11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| раннефеодальных славянских народностей, ред. Владимир Королюк (Москва: Наука, 1981), 18.
22 Henryk Paszkiewicz, Początki Rusi (Kraków: Akademia Umiejętności, 1996), 72–82. 23 Михайло Кучинко, Історія населення Західної Волині, Холмщини та Підляшшя в Х–ХIV ст. (Луцьк: ВАТ “Волинська обласна друкарня”, 2009), 358. 24 Ярослав Пастернак, “Нові археологічні набутки музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за час від 1933–1936,” Записки Наукового товариства імені Шевченка: Праці історично- фільософічної секції 154 (1937): 264; Його ж. Археологія України (Торонто: Н.Т.Ш., 1961), 525. 25 Про такі асиміляційні процеси може свідчити те, що бужани поруч з хорватами, вочевидь, брали участь у заселенні Далмації. На такі думки наштовхує існування в цьому регіоні окремої жупи Бужани (Bužani) з однойменним осередком Бужан (Bužan), який інколи фігурує, як Поторян (Potoryan). До останнього топоніму маємо чіткі паралелі у верхів’ях Західного Бугу, зокрема Поторицю під Червоноградом та Потурин поблизу Варяжа. Цікавим є і той факт, що серед легендарних вождів першої хвилі заселення хорватами Далмації – п’ятьох братів і двох сестер, згадана Буга (Юрій Мердух, “До історії давнього Бужська,” 45). 15 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 побутування у другій половині І тис. н. е. різних типів (за будівельним матеріалом) печей у слов’янських житлах на Прикарпатті (кам’янки) та Західній Волині (глиняні) 26 . Прикметно, що у верхів’ях Західного Бугу в житлах останньої чверті І тис. н. е. зафіксовано печі, споруджені як з каменю (Буськ 27 , Деревляни 28 ), так і з глини (Буськ 29 , Тишиця 30 , Ріпнів 31 ) (Рис. 1). Найбільш висунутими на північ пам’ятками, де зафіксовано печі-кам’янки, є два поселення в урочищах Димниця та Звіринець поблизу с. Ромош Сокальського району Львівської обл. Щоправда, тут побутували різнотипові опалювальні споруди: кам’янка, виявлена у житлі V–VI ст. 32 , та глиняні печі в спорудах Х – початку ХІ ст. 33 . Окрім того, на поселенні в урочищі Димниця виявлено декілька заглиблених жител з печами- кам’янками, час функціонування яких Владислав Кропоткін окреслює ХІІ– ХІІІ ст. 34 . Однак відсутність у звітах та публікаціях чіткої стратиграфічної колонки 26 Володимир Баран, Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю (Київ: Наукова думка, 1972), 24–25; Михайло Филипчук, “Східнослов’янське житло Х – початку ХІ ст. в Українському Прикарпатті,” Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині 6 (1995): 231–232; Любомир Михайлина, Слов’яни VIII–X ст. між Дніпром і Карпатами (Київ: Інститут археології НАН України, 2007), 92, 97; Володимир Петегирич, “Поселенські структури V/VI–X ст. Верхньої Надбужанщини як підоснова формування Белзської та Червенської земель,” Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині 11 (2007): 104; Михайло Кучинко, Історія населення Західної Волині, 120–121. 27 Михайло Филипчук, Звіт про рятівні роботи Буської госпдоговірної археологічної експедиції № 61 в 1988 р. на місці будівництва заводу “Автопромпокриття”, Науковий архів Інституту археології НАН України, од. обл. 1989/127, арк. 2–3, рис. 3; Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження,” Вісник Інституту археології 3 (2008): 142, 146–147, рис. 10. 28 Роман Чайка, Археологические исследования в зонах мелиоративных работ Львовского облводхоза в 1987 г., Науковий архів Інституту археології НАН України, од. обл. 1987/144, арк. 19– 20; Його ж, “Підсумки досліджень пам’яток”: 263–264. 29 Володимир Петегирич, Звіт про роботу Буської госпдоговірної археологічної експедиції в 1989 р., Науковий архів Інституту археології НАН України, од. обл. 1989/221, арк. 3, 8, рис. 10; Петро Довгань, “Північно-східна ділянка городища літописного Бужська,” Археологія і давня жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|