Урок "Неповторний і привабливий край на Дніпрі"

Перший урок "Неповторний і привабливий край на Дніпрі"

Форма проведення уроку: усний журнал – естафета з елементами краєзнавчої подоржі та гри – квесту.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

І. Організаційний момент                                                             

ІІ. Основна частина

1.   Вступне слово вчителя:

Дніпропетровщино! Перлино степова, неповторна дивною красою,

В нас – твоя історія жива, наше серце повниться тобою.

Отчий мій, святий козацький краю, гордість і надія України,

З ювілеєм ми тебе вітаєм, хай про це усюди слава лине!

Твої надра - найбагатші у світі, золотом покрита вся земля,

Ти в усьому в Україні – лідер, це нам серце й душу звеселя!

Хай же щедро ниви колосяться, накують зозулі много літ!

27 лютого 2012 року наш регіон відзначив 80-річний ювілей утворення Дніпропетровської області.

Ми з неприхованою гордістю говоримо про свою 80-річну історію: це були по-справжньому великі роки становлення, зміцнення, злету, важких воєнних випробувань, повоєнної відбудови, твердого поступу вперед і вже у наші дні – утвердження нової незалежної України. Традиційно вона була й залишається провідним регіоном своєї держави, а її економічний розвиток значною мірою визначає загальну ситуацію в країні. Здобутки Дніпропетровської області з багатьох показників кращі в Україні, нині тут успішно відроджується її історичне минуле, духовне й культурне життя.

2. Підготовлені тематичні доповіді учнів:

1) Загальні відомості про Дніпропетровську область.

Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932 року. На півночі межує з Полтавською та Харківською, на сході – з Донецькою, на півдні – з Херсонською та Запорізькою, на заході – з Миколаївською та Кіровоградською областями.

Площа – 32 тис. кв. км; 5,3% від території України.

Населення - 3 млн.321тис. осіб; 7, 3% населення України.

Середня щільність проживання складає 115 осіб на 1 кв. км; в Україні –

86 осіб.                              

У регіоні проживають представники 80 національностей.

Адміністративно-територіальний устрій області складається з 22 районів;

13 міст обласного та 8 міст районного підпорядкування;

47 селищ міського типу;

1 440 сільських населених пунктів.

2) Історичне минуле

Дніпропетровщина має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.

Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.

 Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну культуру.

 За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний шлях світового значення „Із варяг у греки”, Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.

 Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей – п’ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.

 У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.

 Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).

 8 (20) жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський. З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського.

 Протягом першої половини XIX ст. губернія являла собою провінцію як в економічному, так і в культурному відношенні. Губернська столиця Катеринослав знаходилась довгі роки в запустінні. Лише у середині століття поступово стали наявні ознаки культурного і розвиненого міста – виникли бібліотека, театр, друкарня, музей, клуб, інтенсивно проходила забудова. Проте повітові міста мали сільський вигляд, не було бруківки, вуличного освітлення, водогонів.

 Всією губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік. Військовий губернатор – один на три південні губернії – мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком.

 Губернія отримала свій герб (5 липня 1878 року), який повторював у загальних рисах герб Катеринослава 1811 р.: у блакитному полі вензель імператриці Катерини II з датою 1787 р. Вензель оточували дев’ять золотих зірок. Щит був увінчаний імператорською короною та оточений золотим дубовим листям, з’єднаним андріївською стрічкою.

 Великі зрушення в житті краю пов’язані з відкриттям наприкінці ХІХ століття значних родовищ корисних копалин – вугілля, залізної та марганцевої руд тощо. У цей же період виникла й швидко розвинулась промислова розробка корисних копалин Криворізького і Донецького басейнів. Протягом 1870-1880-х років економічне життя в губернії суттєво пожвавилося. Уздовж кордонів губернії були прокладені залізниці: Харківсько-Миколаївська та Курсько-Харківсько-Азовська. В центрі пролягла Лозово-Севастопольська (згодом Катерининська) залізниця. Завдяки збільшенню промислових підприємств, активізації економічного життя населення губернії швидко збільшилося й досягло 2112651 чоловік у 1897 р. Однак основним заняттям мешканців залишалося землеробство.

 У цей час Катеринославська губернія швидко перетворюється на центр промисловості Півдня Російської імперії. Введена в експлуатацію 1884 року Катерининська залізниця об’єднала Донецький кам’яновугільний та Криворізький гірничорудний басейни. 1887 року пуском першої домни Брянського заводу покладено початок металургійної промисловості.

