Бертольт брехт альбер Камю ернест хемінгуей

• 
  Песимізм, заперечення раціонального пізнання і твердження інтуїтивного розуміння реальності.
  
• 
  Людське існування виявляється через турботу, страх, рішучість, совість.
  
• 
  Людина осягає екзистенцію в граничних ситуаціях (боротьба, страждання, смерть). Осягаючи своє існування, людина знаходить свободу, яка є вибором самого себе.
  

С. де Бовуар, Ж. Сартр, А. Камю (повість «Сторонній», роман «Чума»).

1. 
   Бачення світу, як вселенського абсурду, царства без Бога, що не має мети, не визначає сенсу людського існування, відкриває абсурдну правду світу, у якому людина не може знайти себе і почувається вільною лише на порозі смерті, що кладе край безглуздості її існування.
   
2. 
   У роки Другої світової війни екзистенціалізм Камю набуває більш гуманістичного забарвлення. Він починає вважати, що з безглуздістю дійсності можна і треба боротися, що людина може знайти сенс життя принаймні в існуванні для блага інших, зменшення їх страждань, ствердження ідеалів милосердя і справедливості.
   

4. Усі коливання філософської думки письменника знаходили відображення як у його теоретичних працях, так і художніх творах.

1. 
   Які обставини життя А. Камю вплинули на становлення його особистості?
   
2. 
   В чому можна вбачати витоки інтересу письменника до філософії екзистенціалізму?
   
3. 
   Як письменник втілює ідеї екзистенціалізму у своїй творчості?
   

Роман «Чума» був опублікований у 1957 році. Робота тривала майже 8 років, упродовж яких кілька разів змінювалася і загальна концепція твору, і його зміст.

Цікавим, мабуть, є те, що на початковому етапі роботи важливу роль у романі відігравала тема кохання.

Звістка про початок Другої світової війни суттєво змінила первісний задум. Війна для письменника – це абсурд, тому саме ідея абсурду стала основою роману.

За жанром «Чума» - це філософський роман–притча, тобто такий твір, який відображену у ньому конкретну й одиничну ситуацію символічно узагальнює до загальнолюдських масштабів, маючи мету повчання, застереження.

Притчовий характер роману підкреслював і сам Камю: «Явний зміст «Чуми» - це боротьба європейського опору проти нацизму»

Знайомство зі змістом твору переконує нас, читачів, у тому, що це твір не тільки про боротьбу з фашизмом, це боротьба зі стихією, хаосом, зачумленістю душ.

Притчовий зміст потрійний:

1. 
   буквальний – боротьба з епідемією чуми в м. Орані;
   
2. 
   Переносний – боротьба з «коричневою чумою» в Європі;
   
3. 
   Екзистенціальний – боротьба зі злом у світі ( чума – символ всього зла, абсурдності життя людини).
   

1. 
   Філософський роман – твір, спрямований на філософське сприйняття світу.
   
2. 
   Притча – алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним або філософським змістом та символічними образами.
   
3. 
   Алегорія (з грецького інакомовність) – літературний прийом чи тип образності, що ґрунтується на однозначному інакомовленні. Алегоричними бувають не лише образи, але і сюжети художніх творів.
   

Світ без любові – це мертвий світ».

«Соромно бути щасливим одному».

«Єдине, що мені важливо, - це бути людиною».

«Бути чесним – значить робити свою справу».

«Кожен гріх смертний, будь-яка байдужість злочинна».

«Єдиний спосіб обєднати людей – це наслати на них чуму».

«Нема під час чуми і не може бути острівця»

«Пошесть – справа кожного»

У літописі оранських бід автор зіставляє різні типи людської психології. Разом з героями роману ми не­мов відчуваємо себе замкненими в зачумленому місті, опиняємося віч-на-віч зі смертельною небезпекою.

Довгий і складний шлях осягнення істинного сенсу життя людини чекає в "Чумі" журналіста Рамбера, свя­щеника Панлю, статиста Грана, слідчого Отона, ліка­ря Бернара Ріє . Для них, як і для інших мешканців міста, для кожного по-своєму настає година прозріння, коли оголюється справжня цінність людського життя і вже не лишається місця ілюзіям.
Система образів роману Альбера Камю «Чума»

Доктор Бернар Ріє

Паризький журналіст Рамбер

Ідеолог філософ Жан Тарру

Службовець мерії Жозеф Ґран

Контрабандист Коттар

Священик Панлю

Прекрасно розуміє всю безперспек-тивність боротьби із чумою, незважаючи на це, без будь-яких вагань включається у цю боротьбу, бо інакше діяти не може. Совість, людська і професійна порядність змушує його допомагати людям.

