„Славімо його
жүктеу/скачать 102.45 Kb.
|
| Обряд „Христос родився” – „Славімо його”
Дійові особи
Дія відбувається в хаті газди Івана Полєнчука (Інтер’єр гуцульської хати)
Газдиня Іваниха: Дєкувати Богу Світому, що поміг діждати у мирности, здоров’ї й веселости цих Божих світок. – Діточки мої золоті, з Божов поміччю, тай з вашою ми си прилагодили. (Іваниха обходить стіл, ще докладає страви, дівчата допомагають, а маленький братик заглядає, всім цікавиться). Їленка: Йой, мамко, аж не віриться, що від досвіта ми це все зрихтували. Васюта: А на души так добре, так тепленько. Газдиня: Така днинка раз уроку, світа днина, дітво … Юрчик: А єк пахне, у мене аж слинка глєжітся… Але я терплю. Я казав мамко, шо витримаю на тщесерце до вечері, а ви не вірили … Анничка: Мамко, дивітси, я вже тут вечерю зрихтувала матці Катерині та вуйні Одосії. Мама (Г.І.) А ти Анничко не забула, як треба казати Анничка: Та таїк завше, тоя ни перший рик хожу до матки з вечерив. Дівчата: А навчі і нас Анничка: Приходите в хату – привітайтиси, повінчуйте з Святим вечером, а витак даїте вечерю і кажете. Просимо на вечерю! Від нас мало, від Господа Бога багато. Най Бог приймає перед душі діда Дьордія, вуйни Василини, тітки Софіїї та всіх померших душ, що в поминнику у церкві записані. Мама: Ти Анничко з Їленков підите з вечерив до матки та вуйни Одосії. А ми з татком до бабки з дідиком! Діти: А ми? Мама: А ви будете в хаті колідників приймати. Юрчик: А Василько казав, шо єк Бог поможе діждати, то нарик і мене возме в коліду. Мама: О, то не просто синку, треба си лагодити, коліди вчіти, звізду вміти зробити, файно газдів повіншувати. Юрчік: А мене тато учіт, я вже три коліді знаю… (стук за дверима, до хати заходить молодий газда сусід Дмитро). Дмитро: А чи дома газди? Газда Іван: Дома, дома. Согодни всі хати си тримают. Дмитро: – Добрий день у вашій хаті, Боже помогай Іванихо. На здоров’ї із Світим вечером.
Газдиня: У мене куме, дівок громада, поміч з кожного кута. Дмитро: А Анничка у Вас, нівроку вже може за свою газдиню бути. Юрчік: Вуйку, Дмитре, і ми помогали – я барабульки лупив, мак тер, горішки чістив у пшеничку. І всьо шо мама казала А я з татом отавки несла на стив, а Їленка з мамков стелили, тай накладали там усякого збіжжя, аби родило у всіх людей і у нас. Юрчік: А по кутах гроші клала і по зубцеви чіснику. Васютка: А я ще ниточку сукала і ми з Їленков стив перевєзували навхрест. Юрік: А мене тато цего року брав з собов, єк вони з Васильком живий вогонь добували. Я всьо видів, учівси. Дмитро: Ти дивиси їкий чемний не полінувавси так досвіта встати. Юрчік: Тато навіть мені дав скіпочку з вогнем нести, а мамка ватерку наклала і поклала пшеничку варити першу, в витак усьо решта і скрізь добав’єла світої водички йорданської. Анничка: Тай Бог поміг нам не забаритися з вечерев. Мама: Ану, дітво, дивітси, аби ми шос не забули. Дмитро: Вибачейте, шо вам голови завертаю. Я хотів з вуйком Іваном порадитиси шос по коліді, перший рик иду за березу. Газдиня. Най Бог помогає тобі Дмитрику, і твоїм побратимам. То є кежкий труд – з груня на грунь, з вершіді – у вершіть – вид хати до хати, никого ни обминути, всім принести вістку та слово Боже.
Дмитро: Будемо, будемо. У 12 годині на службу до цервки світої, беремо благословення і до першого – з колідов йдемо до вуйка Гаврила. Газдиня. Самий старший колідник у нашому кірунку. Доки годин був ходити своїми ногами, тай доти ходив у коліду. Кланійтиси йому і вид нас. Дмитро. Бувайте здорові. Газда Іван. Гостіт здорові. (Виходить) Юрчік. О! цего року коровки будут мати самих бичків, а овечки баранчиків. Їленка. А відкі ти знаєш Юрчик: Дідо Штефан казали, шо єк на Світий вечір перший у хату зайде чоловік то корова буде мати бичка, а вивця баранчика … Анничка: Мамко, мамко, матка Онуфріха йде. Вуйна Онуфра: Добрий день у вашій господі, на здоров’ї із Світим вечером. Всі: Добрий вечір. І Вас вінчуємо Вуйна. Єкі їсти дилікатні. Тьфу на Вас, аби не наврочіти. Шо за золотих дівочок маєте, Марічко, лиш би добру долю їм. Дивиси з ними! Такі си взєли, такі напосілиси. Таки дошили собі сорочки до Світого вечора. Єкі чимні діти, файні газдині з вас будут. Газдиня. Бирши ночами шили і я трохи помогала. Вуйна Онуфріха: А, ти Анничко, нівроку вже така дівка, шо вже й віно треба лагодити. Анничка: Не встидайте, мене, матко. Вуйна Онуфріха: То нема чого встидатися, всему свій чєс, лиш треба у Господа долі випросити.
