..Апокаліпсис сьогодні" 89
собі запитання: як може бути такий жах (не
жах війни, жах від фільму, власне кажучи)?
дпе відповідь відсутня, відсутній і якийсь
можливий здоровий глузд, і можна навіть по
радіти з приводу цієї жахливої штуки (точно
так, як з приводу Вагнера) — однак можна
все-таки виявити одну зовсім незначну ідею,
не таку вже й погану, яка не є оцінювальним
судженням, але яка підказує вам, що війна у
В'єтнамі і цей фільм — з одного тіста, що їх
ніщо не розділяє, що цей фільм є складником
війни, і якщо американці програли ту війну
(зовні), вони напевне виграли цю. "Апока
ліпсис сьогодні" — це перемога у світовому
масштабі. Кінематографічна міць дорівнює і
перевищує міць індустріальних та військових
машин, дорівнює або перевищує міць Пен
тагону та всього уряду.
І відразу виявляється, що фільм не позбав
лений інтересу: він ретроспективно висвіт
лює (це навіть не ретроспекція, бо фільм —
одна з фаз цієї війни без розв'язки) те, що у
цій війні вже було від наркотичного сп'я
ніння, від ірраціонального в політичному
плані: американці і в'єтнамці вже примири
лися; невдовзі після закінчення бойових дій
американці вже пропонували свою економіч
ну допомогу, точно так само, як вони вини
щували джунглі й міста, точно так само, як
сьогодні вони знімають своє кіно. Люди ні
чого не зрозуміли ні у війні, ні в кіно (при
наймні в цьому), якщо не вхопили цієї не-
розрізненності, котра вже стала не нерозріз-
ненністю ідеологічного чи морального по
рядку між добром і злом, а нерозрізненністю
оборотності руйнування та виробництва, іма
нентності речі в самій своїй революції, орга
нічного метаболізму всіх технологій, від ки
лимових бомбардувань до виготовлення кі
ноплівки...
|