Постанова іменем україни

жүктеу/скачать 169.49 Kb.

Дата	19.06.2016
өлшемі	169.49 Kb.
	#147676
түрі	Постанова

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі
Берднік І.С., Шицького І.Б.
Головуючий П.І Колесник

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого	Колесника П.І.,
суддів:	Барбари В.П.,	Жайворонок Т.Є.,
	Берднік І.С.,	Шицького І.Б.,
	Ємця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Аріна-К” (далі – ТОВ “Аріна-К”) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у справі № 5011-9/11238-2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Аллонж” (далі – ТОВ “Аллонж”) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року за позовом ТОВ “Аллонж” до ТОВ “Аріна-К”, відкритого акціонерного товариства “Завод “КІНАП” (далі – ВАТ “Завод “КІНАП”), третя особа – ОСОБА_1, про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року ТОВ “Аллонж” звернулося до господарського _{суду міста Києва із позовом до ТОВ}_{“Аріна-К”}_{про витребування майна із}чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації “Сила Закону” від 22 травня 2008 року у справі № 3/2008 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ “Завод “КІНАП” і ТОВ “Аллонж” 31 березня 2006 року, 21 липня 2006 року та 24 жовтня 2006 року, було скасовано рішенням господарського суду міста Києва від 26 листопада 2010 року у справі № 22/228. Зазначене рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2011 року, відтак ці договори, на думку позивача, є чинними, а отже, у ТОВ “Аріна-К” не має підстав для володіння спірними приміщеннями, у зв'язку з чим позивач просив витребувати у ТОВ “Аріна-К” спірні нежитлові приміщення та визнати за ТОВ “Аллонж” право власності на них.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено та з ініціативи суду визнано недійсними з моменту укладення між ВАТ “Завод “КІНАП” і ТОВ “Аллонж” договори:

– купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежилого приміщення I поверху (в літ. Б виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища); їдальні: приміщення 10 площею 296,9 мІ, приміщення 9 площею 18,1 мІ, приміщення 4 площею 88,8 мІ, загальна площа відчужуваних приміщень – 403,8 мІ, що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 мІ), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160), укладеного 31 березня 2006 року;

– купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежилого приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Бґ): I поверх площею 621,9 мІ, II поверх площею 1,077 мІ, III поверх площею 1 230,6 мІ, IV поверх площею 1 033,0 мІ, V поверх площею 1 115,7 мІ, технічний поверх площею 396,6 мІ, загальна площа відчужуваних приміщень – 5 474,9 мІ, що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 мІ), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160), укладеного 21 липня 2006 року;

– купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежилого приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Бґ): I поверх площею 458,1 мІ, II поверх площею 451,9 мІ, III поверх площею 454,3 мІ, IV поверх площею 454,9 мІ, V поверх площею 455,8 мІ, VI поверх площею 457,9 мІ; підвал площею 58,7 мІ, загальна площа відчужуваних приміщень – 2 791,6 мІ, що становить 58/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 мІ), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160), укладеного 21 липня 2006 року;

– купівлі-продажу нежитлових приміщень (нежилого приміщення заводоуправління (в літ. А), II поверху приміщення 1 площею 29,6 мІ, приміщення 2 площею 157,3 мІ (групи приміщень № 1) площею 186,9 мІ та приміщення 5а площею 10,1 мІ, загальна площа відчужуваних приміщень – 197,0 мІ, що становить 4/100 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 мІ), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160), укладеного 24 жовтня 2006 року.

Це судове рішення постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 25 червня 2013 року залишено без змін.

19 серпня 2014 року ТОВ “Аллонж” звернулося до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року у справі № 5011-9/11238-2012 за нововиявленими обставинами. Як на підставу для такого перегляду позивач послався на рішення господарського суду міста Києва від 08 серпня 2014 року у справі № 910/14281/14, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ “Аллонж” від 03 травня 2006 року, оформлені протоколом № 1-5/2006, і статути ТОВ “Аллонж”, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців 23 липня 2007 року та 20 серпня 2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року, в задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено, а рішення суду першої інстанції від 09 січня 2013 року у справі № 5011-9/11238-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012 скасовано. Заяву ТОВ “Аллонж” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року задоволено, зазначене рішення господарського суду міста Києва скасовано, а позов ТОВ “Аллонж” про визнання права власності на нежилі приміщення задоволено, витребувано у ТОВ “Аріна-К” на користь позивача нежилі приміщення.
Не погоджуючись із цією постановою Вищого господарського суду України, ТОВ “Аріна-К” у порядку статті 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав невідповідності вимогам статті 111²⁸ ГПК України та неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 112 ГПК України, частини третьої статті 92, частини другої статті 98, статей 99, 161, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
На підтвердження наведених вище підстав для подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року до заяви додано: копії постанов Вищого господарського суду України від 13 листопада 2013 року у справі № 6/677, від 05 лютого 2013 року у справі № 27/121Б, від 14 вересня 2011 року у справі № 11-34-30-17/235-05-7605, від 23 березня 2011 року у справі № 2/127, від 02 листопада 2010 року у справі № 2-23/88-2010, від 11 лютого 2010 року у справі № 21/138-09, від 13 листопада 2013 року у справі № 5011-37/16335-2012, від 03 грудня 2008 року у справі № 7/7-08, від 03 грудня 2008 року у справі № 7/6-08, від 18 травня 2010 року у справі № 38/8-09 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року. Крім того, заявником додано копії постанов Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року, від 18 квітня 2011 року, від 25 листопада 2014 року та рішення цього ж суду від 19 січня 2011 року.