Анничка: Не забула матко! (Дівчата стають у круг – шепчуться, поправляють одяг). Газдиня І: А ви, вже си покутали, Катеринко? Онуфріха: Та вже єк май! Стараїмоси, аби в ніч не заходити. – Ще Онуфрій з дітворов маржинку обходи. Худібку треба файно обійти кожної днини, а согодни поготів. Юрко: Вуйно Катерино, а чи то правда, шо на світий вечір худібка говорит межи собов. Вуйна Онуфріха. Правда, правда, синку, лиш то ни кождому дано чути.
Юрчик: А єк зле? Онуфрій: То буде й тобі зле. Так шо справуйся, Юрчику. Юрчік. Тато каже, шо я чимний. Онуфріха: Дівки ви ножі попрєтали, ножиці позав’єзували, ноги у стола перев’їзали? Васюта: Ми це пантраємо. Всі: Всьо зробили. Юрчик: А на шо, то так треба робити? Їленка: Ну йкей ти долазливий. Васютка: Та тобі вже сто раз вповідали! Юрчік: А може вуйна скаже, шош инши. Вуйна Онуфріха: Ни клиніт його, добри шо хочі всьо знати. – То дитино зав’єзуїтся ножиці та прєчітси ножі, аби не було гніву, злости та нієкого переріку у хаті, у родині. А дирки си затикає, аби роти заткати злим людим шо говорі багато, нарікают, пліткуют за нас. Най їх Бог простит та нарозумит. Газдиня: А ноги у стола зав’єзуїтси, аби так си зав’їзали ноги вовкам та всєкому звіру, аби нашу маржинку не пазив, єк пиде в полонину на літувані. Онуфриха: Марічко, любко, кумко, золота, чо я до вас прийшла?! Може би-сте були такі до мене ласкаві та уговорили Івана пустити Василька з моїм Михайликом на Галіцію у коліду до дєді та нені. А ми вже з Онуфрієм завтра – на Різдво, єк Бог поможе діждати. Газдиня: Я думаю, шо пусти, то хлопец у вас чимний, супокійний, тай Василькови буде інтересно, він на Галіції з колідов шє ни був. Онуфріха: А я вже 28 років буде на Петра єк газдую у Вас на Буковині. Газдиня. Проході роки. Але дєкувати Богу маємо ружних чоловіків, діточки здорові, жиємо у супокої, справуємося, газдуємо і Богу дєкувати аби так рик вид року (показує на стіл).
Газдиня: У бобок, і фасульки, барабульки, кукурузки. Мукєчки намололи і крупи зробили. Завиванички, хлібец, тоже з своєї муки. Садовина вродила, сушениц насушили аж штири лозниці, і слив і прунь. Ті бирбинички шо мині мама у віно дала, Богу дєкувати повні. Але робили смих ціле літо, діти помогали, всьо помогали. Єк казали бабка покійна: очі си страхают, а руки си змагают, робити треба, вид лежі нічо ни прибуде! Газдиня: І на завтра, Богу дєкувати, аби кілко гостів прийшло, на всіх букатка буде. Онуфріха: А ти, Марічко всьо в піч, всьо в піч. Газда. І голубчики, і книші, і кишки і начінку! – Мій Іван дуже любит то з печі. Вин инакши ни признає на Свєта. Онуфріха. То я вже йду. Оставайтися з Богом. Та з приходом. Діковать файно. І ви до нас, матко, на коліду. Дуже просимо (Онуфріха виходить). Газда Іван: Ну шо Ґаздине, та й ви дітво ми свою чоловічу роботу зробили. Діти: І ми, татку. Ми мамці всьо помогали,
Газдиня: Так днинка файно перейшла, ніякого переріку не було в хаті. Юрчік: Єк татко нас учів Тато: Іди, Васильку перебирайся. А ти, Марічко дай мені хліб, світу водичку, мід та свічечку, шо вид живного четверга стоїт. Я пиду обійду хату три рази, господарку, маржинку тай будемо сідати до світої вечері. Анничка: Мамко, зерничка зійшла. Звіздочка перша засвітилася. – Молюся до тебе зіронько, Боже оченько, і до тебе молюся нічко золота, і до тебе матінко Пречиста, присвята Богородичко зішліт мені доленьку добру, аби я з ним, лиш з ним свій вік вікувала най чістув душев світову радуюся. (заходить господар). Всі ідуть за стіл, стають складають руки в молитві, здувають лавиці.