Оран – місто для нього чуже, після кількох спроб вирватись з цього пекла, він усвідомлює, що не може бути щасливим, коли інші нещасні, тому залишається у місті, приєд-нується до помічників доктора Ріє.

Стає до боротьби з чумою не тільки через свою порядність, а й тому, що у такий спосіб хоче спокутувати свій гріх політичних вбивств, до яких перед цими подіями він був причетним. Для нього чума – символ людського буття.

Для нього недоскона-лість світу асоціюється з невпорядко-ваністю власної долі, включається в цю боротьбу без пафосних заяв, розглядає її як закономірне продов-ження своєї повсякденної роботи.

Поділяє тезу про абсурдн-ість світу, але на відміну від інших, наслідки цього суспіль-ного хаосу його цілком влашто-вують, адже стан загального безладу ослаблює увагу право-охоронців до злочин-ного світу.

Абсурд-ність світу для нього неприйнят-на, адже це відмова від Бога, тому чуму спочатку він називає карою Божою, що насилає небо на грішників. Пізніше він працює у санітарних дружинах, але від переконань своїх не відмов-ляється.

Висновок

Чума – це світове зло, яке повсякчас бродить серед людей, безлика потвора, розпилена в невидимих мікробах. Зло, яке звалюється на людей зненацька і зникає само по собі, але остаточно перемогти зло людство просто не в змозі. Роман закінчується словами: «… бацила… чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години…»

♦ Прочитати вірш і виписати до зошитів слова, які безпосередньо стосуються роману та передають екзистенціалістську філософію А.Камю щодо осягнення ним подій Другої світової війни.

І. Зарудня

Скласти таблицю, дібравши необхідний матеріал з тексту роману та зробивши свої висновки.

1. Де відбуваються події:

а) Парижі; б) Орані; в) Венеції?
2. Що стало першою ознакою біди в місті:

а) дохлі щури; б) виїзд людей із міста; в) метушня у місті?

а) подорожувати; б) в гості; в) санаторій?

а) про людей; б) гризунів; в) птахів ?

а) воротар; б) службовець мерії; в) журналіст?

7. Хто писав хроніку тих важких часів:

а) Коттар; б) Гран; в) Жан Тарру?

8. Хто першим висловив припущення про епідемію чуми:
а) Лікар Кастель; б) лікар Ріє; в) префект?
9. Як поставилася влада до цього повідомлення:

а) була незадоволена; б) вжила термінових заходів; в)зволікала з висновками?

а) оголосити епідемію чуми; б) місто вважати закритим; в) не здіймати паніки.

11. Яка заборона була оголошена в місті:

а) листування; б) телефонних розмов; в) телеграфування?

а) Рамбер; б) Коттар; в) Гран?

а) лікар Ріє; б) отець Панлю; в) журналіст Рамбер?

14. Назвіть героїв, які допомагають лікарю Ріє під час епідемії:

а) Тарру; б) Коттар; в) Рамбер?

а) вояків; б) ченців; в) арештантів; г) багатих мішан ?

а) пригнічує їх; б) робить байдужими; в) здружує?

а) лікар Ріє; б) лікар Рішар; в) лікар Кастель?

а) панотець Панлю; б) Гран; в) слідчий Отон; г) Тарру?

20. Яка подальша доля дружини лікаря Ріє:

а) померла в санаторії; б) приїхала додому; в) розвелася з чоловіком?
21. Що трапилося з Коттаром?

а) виїхав з міста; б) був узятий поліцією; в) загинув?

а) в місто ніколи не повернеться чума; б) бацила чуми ніколи не вмирає;

в) він врятує людей?

ЕРНЕСТ ХЕМІНГУЕЙ (1899—1961)


Немає на світі справи складнішої,

ніж писати просту, чесну прозу про людину.

Спочатку необхідно вивчити те, про що пишеш, потім потрібно

навчитися писати.

На те й інше витрачається усе життя.

