Вознесенська Олена Леонідівна, канд психол наук, Інститут соціальної та політичної психології напн україни, голова го «Арт-терапевтична асоціація»

канд. психол. наук, Інститут соціальної та політичної

психології НАПН України, голова ГО «Арт-терапевтична асоціація»;

Павлін Дар’я Олександрівна,

студентка бакалаврату Київського національного

університету імені Тараса Шевченка
ГРУПОВА ІДЕНТИЧНІСТЬ АУТСАЙДЕРА В ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ
Метою статті є аналіз групової ідентичності низькостатусного члена класного колективу.

Ідентичність є одним з найважливіших механізмів особистісного освоєння соціальної дійсності, що лежить в основі формування системи особистісних змістів. Як показує аналіз, ідентичність оформляється як психологічний конструкт у підлітковому віці й від її якісних характеристик залежить функціональність особистості в дорослому самостійному житті.

Відповідно до теорії соціальної ідентичності Г. Тежфел і Дж. Тернер, групова ідентичність є установкою на приналежність до певної групи. Як і будь-яка установка, вона складається із трьох компонентів – когнітивного, емоційного й поведінкового – і регулює поведінку людини в групі.

Павло Горностай визначає групову ідентифікацію – „феноменом Ми” – як процес усвідомленого або неусвідомленого ототожнення особистості з психологічно значимою групою, коли група виступає колективним суб’єктом соціальної поведінки. Причетність колективу до межі загострює індивідуальність людини й одночасно – групову ідентичність.

Отже перед нами постало питання: якою є групова ідентичність дитини або підлітка, який займає останнє місце в класній ієрархії, який є аутсайдером своєї групи, відкидається однолітками.

Група обирає у своєму складі найбільш підходящі кандидатури на ту або іншу соціальну роль і заповнює відповідні ніші. Так, майже в кожному стихійно живучому класі існують і виконуються ролі “лідера”, “розумника”, “блазня”, “козла відпущення”, “дурненької”, “хлопчика для биття”, “красуні”, “недоторканого”, “аутсайдера” та ін.

З іншого боку, використовуючи термінологію системної сімейної психології, можна стверджувати, що аутсайдер є ідентифікованим пацієнтом. Наявність аутсайдера у групі свідчить про дисфункціональність групи та порушення гармонійності стосунків. Позиція аутсайдера знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку групи: в розвинутій групі не може бути аутсайдера, тобто людини, яка відкидається групою. Позиція аутсайдера – це симптом „хвороби” групових стосунків, і не треба „лікувати” дитину-аутсайдера, треба спрямовувати динамічні процеси – формувати найсприятливіший соціально-психологіч­ний клімат у класі.

З метою вивчення особливостей групової ідентичності низькостатусного члена малої групи (аутсайдера) було проведено емпіричне дослідження.

Перший етап дослідження дозволив визначити членів групи, які мають низький статус – аутсайдерів. Виявилося, що у шкільному колективі є 33 учня, які мають низький соціальний статус у своєму класі. Діти-аутсайдери навчаються в різних класах ­– з 5-го по 10-й, знаходяться у віці від 10 до 16 років. Саме вони приймали участь у подальшому дослідженні.

В результаті проведеного дослідження можна констатувати існування соціального парадоксу: потребу суспільства у формуванні творчої, розвинутої особистості (реформування освіти, її гуманітаризація як показник цієї потреби) та, з іншого боку, ігнорування розвитку класу як навчальної групи, впливу безпосеред­нього соціального оточення на становлення осо­бистості члена малої групи (в кожному класі є учні з низьким соціальним статусом) і повну відсутність досліджень стосовно низькостатусних членів групи, включаючи формування у них групової ідентичності.

Емпіричне дослідження показало, що аутсайдери у більшості своїй не відчувають себе ізольованими. Результати однозначно вказують на усвідомлення аутсайдерами того положення у класі, в якому вони находяться. Поясненням цього феномену є прийняття учнями з низьким соціальним статусом в групі свого положення, ідентифікація з роллю аутсайдера як частково відповідної їх оцінці себе та своїх здібностей. Навіть виникає думка, що ця роль їм подобається, надає переваг. Можна також припустити, що саме переваги відчуття „Ми” надають кожної ролі в групі – навіть ролі „аутсайдера” – певної привабливості.