Правове забезпечення виконавчого провадження у

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зростає потреба в оцінюванні ролі правових важелів у контексті забезпечення ефективності примусового виконання рішень судів та органів адміністративної юрисдикції, які впливають на стан профілактики правопорушень.

Наявні адміністративно-правові заходи забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення на сьогодні досліджено недостатньо. Тільки у 2011 р. не стягнуто до 40% штрафів, накладених на порушників чинного законодавства України.

Удосконалення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, з одного боку, розв’язання проблем адаптації до вимог Європейського Союзу організаційних структур державної виконавчої служби України, а з іншого – закріплення і вирішення завдань, пов’язаних із захистом прав людини та інтересів держави. Існує потреба теоретично осмислити і практично забезпечити з правового боку виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення, щоб одержати нові наукові знання й методологічні підходи, здатні забезпечити оптимізацію правового статусу державних органів, які провадять діяльність у зазначеній сфері.

Актуальним досі є вдосконалення адміністративно-правового режиму виконавчого провадження та його адаптація до національних і міжнародних стандартів.

Отже, дослідження правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення набувають особливого змісту і актуальності.

Вивченню та розв’язанню проблеми виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення були присвячені праці українських учених-адміністративістів: В. Авер’янова, Н. Бортник, Є. Додіна, Р. Калюжного, М. Коваліва, Л. Коваля, В. Колпакова, М. Мельник, Н. Нижник, В. Ортинського, О. Остапенка, І. Пахомова, С. Пєткова, М. Хавронюка, С. Фурси, С. Щербак та ін.

Окремі аспекти, які так чи інакше стосуються адміністративно-юрисдикційної й адміністративно-процесуальної діяльності органів виконавчої влади, зокрема виконавчого провадження, були предметом дослідження О. Бандурки, В. Бевзенка, В. Грохольського, Г. Джагупова, А. Комзюка, О. Кузьменко та ін.

Основою для розгляду методології правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення послугували праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері теорії держави і права, цивільного права, правової статистики, а саме: Т. Гарасиміва, П. Рабіновича, С. Алексєєва, Ю. Тихомирова, М. Штефана, А. Колодія, A. Коренєва, О. Лейста, Е. Шмідт-Ассманна та ін.

Однак комплексного дослідження правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, що стосується його характеристики, механізму адміністративно-правового забезпечення та шляхів удосконалення засобів адаптації законодавства України до норм Європейського Союзу, не проводилося.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:

– дослідити генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права;

– розкрити поняття та принципи виконавчого провадження;

– здійснити аналіз нормативно-правового забезпечення виконавчого провадження щодо виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення;

– надати юридичну характеристику виконавчому провадженню у справах про адміністративні правопорушення як стадії адміністративного процесу;

– з’ясувати процесуальну роль та статус учасників і суб’єктів виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– проаналізувати адміністративно-правовий механізм регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– схарактеризувати адміністративну відповідальність за порушення порядку виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Водночас сформульовано низку нових за змістом теоретичних положень, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, відомчих нормативно-правових актів, які регламентують діяльність Державної виконавчої служби України.

Основними науково-теоретичними і практичними результатами дослідження, що зумовлюють його актуальність і новизну та визначають особистий внесок здобувача у розв’язання зазначеної проблеми, є такі:

уперше:

– схарактеризовано правове забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення як комплексний правовий інститут, що поєднує функціональний та інституційний підходи до формування механізмів примусового виконання рішень юрисдикційних органів запобігання й ефективної організації захисту прав і законних інтересів учасників виконавчого провадження;

– запропоновано нове бачення змісту адміністративної відповідальності за порушення порядку та процедури виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення з урахуванням функцій органів Державної виконавчої служби України;

удосконалено:

– зміст нормативно-правового забезпечення виконавчого провадження щодо виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення;

– змістовну характеристику виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення як стадії адміністративного процесу;

набули подальшого розвитку:

– історико-правовий аналіз становлення і розвитку інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права;

– методологічні підходи у дослідженні механізму регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– обґрунтування принципів виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– складові елементи адміністративно-правового статусу учасників і суб’єктів виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі висновків внесено відповідні зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про виконавче провадження», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів і Міністерства юстиції України щодо регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення та обґрунтовано необхідність запропонованих змін і доповнень, розкрито їхній зміст.

