Програма для студентів спеціальності 030401 „Правознавство Затверджено

на засіданні кафедри

Робоча навчальна програма з дисципліни „Проблеми кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності”.

з науково-методичною комісією

«25» січня 2013 р.
Голова НМК факультету

проф. Безклубий І.А.

І. ВСТУП
Дисципліна „Проблеми кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності” вивчається студентами напряму підготовки 6.030401 „Правознавство”, денної форми навчання, ОКР „бакалавр”, 4 курсу, спеціалізації „Кримінальне право”. Дисципліна читається в VII семестрі 4 року навчання, в обсязі 2 кредитів, в тому числі – 34 години аудиторних занять (з них – 17 годин лекцій, 17 години семінарських занять) і 38 години самостійної роботи. Вивчення дисципліни завершується заліком.

Мета вивчення дисципліни: формування у студентів знань про норми кримінального права України, які встановлюють відповідальність за злочини у сфері службової та професійної діяльності, правозастосовчі та теоретичні підходи до їх застосування, умінь застосовувати вказані норми, а також особистісної позиції з цього приводу.

Завдання дисципліни: вивчити норми кримінального права України, які встановлюють відповідальність за злочини у сфері службової та професійної діяльності, теоретичні та правозастосовчі підходи до застосування вказаних норм.

Предмет дисципліни: проблеми кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності.

Студент повинен знати:

1. норми кримінального права, які встановлюють відповідальність за злочини у сфері службової та професійної діяльності;

2. наукові підходи до застосування цих норм;

3. правозастосовчі підходи до застосування цих норм;

4. конкретний зміст та специфічні конструкції ЮСЗ злочинів у сфері службової та професійної діяльності.

Студент повинен вміти:

1. розмежовувати юридичні склади злочинів у сфері службової та професійної діяльності між собою та від складів інших злочинів;

2. здійснювати правильну та точну кваліфікацію злочинів у сфері службової та професійної діяльності з урахуванням теоретичних правил кваліфікації та підходів правозастосовчої практики;

3. формулювати свою особисту позицію щодо проблемних питань кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності.

Загальний обсяг годин – 72 год.

в тому числі:

лекції –17 год.;

семінарські заняття – 17 год.;

самостійна робота - 38 год.

1. Службова та професійна діяльність як об’єкти кримінально-правової охорони за кримінальним правом України.

2. Загальна характеристика механізму кримінально-правової охорони службової та професійної діяльності.

3. Проблеми „функціонування” механізму кримінально-правової охорони службової та професійної діяльності на сучасному етапі.

4. Систематизація ЮСЗ злочинів, які посягають на службову та професійну діяльність. Кримінально-правовий зміст понять „злочини у сфері службової діяльності” та „злочини у сфері професійної діяльності”.
Завдання для самостійної роботи:

1. Службова та професійна діяльність як об’єкти кримінально-правової охорони за кримінальним правом України.

2. Загальна характеристика механізму кримінально-правової охорони службової та професійної діяльності.

3. Систематизація ЮСЗ злочинів, що посягають на службову та професійну діяльність.

1. Реформування кримінального законодавства України, що передбачає кримінальну відповідальність та інші заходи кримінально-правового впливу за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, в 2008-2013 роках: причини, основні етапи, концептуальні ідеї, проблеми.

2. Службова особа як спеціальний суб’єкт злочину за кримінальним правом України.
Лекція 2.

1. Проблеми розмежування ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності між собою, відмежування їх від ЮСЗ злочинів інших видів та від складів адміністративних правопорушень.

2. Неправомірна вигода як характеристика ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності: кримінально-правове значення та проблеми нормативного змісту.
Лекція 3.

1. Проблеми тлумачення ознак „істотна шкода” та „тяжкі наслідки” як компонентів конкретного змісту ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності.

2. Проблеми кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності при конкуренції кримінально-правових норм.
Лекція 4.

1. Особливості кваліфікації окремих злочинів у сфері службової діяльності.

2. Особливості кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняються у співучасті.
Семінарське заняття 1.

1. Службова особа як спеціальний суб’єкт злочину за кримінальним правом України.

2. Вирішення задач та завдань.
Семінарське заняття 2.

