настроїв; вияв, свідчення чого-небудь; публічний показ чогось тощо: багатолюдна демонстрація, демонстрація протесту, демонстрація єдності. 2. Те саме, що демонстрування. Демонстрування. Публічний показ чого-небудь: демонстрування кінофільмів. ДЕНОНСУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. У міжнародному праві – оголошувати недійсним або таким, що припинило свою чинність: денонсувати договір. Пох.: денонсований, денонсація. ДЕНЬ, дня, р. мн. днів і після числівників також день: п’ять днів (день). – За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань. ДЕПОРТ, -у. Купівля цінних паперів з одночасним зворотним продажем їх на певний термін за зниженим курсом. ДЕПРЕСИВНИЙ - ДЕПРЕСІЙНИЙ Депресивний. Пов’язаний з хворобливим станом пригніченості, відчаю, скорботи: депресивний стан. Депресійний. Який стосується застою в економіці країни: депресійні явища, труднощі депресійного характеру. ДЕРЕВИННИЙ - ДЕРЕВНИЙ -ДЕРЕВ’ЯНИСТИЙ - ДЕРЕВ’ЯНИЙ Деревинний. Який стосується деревини як матеріалу: деревинна целюлоза, деревинні відходи. Деревний. Який стосується дерева; який добувають з дерева; який живе, водиться, паразитує на (в) дереві. Вж. зі сл.: кора, порода, промисловість, рослина, рослинність, попіл, спирт, сировина, вугілля, паразити, тварини. Дерев’янистий. Чимсь схожий на дерево (переважно твердістю). Вж. зі сл.: плід, гілка, груша, рослина, стебло. Дерев’яний. Зроблений з дерева, а також переносно – позбавлений ознак життя, нерухомий: дерев’яний будинок, дерев’яна огорожа, дерев’яна ложка, дерев’яна скульптура. – Він живий? – насилу вимовила дерев’яним язиком (С.Васильченко). ДЕРЖ... Перша частина складних слів, що відповідає слову державний; пишеться разом: держбанк, держфонд. ДЕСЬ, прися. 1. У якомусь невизначеному місці; у якомусь невідомому напрямку; кудись. Я побіжу, десь коней попрошу (Леся Українка); Здається, серце не в мені живе, А десь далеко (М.Руденко); А де ж дитина? Побігло десь (Т.Шевченко). 2. розм. З якогось невизначеного місця; звідкись. Десь і докучлива муха взялася, лізе., у вічі (Панас Мирний); – А-а-а... – неслося десь здалеку (М.Коцюбинський). 3. част. розм. Майже, уже. – Забула десь і тая смерть про мене (Л.Глібов); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (М.Коцюбинський). ДЕСЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: спортсменів, хлопців, лошат, гусей, діток; нас було чоловік з десятеро. Пор. двоє. ДЕСЯТИНА. Давня східнослов’янська одиниця земельної площі, яка дорівнює 1,09 га (2400 квадратних сажнів). ДЕФЕКТИВНИЙ - ДЕФЕКТНИЙ Дефективний. Який має психічні або фізичні вади (про людину): дефективні діти, дефективний хлопець. Дефектний. Який має дефект, дефекти, з дефектом, зіпсований, пошкоджений (про предмети); в якому перелічуються дефекти: дефектна деталь машини, дефектний примірник книжки, дефектна відомість. ДЕФЛЯЦІЯ, -ї, ор. -єю. Вилучення урядом з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції. ДЕХТО - ДЕ ХТО Дехто, декого, займ. Деякі люди. Дехто з давніх хліборобів і заспорить з Мироном (Панас Мирний); Серед гурту сонних дехто починає ворушитись, дехто підводиться (Леся Українка); Спереду кілька мужиків. Брудні й обірвані. Де в кого синяки (А.Головко). Де хто, присл. із займ. Цигане мовчки дивувались. Поки поснули де хто впав (Т.Шевченко); По вечері гості примощуються, де кому вигідніше (М.Коцюбинський); Музика стихла, гості розмішувались де хто (М.Лазорський); Аж листя бриніло від того голосу. Де хто йшов, там і спинявся (А.