Природні зони та висотна поясність Північної Америки

жүктеу/скачать 139.73 Kb.

Дата	24.07.2016
өлшемі	139.73 Kb.
	#219893
түрі	Урок

Тема уроку.Природні зони та висотна поясність Північної Америки.
Мета уроку:
Освітня: актуалізувати поняття «природний комплекс», «природна зона», «широтна зональність», «висотна поясність», «екологічні проблеми». Ввести нові поняття «тундра», «тайга», «прерії». Показати школярам особливості прояву широтної зональності природних комплексів на рівнинах Північної Америки. З’ясувати причини простягання природних зон у меридіональному напрямку на Центральних та Великих рівнинах. Ознайомити з основними зональними типами ґрунтів, характерними представниками рослинності та тваринного світу кожної з природних зон материка. Висвітлити питання про висотну поясність природних комплексів у Кордильєрах.
Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про процеси ґрунтоутворення та пристосованість живих організмів до умов навколишнього середовища. Сприяти екологічному вихованню школярів на основі матеріалу про зміну природних комплексів Північної Америки людиною та необхідність їх охорони.
Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.

Тип уроку: комбінований
Обладнання:
•    карта «Географічні пояси та природні зони світу»;
•    атласи школярів;
•    авторська презентація «Природні зони Північної Америки»;
•    листи опорно-інформаційних схем школярів.

Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка засвоєння попереднього матеріалу:

А. Питання для усного обговорення: (Фронтальне усне опитування)
1.    Пригадайте план опису материка. Які пункти плану вже були висвітлені?
2.    Які форми рельєфу та у яких частинах материка сформувалися у Північній Америці?
3.    В межах яких кліматичних поясів лежить Північна Америка?
4.    Поясніть, які частини материка й чому найбільш багаті на внутрішні водойми.
5.    До басейнів яких океанів належать ріки Північної Америки? Де проходять їх головні вододіли?
6.    Назвіть найбільші річки та озера Північної Америки та покажіть їх на карті.
7.    Поясніть особливості поширення сучасного зледеніння у Північній Америці та на прилеглих до неї островах.

Б. Повторення географічної номенклатури: (Фронтальне усне та письмове опитування)
1. Усне повторення біля карти.
2. Гра «най-най» та «назви-двійники».
3. Робота з «німою картою» (див. роздатковий матеріал).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Закономірності розміщення природних зон у Південній Америці. (Евристична бесіда, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
•    Пригадайте, що таке природна зона?
•    Від чого залежить зміна природний зон на рівнинах?
•    Пригадайте, в межах яких природних зон лежить Південна Америка?

     У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату.
     На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь.
     Однак в середні і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів.

•    Зіставте карту «Географічні пояси та природні зони світу» з картою «Кліматичні пояси та області світу». Встановіть, які природні зони збігаються з кліматичними поясами, а які ні. Чим це викликано?

     На нерівномірність зволоження східних, центральних та західних частин материка впливають гори: Аппалачі та Кордильєри. Прибережні частини більш зволожені. Там виникають лісові ландшафти. В центрі материка, де опадів менше – степові. Біля півострова Каліфорнія холодна течія спричиняє опустелювання узбережжя. Цим пояснюється меридіональне простягання природних зон в межах помірного, субтропічного та тропічного поясів.

•    Які природні зони, притаманні Південній Америці, у Північній Америці представлені мало? Чому?