Ернест Хемінгуей

1917. 
      Після закінчення школи відмовляється від навчання в університеті, їде до дядька у Канзас-Сіті працювати репортером газети.
      
1918. 
      Записується у транспортний підрозділ Американського Червоного Хреста — перше знайомство з війною. Дістає тяжке поранення. Під час операції та після неї з його тіла було вилучено 227 різного розміру осколків. За врятування італійського солдата отримує срібну зірку «За доблесть» та «Воєнний хрест».
      

1953. 
      Нагороджений Пулітдерівською премією за кращий прозовий твір року.
      
1954. 
      Потрапив у авіакатастрофу під час африканського сафарі, трохи пізніше отримав додаткові травми під час гасіння пожежі (усього Хемінгуей пережив три авіа - та дві автокатастрофи). Присудження Хемінгуею Нобелівської премії. Стан здоров'я письменника невідворотно погіршувався, він тяжко переживав неможливість творчо працювати і активно жити.
      

1947. 
      — протягом року твори Хемінгуея включалися в 17 антологій та збірок, вийшли дев'ять перекладів творів європейськими мовами.
      
1948. 
      — твори Хемінгуея перекладалися сім разів, увійшли до восьми антологій та збірок.
      
1949. 
      — вийшло сім перекладів творів Хемінгуея, твори включено до 16 антологій та збірок.
      
      1951. 
            — вийшло сімнадцять перекладів.
            
      1952. 
            — твори увійшли до восьми антологій та збірок, здійснено 26 перекладів, в тому числі китайською, хорватською, сербською мовами.
            
      1953. 
            — вийшло вісім нових перекладів, твори увійшли до 10 антологій та збірок.
            
      1954. 
            — вийшло 25 перекладів, твори включено до 11 антологій та збірок.
            
      1955. 
            — 29 перекладів, 17 антологій і збірок.
            
      1956. 
            — 21 переклад, 11 антологій та збірок.
            
      1957. 
            — переклад творів 18 мовами, 16 антологій і збірок.
            

Ернест Хемінгуей прожив недовге, але надзвичайно багате подіями, глибокими переживаннями життя. Він учасник першої світової війни 1914-1918 рр., громадянської війни в Іспанії та другої світової війни. Він рибалив в Атлантичному океані, звідав щастя великого полювання в Африці, був досвіденим знавцем іспанської кориди, захоплювався боксом, альпінізмом, плаванням, був прекрасним яхтсменом, гірнолижником, снайпером. Він тонко розумів природу людей, був напрочуд спостережливим чесним, мужнім, працелюбним.

Повість Е.Хемінгуея "Старий і море" принесла авторові всесвітнє визнання. Після її виходу Хемінгуеєві була присуджена Нобелівська премія. Це, "-лебедина пісня" автора,, геніальна річ, яка достойно завершує його творчий шлях", підводить філософські підсумки його невтомної боротьби за гуманізм, за красу і гідність людського життя.

Перший "ескіз" цієї повісті з'явився ще в 30-ті роки, коли Хемінгуей писав для журналів нариси та оповідання про мисливство та рибальство. В 1936 році з'явився нарис"На блакитній воді" про рибальство в Гольфстрімі, про той випадок зі старим рибалкою, який згодом став основою сюжету повісті.

Хемінгуей добре знав умови життя рибалок, закони рибальства.

В 1937 році він створив на Кубі групу реєстраціних рекордних виловів, яка згодом виросла в Міжнародну риболовну асоціацію. Останні роки свого життя письменник прожив на Кубі, поблизу рибальського селища Кохімар. Про це слід сказати кілька слів. На Кубі багато місць, пов'язаних з ім'ям письменника. Багато добрих спогадів зберігають про Хемінгуея жителі рибальського селища Кохімар. Воно могло б загубитися серед багатьох інших поселень острова, але доля приготувала йому велику славу. Всього кілька років тому відвідав музей-квартиру Хемінгуея Валерій Синюков, журналіст. Свої враження від подорожі він описав в нарисі "Там, де жив Ернест Хемінгуей". Старожили пам'ятають, як по вуличках Кохімара ходив Хемінгуей. Частіше всього він появлявся в широких шортах і в сорочці з короткими рукавами. В часи диктаторів Масади і Батисти ходити в шортах вважалося неприпустимим і кубинський парламент прийняв спеціальну постанову, в якій тільки Хемінгуею, як людині надзвичано популярній на Кубі, було дозволено появлятися в шортах в громадських місцях. Валерій Синюков виявив бажання поговорити з рибалками, які знали письменника. І рибалки показали йому пам'ятник побудований в 1962 році в честь автора хвилюючої розповіді про їх життя. Пам'ятник побудований на кошти жителів селища. На високому постаменті бронзовий бюст. Його оточує легкий портик з шістьома колонами. Біля підніжжя металева плита. Рельєфні літери здавалося, горіли полум'ям великої любові до письменника, який розповідав правду про рибалок.

