ВЕСНЯНІ НАДІЇ
Країна в руїнах, та гори і ріки живуть,
У місті весна зеленіє співочо-строкато;
Засмучено мислю (аж квіти в сльозах)
про Вітчизни майбуть;
І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись.
Три місяці поспіль палає запекла війна;
Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота.
Волосся коротша, на скроні ляга сивина;
Рідке воно й куце, і шпильками - не заколоти.
Переклад Я. Шекера
ВЕСНЯНОЇ НОЧІ РАДІЮ ДОЩУ
Цей добрий дощ
нагрянув дуже вчасно -
Прилинула розбурхана весна.
Він тихо в ніч
із вітерцем прокрався,
Душа його - то бісерна роса.
Цей дощ загус -
а хмари чорні, дикі;
На річні вогники рибалок
блим та блим...
Світанку жду:
побачу обважнілі лики
Тих квітів,
що в Ченду дощем умиті цим.
Переклад Я. Шекера
ГІСТЬ ПРИЙШОВ
Мій дім полонили
весняні розбурхані води,
Окликую чайок,
які прилітають щодня.
Стежинки в саду підмітаю -
сьогодні товариш приходить,
Для нього лиш двері
оселя моя розчиня.
Та страв небагато,
і фрукти непишні в тарелях;
Чарки заіскрились
снагою старого вина.
З сусідою хочу піднять
не один щастя келих.
Він врешті прийшов,
і ми випили всеньке до дна.
Переклад Я. Шекера
ДИКІ ГУСИ
летіли за тисячі лі,
Та на північ
вони повертаються знову.
їм байдуже, чому
тут зостанусь в далекій землі.
Вже злітають вони,
і у путь вирушають сувору.
Як їх мало
залишилося на мілині.
Лиш перегук
Пронизливий чути в долині.
Люба, вигадки то, безнадійні, сумні —
Не несуть вони лист,
небилицям не вірю я нині.
Переклад Т. Некура
НОЧІВЛЯ У ТЕРЕМІ БІЛЯ РІЧКИ
Вже сутінки впали, з'єднали
стежки з горою;
Високий будинок милується
ликом ріки.
На скелях зависли хмарини
благенького краю,
А хвилечки граються місяцем,
повним таким!
Шугають примарами в синь
журавлі і лелеки,
Шакали й вовки пожвавішали -
їжа нова...
Журюся війною, не сплю -
сон мій вилито з глека.
Безсилий гармонію дати
я небу й землі. І безсилі слова.
Переклад Я. Шекера
ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК
Напевно, міст у Піднебесній
не менше тисяч десяти,
Але нема такого міста,
де б воїнів у латах не знайти.
Якби ж ми переплавити могли
ті лати на орала для землі.
Щоб кожну латочку бездоглядних ланів
переорати за погожих днів.
Щоб селянин і сіяв, і збирав,
і шовкопряди листям годував.
Щоб той, хто любить рідну землю,
не лив за нею сліз даремно.
Чоловіки б у полі працювали,
і шовк, співаючи, жінки звивали.
Переклад Т. Некура
ПОВТОРНА МАНДРІВКА
Згадую храм, де колись мандрував, -
добрий, блаженний то час.
Знов під'їжджаю до брами містком -
повнюся люблячими почуттями.
Гори і ріки, як завше, живуть -
все підіймався б на них знов і знов.
Дух поселився і заволодів
вербами тихими й цими квітками.
Сонце - ввесь день, і не стелиться дим;
ген - соковитий заквітчаний лан.
Сонце не хоче іти на спочин -
тепло так між золотими пісками.
Зникла безслідно моя донедавня печаль...
Зникла чи вернеться знов?
Не розлучитись повік, не забуть, не піти
З цього самотнього храму...
Переклад Я.Шекера
ПРИ МІСЯЦІ ЗГАДУЮ БРАТА
Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей.
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,—
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…
Переклад Я. Шекери
Достарыңызбен бөлісу: |