Історичний досвід вітчизняних кооперативних музеїв у поширенні кооперативних знань у 20-ті роки ХХ століття т. В. Оніпко, докт. іст наук, проф., Внз укоопспілки «Полтавський університет економіки І торгівлі»

докт. іст. наук, проф.,

Значну роль у поширенні кооперативних знань відігравали кооперативні музеї. Дані про їх відкриття і діяльність містять численні кооперативні видання 1920-х років. Наприклад, 16 січня 1923 р. відбулася нарада відповідальних працівників Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств України (Вукопспілка, ВУКС) при загальнооперативному відділі, де йшлося про відновлення риболовства споживчою кооперацією в Україні. Тоді ж було вирішено з метою постійної наочної інформації та популяризації рибопромислової справи, зростання суспільного інтересу до рибопромислів створити при рибопромисловому відділі ВУКС рибопромисловий показовий музей. Створення такого музею допомагало працівникам кооперації й іншим

його відвідувачам ознайомитися зі специфікою риболовства в Україні та досвідом кооперативних рибопромислів на Чорному й Азовському морях (зокрема, в Одесі та Голій Пристані на Херсонщині) [1, с. 5].

Специфічну роль у поширенні знань про кооперацію відігравав Центральний кооперативний музей, який діяв при ВУКС у Харкові. 9 грудня 1921 р. правління ВУКС направило губспоживспілкам обіжник, у якому мовилося про влаштування на базі Вукопспілки постійного музею-виставки. Керівництво ВУКС закликало місцеві кооперативні організації підтримати ідею створення музею. Було акцентовано на тому, що музей повинен мати зразки виробничих підприємств кооперації, зразки кустарних виробів, розвинутих в Україні, а також довідково-історичний відділ. В обіжнику було зазначено, що без допомоги з місць музей зібрати матеріал не зможе. Тому чекали від губспоживспілок, щоб ті терміново надіслали до музею ВУКС зразки товарів, діаграми, списки та інші матеріали [2, арк. 84].

У музеї ВУКС систематично відбувалися зустрічі, лекції та інші заходи. Так, навесні 1924 р. у музеї відбулося святкове засідання наукового гуртка, присвячене пам’яті М.П. Балліна (до 20-річчя від дня смерті). На даному зібранні було присутніх 70 кооператорів. Тоді заслухали доповіді відомих теоретиків і практиків кооперації В.І. Маркова та П.Ф. Височанського про значення М.П. Балліна в розвитку кооперативного руху. Присутні на зустрічі в музеї кооператори ухвалили видати брошуру про М.П. Балліна, створити у кожному районі зразковий споживчий кооператив його імені. Тоді ж було запропоновано започаткувати роботу зі збору матеріалів-рукописів, фотографій, листів М.П. Балліна для того, щоб передати ці документи до музею ВУКС, що, без сумніву, виявилося важливою пропагандистською справою
[3, с. 45].

У квітні 1925 р. правління ВУКС вирішило питання про перетворення кооперативного музею ВУКС на міжкооперативний та залучення інших кооперативних центрів до організації при ньому відділів різних видів кооперації. Таким чином, музей при ВУКС перетворився в Усеукраїнський кооперативний музей. У 1926 р. цей музей перевели з Харкова до Києва, він знаходився у приміщенні Київського кооперативного інституту імені В. Чубаря, де був самостійною установою і мав свій кошторис. Загальна площа музею становила 760 м^. [4, арк. 69].

У ньому налічувалося 38,3 тис. експонатів. Із них понад 17 тис. було представлено на постійній виставці. Серед 14 відділів музею найбільше експонатів нараховувалося у відділі споживчої кооперації. Архівні документи засвідчують, що Всеукраїнський кооперативний музей постійно намагався вдосконалювати свою роботу та поповнювати фонди. Наприклад, 20 січня 1928 р. працівники музею звернулись до керівництва ВУКС з проханням фінансування (3 тис. 46 крб. ) його доустаткування. Йшлося про те, що вкрай важливо з огляду на розширення господарської ініціативи споживчої кооперації в контексті розгортання експорту сільгосппродукції розмістити в музеї стенди про хлібозаготівельну роботу. Водночас була ідея наочно показати досягнення культурно-освітньої роботи ВУКС та її місцевих організацій. Зазначимо, що фінансова підтримка музею для реорганізації відділу споживчої кооперації була надана, хоча не відразу, а в середині травня 1928 р. у сумі 3 тис. крб. [5, арк. 242].