1. Проблеми розмежування ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності між собою, відмежування їх від ЮСЗ злочинів інших видів та від складів адміністративних правопорушень.

2. Неправомірна вигода як характеристика ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності: кримінально-правове значення та проблеми нормативного змісту.

3. Вирішення задач та завдань.

1. Проблеми тлумачення ознак „істотна шкода” та „тяжкі наслідки” як компонентів конкретного змісту ЮСЗ злочинів у сфері службової діяльності.

2. Проблеми кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності при конкуренції кримінально-правових норм.

3. Вирішення задач та завдань.

1. Особливості кваліфікації окремих злочинів у сфері службової діяльності.

2. Вирішення задач та завдань.
Завдання для самостійної роботи:

1. Реформування кримінального законодавства України, що передбачає кримінальну відповідальність та інші заходи кримінально-правового впливу за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, в 2008-2013 роках: причини, основні етапи, концептуальні ідеї, проблеми.

2. Особливості кваліфікації злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняються у співучасті.

3. Вирішення задач та завдань.

4. Виконання індивідуального завдання з аналізу правозастосовчої практики.

ТЕМА 3. Проблемні питання кваліфікації злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
Лекція 1.

Проблеми тлумачення ознаки „особа, що здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг”.

Розмежування ЮСЗ злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, між собою.
Лекція 2.

Особливості кваліфікації окремих злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

1. Проблеми тлумачення ознаки „особа, що здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг”.

2. Вирішення задач та завдань.
Семінарське заняття 2.

1. Особливості кваліфікації окремих злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

2. Вирішення задач та завдань.
Завдання для самостійної роботи:

1. Розмежування ЮСЗ злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, між собою.

2. Вирішення задач та завдань.

3. Виконання індивідуального завдання з аналізу правозастосовчої практики.

Особливості кваліфікації злочинів, ЮСЗ яких передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК.

Особливості кваліфікації підкупу працівника державного підприємства, установи чи організації.
Лекція 2.

Проблемні питання кваліфікації злочинів у сфері професійної медичної діяльності.

Проблемні питання кваліфікації злочинів, що вчиняються працівниками сфери транспорту.

Відмежування ЮСЗ злочинів у сфері професійної діяльності від ЮСЗ злочинів, що посягають на інші об’єкти кримінально-правової охорони.

1. Особливості кваліфікації злочинів, ЮСЗ яких передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК.

2. Особливості кваліфікації підкупу працівника державного підприємства, установи чи організації.

3. Вирішення задач та завдань.

1. Проблемні питання кваліфікації злочинів у сфері професійної медичної діяльності.

2. Вирішення задач та завдань.
Завдання для самостійної роботи.

1. Проблемні питання кваліфікації злочинів, що вчиняються працівниками сфери транспорту.

2. Відмежування ЮСЗ злочинів у сфері професійної діяльності від ЮСЗ деяких інших груп злочинів.

3. Вирішення задач та завдань.

4. Виконання індивідуального завдання з аналізу правозастосовчої практики.
ІV. ЗРАЗКИ ВИРІШЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАДАЧІ ТА ЗАВДАННЯ
ЗАДАЧА
Слідчий міліції Котляр під час чергового допиту підозрюваного Бебеха декілька разів вдарив останнього долонею по обличчю з метою одержання від потерпілого зізнання у вчиненні злочину.

Бебех, побоюючись, що Котляр і надалі буде бити його, запропонував останньому „відступні” за припинення побиття та кримінального переслідування щодо себе.

Котляр прийняв пропозицію Бебеха та взяв від нього гроші в розмірі 5 НМДГ і годинник вартістю 3 НМДГ. Після цього слідчий відпустив Бебеха та пообіцяв, що більше його ніхто не викличе.

Всі протоколи допитів Бебеха слідчий фальсифікував, внісши в них неправдиву інформацію та підробивши підпис підозрюваного. Справжні протоколи допитів Котляр знищив.

Пізніше про зазначені вище події стало відомо працівникам ЗМІ. Вони стали предметом декількох публікацій у районній пресі. Окрім того, фальсифікація протоколів допиту утруднила подальший розвиток кримінального провадження, в межах якого здійснювалось кримінальне переслідування Бебеха.
Вирішення
1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин:

1.1. Котляр є службовою особою, яка обіймає відповідальне становище. Котляр є працівником правоохоронного органу.

