Д
Дельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка.
Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.
Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод.
Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі.
Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах.
Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях.
Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.
Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.
Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла.
Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води.
Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми.
Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.
Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.
Дрейфові течії – див. вітрові течії.
Е
Евтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності.
Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 150 – 200 північної широти. З екваторіальною депресією повязана зона конвергенції і активної конвекції.
Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 – 280 С, високою насиченістю вологою.
Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон.
Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.
Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах.
Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини.
Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.
Ж
Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.
З
Забереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням.
Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується.
Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів.
Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом.
Закраїна – смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед скресом річки.
Заморозок – зниження температури повітря до відємних значень на загальному фоні додатніх температур.
Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар.
Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.
Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження.
Затока – частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.
Затор льоду – нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ.
Звивистість річок – зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що зєднує витік і гирло.
Зиб (мертва зиб) – довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції.
Злива – короткочасні опади значної інтенсивності.
Зони дивергенції в океані – зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану.
Зони конвергенції в океані – зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій.
Зоря – світові явища в атмосфері, повязані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця.
І
Ізобари – ізолінії величин атмосферного тиску.
Ізобати – ізолінії глибин океану, моря, озера.
Ізогаліни – ізолінії однакової солоності води.
Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу.
Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо)
Ізотерми – ізолінії однакових температур.
Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі.
Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії повязані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години.
Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності.
Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий.
Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до відємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі.
Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо).
Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см2) за одиницю часу (1 хвилина).
Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.
Інфільтрація – проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод.
Інфлюація – витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори.
Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.
Достарыңызбен бөлісу: |