"Меморіал Хемінгуей.

Від вдячного населення Кохімари безсмертному

авторові книги "Старий і море" відкриши

21 липня 1962 року в честь 63 річниці

з дня народження."

Далі Синюков згадує, що мова зайшла про те, як не просто впіймати таку рибу, як чорний чи синій марлін. Адже полювання за такими гігантами може тривати декілька днів. Марліни розвивають швидкість до 130 км/год., а вага їх становить 1200 фунтів або 600 кг.1 фунт = 0,453559243 кг

Тримається така риба за 30-40 миль від берега. Звичайно екіпаж човна складався з трьох рибалок. Така риба може легко повести за собою човен, а іноді просто ввійде в морську глибину. Оце вже небезпечно! Ґаву ловити не смій! Морського гіганта потрібно перехитрувати, вимотати і у влучний момент витягнути на палубу. Бували випадки коли марліни перевертали рибацькі баркаси, траплялися і людські жертви. Море симпатизує тільки обережним і уважним, але без рибальського щастя удачі не бачити.

Там, в селі Кохімар, існує хатина, де за переказами жив старий рибалка-прототип героя повісті. І ми зараз з вами побачимо цю будову (показати фотоілюстрацію "Хатина Сантьяго").

Давайте трохи пофантазуємо. Уявимо, як там, в хатині, на залізному ліжку, поклавши голову на єдину газету і вкрившись благеньким одіяльцем спить старий Сантьяго. Це зовсім поряд, ось за тією стіною. І варто нам тільки постукати у двері, як відгукнеться хлопчик, його вірний товариш і скаже:

- Він спить. Не треба його турбувати. Старий Сантьяго сьогодні дуже

Будинок цей зовсім старий і, напевне, коли з моря віє сильний вітер, він проникає у помешкання. Валерій Синюков стверджує, що там живуть люди, але, за словами хлопчаків-екскурсоводів, навряд чи вони знали старого Сантьяго. (Ілюстрації: прототип Сантьяго; марлін; рибалки у Хемінгуея). Відвідав автор нарису і той бар, де любив сидіти Хемінгуей. Власник згадував, як пригощав всіх рибалок письменник, коли отримав Нобелівську премію. Виявляється в повісті цей бар називається "Терраси". А Мартін із повісті виявився рідним дядьком нинішнього господаря.

Там на Кубі, в січні-лютому 1951 року і була написана повість. Назва прийшла
не зразу. Спочатку були різні варіанти: "Людська гідність", "Море в житті".
Потім: в листі до видавця раптом з'являється нова назва повісті - про старого і
про море. Повість вийшла в 1952 році окремою книжкою в 50 тис. екземплярів.
Новий твір Хемінгуея має величезний успіх у читачів, відгуки критики були
якнайкращими. 4 травня 1953 року стало відомо, що повісті "Старий і море"
присуджено вищу літературну нагороду США - премію Пулітцера. Нобелівська
премія була в 1954 році.

Як бачимо, між нарисом і повістю майже 16 років. То чим же пояснити таке зволікання? В одному зі своїх інтерв'ю Хемінгуей говорив: "Повість "Старий і море" можна б було розтягнути більше ніж на тисячу сторінок; там були б описані всі жителі села, їх життя, де вони народилися, як росли, як виростили своїх дітей і т.д. Інші письменники роблять це неперевершено. Коли ви пишете, ви обмежені тим що вже досягнуто в вашій галузі. І я спробував піти іншим шляхом. Для початку я викинув все, без чого міг передати цей досвід. Я хотів, щоб прочитане здавалося йому пережитим, щоб у нього було таке враження, ніби все це відбувалося насправді. Завдання було дуже важким і мені довелося багато попрацювати".

Як бачимо, метою Хемінгуея було звузити широке полотно до розмірів повісті, але без нанесення втрат художнім особливостям, ідейно-естетичній інформації.

