буковинської храмової архітектури та мистецтва, займався питаннями історії формування іконографії візантійського живопису. Результатом його натхненної праці стала стат тя «Наші храми» про стан, збереження та будівництво нових культових споруд. У своїх публікаціях Максимович пропонував призначити спеціаліста, який би займався бу дівництвом храмів у краї, та виділити стипендію одному буковинцю для опанування фаху архітектора, а на теоло гічному факультеті викладати історію архітектури та мис тецтва будівництва церков. Мистецький доробок Є. Максимовича є хоча і невели ким за обсягом, але цікавим і своєрідним. У творчій спад щині художника збереглися роботи на релігійні сюжети, портрети та оригінальні жанрові картини з життя буковин ських селян — реалістичні, виконані з великою любов'ю. Автор немовби проникає в душі, розкриває людські ха рактери, передає настрій. У Чернівецькому краєзнавчому музеї досі можна побачити полотна Є. Максимовича «Два — 63 —
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат румуни» (1907), «Портрет молодої дівчини» (друга поло вина XIX ст.), «ІІІтефан Великий» (1905). 1928 року Євген Максимович помер у чернівецькій лі карні. Його, справжнього сина свого краю, поховали на батьківщині, на чернівецькому кладовищі. Василь Стефаник Видатний український письменник і громадський діяч Василь Семенович Стефаник неодноразово приїздив на Гуцульщині. Його листування з багатьма літературними і громадськими діячами свідчить, що він у 90-х роках XIX століття відвідав деякі місцевості Галицької і Буковин