2.    Зона арктичних пустель.   (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     Арктичні пустелі займають острівну частину біля материка в межах арктичного кліматичного поясу. Це — край багаторічного льоду і снігу. Оскільки рослин дуже мало, ґрунти зовсім відсутні. На окремих ділянках влітку ростуть мохи, лишайники, водорості.
     Життя тварин пов’язане з водою (поясніть чому). Арктичні пустелі – справжнє царство тюленів. Ці тварини – здебільшого великі ссавці. Довжина тіла буває від 1 до 6 м, а маса від 20 кг до 5 тон! Тюлені плавають як риби, проте на суходолі дуже незграбні. Всі тюлені дихають легенями, тому періодично підпливають до лунки, щоб набрати повітря. Тюлені мають відмінний слух, але поганий зір. Харчуються рибою, молюсками та ракоподібними. Товстий шар жиру має теплоізоляційну та гідростатичну роль. Відомо 19 видів справжніх і 12-13 видів вухатих тюленів. Часто зустрічається гренландський тюлень, довжиною до2 м і масою 150-160 кг. Живе до 40 років. Охороняються законом. Дитинча гренландського тюленя має жовто-біле хутро, за що одержало назву – “більок”. Маля народжується довжиною 80 см.
     Часто трапляються моржі, характерною ознакою яких є пара бивнів, довжиною 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають лунки у кризі для дихання.
     Господарем Арктики є білий ведмідь, найбільший з сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною. Годинами може чекати біля лунки, поки визирне тюлень. Тільки морж здатен протистоять у боротьбі з білим ведмедем. Має гострий нюх: може відчувати труп кита навіть за 30 км під водою! Живе у барлогу, виритій у снігу. Зимою самиця народжує 1- 3 сліпих ведмежат, довжиною 30 см. Перші 3 місяці вони їдять лише молоко. Через місяць відкривають очі і виходять з мамою на прогулянку.
     На прибережних скелях формуються «пташині базари», де селяться пташки різних видів, які живляться рибою: чайки, крячки, поморники, гагарки, кайри.

•    Назвіть, які пристосування мають тварини до життя в суворих умовах арктичних пустель.

3. Тундра і лісотундра. (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     Північне узбережжя материка займає зона тундри. На заході її південна межа проходить по полярному колу, а далі на схід зміщується далеко на південь до Гудзонової затоки.
     Клімат у тундрі субарктичний. Літо в тундрі коротке і прохолодне.
     Ґрунт не встигає відтаяти на великі глибини. Хоча дощів випадає менше, ніж у деяких пустелях, через низькі температури повітря води мало й випаровується. Тому земля перенасичена вологою. Тому тундра – це заболочені безлісі простори.
     Ґрунти тундри мало родючі тундрово-глеєві. Тут нараховують кілька сотень видів рослин: вереск, болотні трави, багно. Є багато ягідних чагарників: чорниці, журавлина, морошка. Але немає справжніх дерев, а лише карликові, які ледь досягають 5-12 см – карликова береза, полярна верба, низькоросла вільха. В умовах промерзання землі, коріння не може рости вглиб, а лише в боки. Під час сильних вітрів високі дерева не утрималися б у ґрунті.
     Але основа життя тундри — лишайники. Ними харчуються травоїдні тварини: олені карибу, вівцебики, зайці, маленькі гризуни лемінги. На гризунів полюють песець, полярний вовк, полярна сова, канюк.

•    Поміркуйте, як пристосовані тварини тундри до змін пір року в тундрі.

     На півдні тундра переходить у лісотундру, яка простягається смугою завширшки до 200 км і являє собою чергування ділянок тундри і хвойних лісів. Ліси здебільшого трапляються в долинах річок.

•    Складіть кілька ланцюгів живлення в зоні тундри.

4. Хвойний ліс(тайга) (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     Далі на південь широкою смугою від Кордильєр до узбережжя Атлантичного океану простягнулася зона тайги — хвойний ліс. Тайга також тягнеться вузькою смугою вздовж тихоокеанського узбережжя на північному заході материка.

•    Поясніть, чому на північно-західному узбережжі Північної Америки зона тайги далеко заходить на північ.