– у науково-дослідній сфері – одержані результати можуть стати основою для подальшої розробки проблем, пов’язаних з виконавчим провадженням у справах про адміністративні правопорушення, для визначення шляхів адаптації вітчизняної нормативної бази в частині виконавчого провадження до вимог Європейського Союзу;

– у правотворчості – використання результатів дослідження сприятиме вдосконаленню нормативно-правового регулювання правових відносин щодо виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– у правозастосовній діяльності – сформульовані висновки можуть посприяти поліпшенню практичної діяльності органів Державної виконавчої служби України;

– у навчальному процесі – матеріали дослідження використовуються під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС» (акт впровадження результатів дисертаційної роботи від 17.10.2011 р.);

– у системі службової підготовки працівників Державної виконавчої служби України та органів внутрішніх справ України з питань практичної діяльності щодо адміністративно-правозастосовної практики, у межах компетенції щодо реалізації накладених адміністративних стягнень (акт впровадження результатів дисертаційної роботи від 25.10.2011 р.).

У підрозділі 1.1 «Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права» зазначено, що дослідження виконавчого провадження проводились у межах вирішення питань формування елементів матеріально-правових галузей системи права. При цьому виконавче провадження слід розглядати як обов’язковий компонент адміністративно-юрисдикційної складової діяльності держави щодо забезпечення функціонування механізму виконання рішень державних органів стосовно здійснення публічно-владних повноважень із захисту прав та законних інтересів громадян. Звернення до історичного досвіду щодо виконавчого провадження як соціального явища, проведення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на вивчення впливу на профілактику правопорушень, дають змогу визначити найоптимальніші способи і методи регулювання примусового виконання рішень суду та юрисдикційних органів.

У підрозділі 1.2 «Поняття та принципи виконавчого провадження» вказано, що принципи визначають основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї сфери виконання судових та юрисдикційних рішень. Загальними є: верховенство права; законність; гласність; поєднання інтересів особи, суспільства; науковість. До принципів адміністративного процесу, які характеризують виконавче провадження, належать: публічність провадження; рівність учасників процесу перед законом та право на захисника і правову допомогу; провадження національною мовою. До спеціальних принципів виконавчого провадження зараховують: обов’язковість, своєчасність, повноту виконання і неупередженість державного виконавця; пріоритетність звернення стягнення на майно боржників; одноосібність прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні; доступність і гарантованість захисту прав стягувача і боржника.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове забезпечення виконавчого провадження щодо виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення» доведено, що правове регулювання виконавчого провадження є специфічним різновидом правового регулювання, спрямованого на втілення організаційно-правових засобів щодо охорони прав і законних інтересів громадян. Відомчі нормативні акти регулюють визначене коло суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчого провадження, зокрема щодо дотримання встановлених законом та підзаконними нормативними актами правил і процедур. Акцентовано, що досліджені правові акти щодо примусового виконання постанов судів та органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, частково не відповідають вимогам Рекомендації № Rec (2003) 16 Комітету міністрів Ради Європи «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права» та потребують удосконалення.

У підрозділі 2.1 «Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення як стадія адміністративного процесу» обґрунтовано, що виконавче провадження являє собою сукупність правозастосовних та організаційно-технічних дій уповноважених органів, посадових осіб, які діють у межах правових приписів щодо реалізації постанов у справах про адміністративні правопорушення. Система норм, що регулюють виконавче провадження у сфері дослідження, утворює міжгалузевий інститут. Виконавчому провадженню в зазначеній сфері як процесуальному інституту властиві такі ознаки: має владний характер; реалізовується суб’єктами адміністративно-правових відносин; тяжіє до повної регламентації адміністративно-процесуальними нормами; процесуальні дії фіксуються офіційними документами, які мають перехідний та підсумковий характер; основним призначенням є реалізація постанов у справах адміністративно-юрисдикційного характеру.