 Після жовтневого перевороту 1917 р. та громадянської війни губернський устрій не відповідав більше вимогам нової влади. Протягом 1923-25 рр. поділ на губернії був поступово скасований. На території колишньої Катеринославської губернії утворилися 7 округів. 27 лютого 1932 р. внаслідок чергового адміністративно-територіального поділу на основі п’яти округів Катеринославської губернії була утворена Дніпропетровська область. У 1938-39 роках частина її території відійшла до новоутворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей. З тих пір межі області не змінювались.

3) Сьогодення Дніпропетровщини

 Перед Великою Вітчизняною війною у Дніпропетровській області налічувалося 7 міст обласного підпорядкування та 26 районів. На 1991 рік в області було вже 13 міст обласного підпорядкування та 20 районів. За останні десять років відновлено 2 райони – Петриківський та Юр’ївський. Сьогодні в області 22 адміністративних райони, 21 місто (у тому числі 13 обласного підпорядкування), 47 селищ міського типу і 1440 сільських населених пунктів.

 На Дніпропетровщині функціонують такі всесвітньо відомі гіганти, як "ЕВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", якому більше 120 років, Дніпропетровський трубний завод", "Нижньодніпровський трубопрокатний завод". Яскравим прикладом сучасного машинобудування і гордістю Дніпропетровська і всієї України є ПО "Південний машинобудівний завод ім. Макарова" і конструкторського бюро "Південне". Висока технічне оснащення і кваліфікація інженерного і робочого персоналу дозволили розробити і виготовити тут екологічно чисті ракетоносії "Зеніт", могутні "Дніпро", різноманітні космічні апарати і іншу продукцію, яка не має аналогів в світовій практиці.

Споконвіку люди тяглися до води –на берегах рік, озер, морів росли поселення та міста. Третє століття стоїть на сивому Славутичі місто з мільйонним населенням – Дніпрпетровськ. Яким же воно бачиться сьогодні з боку ріки, що дала йому , як рідна мати, життя і своє ім’я?

Широкі вулиці, наче вбираючи у себе струмки вуличок, протоками простують до набережної, до Дніпра. Розкинули велетенські руки сталево ажурні та бетонно – могутні мости – зв’язують у єдине ціле правобережжя та лівобережжя, намагаються не випустити з обіймів міста особливо роздольний тут Дніпро.

Біографія міста починається з дня його народження. Навесні 1776 року у гирлі ріки Кільчень був закладений Катеринослав. «Третя столиця землі Російської», центр Новоросійського краю, форпост держави – такою бачилася доля Катеринослава на початку 80 – х років XVIII століття. Воєнно – політична обстановка після приєднання Криму до Росії диктувала заселення, розвиток і зміцнення південних територій держави. Приблизно у той же час виникли й інші міста – Херсон, Миколаїв, Нікополь, Одеса… Величним хотіла бачити Катерина ІІ місто свого імені. За проектом воно мало простягнутися на 20 верст у довжину і 15 верст у ширину. А Преображенський собор за задумом перевершував собор Святого Петра у Римі.

… Пам’ятні дати історії, трагічні та героічні подіїї нашої епохи. З часом вони ніби переходять у інший вимір. Щоб не щезнути, не порозгублюватися на бистрині життя, а залишитися для нащадків. Ім’я цьому виміру – музейні експонати та документи, пам’яки архітектури та меморіальні комплекси, картини та скульптури. Усе житя присвятив збереженню історичної спадщини Придніпров’я видатний дослідник, історик, археолог, етнограф академік Д. І. Яворницький. Його ім’ям названо Дніпрпетровський історичний музей, надзвичайно багатий на рідкісні експонати.

Красивий Дніпрпетровськ… Люблять, і мріють, і багато роблять для того, щоб небо над містом було чистим, а води сивого Славутича прозорими. Люблять, тому що тут є все, за що можна любити місто, - пам’ятки архітектури і музеї, театри і прекрасні парки, чудова набережна, яка є найдовшою в Європі і, звичайно, ріка.

 Дніпропетровськ - місто дійсно унікальне, як по духовному наповненню, так і по архітектурі. Фахівці вважають, що саме тут склався своєрідний архітектурний стиль - так званий Катеринославський. Адже плануванням і архітектурою Дніпропетровськ не поступається кращим європейським містам.