М’ястківський). ДЕЦИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "десята частина"; пишеться разом: децилітр, дециметр. ДЕЧИЙ - ДЕ ЧИЙ Дечий, -його, займ. Чийсь. Де чий, присл. із займ. Ноги самі привели до річки. Поникав понад берегом, позаглядав, де чиї каюки стоять (О.Гончар). ДЕЩО - ДЕ ЩО Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко). 2. присл. Трохи. її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (М.Стельмах). Де що, присл. із займ. Вони їли і міркували, де що вигідніше продати (М.Коцюбинський); Де що було прибитого снігами та морозом задавленого – все оживало, чепурилося, раділо (С.Васильченко); – Гей, люди добрі! Та через це злодійкувате насіння ніяк буде стебельця на дворі вдержати: обнесуть де що є (Лесь Мартович); Всі щедрі, як не знають, де що береться (Вас. Шевчук). ДЕЯК - ДЕ ЯК Деяк, присл. зрідка. Якось. – Ану, може, я його деяк здурю (І.Франко). Де як, присл. із займ. ДЕЯКИЙ - ДЕ ЯКИЙ Деякий, -кого, займ. Точно не визначений; невеликий тощо. – Вже деяку уяву маю про вас (М.Стельмах); Бійці сиділи деякий час (О.Гончар). Де який, присл. із займ. – Навіщо бирка ? Я вам із зав’язаними очима скажу, де який сорт (О.Гончар); – Він тільки дивиться, щоби де який гріш зарвати! (Б. Лєпкий); – Спасибі людям: не женуть з хати. Де весілля, де похорон, де яка оказія – я вже й там (В.Потапенко). ДЖУРА, ч. Зброєносець у козацької старшини (XVI–XVIII ст.). [Юліан:] Батьку отамане! Це джура мій, Кузьма (І.Карпенко-Карий); Від табору скакав гетьманський джура з гетьманським убранням і з булавою (Д.Мордовець). ДЗВІН. 1. р. дзвона. Ударний сигнальний підвісний інструмент. Задзвонили до церкви. Гук дзвона рознісся попід вербами (І.Нечуй-Левицький); Плечі в нього були широкі, руки довгі, голос приглушеного чавунного дзвона (Григорій Тютюнник); Нараз вдарили у дзвона (М.Лазорський). 2. р. дзвону. Деренчливі металеві звуки; дзвінке звучання. У палату долинули протяжні звуки дзвону (С.Скляренко); Розсипається небесний дріб по даху і співають ринви одноманітну пісню в переливах легкого дзвону (М.Хвильовий); Скільки пташиного дзвону (С. Олійник). ДИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "подвійний", "двічі"; пишеться разом: дивакцина, дивініл. ДИВАН - ДУВАН Диван1, -а. Великі м’які меблі для сидіння й лежання. Диван2, -у. В деяких мусульманських країнах – список розподілу державних доходів, податково-фінансове відомство, урядова установа в судових та адміністративних справах. Диван3, -у. Назва збірки ліричних творів (переважно одного автора) у східних літературах (у перській, арабській). Дуван, -у, заст. Здобич і поділ її. ДИВІДЕНД, -у, мн. -и, -ів. Прибуток, одержуваний акціонером пропорційно вкладеному ним капіталу: давати дивіденди. Пох. дивідендовий. ДИВІЗІЙНИЙ - ДИВІЗІОННИЙ Дивізійний. Прикм. від дивізія: дивізійний штаб, дивізійна артилерія. Дивізіонний. Прикм. від дивізіон: дивізіонна розвідка. ДИЗ... – ДИС... Префікс, що означає утруднення, порушення, розлад, поділ, втрату; надає поняттю негативного або протилежного змісту. Диз... пишеться перед голосними (дизасоціація, дизосмія), дис... – перед приголосними б, г, к, п, т, ф (дисбаланс, дисгармонія, дискваліфікація, диспропорція, дистрофія, дисфункція). ДИЛЕР, -а. Член фондової біржі та банк, які здійснюють продаж цінних паперів, валют, коштовних металів діють від свого імені і власним коштом. жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|