На питання, як виник задум повісті, Хемінгуей в 1958 році сказав: "Я чув

ЛЕЙТМОТИВ - (буквально означає ведучий мотив) - керівна думка, переважаючий настрій, головна тема, основний емоційний тон твору, творчості.

В більш широкому значені лейтмотив структурний фактор, зворот, який повторюється протягом усього твору як момент характеристики якого-небудь героя чи ситуації. В процесі повторення лейтмотив обростає асоціаціями і набирає особливу ідейно-психологічну спрямованість. (Н-д: незвичайна риба, півриби, бушва риби, ..бейсбол, леви).

ПІДТЕКСТ - прихована суть виразу яка витікає з мовного контексту і особливо з мовної ситуації.

Хемінгуей підтекст включає в кредо художника, коли, уподібнюючи літературне зображення айсбергу, твердить, що автор може багато опустити з того, що знає, і якщо він пише правильно, читач відчує випущене так само сильно, як ніби письменник розповів про це.

Звернемо рагу! Саме підтекст допомагає зрозуміти скритий смисл твору, те, що автор недоговорює, але що припускається самим твором Саме на цьому базується у Хемінгуея ефект айсбергу (у айсберга 1/3 частини льоду знаходиться над водою, а 2/3 під водою). Цей ефект айсбергу означає,що автор частково замовчує про те, що знає, а читач завдяки асоціативності мислення, ніби відтворює випущене. Розкриття цього другого плану, що знаходиться не на поверхні, складає суть підтексту.

В основі ЛОКАЛЬНОСТІ лежить та особливість стилю, яка передбачає відкидання всього зайвого, що заважає динамічному розгортанню сюжета прагнучи до локальності розповіді, Хемінгуей широко використовує можливості підтексту, замовчування, концентрування уваги на якому-небудь одному слові яке має принципове значення. Це призводить до фрагментарності розповіді, швидкої заміни монолога - діалогом. І над всім цим панують лейтмотиви які об’єднують твір в художню цілісність.

ДІАЛОГІЧНІСТЬ - особливість стилю Хемінгуея. На протязі всієї повісті ідуть протилежні за змістом репліки, ніби розмовляють двоє. Однак при цьому відповідний розподіл не виявлено. Все ніби дано одним потоком, хоча в залежності від того, що сказано вслух і що подумано, автор все-таки використовує графічне зображення: в одному випадку - пряма мова показана в тире, в другому внутрішній монолог - а лапках.

Повість "Старий і море" - філософська повість, в основі якої лежить
реалістичний сюжет. В ній поставлені в загальній формі такі найважливіші теми
як людина і природа, внутрішня виповненість життя, яка зумовлює почуття
людської гідності, тобто сенс життя, спадковість поколінь і проекція в майбутнє.

Проблема самотності. Сантьяго самотній серед людей і природи


Інтер’єр хатини Сантьяго, умови його життя, портрет старого

«Старий тепер справжній невдаха…»

«Добрих рибалок багато, а є й знамениті. Але таких, як ви, більш немає»

«… часто висловлював свої думки вголос…»

Битва з рибою – це битва за життя.

Старість – не перешкода життєдіяльності.

Людина зробила неможливе!


«Старий поглянув на безмежний простір моря і збагнув, який він тепер самотній»

Хто або що підштовхує героя до подолання труднощів? Знову він Сам.


Сантьяго має те, що ніхто не зможе у нього відібрати… Він Сам!

«Втомлений, але щасливий старий Сантьяго спить»

Провідні мотиви, проблематика повісті

Одним із провідних у творі є мотив незвичайної риби, про яку так довго мріяв і нарешті спіймав старий рибалка. Спіймав, доклавши для цього надлюдських зусиль, але його здобич відняли акули, і старий повернувся додому лише з обідраним скелетом риби. Деякий час Сантьяго вважав, що «тепер він переможений остаточно і безнадійно», бо для нього гігантська риба — це не тільки сите спокійне життя, а й можливість довести всім, і в першу чергу, самому собі, що він ще на щось здатен. Хемінгуей сповна використав у повісті свій знаменитий «ефект айсберга», змалювавши тільки видиму частину «льодової глиби». Видима части­на — двобій старого із силами природи; у невидимій, під­водній частині айсберга, криються роздуми автора про най­важливіші проблеми життя: людина і суспільство, людина і природа, людина і Всесвіт.