Дніпропетровщині усього лише 80 років. Яка вона молода, а стільки побудовано, відкрито й досягнуто! Металургія, машинобудування, добуток вугілля, космос, чорноземи, Дніпро й багато-багато іншого. Візитною карткою не лише Дніпропетровщини, але й усієї України, є центр народної творчості «Петриківка». Але найдорожче - це люди.

Після проведення геральдичної експертизи товариством „Геральдична палата” (м. Київ), висновків спеціалістів геральдичної справи інституту історії України національної Академії наук України щодо відповідності проектів герба та прапора області правилам та законам геральдики, поєднання історичних традицій героїчного минулого козацького краю та сучасного розвитку Дніпропетровщини, були допрацьовані та виготовленні еталонні зображення Великого, Середнього та Малого гербів, та прапора Дніпропетровської області, розроблені положення щодо їх використання.

19 березня 2002 року на сесії Дніпропетровської обласної ради було прийнято Pішення № 518-22/XXIII „Про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області”, яким затверджено положення про герб і прапор Дніпропетровської області.

Опис символіки Великого, Середнього та Малого гербів
Дніпропетровської області

У гербі Дніпропетровської області застосовано щит (з перев'язним поділом на два поля - синє та срібне), золотий картуш, намет (у синьо-золотих та червоно-срібних кольорах), бурелет-навершя та зображення Малого Державного Герба України в обрамленні обабіч золотого колосся та листя дуба.

1. 
   Поділ щита здійснено правобічним перев'язом, який, згідно з правилами геральдики, є почесною першочерговою геральдичною фігурою, що утворює два поля - лівобічне (верхнє, синє) та правобічне (нижнє, срібне).
   
2. 
   Перев'яз складають відповідно:
   2.1. графічне зображення полум'яподібної смуги, що символізує „ріки розплавленого металу” (емблема металургійної промисловості, 60% якої концентрується в межах Дніпропетровської області);
   2.2. хвиляста синя смуга перев'язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області - річку Дніпро - становий хребет України.
   Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття „двох річок” - природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність, творчий потенціал дніпропетровців.
   
3. 
   На лівому синьому полі щита - дев'ять золотих восьмипроменевих зірок, символізують славну сторінку в історії краю - виникнення та існування на теперішній території відомих всім своїм значенням паланок (Січі - Токмаківська, Базавлуцька, Микитинська), Старої та Нової січей. За часів Нової Січі 5 з 8 паланок Запорозького Війська були розташовані саме в межах теперішньої Дніпропетровської області.
   Зірки - один з найстародавніших символів людства, прийнятий геральдикою всіх народів, належить до т. з. астральних знаків. Здавна зірка слугувала символом вічності, а пізніше (з XVIII ст.) - символом високих устремлінь, ідеалів (які є вічними та ніколи не змінюються). З кінця XVIII ст. зірки стали вживатися як емблеми дороговказу, щастя. Девіз - „Аd аstrа!” („До зірок!”) означає через це - „До досконалості, до ідеального, до вершин!”. Зірки різняться в геральдиці за кількістю променів і за кольорами.
   Восьмикінцева золота зірка – це, за своєю суттю, замасковані хрести (2 чотирикінцеві зірки). Однак, геральдика послуговується нами в якості дороговказного символу, що світить на шляху подолання перешкод і віщує перемогу праведної справи.
   8-ми кінцева зірка – складова (найбільш поширена форма) орденських знаків, зокрема, в Державних нагородах України.
   
4. 
   Козак з рушницею (в різних модифікаціях) - то запорожець, зображення якого присутнє на гербах Війська Запорозького та гетьманської України впродовж майже 200-літнього проміжку історії. Зовнішній вигляд (як і постава) козака сталого іконографічного зображення не має. Він – цінний за своєю суттю, а зображення його тільки віддзеркалює притаманні українському етносу мистецький стиль, художній смак, майстерність граверів, техніку виготовлення.
   
5. 
   Намет, в еталонному зображенні Великого Герба, виконано у формі надзвичайної краси акантового листя (зокрема, зображення листків екзотичної рослини часто використовується на паперових знаках валют світу). Побудова намету цілком відповідає правилам геральдики: поєднання фініфті (кольору) та металів (золота й срібла), які не накладаються один на другий (колір на колір, метал на метал).
   
6. 
   Бурелет (від франц. bourrelet - жгут) - гербовий елемент (атрибут) подано у вигляді двох перекручених у вигляді кільця, стрічок (арабська назва буре лету – ікаль). У головному уборі він виконує роль захисника голови, у гербі - символізує „охоронця” історичної традиції, освячує її. Бурелет - складова багатьох сучасних зображень гербів різних держав світу, муніципальної та регіональної геральдики.
   