У підрозділі 2.2 «Учасники і суб’єкти виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» вказано, що під виконавчим провадженням у справах про адміністративні правопорушення розуміють юридично значущу, здійснювану у визначеній послідовності, у суворо регламентованій формі діяльність компетентних органів із залученням учасників та суб’єктів, спрямовану на досягнення конкретного документально закріпленого результату. Класифікація суб’єктів і учасників виконавчого провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється за: ознакою владних повноважень; способом реалізації владних повноважень; обсягом владних повноважень у виконавчому провадженні; ступенем зацікавленості у виконавчому провадженні; ознакою персоналізації захисту прав і законних інтересів особи, стосовно якої ведеться виконавче провадження. Відмінність учасників від суб’єктів виконавчого провадження визначається відсутністю в учасників виконавчого провадження владних повноважень.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правовий механізм регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» наголошено, що виконавче провадження здійснюється у формі державного управління і регулюється адміністративним правом, за допомогою якого норми інших галузей права об’єднуються в єдиний інститут виконавчого провадження з відносно самостійним правовим регулюванням, утворюючи законодавчо врегульовану адміністративну процедуру. До елементів механізму правового регулювання у сфері примусового виконання рішень судів та юрисдикційних органів зараховано норми права, правовідносини, акти реалізації прав та обов’язків. На основі дослідження практики правового регулювання відзначено, що під час реалізації виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення регулятором суспільних відносин є адміністративно-правові норми.

У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність за порушення порядку виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» зазначено, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти реалізацію адміністративно-правових санкцій, яка охоплює діяльність посадових осіб Державної виконавчої служби України щодо розгляду адміністративних справ та прийняття рішень стосовно постанов про накладення штрафу, скарг на постанови в адміністративних справах та на рішення про накладення штрафу за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження. Необхідність розгляду адміністративних справ у сфері виконавчого провадження судами загальної юрисдикції зумовлена тим, що адміністративні правовідносини, які виникають між боржником і суб’єктом державного управління, є настільки важливими, що регулювання їх потрібно контролювати на відповідність законодавству.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» відзначено, що законодавство України щодо виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення не відповідає вимогам Європейського Союзу та потребує подальшого розвитку. Аналіз законодавчих актів, відомчих документів та наукових досліджень щодо примусового виконання рішень судів та юрисдикційних органів дав змогу визначити основні шляхи підвищення ефективності правового забезпечення виконавчого провадження. Серед них: вдосконалення нормативно-правової бази в галузі статистики щодо обліку результатів роботи органів Державної виконавчої служби України завдяки розробці і впровадженню програм збору й аналітичної обробки даних, взявши за основу стандарти Європейського Союзу; втілення міжнародних стандартів у національну практику виконавчого провадження щодо подальшого розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження, за допомогою якої забезпечується законність й ефективність виконання адміністративно-юрисдикційних рішень.
ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Основні результати дослідження викладено у висновках:

1. Виконавче провадження у справах про виконання постанов про накладення адміністративних стягнень виступає дієвим засобом охорони і захисту суб’єктивних прав і свобод, що зумовлено застосуванням імперативних, владних методів регулювання суспільних відносин, відповідністю адміністративних правозастосовних процедур конституційним принципам поваги прав і свобод людини та громадянина, що особливо актуально у зв’язку з тенденцією переходу від жорстких заборонних заходів до правового менеджменту в соціально-правовій політиці держави. Виникнення і розвиток виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення нерозривно пов’язані з розвитком демократії та законності в Україні, тому вивчення історичного досвіду дасть змогу використати всі позитивні моменти щодо вдосконалення форм і методів реалізації рішень суду та органів адміністративної юрисдикції у справах про адміністративні правопорушення.

2. Виконавче провадження – вид державно-правового примусу, спрямований на організацію процесу з примусової реалізації рішень судів та інших органів (посадових осіб) у випадку невиконання їх фізичними та юридичними особами в добровільному порядку, виступає завершальною стадією судового провадження як сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Його принципи значною мірою збігаються із принципами адміністративно-процесуальної діяльності, на яких будується провадження у справах про адміністративні правопорушення. Водночас принципи виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення мають і свої особливості, зумовлені впливом юрисдикційної діяльності на це адміністративне провадження.