«Історія рибалки переростає в історію трагічної долі ста­рого, приреченого життям і суспільством на самотність і жор­стоку боротьбу за виживання». Автор, зображуючи ситуацію людини, яка, начебто, програла двобій із Природою, однак, не вдається до песимізму. «Ти, старий, краще сам будь без­страшний і впевнений»,— наказує сам собі герой твору Сан­тьяго. Людина має вірити у власні сили, зневіра і песимізм не допоможуть їй вийти зі скрутного становища. За будь-яких обставин треба не здаватися, не опускати руки, праг­нути перемоги. Зрештою старий вийшов переможцем у жорс­токій битві за життя, за право зватися людиною. Так вважає хлопець Маноліно, який, безперечно, висловлює думку само­го письменника. Мотив перемоги втілений, зокрема, у обра­зах левів, що часто сняться старому, і хлопчика, який не за­ишає його у скрутну годину. Ці образи символізують силу, юність, любов до життя і віру в перемогу.

М
Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар.
оральний «кодекс» старого Сантьяго за повістю «Старий і море»


Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність.




Залишайся шляхетним не задля супротивника – задля себе.

Будь мужній, чесний, справедливий.

Не нападай – обороняйся.

Не прагни користатися з недосконалості, підлості навколишнього світу

Не сподівайся ні від кого співчуття…

Не дай іншим зруйнувати свою особистість, свою людську гідність.


Експрес-тести за повістю «Старий і море»

2. 
   Старий Сантьяго почав брати Маноліно з собою у море, коли тому виповнилося:
   

а ) п'ять років; б) сімнадцять років.

2. 
   Маноліно перейшов до іншого рибалки, оскільки:
   

а) не хотів працювати з Сантьяго; б) так йому звеліли батьки.

2. 
   Маноліно рибалив з іншим досвідченим рибалкою, який:
   

а) був майже сліпим; б) мав дуже гострий зір.

2. 
   Сантьяго після важкого трудового дня любив почитати:
   а) про бейсбол; б) баскетбол.
   
3. 
   Сантьяго більш не снилися ні шторми, ні бійки, ні його дружина; коли він засинав, то часто бачив уві сні:
   

а) левів; б) велику рибу.

2. 
   В іспанській мові слово море вживається як у чоловічому, так і у жіночому роді, але старий завжди думав про море, як про:
   

а) мужнього чоловіка; б) лагідну жінку.

2. 
   Старий Сантьяго називає місяць, зорі, рибу, птахів:
   

а) сестрам б) непотрібними творіннями природи.

8 . Коли велика рибина потягла старого в море, він сподівався, що

а) його врятують моряки; б)риба швидко втомиться і він повернеться

9. Сантьяго їсть сирого тунця і говорить: «Коли б я мав розум у голові, то цілий день поливав би водою дошки й нехай би висихала — ото б і мав...»:

а) сіль; б) приманку.

10. Акула з'явилася не випадково, вона піднялася з глибини:

а) як тільки старому вдалося впіймати рибу на гачок;

б) коли в морі розпливлася темна пляма крові від пораненої риби.

11. «Не треба стільки думати, старий, — мовив він уголос. -
... Не можу я не думати,— заперечив він сам собі. - Адже
це все, що мені лишилося. Думки та ще...»:

а) бейсбол; б) «Терраса» (ресторан).

1. 
   Коли акули пошматували велику рибину, яку упіймав
   старий, він:
   

а) перестав розмовляти з рибою;

б) розмовляв, називаючи її «півриби», «колишня рибо».

2. 
   Останнього разу, коли «десь уночі акули напали на кістяк риби, мов ті ненажери, що жадібно хапають зі столу крихти», старий:
   

а) люто з ними б'ється; б) не звертає на них уваги.

3. 
   Старий Сантьяго ставить собі питання: «А хто ж тебе переміг?» — і відповідає на нього:
   

а) «Ніхто. Я заплив надто далеко в море»;

б) «Акули. Вони забрали мою здобич».

4. 
   Старого рибалки не було три доби вдома, і його відсутність:
   

а) не була помічена ніким;

б) його шукали берегова охорона й літаки.