7. 
   Вінок - старовинний символ нагороди, почесті, емблема безсмертя. Вінок із золота (на малюнку – жовтий колір) означає тріумф, ознаку високої честі, яку в даному випадку надано Малому Державному Гербу України. Вінок (вінець - лат. corona) з пшеничного колосся і дубового листя символізує хлібне багатство краю і його міць. Вінок на еталоні герба Дніпропетровщини - „відкритий” вгорі – така його графічна композиція найбільш сучасна, хоча за своїм значенням його наближено до класичних, античних зразків, уособлених словами „честь і слава”.
   

Щит праворуч скошений перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Щит розташований на золотому картуші українського барокового орнаменту, оточеного наметом, утвореним синє-золотим (праворуч) і червоно-срібним (ліворуч) акантовим листям, та коронований бурелетом - мантійним куполом, утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, над якими в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Малий Державний Герб України - Золотий Тризуб на синьому тлі.

Щит праворуч скошений перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4 : 3 : 2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Над щитом, коронованим бурелетом (мантійним куполом), утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Малий Державний Герб України - Золотий Тризуб на синьому тлі.

Щит скошений праворуч перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці.

Прапор являє собою прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3, утворене правобічним перев’язом, який здійснює поділ полотнища на синю (верх ліворуч) та срібну (білу, нижню, праворуч) – смуги.

Фігури (зображення) на прапорі відтворюють всі графічні елементи Малого Герба Дніпропетровської області (див.опис).

Верхівка древка прапора увінчана навершям у вигляді металевої, краплиноподібної фігури, виконаної контурно. До неї внесено (виконане у металі з залученням емалі) зображення Малого Герба Дніпропетровської області.

Зображені на полотнищі фігури – символізують ламані лінії перев’язу – синя і золота – це злиті воєдино природне багатство краю – велична водна артерія – річка Дніпро і „золоту ріку розплавленого металу” (60% металургійної промисловості України сконцентровано в межах області, де є найпотужніші поклади – родовища заліза, вугілля, марганцю тощо, які дають сировину для Дніпропетровщини, Запоріжжя, Кривого Рогу, Нікополя, Марганця та ін. міст других областей України).

Жовта барва – відповідник щедрості, сили багатства, добробуту.

1. 
   Малиновий (пурпуровий) – символізує щедрість і доброчесність.
   
2. 
   Коричневий (брунатний) – використовується в геральдиці досить рідко, але обов’язково для відтворення природного кольору речей (в даному випадку – колір рушниці, оздоби шалі, порохівниці тощо).
   
3. 
   Тілесний колір – використовується для означення людського обличчя, рук, тіла.
   
4. 
   Синя фарба – використана для передачі кольору пояса та шароварів козака (в геральдиці вживається для передачі вірності та чесності)
   
5. 
   Чорна барва – використана для оздоби червоного головного убору – шапки та металевих елементів рушниці (втілює в геральдиці мудрість, обачність, інколи – сум).
   
6. 
   Золото (жовта барва) – вжита для оздоби шаблі та рушниці. Автор дизайну свідомо (як виняток) порушив правило геральдики, що забороняє золото подавати на сріблі, та в даному випадку саме золоті оздоби (кінцівка шаблі та хрестовина, кришка на порохівниці, ґудзики на одязі) якнайкраще передають та підкреслюють значення прикрас, як то і було в житті насправді.
   

• 
  Поясніть девіз Дніпропетровська "Ad astra!" ("До зірок!")? (Девіз "Ad astra!" ("До зірок!") означає шлях до піднесеного, величного, ідеального, також це данина космічній історії міста).
  
• 
  Коли було прийнято рішення про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області? (19 березня 2002 року на сесії обласної ради було прийнято рішення № 518-22/XXIII "Про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області", що надало геральдичним символам області офіційного статусу).
  
• 
  Яку гаму фарб та металів використано при створенні гербів та прапора Дніпропетровщини? Що вони означають? (5 барв та 2 метали. Червона барва символізує мужність, любов, великодушність. Малиновий колір, дуже популярний у запорожців, символізує щедрість, доброчесність. Синя барва, вірність і чесність. Коричнева та тілесна барви використовуються тільки в разі необхідності передати природний колір обличчя й рук людини. Чорна барва використана для оздоби червоного головного убору - шапки та металевих елементів рушниці (втілює в геральдиці мудрість, обачність, інколи – сум). Золото(передається в малюнку жовтим кольором) втілює знатність і багатство. Срібло (передається білим кольором або чистим полем) символізує доброту та невинність).
  
