Великий вогонь. Неоязичницька духовно-релігійна течія, що виникла у 90-х роках XX ст. на Житомирщині. Її засновником був Г. Боценюк. На відміну від інших язичників, послідовники Великого вогню обстоюють ідею абстрактності слов'янськості. Вони вірять у присутність душ великих пращурів, які жили за законами розуму; вшановують Сварога, що дарував людям вічне життя і поєднував силу вогню й розуму, Рода і синів його — Перуна, Одина і Водина, дружину Перуна Ладу, а також Дажбога. Пропагують шлюбну вірність, духовну спільність людини з рослинним і тваринним світом, необхідність для щастя людини свободи.
Резюме
Україна — багатоконфесійна країна, де успішно функціонують громади понад сотні конфесій, напрямів і течій. Це є очевидним свідченням динамічного відродження релігійно-церковного життя за роки незалежності.
Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ'я. Сьогодні його репрезентують Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква та Українська православна церква Московського патріархату.
В українському суспільстві утверджується конфесійний плюралізм: не тільки християни, а й представники інших віровчень — іудаїзму, ісламу, етно- та неорелігій — прагнуть будувати свої відносини на принципах релігійної толерантності.
Неорелігійні рухи в Україні, на відміну від Заходу, наповнювалися переважно невіруючими, колишніми атеїстами, тобто тими, хто не мав відповідної віросповідної підготовки, що спричинило два наслідки. Перший — позитивний: відсутність попереднього містичного досвіду робить віру щирішою, сердечнішою, а отже, й чистішою. Другий — негативний: колишня атеїзація позбавила досвіду духовних пошуків, духовних переживань, що нині сприяє переважанню зовнішніх виявів релігійності.
Література
Волховник: Скарби язичницького віровчення. Правослов: Молитви до Рідних Богів. — К., 2001.
Історія православної церкви в Україні. — К., 1997.
Історія релігії в Україні. — К., 1999.
Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні. — К., 2001.
Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етно-релігієзнавчий аспект. — К., 2001.
Панченко П. Релігійні конфесії в Україні. — К., 1993.
Полканов А. И. Караи — Крымские караимы-тюрки. — Симферополь, 1997.
Релігія в духовному житті українського народу. — К., 1994.
Релігія і політика в сучасній Україні. — К., 2000.
Рибачук М., Уткін О., Кирюшко М. Національне відродження і релігія. — К., 1995.
Саган 0. Національні прояви православ'я: Український аспект. — К., 2001.
Савчук Б. За Українську Церкву. — Івано-Франківськ, 1997.
Церква і національне відродження. — К., 1993.
Шаян В. Віра Предків Наших. — Гамільтон, Канада, 1987.
Шилов Ю. «Велесова книга» та актуальність прадавніх учень. — К., 2001.
Достарыңызбен бөлісу: |