1.2. За принципом „всі сумніви на користь особи” будемо вважати, що завдані Котляром удари не спричинили потерпілому тілесних ушкоджень, фізичних або моральних страждань, а завданий Бебеху біль не був сильним.

1.3. Завдаючи Бебеху удари, Котляр не мав на меті отримання від нього грошей чи матеріальних цінностей в майбутньому.

1.4. Гроші та годинник, передані Бебехом Котляру, є неправомірною вигодою в розумінні примітки до ст. 364-1 КК. Її вартість не досягає показника „значні розміри”.

1.5. Протокол допиту свідка є офіційним документом.

1.6. Як випливає з умов задачі, домовленість Котляра та Бебеха не передбачала знищення та фальсифікацію слідчим протоколів допиту.

1.7. За принципом „всі сумніви на користь особи” будемо вважати, що Бебех насправді не вчиняв злочину, у вчиненні якого він підозрювався Котляром.

1.8. Одержання Котляром неправомірної вигоди, знищення та фальсифікація ним офіційних документів, очевидно, призвели до підриву авторитету органу державної влади – Міністерства внутрішніх справ України.

1.9. Утруднення розвиту кримінального провадження можна розглядати як прояв істотної шкоди.

2.1. Щодо кваліфікації дій Котляра без інкримінування ст. 126 КК – див. абз. 1, 2 п. 11 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7 та „за аналогією” п. 8 ППВСУ „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15.

2.2. Щодо кваліфікації дій Котляра за ст. 373 КК – див. п. 17 ППВСУ „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15 та абз. 3 п. 12 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7.

2.3. Щодо розуміння об’єктивної сторони одержання хабара – див. п. 3 ППВСУ „Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 року № 5.

2.4. Щодо кваліфікації дій Котляра за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 357 КК, - див. абз. 1 п. 10 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7.

2.5. Щодо розуміння змісту ознаки „істотна шкода” та щодо можливості визнання утруднення розвитку кримінального провадження проявом істотної шкоди – див. п. 6 ППВСУ „Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15.

3.1. У вищенаведеній кримінально-правовій ситуації наявна конкуренція загальної (ч. 2 ст. 365) та спеціальної (ч. 2 ст. 373) норм, яка вирішується відповідно до традиційного правила кваліфікації на користь спеціальної норми.

3.2. Між нормами, передбаченими ч. 2 ст. 373 та ч. 1 ст. 126 КК, наявна конкуренція „цілого” та „частини”, яка вирішується відповідно до загального правила подолання даного типу конкуренції на користь норми-„цілого”.

3.3. У поведінці Котляра та Бебеха наявна так звана „необхідна співучасть” (одержання – надання неправомірної вигоди). З урахуванням цього дії Бебеха не потребують додаткової кваліфікації як підбурювання до одержання неправомірної вигоди.

3.4. Оскільки Котляр реально одержав неправомірну вигоду, а Бебех її реально надав, поведінка суб’єктів не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 368 (прийняття пропозиції неправомірної вигоди) та ч. 1 ст. 369 (пропозиція неправомірної вигоди) КК.

3.5. Оскільки перевищення влади або службових повноважень може як набувати форми злочину іншого виду, так і не набувати її (наявна ситуація суміжна з конкуренцією „частини” та „цілого”), то в першому випадку дії суб’єкта слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Відтак дії Котляра слід кваліфікації дій за сукупністю ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 357 КК.

3.6. При кваліфікації дії Котляра виникає конкуренція кількох спеціальних норм за відсутності загальної норми (ст.ст. 365 та 368; 365 та 366 КК), яка відповідно до традиційних підходів правозастосовчої практики вирішується на користь норм, передбачених ст.ст. 368 та 366 КК (такий підхід використано при вирішенні задачі). З теоретичної точки зору дії Котляра по підробленню офіційного документу можна було б кваліфікувати не за ст. 366, а за ст. 365 КК, оскільки дії слідчого спричинили істотну шкоду у вигляді підриву авторитету органу державної влади, а санкція ч. 1 ст. 365 КК, у свою чергу, суворіша за санкцію ч. 1 ст. 366 КК.