• 
  Що зображено на гербі Дніпропетровської області? (Бурелет-навершшя та зображення Малого Державного Герба України в обрамленні обабіч золотого колосся та листя дуба.Поділ щита здійснено правобічним перев'язом, що утворює два поля - лівобічне (верхнє, синє) та правобічне (нижнє, срібне). Перев'яз складають відповідно: графічне зображення полум'яподібної смуги, що символізує "ріки розплавленого металу" (емблема металургійної промисловості, 60% якої концентрується в межах Дніпропетровської області); хвиляста синя смуга перев'язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області, річку Дніпро, становий хребет України. Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття "двох річок" - природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність,творчий потенціал дніпропетровців. 
  На лівому синьому полі щита - дев'ять золотих восьмипроменевих зірок, символізують славну сторінку в історії краю (виникнення та існування на теперішній території відомих всім своїм значенням паланок Січі - Токмаківська, Базавлуцька, Микитинська), Старої та Нової січей. За часів Нової Січі 5 з 8 паланок Запорозького Війська були розташовані саме в межах теперішньої Дніпропетровської області. Здавна зірка слугувала символом вічності, а пізніше (з XVIII ст.) - символом високих устремлінь, ідеалів (які є вічними та ніколи не змінюються). З кінця XVIII ст. зірки стали вживатися як емблеми дороговказу, щастя.
  Девіз - "Аd аstrа!" ("До зірок!") означає через це -"До досконалості, до ідеального, до вершин!". Козак з рушницею, то запорожець, зображення якого присутнє на гербах Війська Запорозького та гетьманської України впродовж майже 200-літнього періоду. Намет, в еталонному зображенні Великого Герба, виконано у формі надзвичайної краси акантового листя.
  Бурелет (від франц. bourrelet - жгут) - гербовий елемент (атрибут) подано у вигляді двох перекручених у вигляді кільця, стрічок. У головному уборі він виконує роль захисника голови, у гербі - символізує "охоронця" історичної традиції, освячує її.
  Вінок - старовинний символ нагороди, почесті, емблема безсмертя. Вінок із золота означає тріумф, ознаку високої честі, яку в даному випадку надано Малому Державному Гербу України. Вінок (вінець - лат. corona) з пшеничного колосся і дубового листя символізує хлібне багатство краю і його міць).
  

• 
  Яка імператриця заклала фундамент Преображенського собору, що мав перевершити собор Св. Петра у Римі? (Катерина ІІ).
  
• 
  Який всесвітньовідомий поет побував у 1820 році в сучасному Дніпропетровську? (О.С.Пушкін у 1820 р. (коли відбував тут тимчасове заслання)).
  
• 
  Яке прізвище запорізького козака, який заклав три сади на території сучасного міста Дніпропетровська? (Лазар Глоба).
  
• 
  Хто з великих земляків є автором цих слів: «Якби мене Господь виніс ... у хуторець біля Дніпрових порогів, то я був би найщасливішим у світі чоловіком. Якби можна було приліпитися мені чим-небудь, чи там писарем, чи там членом яким у городі Катеринославі, – умер би й не пішов би геть з нього»? (Дмитро Яворницький, академік).
  
• 
  Поява наприкінці 60-х рр. роману  якого нашого земляка стала однією з найбільш неординарних подій ? (О.Гончара "Собор").
  
• 
  Завдяки якому історику  на початку XX ст. була розгорнута плідна робота по вивченню історії, географії, етнографії, фольклору краю? (На початку XX ст. завдяки Яворницькому була розгорнута плідна робота по вивченню історії, географії, етнографії, фольклору краю.)
  
• 
  Який український фольклорист, етнограф, педагог вивчав і популяризував українську народну творчість, зібрав унікальну колекцію, створив понад 200 праць, серед яких "Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества", "Запорожские и гайдамацкие клады"?  (Яків Павлович Новицький - український фольклорист, етнограф, педагог. Він зібрав унікальну колекцію запорізьких ікон, люльок, картин, яку згодом передав до музею ім. О.М.Поля. Його духовна спадщина становить понад 200 праць, серед яких "Малороссийская и запорожская старина в памятниках устного народного творчества", "Запорожские и гайдамацкие клады").
  
