рукою. А після танку порубав повстанець і сина, і Дідушка, а молоко коров'яче вилив у річку, назва якої відтепер — Білий Черемош. Пани втратили будь-яку надію на знищення Довбуша і його загону. Аж тут спала їм на думку ідея: підкупити Дзвінчука, чоловіка Марічки. Дзвінчук працював у лісі і хо див на працю на тиждень чи два. За цей час він зробив смертельну кулю із ярої пшениці і поклав туди волос май бутньої жертви. Перед убивством над тією кулею було про ведено 12 богослужінь. І ось настав момент розправи. Двінчук повернувся до дому раніше і вичікував Довбуша на горищі. Тут прийшов бравий Довбуш і почав стукати. Але Марічка розуміла, що на нього чекає смерть, і не пускала в дім. Та дужого Олексу не спинити, і він вибив двері. Ось тут і зустрів його Дзвінчук і вистрілив у праве плече, та так, що кров витікала із лівого. Щодо подальшої долі Олекси існує багато версій. Подей кують, що вони з Марічкою втекли в ліс. Вона його виліку вала, і жили закохані довго, щасливо і мали багато золота. Розказують також, що Олекса відразу помер від фа тальної кулі, і пророкування янгола здійснилося. Три дні лежав хлопець мертвий, аж поки на третій день пани не заплатили чоловікові для того, щоб той пішов глянув, чи мертвий славнозвісний Довбуш. Після того як той повер нувся з очікуваною звісткою про смерть Олекси, його тіло було порубано на двадцять частин і відправлено по місцях, де жили опришки, аби налякати їх та показати, що їхній захисник загинув. Тривалий час постать Олеїни Довбуша заведено було вважати міфічною. Однак завдяки старанням дослідників ге рой народних легенд поступово перестав бути лише витво