4. ФК:

Дії Котляра слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 373; ч. 4 ст. 368; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 357; ч. 1 ст. 365 КК.

Дії Бебеха слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 369 КК.

5. ЮФО:

Котляр вчинив примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку слідчого, поєднане із застосуванням насильства, за відсутності ознак катування (ч. 2 ст. 373 КК); одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища (ч. 4 ст. 368 КК); складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК); умисне знищення офіційних документів, що знаходяться в установі, вчинене з корисливих мотивів (ч. 1 ст. 357 КК); умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень – перевищення влади, що завдало істотної шкоди державним інтересам (ч. 1 ст. 365 КК).

Бебех вчинив надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища (ч. 4 ст. 369 КК).

ЗАВДАННЯ
Суб’єкт вчинив (за варіантами):

а) перевищення влади, поєднане із заподіянням потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження;

б) одержання службовою особою неправомірної вигоди в розмірі 125 НМДГ за вчинення дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, поєднане з погрозою знищення майна потерпілого, яку суб’єкт обіцяв реалізувати в разі непередачі йому неправомірної вигоди;

в) зловживання владою, що спричинило підрив авторитет органу державної влади, порушення конституційних прав громадян та майнову шкоду у вигляді матеріальних збитків на суму 400 НМДГ;

г) перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, поєднане із спричиненням потерпілому побоїв.
Вирішення
1. ФК:
а) ч. 2 ст. 365 КК (насильство);

б) ч. 4 ст. 368 КК (значний розмір, вимагання); ст. 195 КК;

в) ч. 2 ст. 364 КК (ТН);

г) ч. 1 ст. 365-1; ч. 1 ст. 126 КК

2. При кваліфікації другого варіанту погроза знищенням майна потребує додаткової кваліфікації відповідно до абз. 1 п. 10 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7, оскільки вимагання неправомірної вигоди на рівні ст. 368 КК може полягати як в діяннях, що самі по собі є кримінально-караними, так і в діяннях, що самі по собі кримінально-караними не є. При кваліфікації даного варіанту має місце конкуренція між нормами з обтяжуючими (ч. 3 ст. 368) та особливо обтяжуючими (ч. 4 ст. 368 КК) обставинами, яка вирішується на користь норми з особливо обтяжуючими обставинами.

3. При кваліфікації даного варіанту поведінка суб’єкта оцінюється лише за ч. 2 ст. 364 КК, а прояви „істотної шкоди” (підрив авторитету органу державної влади, порушення конституційних прав громадян) розглядаються як додаткові показники тяжких наслідків.

4. Оскільки ст. 365-1 КК не охоплює спричинення фізичного та психічного насильства, відповідні його прояви мають кваліфікуватись за сукупністю із злочином, передбаченим ст. 365-1 КК.

1) прояви конкуренції кримінально-правових норм (слід зазначити типи конкуренції та застосовані в конкретному випадку правила їх подолання);

2) кваліфікація ситуацій суміжних з конкуренцією „частини” та „цілого” (див. абз. 1 п. 10, абз. 3 п. 11 ППВСУ „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки” від 4 червня 2010 року № 7);

3) ситуації, в яких застосовуються особливі правила кваліфікації, пов’язані з інститутом „Стадії злочину” (наприклад, у випадках, коли діяння суб’єкта в поєднанні з одними обставинами відповідає ЮСЗ закінченого злочину одного виду (різновиду), а в поєднанні з іншими – ЮСЗ готування до злочину іншого виду (різновиду), поведінка особи кваліфікується за сукупністю злочинів);

4) особливості впливу на кримінально-правову кваліфікацію співучасті особливого роду та ексцесу виконавця;

5) особливості кваліфікації випадків:

а) „трансформації” („перетворення”) злочинів;

б) повторності тотожних злочинів, передбачених однією і тією самою частиною статті або однією і тією самою статтею, яка не має поділу на частини;

в) вчинення суб’єктом кількох злочинів, які почали вчинятися в один і той самий момент часу;

г) вчинення продовжуваного злочину.

