Як тільки не називають мольфарів: ворожбити, відуни,
віщуни, цілителі, химородники, яритники, відьмаки, по-
творники, чарівники, примівники, кудесники, планетники...
Проте найбільш загальновживаною є назва «мольфар», що
сьогодні оповита легендами й асоціюється з карпатськими
відунами навіть у пересічної людини. Вперше чутка про
мольфарів в Україні з'явилася після оприлюднення повісті
Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Сталася ця
подія 1911 року. Твір відразу став культовим, про мольфарів
заговорили, а через півстоліття, після екранізації твору режи
сером Сергієм Параджановим, вони набули світової слави.
Основна могутність мольфара полягає в його словах та
співах. Мольфар здатний творити як добро, так і зло. Кожний
мольфар має свій неповторний, так би мовити, «стиль ро
боти». Деяким мольфарам властиві магічні знання від наро
дження, тобто вони отримують їх у спадок від попереднього
покоління. Інші ж довго вчаться, аби оволодіти таємничими
вміннями. Є серед мольфарів як білі, так і чорні маги, і між
—
1 2
—
Містичні істоти Карпат
ними зазвичай точиться запекла боротьба. При цьому моль
фар має бути глибоко духовною особистістю, оскільки він
має справу з вищими силами. У разі коли мольфар порушує
закони природи, його магічні можливості можуть несподі
вано зникнути.
Здавна карпатські чарівники селилися переважно на
окраїнах сіл, у високогір'ї, де їх ніхто не знав і не бачив.
Охочим доводилося долати чималі дистанції, перш ніж
дістатися до до мольфара. Та меншою кількість людей,
які йшли до мольфарів, від цього не ставала. Подорожні
Достарыңызбен бөлісу: |