Прикликаю на Свєту вечерю бурю, град, чорнокнижників, мольфарів, планетників, нявок, чугайстрів, всяких звірів лісових. Господи світенький допусти до вечері душки наших рідних і близьких покійних і тих, шо ми їх не знаємо, шо вони пропадками пропадають, бутинами побиті, дорогами покалічені, пострачувані, водою потоплені за їких ніхто не споминає ні лягаючи, ні встаючи, абисте були ласкаві прийти на вечерю святу. Отче наш …. (вся сім’я складає руки до молитви, батько говорить вголос, всі інші про себе) Газда світит свічку сім’я сідає за вечерю. (Розмови за столом – як горить свічка, як рік пройшов, як маржинка) Найменші діти лізуть під стіл, кудахкают, ричу, блєют… (З гомоном наближаються колідники. Дзвонить дзвіночок). Чути спів: Ой-з-за горочки, з-за калиночки їхали люди з Україночки то в білім, то в чорнім, то в коротенькім, то коліднички, та все молоденькі. Береза: Ци спиш, чи чуєш нас господарюю, та ци подзволиш заколядувати? Газда: (на порозі з колачем рушником). Просимо, просимо, дай Вам Боже шєстя та здоров’я ш ости нашої хати ни минули. Най і наша хата Божим словом си освєтит (колідники заходять до хати, Іван кладе колач на стіл, Марія перев’язує хрест повісьмом. Береза дає всім цілувати хрест). Колідник. Добрий вечір вам, панове домашні. Домашні: Добрий вечір, добрий вечір! Проходьте до нашої хати. Колідники: Вінчуємо Вас із цими світками, то дай Господи, аби сти й нарик дочекати цеї днини. Береза: Панове колідники! Ци чуєте? – Чуємо, чуємо! Береза: Знімайте шіпочки. –Слухаємо! Коліду газді. Ой забаривси місяць у крузі Ой, дай, Боже! Місяць у крузі, гості в дорозі Вони питали тай допитали Ой допитали та пана газду Ой пана газду тай бо Івана Ой, дай Боже!..... Колідник: Віншуємо тебе, гречний господарю Іване, шєстім, здоров’їм, Різдвом Христовим, тай віком довгим. Дай тобі Господи, абис мав стадо коней, череду товару, турму овец, ботей кіз, тай великий обхід з собою. 2 Колідник: А в кожній кутині тай по дитині. 3 колідник: А на печі ніде й лічі 1 колідник: Дай же тобі, Боже, що в полі вроже – жито пшеницю і всяку сівбицю, стебло – серебло – золотий колос. Та абис був здоров не сам з собов, а з ґаздинив, та й з діточками, та й з овечками, тай з коровками, та з кониками, тай з бджілками – з усев судинкою тай із маржинков. Береза: Панове колідники! Ци чуєте?
Коліду газдині
Ой там на горі злот терем стоїт Гой дай Боже! Та втім теремі злотне кріселко проти віконця навпроти сонця Гой дай Боже! Ой сидит там гречна газдиня Чесна й здорова наша братова Гой дай Боже! Наша братова – на ймнє Марія
Многа літами уіма святками Дай тобі Боже втіхи радости тай веселости Від молодості аж до старости Дай тобі Боже чесна газдине В городі буйно в пасіці рійно В городі зіллє, в домі весіллє Файно си справувати Нарик цих свєт диждати Панови коліднички! Ци чуєте? Чуємо, чуємо Коліду панні.
Всі колядники: Дай Боже
Нею ходила гречка Анничка Гой дай Боже! Пір’є збирала, в рукавиц клала Гой дай Боже! З рукавця брала, на столик клала, З столика брала, віночок плела Гой дай Боже! Віночок плела ще й золотила Ще й золотила мамку питала Гой дай Боже! Мамку питала, сватів чекала
Пане Іване, приступи днам! Приступи днам тай подєкуй нам. (Підходить господар та газдиня, кладут у бесаги кукурудзи, хліб, повісьмо, гроші березі). Береза: Вінчує господарів А вам дай Боже – та в хаті ситно, в дворі прибитно До того щєстя та всім здоровля На многі літа до кінця світа (Співаючи виходять на двір) жүктеу/скачать 102.45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|