Клініко-епідеміологічний аналіз спалаху туляремії в місті шостка
жүктеу/скачать 35 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Мета роботи
| Тупикова Тетяна Борисівна
КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СПАЛАХУ ТУЛЯРЕМІЇ В МІСТІ ШОСТКА Шосткинська центральна районна лікарня, м. Шостка Вступ. Кліматично-географічні умови зони Українського Полісся, в якій знаходиться м. Шостка та адміністративний район, є сприятливими для формування природних осередків зоонозних інфекцій. Епізоотична, епідемічна ситуація з деяких в останні роки характеризується як несприятлива. Так, починаючи з 2000 року, з води рік, що протікають по території міста та району (Десна, Івот, Бичиха, Шостка), лабораторією Сумської облсанепідемстанції виділяються культури Francisella tularensis, а в гризунів, виловлених на хлібокомбінаті, зерноприймальному підприємстві, виявлені антитіла до збудника туляремії в титрах 1:40 і 1:80. При обстеженні сироваток крові у працівників лісного господарства (2004 р) анамнестичні антитіла до збудника іксодового кліщового бореліозу виявлені у 59,3 % обстежених, а в 2005 р. знайдений антиген збудника Ку-гарячки у кліщів, зібраних з КР у населених пунктах Шосткинського району, де проживає близько 49 % населення (обстеження проведені в лабораторії рикетсіозних інфекцій Львівського НІІ епідеміології та гігієни). Велика активність природного осередку туляремії в північному регіоні області проявилась спалахом туляремії серед населення. Мета роботи: вивчення клініко-епідеміологічних особливостей туляремії у хворих мешканців міста. Основна частина. У роботі використані дані «карт епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання» та «медичних карт стаціонарного хворого». Перший випадок захворювання зареєстрований у вересні 2000 року, коли в інфекційне відділення був госпіталізований хворий 42 років зі скаргами на різке підвищення температури тіла до 40 0С, озноб, головний біль, наявність болючого лімфовузла в паху справа, утворення характерної виразки в нижній третині правої гомілки. Хворий з діагнозом «сибірка, шкірна форма?» переведений до Сумської обласної інфекційної клінічної лікарні. Дані епіданамнезу дозволили припустити, що зараження відбулося під час рибної ловлі на малих річках Шосткинського та Кролевецького районів і наявність трансмісивного шляху передачі збудника. Серологічне обстеження сироватки, відібраної на 21-й день хвороби, виявили рівень антитіл у РА в розведенні 1:100, а за допомогою РПГА у розведенні 1:640 з туляремійним діагностикумом. Хворий виписаний з одужанням на 24-й день хвороби з заключним діагнозом «туляремія, виразково-бубонна форма, середнього ступеня тяжкості». Причиною пізньої діагностики була відсутність клінічного досвіду в лікарів, так як туляремія в місті не реєструвалась всю другу половину ХХ століття. У 2004 році виявлено 2 випадки захворювання, в 2005 р. – 10, у 2006 – 5, у 2007 – 3, у 2008 – 1, у 2009 – 1, у 2011 – 8. Наступний аналіз медичної документації встановив такі клініко-епідеміологічні особливості. Захворювання не мало характеру професійного зараження, випадки пов’язані з виходом у природний осередок (рибна ловля, полювання, збирання грибів, відпочинок). Всі захворілі проти туляремії не були щеплені. З числа хворих у 2009-2011 рр. (9) 6 чоловіків і 3 жінки. Вікова характеристика свідчить про перевагу осіб молодого віку: в віці 20-29 років – 3, 30-39 років – 2, 40-49 років – 2, 50 років – 2. Туляремією не хворіли діти та підлітки. Сезоном ризику необхідно назвати кінець літа – початок осені. Шляхи зараження не відзначились різноманітністю: у 6 випадках можливо припустити трансмісивний (укуси сліпнями), у 2 – контактний (проникнення збудника через пошкоджені шкірні покриви нижніх кінцівок під час довгого перебування у воді: установлення риболовних сіток та їх зняття, купання, прання білизни та ін.), у 1 шлях передачі не встановлений. Основні клінічні прояви туляремії: гострий початок з розвитком загальнотоксичних симптомів (усі хворі), утворення специфічних виразок у місці проникнення збудника (7), запальні зміни лімфовузлів (7). Середній інкубаційний період склав 8 днів (4 – 18 днів). Інфікування закінчилось формуванням виразково-бубонної форми у 6 хворих, бубонної – у 1, генералізованої (без виразок, бубонів з наявністю пневмонії) – у 2. Вперше за останні 10 років у 2011 році зареєстровано 2 випадки генералізованої туляремії у хворих з тривалою лихоманкою нез’ясованого ґенезу, які були обстежені методом парних сироваток за наявності в анамнезі фактів укусів кліщами, контактів з гризунами тощо. Легкий перебіг хвороби спостерігався у 1 пацієнта, середня ступінь тяжкості – у 6, тяжкий перебіг – у 2, летальних випадків не було. Для лікування призначались антибіотики цефтріаксон, стрептоміцин, доксициклін. Термін призначення антибіотиків від 10 до 16 днів, найбільш ефективним був доксициклін. У всіх пацієнтів діагноз підтверджений серологічно. Висновки. Проведений аналіз свідчить про наявність у північному регіоні Українського Полісся активного природного осередка туляремії, кордони якого повністю не встановлені. Зараження жителів відбувається у результаті виходу в природне середовище з реалізацією контактного та трансмісивного шляхів зараження. Інфекція характеризується вираженою літньо -осінньою сезонністю, формуванням клінічних форм середнього ступеня тяжкості та найбільш ефективним лікуванням доксицикліном. жүктеу/скачать 35 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|