• 
  У якого громадянина Катеринославщини головною справою його життя стала залізна руда - дослідження і організація її промислового видобутку?  (О.М. Поль народився у 1832 р. у с. Мало-Олександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1881 р. завдяки зусиллям Поля було створене Акціонерне товариство залізних руд Кривого Рогу у Парижі з капіталом у 5 млн. франків, яке почало розробку руди і отримало великі прибутки. О.М.Поль був діячем земства і гласним міської Думи. Зібрав велику колекцію археологічних, нумізматичних, етнографічних предметів з історії краю, яка заклала підвалини обласного музею, що носив ім'я О.М.Поля. У 1890 р. він помер і був похований на Севастопольському цвинтарі міста).
  
• 
  Завдяки його енергії і великій праці край ожив, Катеринослав воскрес -  відроджується промисловість краю, місто розвивається, зростає, накопичуються капітали в ньому. Про кого йдеться мова? (О.Поль).
  
• 
  Коли   О.С.Пушкін відвідав Катеринослав ? (У 1820 р. 17 чи 18 травня великий поет прибув сюди з Петербурга "для дальнейшего прохождения службы" у конторі колоністів. Спочатку він зупинився в готелі купця Тихова на вул.Караїмській51, а потім переїхав до маленького будинку в Мандриківці, тодішньому передмісті Катеринослава. Згодом, 4 червня, прямуючи до Кавказу, у Катеринослав прибув М.Раєвський - герой Вітчизняної війни 1812 р. з сином та дочками. Молодший Раєвський - Микола, який учився з Пушкіним у Царськосельському ліцеї, знайшов свого друга у поганому стані. Генерал Інзов дозволив поету виїхати з Катеринослава на південь).
  
• 
  Який слід залишили у творчому доробку О.С. Пушкіна кілька днів, проведених у Катеринославі? (Тут відбулася подія, яка стала приводом для написання поеми "Братья-разбойники". 11 листопада 1823 р., перебуваючи в Одесі, Пушкін писав П.А.Вяземському: "Вот тебе и "Разбойники". Истинное происшествие подало мне повод написать этот отрывок. В 1820 году, в бытность мою в Екатеринославле, два разбойника, закованные вместе, переплыли через Днепр и спаслись. Их отдых на островке, потопление одного из стражей мною не выдуманы...").
  
• 
  Де на території нашої області був Т. Г. Шевченко? ( У 1845 р. відпочивав у друзів в районі села Старий Орлик, нині околиця Дніпропетровська. Там він намалював два пейзажі – «На Орелі» та «Краєвид з кам’яними бабами».)
  
• 
  Який письменник народився  3 квітня 1918p.  у заводськму селищі на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ)? (О. Гончар).
  
• 
    Що пов'язує автора  творів «Дума про невмирущого», Роман «Європа 45», роман «Диво», «Роксолана», «Першоміст», «Смерть в Києві» з Дніпропетровськом? (Загребельный Павло Архипович. З 1946 p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951 p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті), поєднуваної з письменницькою працею).
  
• 
   Академік. Колишній генеральний конструктор КБ "Южное". Його ім'я присвоєно конструкторському бюро (М.К. Янгель).
  

На сучасному етапі свого розвитку Дніпропетровська область повноправно посідає лідуючі позиції в економічному, науковому та культурному житті нашої країни. Славну історію краю гідно продовжують сучасники. Вшанований Дніпропетровський край працею ракетобудівників і хлібодарів, педагогів і лікарів. Славетний він науковцями і робітниками, ветеранами й молоддю. Потенціал області в усі часи служив на благо народу України. Так було! Так є! І так завжди буде! Його не можна виміряти тільки стабільно зростаючими обсягами валового продукту. Потенціал краю – це наші люди. Держава високо оцінила внесок громадян Дніпропетровщини у справу захисту і розвитку нашої країни. Тільки за роки Великої Вітчизняної війни 574 захисники нашої землі отримали звання Героя Радянського Союзу. Понад три з половиною тисячі наших земляків відзначено державними нагородами за роки незалежності, великій групі виробничників і науковців Дніпропетровщини вручені свідоцтва Лауреатів Державної премії в галузі науки і техніки”. Тут, на цій землі, наш родовід, наше домашнє вогнище, материнська пісня, батьківське поле, найбільші святині в людському житті. Тож бережімо і примножуймо їх!