3. Законодавство України з питань виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення ґрунтується на Конституції України і містить Закони України «Про Державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання примусового виконання в разі невиконання їх у добровільному порядку, постанови судів в адміністративних справах, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. На сучасному етапі розвитку держави адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечено системою норм, яка за предметною і цільовою ознаками поєднує різнорідний правовий матеріал, пов’язаний із здійсненням органами виконавчої влади публічно-владних повноважень у сфері примусового виконання рішень суду та органів адміністративної юрисдикції, із застосуванням конкретних форм і методів адміністративної діяльності, із здійсненням органами державної виконавчої служби організаційних повноважень щодо практичного виконання завдань, які стоять перед ними щодо примусового виконання постанов судів і органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення як стадія адміністративного процесу – це динамічна сукупність закріплених в адміністративно-правових нормах способів, методів, форм, що визначають обов’язкове здійснення процедурно-процесуальних вимог, які відображають просторово-часові особливості процесуальної діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Вказана діяльність спрямована на реалізацію їхньої компетенції, процесуального правового статусу фізичних та юридичних осіб і розгляд індивідуально-конкретних справ у сфері реалізації постанов у справах про адміністративні правопорушення. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення як стадія провадження характеризується: завданнями і функціями, специфікою правового становища учасників процесу; специфічністю здійснюваних операцій та характером юридичних наслідків; особливостями закріплених у процесуальному документі матеріально-правових результатів примусового виконання рішень юрисдикційних органів щодо ефективної організації захисту прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження.

5. Учасник виконавчого провадження у справі про адміністративне правопорушення – це особа, яка у встановленому законом порядку та формі здійснює процесуальні функції у виконавчому провадженні у справі про адміністративне правопорушення, зміст яких залежить від її місця у провадженні, а також від виконуваних нею завдань і функцій. Учасники та суб’єкти виконавчого провадження зацікавлені в результатах виконавчого провадження (заінтересованість особиста, службова або державна) та відіграють активну роль у проведенні виконавчих дій. Якщо особи лише сприяють проведенню виконавчих дій, їхня роль у виконавчому провадженні пасивна, то їх доцільно зарахувати до суб’єктів виконавчого провадження. Правове становище учасників і суб’єктів виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення характеризується комплексом прав і обов’язків, основаних на конституційних правах і обов’язках людини та громадянина, однак має свою специфіку, зумовлену додатковими правами і обов’язками. До гарантій правового положення учасників виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення належать різні способи забезпечення законності. Їхній зміст розкривається через діяльність органів і посадових осіб, що забезпечують виконання законодавства про виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення.

6. Адміністративно-правовий механізм регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення як складова механізму правового регулювання охоплює норми права, акти реалізації норм права, адміністративно-правовий режим виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Адміністративні процедури, які регламентують виконавче провадження й адміністративно-правові режими виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення, тісно пов’язані, однак між ними є принципові відмінності: адміністративні процедури упорядковують державне управління шляхом регламентації процесуальних дій учасників процесу, а адміністративно-правові режими регламентують найважливіші напрями організації діяльності суб’єктів адміністративного права у визначеній сфері суспільних відносин. Адміністративно-правовий режим виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення доцільно розуміти як нормативно врегульований порядок організації і діяльності органів Державної виконавчої служби України та їхніх посадових осіб, який забезпечує ефективне здійснення процесуальних дій, застосовування заходів адміністративного примусу в межах виконавчого провадження.

7. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження є своєрідним інструментом для забезпечення ефективного виконання судових рішень та постанов органів адміністративної юрисдикції, що забезпечує загальну стратегію дій держаних виконавців у різних напрямах виконавчої діяльності, визначену єдиними організаційними підходами із врахуванням адміністративно-процесуальних особливостей провадження щодо адміністративних справ та винесення постанови про накладення штрафу. Між провадженнями у справах про правопорушення у сфері виконавчого провадження, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, та провадженнями про прийняття рішення за постановою про накладення штрафу за невиконання вимог, визначених Законом України «Про виконавче провадження», існує зв’язок, основною ланкою якої виступає суперечка про право й здійснення контролю як функції управлінського процесу, що зумовлює необхідність дослідження й удосконалення взаємодії між цими аспектами адміністративного процесу у вказаній сфері юрисдикційної діяльності. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів державної виконавчої служби, державних виконавців – це система правовідносин, що виникають під час здійснення цими органами (посадовими особами) правоохоронної діяльності, що охоплює розгляд адміністративно-правових суперечок і прийняття щодо них владних актів у встановлених законом порядку і формах, для досягнення правових наслідків, пов’язаних із застосуванням примусових заходів.

8. Для удосконалення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення потрібно зміцнити Державну виконавчу службу України на підставі вдосконалення її структури, кадрового наповнення, підвищення професійного рівня всіх працівників, особливо державних виконавців, сприяти подальшому розвитку і вдосконаленню нормативно-правової бази примусового виконання рішень судових та юрисдикційних органів.