     Клімат тайги помірний. Влітку тут можна відчути виснажливу спеку, а взимку безжальний, пронизливий холод.
     Тут переважають підзолисті ґрунти, що мають невелику кількість перегною, оскільки рештки рослин розкладаються повільно. Прохолодний та порівняно вологий клімат сприяє росту хвойних дерев.
     В американській тайзі ростуть високі і стрункі чорна (канадська) та срібляста ялини, що сягають висоти 60 м. Останню завезли а Європу і вона прикрашає вулиці багатьох наших міст. Величезні площі в Канаді займає бальзамічна ялиця, що сягає заввишки 100 м і має двометровий діаметр стовбура. Вона є джерелом цінної медичної смоли, що називається канадським бальзамом. Поширена також канадська модрина, деревина якої використовується у лісовій промисловості. На схилах Кордильєр біля Тихого океану ростуть туя, дугласія. Остання зазвичай здіймається на висоту 50-80 м, а найвищі екземпляри – до 125 м. Живе до 1 тис. років. Має міцну деревину, яка не гниє у воді.
     На тихоокеанському узбережжі материка у природній зоні тайги живе найтовстіше дерево в світі секвойя, або мамонтове дерево. У Каліфорнії було зрізано секвойю діаметром в основі 36 м і висотою 142 м. Зазвичай же дерево досягає 10 м у діаметрі при висоті 80-100 м. Живуть секвойї 2-4 тис років, а на спілі одного дерева нарахували навіть 4830 річних кілець. Це хвойне дерево має й найтову кору серед дерев (60-70 см), яка не горить і береже рослину від морозів. Назву дереву дали індіанці на честь свого національного героя, який створив перший алфавіт однієї з мов. Ці стрункі велетні вимирають. У світі їх лишилося близько 500 екземплярів.
     В американській тайзі з копитних водяться олені і лосі. Багато хижаків: рисі, вовки, куниці, ведмеді, росомахи. Американський ведмідь грізлі один з найбільших у світі. Коли грізлі стає на задні лапи, він досягає зросту 2,73 м! Він важить до 300 кг. Харчується рослинами. За день з’їдає до 12 кг їжі. Зимою шість місяців спить без їжі і води. Саме у цей час ведмедиця приносить двох-трьох ведмежаток. Весною голодний ведмідь нападає навіть на лося. Відмінний рибалка. Любить полювати на лосося.
     З-поміж гризунів багато білок, бурундуків, бобрів. Канадський бобер – тварина довжиною до 1 м і вагою до 30 кг. Своїми різцями здатний валити товсті дерева для свого будівництва. Відмінно плаває. Під водою без повітря може пробути 4-5 хв. і за цей час пропливти 750 м! Їсть траву та гілки дерев. Водиться великий хутровий водяний звір ондатра. Серед хижих птахів — сови, пугачі, яструби.

•    Розподіліть тварин тайги на групи за способом живлення: рослиноїдні та хижаки. Як пристосовані вони до життя у даній природній зоні.

     У зоні тайги ведеться інтенсивне вирубування лісів, тому постає проблема їх збереження та відновлення.

5. Зона мішаних і широколистих лісів. (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові.
     М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанне дерево, платани.
     Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума – велика американська кішка, довжиною до 2 м і вагою 100 кг. Чудово стрибає (стрибки до 12 м), плаває та лазить по деревам. Живе поблизу гір. Ричати не вміє, але все ж називається “гірським левом”.В минулому пум нещадно знищували. Їх лишилося мало. Охороняються у Єлоустонському національному парку.
     Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо.

•    Поясніть, чому зона мішаних і широколистих лісів у Північній Америці поширена лише на східному узбережжі та не заходить вглиб материка.

6. Перемінно-вологі ліси. (Коротка інформація вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     На південному сході материка в умовах субтропічного мусонного клімату поширена зона перемінно-вологих лісів.
     Тут на родючих ґрунтах жовтоземах і червоноземах, що мають великий вміст перегною, ростуть ліси з буку, дубу, карликових пальм, кипарису, магнолій, оповитих ліанами.
     Серед тварин багато птахів: папуги ара, крихітні колібрі. Перемінно-вологі ліси Північної Америки – батьківщина домашньої індички з родини курячих. Це великі птахи, що живуть у лісі, але більшість часу проводять на землі. Живляться рослинами, комахами, жабенятами, дрібними ящірками. Гнізда будують дуже прості на землі. Самиця відкладає 10- 15 яєць. Індики – найбільші з домашніх птахів. Самці важать 9-35 кг. Самиці – 4,5-11 кг і несуть до 100 яєць на рік.
     В річках трапляється майже шестиметровий міссісіпський алігатор.
     Через родючі ґрунти та цінні породи дерев природні зони мішаних, широколистяних та перемінно-вологих лісів майже у природному стані майже не збереглися.

