ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
запропонованих змін до Закону України
«Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»
21 травня 2013 р.
Зміст положення (норми) чинного законодавства
|
Зміст відповідного положення (норми) проекту Закону
|
Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (Голос України вiд 03.08.2011 - № 142) |
Стаття 1 Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає
повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
...
8) заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті;
9) ідентифікація особи - заходи, пов'язані із встановленням органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують його особу, або такі документи фальшиві;
10) країна громадянської належності - країна, громадянином
(підданим) якої є особа. За умови, якщо особа має понад одне громадянство, вона не вважається такою, що не має захисту країни своєї громадянської належності, якщо без будь-якої поважної причини, що випливає з обґрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однієї з країн, громадянином (підданим) якої вона є;
...
13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не
є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
14) особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та
особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни
походження;
... |
Стаття 1 Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає
повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
...
8) заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту – усне клопотання або письмово заповнена заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї чи декількох з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 та 15 цієї статті;
9) заявник – іноземець або особа без громадянства, які подали заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за якою ще не було прийнято остаточного рішення. Рішення органу міграційної служби або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції не вважається остаточним, якщо заявник скористався правом на оскарження такого рішення.
10) ідентифікація особи - заходи, пов'язані із встановленням органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують його особу, або такі
документи фальшиві;
11) інформація про країну походження – інформаційні звіти про становище в країнах походження біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, підготовлені Державною міграційною службою України, Міністерством закордонних справ України, Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, національними та міжнародними організаціями, що спеціалізуються на зборі та виданні такої інформації (звітів);
...
Вважати пункти 10-12, пунктами 12-14.
15) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки стосовно такої особи показано наявність суттєвих підстав вважати, що у випадку повернення до країни походження, така особа зіштовхнеться з ризиком серьезної шкоди, і яка не може або, через такий ризик, не бажає користуватись захистом такої країни ;
16) особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та
особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині бо на всій території країни походження;
Вважати пункти 15-18, пунктами 17-20.
21) серйозна шкода – шкода яка включає: (a) страту або приведення її у виконання; або (б) тортури або нелюдяне, або принизливе поводження або покарання заявника в країні походження, або (в) серйозна і індивідуальна загроза життю або особі цивільних осіб із-за загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.
Вважати пункти 19-24, пунктами 22-27.
| Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободі загрожує небезпека
1. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або
якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
2. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або
якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.
| Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення біженця чи особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободі загрожує небезпека
1. Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, жодним чином не можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека через їх расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання, або де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, коли особи не можуть бути повернуті до країн походження.
2. Щодо біженеця чи особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, жодним чином не може бути прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону якщо в результаті цього вони будуть повернуті, прямо чи опосередковано, до країни де вони наражатимуться на небезпеку чи поводження перелічені в частині першій цієї статті.
|
Достарыңызбен бөлісу: |
