Апостоли (гр. apostolos — посланець) — у християнстві група учнів, обрана Ісусом Христом для поширення його ідей.
Архат (санкср., досл. — достойний, гідний, праведник) — істота, яка досягла звільнення (нірвани) від ланцюга перероджень (сансари).
Архетипи (гр. аrhе — початок, походження і topos — відбиток, форма) — вроджені праобрази, першоознаки, що складають зміст колективного несвідомого (К.-Г. Юнг) та можуть відкриватися людині у сні, містичному прозрінні, міфі, релігійній уяві тощо.
Архієпископ (гр. аrhі — старший, episkopos — наглядач) — старший єпископ, один із найвищих титулів у християнській церкві, середній між митрополитом і єпископом.
Архієрей (гр. arhiereus — старший священик) — у православ'ї загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа чернецького (чорного) духовенства.
Аскетизм (гр. asketes — добре навчений) — моральне вчення, яке пропагує крайнє обмеження потреб людини, відмову від життєвих благ.
Астральні культи (гр. astron — зірка) — релігійні дії, пов'язані з обожненням небесних тіл.
Атеїзм (гр. а — не і teos — Бог) — форма вияву таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті, вільному від необхідності апелювати до надприродного.
Атрибут (лат. attributum — додане) — невід'ємна властивість предмета чи явища. Наприклад, за Р. Декартом, атрибутом матерії є протяжність, а душі — мислення.
Аят — вірш у Корані.
Б
Баптизм (гр. baptizo — занурювати, хрестити у воді) — протестантський напрям, що виник на початку XVII ст. в Англії. Першим баптистом вважається Джон Сміт (1554—1612). Членами баптистських общин є приблизно 35 млн. осіб зі 122 країн світу.
Берегині — поліморфні образи добрих духів у давніх східнослов'янських віруваннях.
Біблія (гр. biblia — книги) — священна книга християнства та іудаїзму (Старий Завіт). Має дві частини — Старий Завіт (50 книг) і Новий Завіт (27 книг). Складалася протягом І тис. до н. е. та II—III ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів.
Достарыңызбен бөлісу: |