6) вплив на кримінально-правову кваліфікацію фактичної помилки;

7) особливості кваліфікації випадків, коли формальний склад умисного злочину не охоплює шкоду завдану з необережності (наприклад, заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження при перевищенні влади, поєднаному з насильством, кваліфікують за ч. 2 ст. 365; ст. 128 КК);

8) особливості кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності з урахуванням ознак „істотна шкода” та „тяжкі наслідки”;

9) особливі правила кваліфікації, обумовлені специфічною конструкцією чи конкретним змістом ЮСЗ злочину в сфері службової чи професійної діяльності (наприклад, особливості врахування наслідків злочину при кваліфікації різновиду перевищення влади або службових повноважень, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК);

10) проблемні аспекти розмежування ЮСЗ злочинів у сфері службової та професійної діяльності між собою, їх відмежування від ЮСЗ злочинів інших видів та складів адміністративних правопорушень;

11) особливості кваліфікації злочинів у сфері службової та професійної діяльності, вчинених у співучасті;

1. 
   Андреев Л. А., Лебедев П.Н. Уголовный закон и управление // Вестник Ленинградского университета. – 1970. - № 11. – С. 134-140.
   
2. 
   Андреев Л. А. Уголовно-правовая защита деятельности органов социального управления // Правоведение. – 1974. -№ 4. – С. 31-36.
   
3. 
   Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика: навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 342 с.
   
4. 
   Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – 332 с.
   
5. 
   Аснис А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2004. – 396 с.
   
6. 
   Бакай М.І. Імплементація положень „антикорупційних” конвенцій у вітчизняне кримінальне законодавство: автореф. дис... канд. юрид. наук.– К., 2013. – 18 с.
   
7. 
   Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – С. 128.
   
8. 
   Бантишев О.Ф., Кузьмін С.А. Хабарництво: Кваліфікація та документування: Практич. посіб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 120 с.
   
9. 
   Брич Л. Кримінально-правова кваліфікація корупційних діянь (з урахуванням диференціації юридичної відповідальності за новим антикорупцій-ним законодавством України) // Юридичний вісник України. – 8–14 травня 2010 р. – № 19.
   
10. 
    Брыч Л.П. Преступления против здоровья и против безопасности жизни и здоровья по законодательству Украины. – Л.: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – 116 с.
    
11. 
    Бурдін В.М. Пропозиція хабара: диференціація кримінальної відповідальності чи криміналізація наміру // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 4. – С. 234-251.
    
12. 
    Взаимодействие международного и сравнительного уголовного права: учеб. пособие / науч. ред. Н.Ф. Кузнецова; отв. ред. В.С. Комиссаров. – М.: Городец, 2009. – 288 с.
    
13. 
    Волженкин Б. В. Служебные преступления. – М.: Юристъ, 2000. – 368 с.
    
14. 
    Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 560 с.
    
15. 
    Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. – М.: Юрид. лит., 1978. – 96 с.
    
16. 
    Гізімчук С.В. Механізм забезпечення дії положень ст. 11 Загальної декларації прав людини при притягненні до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (ст. 368-1 КК України) // Питання боротьби зі злочинністю. – 2010. – Випуск 19. – С. 275-278.
    
17. 
    Гладун О.З. Малозначність кримінальних і адміністративних корупційних правопорушень // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2012. – №2(28). – С. 103-112.
    
18. 
    Глушков В.А. Ответственность за преступления в сфере здравоохранения. – К.: Выща школа, 1987. – 200 с.
    
19. 
    Гринберг М.С. Должностные преступления и крайняя необходимость // Советское государство и право. – 1989. – №5. – С.64-71.
    
20. 
    Грудзур О.М. Кримінально-правова характеристика провокації хабара: дис. … канд. юрид. наук. – К., 2011. – 229 с.
    
21. 
    Гук О.М. Проблемные вопросы уголовной ответственности за злоупотребление властью или служебным положением: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1988. – 24 с.
    
22. 
    Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / переднє слово д-ра юрид. наук, проф. В.О. Навроцького. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 952 с.
    
23. 
    Дудоров О., Тертиченко Т. Незаконне збагачення: сумнівна новела антикорупційного законодавства України // Вісник Національної академії проку-ратури України. – 2011. – № 3. – С. 28-34.
    
24. 
    Дудоров О.О., Зеленов Г.М. Правова еквілібристика, або про відмежування злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, від адміністративних корупційних правопорушень // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. – 2012. – № 1 (частина 1). – С. 92-99.
    