Нормативно-правова база, що регулює адміністративну відповідальність у сфері виконавчого провадження, зараз являє собою суперечливий набір правових актів, що не дозволяє здійснювати єдине правозастосування. У зв’язку з цим на сучасному етапі розвитку законодавства України доцільно прийняти єдиний кодифікований акт, який комплексно регулював би адміністративно-юрисдикційну діяльність державних виконавців. За сформованої юридичної традиції та праворозуміння, на відміну від закону, кодекс передбачає вичерпне правове регулювання тієї чи іншої сфери юридичної діяльності. Поява кодифікованого джерела призведе до єдиного правового регулювання питань адміністративної відповідальності і зручності правозастосування у сфері виконавчого провадження. Прийняття такого рішення відповідатиме правовій традиції держави, коли цілісні види юридичної діяльності регулюються одним кодифікованим законодавчим актом.

Нині є передумови щодо приватноправової діяльності у сфері виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення.

9. Враховуючи потребу вдосконалення правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення, запропоновано внести доповнення:

а) до ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Невиконання законних вимог державного виконавця» щодо повноважень органів Державної виконавчої служби;

б) до гл. 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо введення ст. 222-2 «Органи Державної виконавчої служби України»;

в) до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця;

г) до пунктів 7.5.8, 8.2.2, 10.2, 10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності;

д) до п. 2 Плану дій щодо реалізації Стратегії розвитку державної статистики України на період до 2012 р., що дасть змогу наблизити національну нормативно-правову базу щодо статистики у сфері виконавчого провадження до вимог Європейського Союзу;

е) до розділу 2 «Форма державного статистичного спостереження № 1-АП (річна) «Звіт про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, за 20__ рік» щодо порушень у сфері виконавчого провадження;

ж) до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень щодо відомостей про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності.

10. За результатами дослідження підготовано проект Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог державного виконавця.

2. Отчак Н. Я. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення / Н. Я. Отчак // Митна справа : науково-аналітичний журнал. – 2010. – № 6, ч. 2. – С. 397–401.

3. Отчак Н. Я. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження / Н. Я. Отчак // Митна справа : науково-аналітичний журнал. – 2011. – № 4, ч. 2. – С. 330–335.

4. Отчак Н. Я. Виконавче провадження як завершальна стадія судового процесу / Н. Я. Отчак // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. – Львів, 2011. – № 6. – С. 182–185.

5. Отчак Н. Я. Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права / Н. Я. Отчак // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. – Львів, 2011. – № 7. – С. 141–145.

6. Отчак Н. Я. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення / Н. Я. Отчак // Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Основні юридичні читання) : матер. Всеукр. курсант.-студент. наук. конф. (м. Львів, 5 листопада 2010 р.) / Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – С. 169–171.

7. Отчак Н. Я. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення / Н. Я. Отчак // Економічна безпека: проблеми та шляхи вирішення : матер. звітної наук. конф. (25 лютого 2011 р.) – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – С. 297–300.

8. Отчак Н. Я. Правові гарантії фізичних та юридичних осіб у процесі провадження адміністративних правопорушень / Н. Я. Отчак // Охорона громадського порядку під час проведення чемпіонату з футболу ЄВРО – 2012 : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (20 травня 2011 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – С. 66–69.

9. Отчак Н. Я. Класифікація суб’єктів виконавчого провадження / Н. Я. Отчак // Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку ХХІ століття : тези VIIІ Міжнар. наук.-практ. конф. (27–28 жовтня 2011 р.). – Львів : ЛУБП, 2011. – С. 242–245.

10. Отчак Н. Я. Сутність виконавчого провадження у справах про виконання постанов про накладення адміністративних стягнень / Н. Я. Отчак // Актуальні перспективи підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки : матер. звітної наук. конф. факультету громадської безпеки (м. Львів, 24 лютого 2012 р.) – Львів : ЛьвДУВС, 2012. – С. 175–178.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Львів, 2012.

У дисертації комплексно досліджено правове забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Розглянуто генезис становлення інституту виконавчого провадження, поняття та принципи. Застосовано системний підхід до вивчення нормативно-правового забезпечення виконавчого провадження щодо виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Проаналізовано адміністративно-правовий механізм регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный университет «Львовская политехника» Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Львов, 2012.

Сформулированы предложения по совершенствованию правового обеспечение исполнительного производства по делам об административных правонарушениях.