5. 
   Коло човна старого стояло багато рибалок, роздивляючись на те, що було припнута до борту, а один, підкотивши холоші штанів, зайшов у воду й вимірював кістяк риби довгою мотузкою. Він гукнув усім, що риба мала від носа до хвоста:
   

а) два фути; б) вісімнадцять футів.

6. 
   Після повернення старого хлопець остаточно вирішив:
   

а) піти від Сантьяго; б) рибалити тепер тільки з Сантьяго.

7. 
   Маноліно вирішив рибалити зі старим Сантьяго, тому що:
   

а)хотів підтримати старого; б) вважав, що має багато чого навчитись у нього.

8. 
   Гурт туристів, який приїхав до селища:
   

а) був дуже зацікавлений історією старого Сантьяго;

б) навіть не звернув уваги на цю історію.

9. 
   Повість «Старий і море» закінчується словами:
   

а) «Старому снилися леви»;

б) «Людину можна знищити, а здолати не можна».

Перевірка знання учнями тексту повісті.
- Скільки днів старий виходив у море і не піймав жодної риби? (84).

- Як називали його інші рибалки? (Невдаха).

- "Геть усе в ньому було старе, крім... (Очей)

- Який колір вони мали? (Колір моря).

- Чому хлопець пішов від Сантьяго? (Звелів тато).

- Що слугувало старому замість подушки? (Штани, всередині з газетою).

- Як говорять рибалки про море? (Як про жінку).

- Яку рибу ловили рибалки? (Тунець, макрель, акули, сардини).

- Який звичай був у Сантьяго? (Базікати в морі самим з собою).

- З ким спілкувався в морі старий? (З собою, з рибиною, з пташиною).

- Яка довжина рибини? (Футів на 2 довша за човен).

- Яка єдина зброя є у Сантьяго? (Воля і розум).

- Чого боявся Сантьяго, коли рибина несла його у море? (Щоб не було акул!).

- Який наказ дав собі Сантьяго? ("Будь спокійний і дужий, старий").

- Що снилося старому? (Леви).

Літературний диктант

1. В якій родині народився Хемінгуей? (Лікаря).

2. Ким працював? (Кореспондентом).

3. Чому змушений був багато подорожувати? (Спочатку - через конфлікт з батьком, потім - як кореспондент).

4. Який провідний принцип творчості Хемінгуея? ("Я знаю лише те, що бачив").

5. Якими відчувають у житті себе герої Хемінгуея і чому? (Зайвими; відчувають свою несумісність із сірою, брехливою буденністю).

6. Поясніть термін "втрачене покоління".

7. Чому Хемінгуея відносять до втраченого покоління?

8. Що було лейтмотивом його творчості? (Віддавати перевагу тим, хто брав на себе відповідальність).

9. Що таке "хемінгуеївський кодекс"? (Певна система моральних, етичних, життєвих принципів, які визначають поведінку героїв Хемінгуея та його самого).

10. Якими є герої Хемінгуея? (Сильними, хоробрими, готовими постояти за себе і за правду, готові ризикувати життям).

11. Герої Хемінгуея певні у тому, що "є речі, гірші за війну". Які саме? (Боягузтво, зрада, егоїзм).

Написати твір-роздум на одну із тем.
1. Залишатися самим собою за будь-яких обставин.

2. Якщо не я, то хто?

3. "Є речі гірші за війну..."

4. "Свято, яке завжди з тобою".

5. "Людина не для того створена, щоб терпіти поразки".


Кавабата Ясунарі (14 червня 1899 — 16 квітня 1972)


Японський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1968 рік. Проза Кавабати м'яка, лірична, сповнена тонких нюансів, отримала широке визнання і популярність у всьому світі. Кавабата отримав Нобелівську премію першим із японських письменників.
Знайомтесь, автор!

Кавабата народився в місті Осака і став сиротою у віці чотирьох років. Після смерті батьків він жив у дідуся й бабусі. Його старшу сестру забрала до себе тітка, тож він зустрівся з нею тільки раз в житті у віці 10 років. Бабуся Кавабати померла, коли йому було сім, а дід - коли йому сповнилося п'ятнадцять.

Втративши найближчих родичів, він поселився у рідні з маминого боку (родині Курода). Однак у січні 1916 року Ясунарі став жити в інтернаті при школі, до якої раніше доїздив поїздом. Закінчивши школу в березні 1917 року, він поїхав до Токіо, сподіваючись поступити в Дай-іці Кото-ґакко, школу при Токійському імперському університеті. В тому ж році він склав вступні іспити в університет і став навчатися на гуманітарному факультеті за основною спеціальністю "англійська мова".