25. 
    Егорова Н.А. Теоретические проблемы уголовной ответственности за преступления лиц, выполняющих управленческие функции: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Волгоград, 2006. – 62 с.
    
26. 
    Егорова Н.А. Федеральный закон от 4 мая 2011 г. № 97-ФЗ: достоинства и недостатки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crimpravo.ru/blog/1032.html. - Назва з екрана.
    
27. 
    Егорова Н.А. Проблемы понимания и применения норм об ответственности иностранных должностных лиц и должностных лиц публичных международных организаций за преступления, предусмотренные главой 30 УК РФ // Проблемы правопонимания и правоприменения: теория и практика: материалы межрегион. науч.-практ. конф., г. Волжский, 28 мая 2009 г. Часть 2 / [редкол.: А.Э. Ушамирский (отв. ред.) и др.; МОУ „ВИЭПП”, юрид. факультет]. – Волгоград: ВА МВД России, 2009. – С. 81-88.
    
28. 
    Жалинский А. Э. Законодательство о должностных преступлениях нуждается в изменении // Советское государство и право. – 1988. - № 1. – С. 99-105.
    
29. 
    Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): дис… канд. юрид. наук. – К., 2009. – 231 с.
    
30. 
    Задоя К.П. Особливості взаємодії норм-приписів розділу ХVІІ Особливої частини Кримінального кодексу України з нормами-дефініціями [Електронний ресурс] // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. - № 4. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2012-4/12zkpznd.pdf. - Назва з екрана.
    
31. 
    Задоя К. Основные направления антикоррупционной реформы уголовного законодательства Украины // Юстиция Беларуси. – 2011. - № 3. – С. 59- 65.
    
32. 
    Задоя К.П. Проблеми нормативного змісту ознак „службова особа, яка займає відповідальне становище” та „службова особа, яка займає особливо відповідальне становище” [Електронний ресурс] // Право та управління. – 2012. - № 3. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/prtup/2012_3/16zad.pdf. - Назв з екрана.
    
33. 
    Задоя К.П. Проблеми приведення у відповідність до рекомендацій GRECO кримінального законодавства України, що передбачає відповідальність за корупційні злочини (на прикладі законопроекту № 2033 від 17 січня 2013 р.) // Адвокат. – 2013. – № 3. – С. 15-18.
    
34. 
    Задоя К.П. Реформа уголовного законодательства Украины, устанавливающего ответственность за преступления в сфере должностной и профессиональной деятельности // Академический юридический журнал. – 2011. - № 3. – С. 24-32.
    
35. 
    Задоя К.П. Техніко-юридичні недоліки законодавчої характеристики суб’єктів злочинів, юридичні склади яких передбачені частинами 2 і 3 ст. 358, ст. 365-2 та частинами 3 і 4 ст. 368-4 КК України // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовтня 2012 р. / редкол.: В.Я. Тацій, В.І. Борисов та інші. – Х.: Право, 2012. – С. 336-339.
    
36. 
    Закон України „Про засади запобігання і протидії корупції”. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”: науково-практичний коментар / відп. ред. С.В. Ківалов і Є.Л. Стрельцов. – Х.: Одіссей, 2011. – 344 с.
    
37. 
    Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – 167 с.
    
38. 
    Зубкова В.И., Тяжкова И.М. Некоторые вопросы квалификации посредничества во взяточничестве // Вестник Московского ун-та. Серия 11. Пра-во. – 2001. – № 3. – С. 47-56.
    
39. 
    Камынин И. Международное законодательство о борьбе с коррупцией и нормы УК РФ // Законность. – 2005. – № 11. С. 10-14.
    
40. 
    Кашкаров О. О. Кримінально-правова характеристика одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Х., 2012. – 17 с.
    
41. 
    Кваша О.О. Посередництво у хабарництві як особливий вид співучасті у злочині // Держава і право. – 2011. – Вип. 53. – С. 494-500.
    
42. 
    Квициния А.К. Должностные преступления. – М.: Российское право, 1992. – 222 с.
    
43. 
    Кириченко В.Ф. Ответственность за должностные преступления по советскому уголовному праву (общие вопросы). – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1956. – 132 с.
    
44. 
    Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1959. – 184 с.
    