7. Лісостепи та степи (прерії). (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     У Північній Америці зони лісостепів та степів простягаються в меридіональному напрямі від тайги на півночі до узбережжя Мексиканської затоки на півдні. Тут, на захід від Міссісіпі, в умовах континентального помірного та субтропічного клімату, опадів випадає менше, ніж на сході. Тому переважає трав'яниста рослинність. Степи в Північній Америці називають преріями.
     Через велику кількість перегною та незначне зволоження у степах сформувалися найкращі в світі ґрунти – чорноземи. У рослинному покриві переважають злаки: ковила, бізонова трава, тонконіг. Їх насінням живляться типовими тваринами степу – гризуни: тушканчики, хом’яки, миші, байбаки, лучні собачки. Вони живуть у глибоких та добре розгалужених норах. На них полюють хижі птахи, лучний вовк койот, змії. Серед останніх вирізняється гримуча змія. Вона має довжину від 50 см до 2,5 м. Отруйна. На хвості має брязкальце з твердих лусочок шкіри. При небезпеці змія піднімає хвіст і вібрує ним. При цьому чути звук на відстані до 30 м.
     З великих травоїдний тварин колись у преріях численними стадами жили бізони. Вони зовні подібний до європейського зубра. Живуть ці копитні тварини у преріях – північноамериканських степах. Кажуть, що до приходу європейців бізонів було тут більше, ніж людей – 60 млн. Тепер через нещадне полювання їх лишилося тільки 15 тис. Європейці полювали на цих тварин заради спортивного інтересу. У степу навіть призупиняли рух потягів, аби постріляти у стадо бізонів. Тіло вбитої тварини залишали койотам та грифам. Ці великі копитні, масою до 1000 кг, через надмірне полювання були майже повністю винищені. Нині охороняються в заповідниках.

•    Порівняйте зони степів у Північній та Південній Америці.

     З XIX ст. степи були майже повністю розорані й зайняті під посіви зернових культур. Це негативно позначилося на й на тваринному світі степів.

8. Пустелі та напівпустелі. (Коротка інформація вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
     У Північній Америці пустелі та напівпустелі не становлять суцільної території. Вони займають частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканське нагір'я та Каліфорнійське узбережжя. Пустелі є в помірному, субтропічному та тропічному поясах.
     На бурих і сіро-бурих ґрунтах пустель ростуть полин, юки, колючі чагарники.
     Відомою рослиною мексиканських пустель є агава. Листки агави сіро-зеленого кольору, довгі, м'ясисті, пружні і цупкі, що здаються зробленими з щільної кольорової пластмаси. Вони не ламаються і не гнуться, сягаючи іноді 3-4 м у довжину. Міцні волокна листків ідуть на виробництво мотузок, товстих канатів, грубої тканини, доріжок, килимів, плетеного взуття. З цих же волокон роблять і знамените ласо, за допомогою якого індіанці так вправно справляються з кіньми і биками.
     Типовими рослинами американських пустель є різноманітні кактуси. Одні з них мають форму кулі діаметром до 2,5 м. Їх називають їжаковими. Інші нагадують зовні високі свічки, до досягають 15-20 м – цереуси. У стовбурах старих кактусів утворюються дупла, де живуть птахи. Кактуси не тільки невід'ємна приналежність пейзажу цієї природної зони, а й досить корисна рослина. Насіння деяких кактуси їстівне, а їх стеблами годують худобу. З міцних стовбурів кактусів роблять легкі і міцні мости, надійні огорожі, дорожні стовпи. Соковита серцевина йде в їжу. Їх готують різними способами: варять, солять, печуть, маринують, сушать. Не випадково кактус зображено на державному гербі Мексики.
     З поміж тварин поширені ящірки, черепахи, пустельна сарана.

