нині від замку, — видовище похмуре. Враження посилює легенда про злодіяння «кривавої графині» Ержебет Баторі, що жила тут чотириста років тому. Утім, ми хочемо позна йомити вас із нею. За часів, коли Словаччині належала Угорщині, замок Чахтіце мав мадярську назву Чейт і належав давньому роду Баторі. Ніхто не був хоробрішим чоловіків роду Ба торі в битвах із ворогами, ніхто не міг зрівнятися з ними в жорстокості і норовливості. У XVI столітті, після битви при Мохачі, унаслідок якої Угорщина відійшла туркам, Баторі — 88 —
Замни і фортеці Карпат розділилися на дві гілки: Ечед і Шомльо. Перша гілка схо валася в гірській Словаччині, друга ж заволоділа Трансіль ванією, похмурою країною вампірів і вовків-перевертнів, де сонце, як розповідали місцеві жителі, ледь-ледь про бивалося крізь крони безкрайніх лісів. 1576 року Стефан Баторі з гілки Шомльо став королем Польщі. Він зі своєю армією врятував Відень від турків, заслуживши вдячність австрійських Габсбургів, які на той час оголосили себе королями Угорщини. Задовго до цього сестра Стефана Анна вийшла заміж за Дьєрдя Баторі з гілки Ечед. Представники родини і раніше вступали в родинні шлюби, які пришвидшували їх виродження. Баторі хворіли на епілепсію (саме вона призвела до ранньої смерті короля Стефана), божевілля, алкоголізм. У сирих стінах замків їм дошкуляли подагра і ревматизм. Ця недуга вразила і народжену 1560 року Ержебет (Єли завета) Баторі, дочку Дьєрдя і Анни. Можливо, цим і по яснювалися напади дикої люті, що охоплювала її з дитин ства. Та, швидше за все, річ тут у сімейних генах Баторі