45. 
    Киричко В.М. Кримінальна відповідальність за корупцію: науково-практичний коментар / В.М. Киричко. – Х.: Право, 2013. – 424 с.
    
46. 
    Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления / Мельник Н.И., Омельченко Г.А., Хавронюк Н.И. / Комментарий к Закону Украины „О борьбе с коррупцией”. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 512 с.
    
47. 
    Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: автореф. дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2009. – 18 с.
    
48. 
    Козаченко И.Я., Николаева З.А. Проблема соотношения общего и специального составов должностных преступлений // Известия вузов. Серия „Правоведение”. – 1992. – № 3. – С. 40-48.
    
49. 
    Коржанский Н.И. Квалификация следователем должностных преступлений: учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1986. – 72 с.
    
50. 
    Коханюк Т. Здійснення системного тлумачення положень Особливої частини КК України на прикладі Розділу „Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг” // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – Вип. 51. – С. 354-363.
    
51. 
    Кочерова Н.О. Зловживання впливом : соціальна обумовленість криміналізації та характеристика складу злочину : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.08. – Київ, 2013 . – 20 с.
    
52. 
    Крупко Д.І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 271 с.
    
53. 
    Кримінальне право (Особлива частина): підручник: у 2 т. / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – Луганськ: Ельтон-2, 2012. – Т. 2. – 780 с.
    
54. 
    Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П.Пшонки, В.І. Борисова, В.І.Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013. – Т.2: Особлива частина. – 2013. – 1040 с.
    
55. 
    Кримінальний кодекс України : науково­практичний коментар. / відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – видання 8-е, перероблене та доповнене — Х.: Одіссей, 2012. — 904 с.
    
56. 
    Лукомский В.С. Уголовная ответственность за дачу взятки и за посредничество во взяточничестве: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1996. – 182 с.
    
57. 
    Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): монографія. — К., 2006. — 573 с.
    
58. 
    Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. – Казань: Из-во Казанского университета, 1972. – 198 с.
    
59. 
    Ляпунов Ю.И. Должностные преступления: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской ВШ МВД СССР им.Ф.Э. Дзержинского, 1988. – 116 с.
    
60. 
    Мангур Р.В. Проблемні питання визначення предмету пропозиції та давання хабара // Часопис Київського університету права. – 2012. - № 1. – С. 329-333.
    
61. 
    Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – 304 с.
    
62. 
    Максимович Р.Л. Коментар Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції”. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 280 с.
    
63. 
    Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів „зловживання владою або посадовим становищем” та „перевищення влади або посадових повноважень” // Право України. – 1997. – № 2. – С. 31-33.
    
64. 
    Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
    
65. 
    Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 256 с.
    
66. 
    Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Закону України „Про боротьбу з корупцією” / За заг. ред. М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2003. – 320 с.
    
67. 
    Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія. – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с.
    
68. 
    Мельникова В.Е. Ответственность за взяточничество. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 56 с.
    
69. 
    Мельникова В.Е. Должностные преступления (вопросы уголовно-правовой квалификации). – М.: ВЮЗИ, 1985. – 97 с.
    
70. 
    Мисливий В. Пропозиція хабара: злочин чи виявлення умислу? / В. Мисливий [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/archive/?aid=5202&jid=357. – Назва з екрана.
    
71. 
    Михайленко Д.Г. Підстави кримінальної відповідальності за хабарництво (давання та одержання хабара): Дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2009. – 264 с.
    
72. 
    Навроцький В.О. Посадові злочини: лекції для студентів. – Л.: ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 28 с.
    
73. 
    Навроцький В. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 157-162.
    
74. 
    Наджафов О. Деякі питання розмежування корупційних правопорушень про надання / одержання неправомірної вигоди // Вісник прокуратури. – 2012. – № 1 (127). – С. 24 – 33.
    
75. 
    Наджафов О. Корупційні правопорушення і види відповідальності за їх вчинення // Вісник прокуратури. – 2012. - №3. – С. 52 – 58.
    
76. 
    Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. М.І Мельника, М.І. Хавронюка. — 8-те вид., переробл. та допов. – К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с.
    
77. 
    Ответственность за должностные преступления в зарубежных странах / отв. ред. Ф.М. Решетников. – М.: Юрид. лит., 1994. – 128 с.
    