19 червня 1928 р., тобто напередодні МДК, працівники Всеукраїнського кооперативного музею звернулись до правління ВУКС із проханням надіслати діаграми, картограми, фотографії, кооперативні видання, моделі, зразки кооперативних виробництв для облаштування 6-ої Всеукраїнської кооперативної виставки, яка мала відкритися незабаром на базі Київського кооперативного інституту. Своєю чергою, підвідділ кооператосвіти ВУКС надіслав Всеукраїнському кооперативному музею для тимчасового користування з нагоди вищевказаної кооперативної виставки такі діаграми: 1. Споживча кооперація України 2. Кооперування. 3. Пайові капітали. 4. Робітнича кооперація. 5. Хлібозаготівельна робота. 6. Товарообіг. 7. Кооперативно-освітня робота робкоопів. 8. Кооперативна мережа. 9. Фінансове становище. 10. Соціальний і партійний склад пайовиків та органи керування. 11. Кооперування бідноти та допомога їй [6, арк. 170].

Вочевидь, що останні дві діаграми були спрямовані на пропаганду переваг радянської кооперації у порівнянні з кооперацією капіталістичних країн.

Починаючи з 1928 р. при кооперативному музеї Вукопспілки почала працювати пересувна кооперативна виставка. У науковій кооперативній бібліотеці музею тоді налічувалося 3,7 тис. томів кооперативної й довідкової

Починаючи з 1928 р. при кооперативному музеї Вукопспілки почала працювати пересувна кооперативна виставка. У науковій кооперативній бібліотеці музею тоді налічувалося 3,7 тис. томів кооперативної й довідкової літератури та 8,6 тис. томів документальних видань (статути, періодичні видання, звіти, протоколи, постанови і стенограми з’їздів, нарад, конференцій). Музей докладав великих зусиль до отримання друкованих матеріалів, які видавалися у 1920-і рр. і раніше. Впродовж 1928-1929 рр. Усеукраїнський кооперативний музей ВУКС мав 167 кореспондентів в Україні й за її межами. Вони вишукували різні матеріали з питань кооперативного руху та надсилали їх до музею.

Стаття відомого дослідника кооперативного руху М. Токаревського «Рік роботи Всеукраїнського Центрального кооперативного музею» в одному із номерів часопису «Кооперативне будівництво» за 1929 р. містить переконливі докази доцільності створення музею і його ефективності. Зокрема, протягом 1928-1929 рр. до музею надійшов 16 тис. 601 примірник різних експонатів та матеріалів. За цей час музей підготував понад 300 експонатів, стендів, діаграм. Його фонди досягли 40 тис. одиниць, а бібліотека нараховувала 20 тис. примірників літератури. При ВУКС постійно працював виставковий комітет, який спільно з представниками Укркустарспілки, «Сільського господаря» й Книгоспілки організовував для працівників кооперації, пайовиків та некооперованого населення виставки досягнень кооперації УСРР [7, с. 51].

Загалом кооперативна пропаганда споживчої кооперації протягом 1920-х років здійснювалась дуже активно, охоплюючи як кооперовану, так і некооперовану частину населення. Споживча кооперація зробила помітний внесок у розвиток культури України, сприяючи зростанню кооперативної свідомості громадян. При цьому важливу роль у здійсненні кооперативної пропаганди відігравали кооперативні музеї, які сприяли ліквідації неграмотності пайовиків, підвищенню кваліфікації працівників кооперативних організації, унаочненню результатів господарської діяльності різних видів кооперації.
Список використаних джерел та літератури

1. Совещание ответственных работников ВУКС при общеоперативном отделе // Бюллетень Вукопспилки. – 1923. – 1923. – № 4–5. – С. 5.

2. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 296, оп. 1, спр. 424, арк. 84.

3. Кооперативная хроника. Кооперативный музей в Харькове // Бюллетень Вукопспилки. – 1924. – № 26. – С. 45.

4. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 247, арк. 69.

5. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 247, арк. 242.

6. ЦДАВО України, ф. 296, оп. 3, спр. 247, арк. 170.

7. Токаревський М. Рік роботи Всеукраїнського Центрального кооперативного музею / М. Токаревський // Кооперативне будівництво. – 1929. – № 21. – С. 51.