Права людини крізь призму гуманістичних інтенцій європейських цінностей.
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Виконала - студентка 1 курсу спеціальності 035038 Покровська Таїсія.
Викладач - доц. Комісар Л.
Гуманність
Гуманність (лат. humanus — людяний) — любов, увага до людини, повага до людської особистості; добре ставлення до всього живого; людяність, людинолюбство.
Інтенція
Інтенція (від лат. intentio - прагнення) – це спрямованість мислення людини на який-небудь об'єкт, схильність свідомості до чого-небудь. Основою такої спрямованості або схильності є бажання, задуми, позасвідомий намір. Різні люди по-різному дивляться на світ і вкладають різні значення в однакові поняття в зв'язку з власними інтенціями.
Базові цінності Європейського Союзу - 1. Верховенство права.
- 2. Рівність.
- 3. Повага до людської гідності.
- 4. Повага до прав людини. ·
- 5. Свобода. ·
- 6. Демократія.
Права́ людини — це моральні принципи або норми, що визначають певні стандарти людської поведінки й регулярно захищаються муніципальним та міжнародним правом
Право на життя
Право на життя — це право, що належить до прав першого покоління. Поряд з іншими правами цієї групи, право на життя має найбільшу цінність для людини і є передумовою всіх інших прав.
4 листопада 1950 р. була прийнята Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, в статті 2 якої вказано на визнання важливості права на життя порівняно з іншими правами людини. 28 квітня 1983 р. було прийнято Протокол щодо скасування смертної кари. Нікого не може бути засуджено до такого покарання або страчено.
Право на гідність
Відповідно до статті 3 Європейської Конвенції «жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання».
Право на людську гідність — це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб
Право на справедливий суд — це право особи, закріплене в ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що гарантує право на справедливий й публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Недоторканість особистості
Стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність: « Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
Право на свободу пересування та вибору місця проживання
Стаття 13 Загальної декларації прав людини проголошує: «Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави . Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й власну, і повертатися у свою країну» .
Недоторканність приватної власності
У статті 8 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року комплексно задекларовані такі права: кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції
У статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зазначається наступне: Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.
Висновки
1.Гуманістичні інтенції європейських цінностей (верховенство права, рівність, повага до людської гідності, повага до прав людини, свобода і демократія) є основою законодавчого закріплення прав людини в демократичних країнах, служать прикладом для народів всіх країн Світу у створенні законів, які будуть захищати права їх жителів.
2. Приведення національного законодавства України стосовно прав людини у відповідність до законодавства Європейського Союзу – одне з найважливіших питань сьогодення нашої країни.
Достарыңызбен бөлісу: |