78. 
    Пальцев А. Уголовная ответственность за посредничество во взяточничестве // Законность. – 2012. - № 3. – С. 52-53.
    
79. 
    Папиашвили Ш.Г. Должностные преступления в теории уголовного права, законодательстве и судебной практике. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1988. – 303 с.
    
80. 
    Прапестис Й. Понятие родового объекта должностных преступлений и некоторые вопросы Особенной части советского уголовного законодательства // Ученые записки высших учебных заведений Литовской ССР. Право. – 1985. – № 20. – С. 101-107.
    
81. 
    Светлов А.Я. Борьба с должностными злоупотреблениями. – К.: Наукова думка, 1970. – 187 с.
    
82. 
    Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – 303 с.
    
83. 
    Сервецький І. В., О.М. Юрченко Деякі кримінально-правові заходи протидії корупції // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2012. – №2(28). – 129-142.
    
84. 
    Слуцька Т.І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері службової діяльності: навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 168 с.
    
85. 
    Слуцька Т. І. Поняття службової особи: кримінально-правовий аналіз // Публічне право. – 2011. – №3. – С. 168 – 175.
    
86. 
    Соловьев В.И. Борьба с должностными злоупотреблениями, обманом государства и приписками по советскому уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1963. – 144 с.
    
87. 
    Сравнительное уголовное право. Особенная часть: монография /под общ. и науч. ред. П.С. Щербы. – М.: Юрлитинформ, 2010. – С. 438-471.
    
88. 
    Тарасевич Т.Ю. Медичний працівник як спеціальний суб’єкт злочину: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2011 – 18 с.
    
89. 
    Томчук І.О. Порівняльно-правова характеристика відповідальності за давання хабара за вітчизняним та зарубіжним кримінальним законодавством // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 3. – С. 229-235.
    
90. 
    Трепак В.М. Розкриття та розслідування хабарництва, вчинюваного суддями, та подолання протидії засобами оперативно-розшукової діяльності: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2011. – 19 с.
    
91. 
    Тумаркина Л.П. Коммерческий подкуп: Монография. – М.: Камерон, 2005. – 176 с.
    
92. 
    Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 30 січня–5 лютого 2010 р. – № 5; 6–12 лютого 2010 р. – № 6.
    
93. 
    Утевский Б.С. Общее учение о должностных преступлениях. – М.: Юридичекое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 440 с.
    
94. 
    Фіалка М.І. До проблеми визначеня суб’єкта злочину ст. 358 КК України // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовтня 2012 р. / редкол.: В.Я. Тацій, В.І. Борисов та інші. – Х.: Право, 2012. – С. 332-336.
    
95. 
    Хавронюк М.І. Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1998. – 24 с.
    
96. 
    Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
    
97. 
    Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”. – К.: Атіка, 2011. – 424 с.
    
98. 
    Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: дис. ... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – 259 с.
    
99. 
    Чеботарьова В.Г. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності : монографія. – К.: КНТ, 2011. – 616 с.
    
100. 
     Шиманський Ф.В. Злочини у сфері службової діяльності (кримінально-правовий аналіз): Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2006. – 272 с.
     
101. 
     Шнитенков А.В. Ответственность за преступления против интересов государственной службы и интересов службы в коммерческих и иных организациях. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2006. – 331 с.
     
102. 
     Яни П.С. Взяточничество и должностное злоупотребление: уголовная ответственность (Книга 1). – М.: Интел-синтез, 2002. – 120 с.
     
103. 
     Яни П. Проблемы квалификации посредничества во взяточничестве // Законность. – 2013. – № 2. – С. 24-29.
     
104. 
     Яни П. Вымогательство взятки как признак крайней необходимости, исключающей ответственность за дачу взятки // Законность. – 2012. – № 5. – С. 16 – 20.
     
105. 
     Яни П. Взятка за способствование совершению действий другим должностным лицом // Законность. – 2012. - № 3. – С. 7 – 12.
     
106. 
     Ярославський Б. Деякі проблеми боротьби з хабарництвом // Радянське право. – 1971. – № 10. – 69-72.
     
107. 
     Ярошенко О.Д. Щодо криміналізації окремих проявів активного та пасивного підкупу / Часопис Київського університету права. – 2012. - № 2. – С. 328-332.