чай у звабленні чоловіків та підміні немовлят. Таких істот називають мавками, дикими бабами, літавицями, вітер- ницями, перелесницями, бісицями, повітрулями тощо. Звідки ж вони з'являлися? Вважалося, що ними ставали дівчата, які померли до весілля, жінки, що загинули підчас пологів, нехрещені діти, старі діви. Отже, почнімо з образу русалки. Інколи її порівнюють і з мавкою, майкою. Проте, незважаючи на подібність зов нішності й інших чинників, це різні персонажі. За однією з версій, русалкою стає дівчина, яка втопилася. Якщо говорити про зовнішні риси, то русалку, перелес ницю, майку, дику бабу нерідко наділяли гіпертрофовани- ми грудьми. Це пов'язано з функцією таких істот, адже вони могли годувати покинутих дітей. Інколи в цих покійницях можна було розпізнати дівчат, які померли перед шлюбом. На Бойківщині, коли дитину хотіли відлучити від грудного вигодовування, її лякали дикою бабою, яка може покусати груди. Та й саме використання терміна «баба» свідчить про те, що за цим образом прихована душа померлої людини. Дикій бабі приписують різні, часом зовсім протилежні дії — крадіжку та підміну немовлят, зваблення чоловіків тощо. Ще одна характерна риса демонологічних жіночих істот — досконала врода, якої, на думку гуцулів, не буває у хрещених людей. Таку вроду зазвичай мають мавки, ру салки й повітрулі. Найпопулярнішим жіночим персонажем, що перебуває між світом демонів і світом людей, є відьма. В її образі пе реплелись язичницькі мотиви і християнські середньовічні вчення про чаклунство. Досі невідомо, яким чином стара - 15 -