Навчання в університеті Кавабата закінчив у 1924 році, й до того часу вже попав у поле зору Кана Кікучі та інших відомих письменників та редакторів завдяки своїй співпраці в літературному журналі Кікучі "Бунґей Сіндзю".

Кавабата займався не лише художньою літературою. Він також працював репортером у газетах, у тому числі й у відомій Майнічі Сімбун. Хоча письменник відмовлявся брати участь у мілітаристській лихоманці впродовж Другої світової війни, він не особливо переймався також повоєнними реформами. Проте, Кавабата відзначав, що як і рання смерть родичів, так і війна сильно вплинули на його творчість. Він говорив, що після війни зможе писати лише елегії. Все ж критики не помічають особливих тематичних відмінностей у Кавабати довоєнного і Кавабати післявоєнного.

Мабуть, причиною смерті Кавабати було самогубство. Письменник помер у 1972 році від газу, але його близькі, включно з вдовою, вважають, що смерть сталася внаслідок нещасного випадку. Існує багато теорій щодо причин можливого самогубства, серед яких називають нелади зі здоров'ям (Кавабата довідався, що хворий на хворобу Паркінсона), можливу таємну любовну невдачу чи шок від смерті друга - Міcіми Юкіо. Кавабата на відміну від Місіми не залишив записки. Крім того, він не акцентував тему самогубства у своїх творах, тож його мотиви залишаються неясними. Проте, Окуно Такео, японський біограф письменника, відзначає, що йому впродовж двох-трьох сотень ночей після смерті Місіми, снилися кошмари, в яких до нього приходив дух померлого. Кавабата був постійно пригніченим і часто говорив друзям у тому році похмурі речі. Наприклад, про те, що він сподівається, що його літак розіб'ється.

Цікавинки про Японію

Японія стала відома європейцям упершій половині XVI сторіччя. Першими відкрили цю державу португальці.

- Розмір території Японії - 377 тис. кв.

- Кількість островів японського архіпелагу — 6852.

- Населення— 1256 млн, чоловік.

- Тривалість життя чоловіків —75,9 років, жінок —' 81,8 рік.

- Близько 80% населення живе в містах.

- Столиця — Токіо з населенням 12 млн. чо­ловік.

- Частка у світовому виробництві — 15%.

- За валютними запасами Японія посідає пер­ше місце у світі.

- Із десяти найбільших світових банків — вісім японських.

- Календарні свята — чотирнадцять днів на рік.

- Середня тривалість відпустки — шість-сім днів.

- Середня щомісячна зарплата — близько трьохсот п'ятидесяти тисяч ієн (дві з половиною ти­сячі доларів).

- Вартість освіти: на одну дитину до закінчен­ня вузу — двадцять чотири мільйони ієн, у при­ватних навчальних закладах —тридцять два мільйони ієн, у медичних вузах —шістдесят мільйонів ієн.

- Квітка — символ Японії — хризантема.

- Дерево — японськая вишня — сакура.

- Християнство не прижилося в Японії.

- Буддизм – основна релігія Китаю, прижилася на японській землі, але як релігія знаті, тоді як синто залишилася релігією простолюду, бо його переклади були значно зрозуміліші народові.

• 
  Японці – народ мало релігійний.
  

- Не буде перебільшенням назвати національною релігією японців - культ краси.

• 
  Японцям властиве загострене почуття гармонії.
  
• 
  Естетизм японців основується на переконанні, що краса присутня в природі всюди, і людині потрібно тільки зіркість, щоб її побачити.
  
• 
  Любов японців до прекрасного - в їх любові до природи. Прагнення до гармонії з природою – головна риса японського мистецтва.
  
• 
  Тайна мистецтва полягає в тому, щоб вслуховуватися у невимовне, милуватися невидимим.
  

Культ краси Природність і

простота

Прагнення Особливості Поетизація

до гармонії японського плинності,

з природою мистецтва недовговічності

Вплив двох “Все зайве – потворне”

релігій синто

і буддизму Поезія вчить Чарівність недоговореного,

бачити світ майстерність натяку або

прекрасним

жүктеу/скачать 1.14 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: