дом, про якого складено безліч легенд. Його шанує як су часна українська молодь, так і люди старшого покоління. Ріс Олекса простим сільським хлопцем, але з фізичними вадами — до шести років він не міг ходити. А одного разу маленький хлопчик побачив, як у загоро жі душиться телятко. Шкода стало хлопцеві маленьку тварину, то і врятував її. З того дня Олекса навчився ходити. Першим ремеслом, що ним оволодів Олекса Довбуш, було пастухування. Одного разу, коли хлопець пастухував овець, він побачив справжнього чорта. Та юнак не злякався і вистрілив у нього. Аж тут із небес злетів янгол та мовив: «Твоє життя буде недовгим, але твої подвиги надовго за лишаться в пам'яті людей. Ти помреш від власного волосу та ярої пшениці». Минув час. Довбуш освоїв друге ремесло — коваль ство — і кував разом із батьком. Третьою його професією було будівництво, в тому числі — церков. Під час будівни цтва церкві в Космачі Олекса угледів гарну дівчину — гуцу- лочку Марічку, яку відразу покохав. Одного дня пан Яблонськи^ приїхав До селища на служ бу разом зі своїм сином. І син, аби підтвердити статус ту тешнього пана, набрав для розваг місцевих дівчат. Серед них була й Марічка. Олексі ця новина дуже не сподобалася, і він вбив одним ударом молодого нахабного пана просто під церквою. — 150 —
Олекса Довбуш. Чи був насправді його скарб? Якось Олекса, побачивши знущання панів над селяна ми, сказав: «Я не буду ґаздувати, а пани не будуть панува ти!» Кажуть, що після цієї події Довбуш утік у гори, де його прийняв старий опришок. У горах молодий Олекса зібрав
