на «сонячних» та «місячних», а за різновидами діяльності на: • віщунів, або ворожбитів, — ті, хто відгадує минуле і пе редбачає майбутнє; • градівників, або хмарників, — ті, хто відвертає град і бурю; • знахарів, або примівників, — ті, хто лікує недуги трава ми, заговорює хвороби. Незвичні здібності мольфарів та їх малочисельність ля кали звичайних людей, проте страх не заважав їм поважати чарівників. До мольфарів ставилися як до посередників між двома світами — явним і потойбічним. Крім того, часто на них покладали духовну відповідальність за село та його мешканців. У критичних ситуаціях саме в мольфара шукали порятунку, тому часто таких людей порівнювали з богами. У цілому, мольфарство є великим мистецтвом і потре бує надзвичайної відповідальності, у першу чергу, перед собою, перед нащадками, перед народом. Без цих чарів ників світ втратить сенс, усталені цінності. Мольфари — то є автентика Карпат, те, що робить їх жителів унікальним і самобутнім народом, цікавим для світу. ЖІНОЧІ ПЕРСОНАЖІ, ЩО НИМИ
ЛЯКАЮТЬ МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ
У карпатській демонології всі істоти поділяються на чоловічих та жіночих персонажів. Так, на означення по кійника, який після смерті приходить і п'є кров у живих людей, використовується слово «упир», а домашнього духа - І4 -
Містичні істоти Карпат називають годованцем. При цьому жіночих образів, що мали б аналогічне значення, в демонології немає. Тож по говорімо окремо про істот жіночої статі, в існування яких вірили гуцули. Основна функція жіночих персонажів полягала зазви