У зазначених судових рішеннях висловлено правову позицію про те, що підставою для скасування судових рішень не можуть бути обставини, які виникли після розгляду справи судом і не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення. Також висловлено позицію про те, що власник не має права вимагати у добросовісного набувача повернення майна, яке вибуло із володіння власника з його волі. Крім того, у цих судових рішеннях наголошено, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року вирішено питання про допуск справи № 5011-9/11238-2012 до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження, здійснено підготовчі дії та зупинено виконання постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у цій справі до закінчення її розгляду Верховним Судом України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи дійшов висновку, що обставини, встановлені господарським судом під час розгляду справи № 910/14281/14, відповідно до статті 112 ГПК України є нововиявленими для розгляду справи № 5011-9/11238-2012 та спростовують обставини, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року.

Після застосування Вищим господарським судом України положень статті 112 ГПК України провадження у справі завершено прийняттям постанови суду касаційної інстанції. Отже, всі передбачені ГПК України провадження справи у господарських судах здійснено.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскаржені судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.
На підтвердження наведеної підстави заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 13 листопада 2013 року у справі № 6/677, від 05 лютого 2013 року у справі № 27/121Б, а також копію постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано положення статті 112 ГПК України, ніж у справі, що розглядається.
Неоднакове застосування положень статті 112 ГПК України у справі, що розглядається, та у постановах Вищого господарського суду України і Верховного Суду України, копії яких заявником надано на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України, мало місце, але не створило перешкод для подальшого провадження у цій справі. Тому, виходячи зі змісту пункту 2 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України, підстави для перегляду постанови суду касаційної інстанції відсутні (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 3-846гс15/36/16).
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Аллонж”, суд касаційної інстанції виходив ще й з того, що при укладенні спірних договорів вимоги частини третьої статті 92, частини другої статті 98, статей 99, 161, 387, 388 ЦК України порушено не було.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111¹⁶ ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
На підтвердження наведеної підстави, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 вересня 2011 року у справі № 11-34-30-17/235-05-7605, від 23 березня 2011 року у справі № 2/127, від 02 листопада 2010 року у справі № 2-23/88-2010, від 11 лютого 2010 року у справі № 21/138-09, від 13 листопада 2013 року у справі № 5011-37/16335-2012, від 03 грудня 2008 року у справі № 7/7-08, від 03 грудня 2008 року у справі № 7/6-08, від 18 травня 2010 року у справі № 38/8-09 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2011 року. Крім того, заявником надано копії постанов Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року, від 25 листопада 2014 року та рішення цього суду від 19 січня 2011 року.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог і встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зміст правовідносин з метою з’ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Водночас у постановах Вищого господарського суду України, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у судових рішеннях Верховного Суду України, копії яких заявником надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, та у постанові суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
Аналіз зазначених рішень судів касаційної інстанції та Верховного Суду України не дає підстав для висновку про різне застосування положень частини третьої статті 92, частини другої статті 98, статей 99, 161, 387, 388 ЦК України, оскільки ці рішення ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
Таким чином, підстави для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року, на які посилається заявник, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи № 5011-9/11238-2012.
Відповідно до частини першої статті 111²⁶ ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
Враховуючи наведене, у задоволені заяви ТОВ “Аріна-К” слід відмовити.
Керуючись статтями 111²³, 111²⁴, 111²⁶ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Аріна-К” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у справі № 5011-9/11238-2012 відмовити.

Поновити виконання постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року у справі № 5011-9/11238-2012.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий П.І Колесник

Судді:		В.П. Барбара

		І.С. Берднік

		А.А. Ємець

		Т.Є. Жайворонок

		І.Б. Шицький

жүктеу/скачать 169.49 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: