Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми
перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян. Друге речення абз. 1 підп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII від 22 травня 2018 р. № 5-р/2018 зазначає, що у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини. У другому реченні абз. 5 підп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини цього ж рішення зазначено: «Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю». Тобто Конституційний Суд України вказав на низку критеріїв визначення розміру мінімальної заробітної плати, який має бути вищим ніж розмір прожиткового мінімуму. Частина ж 2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 95 КЗпП України вказують на те, що розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Йдеться начебто про одне й те ж, але акценти різні. Роботодавці це розуміють як орієнтир. Крім того, з нашої точки зору, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» не узгоджується зі ст. 3 Конвенції МОП № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати 1970 р., яка визначає фактори, що враховуються під час визначення рівня мінімальної заробітної плати. Відповідно до п. «а» ст. 3 Конвенції першочергово підлягають урахуванню потреби працівників та їхніх сімей з урахуванням загального ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 334 рівня заробітної плати в країні, прожиткового мінімуму, допомоги з соціального забезпечення та порівняльного життєвого рівня інших соціальних груп. У ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону акценти зроблено на загальний рівень середньої заробітної плати, продуктивність праці та рівень зайнятості. Хоча, на наш погляд, категорії, якими оперують Закон і Конвенція щодо заробітної плати, не тотожні. Норма ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оплату праці» сформульована так, що значно знижує рівень визначення мінімального розміру заробітної плати. Тобто, законодавець, встановлюючи в законі мінімальну заробітну плату, орієнтується на середньостатистичну величину, а не ті критерії, які визначені Конвенцією. При визначенні рівня мінімальної заробітної плати необхідно брати до уваги, серед інших, такі критерії: a) потреби працівників та їхніх сімей; b) загальний рівень заробітної плати в країні; c) вартість життя та її зміни; d) соціальні виплати; e) порівняльний рівень життя інших соціальних груп; f) економічні фактори, включаючи потреби економічного розвитку, рівень продуктивності праці та бажаність досягнення та підтримання високого рівня зайнятості. Стаття 10 Закону України «Про оплату праці» визначає порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об’єднань профспілок і спільного представницького органу об’єднань організацій роботодавців на національному рівні. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно- правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Є країни де мінімальна заробітна плата взагалі не встановлюється або механізм її встановлення суттєво відрізняється від України (ПАР, Мексика). Нормативне встановлення мінімальної заробітної плати має свої цілком конкретні економічні та юридичні вади. Дослідження, що проводилися в різних країнах, підтверджують негативний вплив підвищення мінімальної заробітної плати на рівень зайнятості (Н.Т. Вишневська). Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 335 Вкрай важливі норми, які можна розглядати як частину державного регулювання оплати праці в Україні, є норми ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України, є мінімальними державними жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|