•    Яких рослин та тварин, що є у пустелях Північної Америки немає в африканських пустелях та навпаки?

9. Висотна поясність Кордильєр. (Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою «Географічні пояси та природні зони світу» та презентацією «Природні зони Північної Америки»)
•    Що таке висотна поясність природних комплексів?
•    Поміркуйте, в Кордильєрах чи в Андах більш повно представлена висотна поясність ландшафтів. Чому ви так вважаєте?

     В Кордильєрах природні комплекси змінюються з висотою. Найбільш повно висотна поясність представлена на півдні у субтропіках. Тут до 1200 м схили гір зайняті твердолистими вічнозеленими лісами та чагарниками. Вище до 1900 м поширені хвойні соснові ліси. До 3000 м підіймаються ялинові ліси. Ще вище, до 3800 м панують альпійські луки. Найвищі точки гір зайняті багаторічними снігами та льодовиками.

10. Природоохоронні території (Стисла інформація вчителя. Обговорення екологічних проблем різних природних зон материка)
     Під впливом господарської діяльності людини природа Північної Америки зазнала великих змін. Аби зберегти природні комплекси у їх первісному вигляді, створено багато заповідників і національних парків.
     Безумовно, перлиною північноамериканської природи є Йєллоустонський національний парк, створений у 1874 р. Він розміщеного на висоті близько 2300 м над рівнем моря. Парк відомий не лише своїми гейзерами-велетнями, але й неповторними вулканічними й тайговими ландшафтами. В його хвойних лісах збереглося багато хижаків, зокрема таких рідкісних на сьогодні чорних ведмедів та ведмедів грізлі.
     Чудовим витвором природи в Північній Америці є Великий Каньйон річки Колорадо. Каньйон простягся на 350 км, має завширшки від 6 до 28 км і глибину до 1,8 км. На річці Колорадо створено національний парк Великий каньйон, заповідник Великий каньйон і національний парк Каньйонленд. Щороку ці заповідні місця відвідують мільйони туристів.
     Ще один відомий національний парк Північної Америки — Долина Смерті. Він лежить на 86 м нижче рівня моря. Це найбільш безводна пустельна западина в світі. Свою похмуру назву одержала після загибелі від спраги перших шукачів золота, що прийшли сюди в середині ХІХ ст. В 1913 р. тут зафіксували температуру повітря +56,7 °С.

•    На фізичній карті Північної Америки атласу знайдіть основні природоохоронні території материка. Поясніть, в яких природних зонах материка вони розміщені.

ІV. Узагальнення та корекція знань з вивченої теми
Підсумки

- Природні зони в арктичному і субарктичному поясах мають широтне простягання;

- Природні зони степів, прерій, мішаних та широколистих лісів простягнулися у меридіональному напрямку;
- Зміна природних зон у субтропічному і тропічному поясах відбувається у двох напрямках: з півночі на південь і від океанічних окраїн до внутрішніх районів;
- Висотні пояси Кордильєр змінюються з півночі на південь; різні на західних та східних схилах.

Запитання та завдання для усного контролю знань: (Усне опитування)
1.    Які особливості у розміщенні природних зон спостерігаються у Північній Америці з чим вони пов’язані?
2.    Назвіть найбільші природні зони материка. В межах яких кліматичних поясів вони сформувалися?
3.    Складіть комплексну характеристику однієї з природних зон Північної Америки за типовим планом.
4.    Розкажіть про висотну поясніть у Кордильєрах.
5.    Які вам відомі природоохоронні території Північної Америки? Покажіть їх на карті.
6.    Порівняйте природну зону арктичних Північної Америки з антарктичними пустелями.
7.    Поміркуйте, які природні зони материка й чому більш за все постраждали від господарської діяльності людини.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний текст у підручнику.
Позначити на контурній карті природні зони Північної Америки.
Бажаючі одержують завдання: підготувати повідомлення про один з природоохоронних об’єктів Північної Америки.

жүктеу/скачать 139.73 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: