Вінницький апеляційний адміністративний суд

Справа № 2а/0270/5346/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

25 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБИ_1, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБИ_2, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Вінницяінвестбуд” (надалі - ТОВ "Вінницяінвестбуд") з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі – Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю податкового повідомлення-рішення №0000562300 від 07.11.2012 року про збільшення ТОВ "Вінницяінвестбуд" суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем – 76042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19011,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 04.02.2013 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошував на тому, що перевіряючому надавались всі первинні документи стосовно взаємовідносин з ТОВ "Аттіс Т", ведення яких передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме цивільно-правові договори по взятим зобов’язанням між позивачем та вказаним контрагентом, акти виконаних робіт, банківські виписки по розрахункам по здійсненим операціям. Водночас, як стверджує апелянт, сам акт перевірки не містить жодного висновку відносно того, що сформовані товариством валові витрати у зв’язку з проведенням господарських операцій з ТОВ "Аттіс Т" не підтверджені документально.

Крім того, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції, що за перевіряємий період податковим органом вже була проведена перевірка з 22.07.2011 року по 28.07.2011 року, за результатами якої було складено акт №85/35-30/34454889 від 04.08.2011 року (Далі - Акт від 04.08.2011р.), яким підтверджено правомірність формування товариством валових витрат, у тому числі і тих, право на які виникли з огляду на взаємовідносини з ТОВ "Аттіс Т".

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, окремо наголосивши на тому, що оскільки Акт від 04.08.2011р. є службовим документом та носієм доказової інформації, а відтак належним доказом правомірності формування товариством валових витрат у перевіряємому періоді, висновки акту від 19.10.2012 року щодо відсутності документального підтвердження таких витрат є необґрунтованими та безпідставними, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Представник відповідача проти тверджень апелянта заперечив та посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 13.07.2012 року по 12.10.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Вінницяінвестбуд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2011 р., за наслідками якої складено акт №22/34454889 від 19.10.2012 року (а. с. 8-31).

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим констатовано порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в акті №22/34454889 від 19.10.2012 року. Зокрема, вказано, що ТОВ "Вінницяінвестбуд" порушено ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 76042,00 грн.

Зокрема, як зазначено в Акті від 19.10.2012 р. на момент поновлення перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують господарську діяльність підприємства та показники, задекларовані в Деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року відновлені, крім документів стосовно взаємовідносин з ТОВ “Аттіс Т”. На момент перевірки первинні документи по взаєморозрахунках з зазначеним контрагентом відсутні. Крім того, згідно постанови Староміського районного суду 30.01.2012 року винесено вирок за ст. 205 ч. 1 КК України в якому зазначено, що ТОВ “Аттіс Т” в період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, шляхом імітації проведення безтоварних торгово-господарських операцій та незаконного формування податкового кредиту, заподіяло матеріальної шкоди державі.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки перевіряючим зазначено, що на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Вінницяінвестбуд” завищено валові витрати на суму 304157,00 грн., в тому числі по періодам: ІІІ квартал 2010 року на суму – 54167,00 грн., ІV квартал 2010 року на суму – 250000,00 грн., які не підтверджені первинними документами.

На підставі вищезазначеного акту, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000562300 від 07.11.2012 року (а. с. 7), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем – 76042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 19011,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними діями податкового органу, ТОВ "Вінницяінвестбуд" оскаржило їх до суду.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог товариства, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 1. 32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведене кореспондується з положеннями Податкового кодексу України, зокрема -пунктом 138.2 статті 138, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дані норми Податкового кодексу України не діяли на момент вчинення правовідносин, проте вони були чинними на момент перевірки.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У даному випадку, обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на договір оренди обладнання №011010 від 01.10.2010 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки по особовому рахунку, тобто документи, які на думку скаржника, підтверджують правомірність формування валових витрат по господарській операції з ТОВ "Аттіс Т".

Проте до вказаних посилань скаржника, колегія суддів ставиться критично з огляду на слідуюче.

Так, предметом договору оренди обладнання №011010 від 01.10.2010 року слугує та обставина, що ТОВ "Аттіс Т" передає ТОВ "Вінницяінвестбуд" в тимчасове володіння та користування наступне обладнання: 1) кара в кількості 2 шт., 2) підйомний кран в кількості 1 шт., 3) дизель-генератор в кількості 1 шт.

Відповідно до зазначеного договору, майно, що орендується, вважається переданим орендареві з моменту підписання акту приймання цього майна.

Згідно з актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) без номеру від 31 жовтня 2010 р. (а. с. 103) видно, що ТОВ "Аттіс Т" згідно договору найму обладнання №011010 від 01.10.2010 р. були виконані для ТОВ "Вінницябудінвест" такі роботи (надані такі послуги): послуги по роботі кари - 2 шт. по 41666,67 грн./шт.; послуги по роботі підйомного крану - 1 шт. за 41666,67 грн. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №19 від 30 листопада 2010 р. (а. с. 105) та №45 від 30 грудня 2010 р. (а. с. 106), також вказано про надання послуг по роботі кар, підйомного крану та дизеля генератора.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що предметом договору оренди №011010 від 01.10.2010 року є саме оренда обладнання, а не послуги по роботі обладнання, як вказано в вище зазначених актах та стверджує апелянт.

Крім того, з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2 від 30 вересня 2010 р. (а. с. 104) досліджено, що ТОВ "Аттіс Т" виконувало роботи для ТОВ "Вінницяінвестбуд" по переукладанню тротуарної плитки на суму 54166,67 грн. без ПДВ, однак цивільно-правової угоди, відповідно до якого було складено даний акт, ні податковому органу при перевірці, ні суду також надано не було.

Водночас, як свідчить банківська виписка по особовому рахунку №18 від 25.01.2011 р. (а. с. 99) та №472 від 01.12.2010 (а. с. 100), ТОВ "Вінницяінвестбуд" проплатило на рахунок ТОВ "Аттіс Т" 9166,67 грн. за оренду техніки та 25000,00 грн. за аренду машин згідно договору №011010 від 01.10.10р., водночас жодного акту передавання-приймання орендованого майна від орендодавця до орендаря (позивача) апелянтом надано не було.

При цьому, факт передачі майна, що орендується, як встановлено самим договором за домовленістю сторін оформляється відповідним актом приймання (п.4.1 Договору від 01.10.10р.), примірника якого матеріали справи також не містять.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на банківські виписки №17 від 25.01.2011 р. (а. с. 99) та №94 від 28.03.2011 р., в яких вказується про проплату апелянтом на рахунок ТОВ "Аттіс Т"10833,30 грн. та 59166,00 грн. за переукладку плитки, оскільки матеріали адміністративної справи не містять безпосередньо самої цивільно-правової угоди, згідно з якою ТОВ "Аттіс Т" зобов'язувалось виконати вказані роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ТОВ "Вінницяінвестбуд" не надано відповідних первинних документів, які б засвідчували надання ТОВ "Аттіс Т" факт передачі в оренду обладнання згідно договору №011010 від 01.10.2010 р. та переукладання останнім тротуарної плитки для ТОВ "Вінницяінвестбуд".

Водночас, слід зауважити, що матеріали адміністративної справи містять копію вироку Староміського районного суду від 30.01.2012 року по справі №1-314/11., визнано виннним керівника ТОВ “Аттіс Т” ОСОБУ_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України (а.с.208).

Зокрема, як зазначено у зазначеному вироку, який набув чинності 15.02.2013р., підсудний ОСОБА_3 (який взяв участь у створенні ТОВ “Аттіс Т”) свою вину визнав повністю та розкаявся. Відповідно до вказаного судового рішення ТОВ “Атіс Т” за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року шляхом імітації проведення безтоварних фінансово-господарських операцій та незаконного формування власного податкового кредиту з різними суб’єктами підприємницької діяльності заподіяло матеріальної шкоди державі.

Зрештою судова колегія бере до уваги посилання представника податкового органу, що цивільні договори між ТОВ “Вінницяінвестбуд” та ТОВ “Аттіс Т” до перевірки не надавались, що підтверджується поясненнями допитаного судом першої інстанції в якості свідка головного державного ревізора-інспектора ОСОБи_4

Оцінюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000562300 від 07.11.2012 року, суд апеляційної інстанції також не бере до уваги посилання апелянта на Акт від 04.08.2011року, яким підтверджено правомірність формування товариством валових витрат, у тому числі і тих, право на які виникли з огляду на взаємовідносини з ТОВ "Аттіс Т".

Так, Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

У розрізі наведеного судова колегія зауважує, що акт як службовий документ лише підтверджує встановлені факти конкретної перевірки, а саме яка відбувалась з 22.07.2011 року по 28.07.2011 року, проте не може бути доказом правомірності формування товариством валових витрат у перевіряємому періоді, оскільки витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються саме на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, та які були дослідженні судом в ході судового розгляду даної справи.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року, - без змін.