1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
жүктеу/скачать 1.43 Mb.
|
| Мокоша — жіноче божество у міфології прадавніх українців. Входила до давньоруського пантеону, її ідол стояв у Києві поруч з ідолом Перуна та інших богів.
Молитва — вербальне (словесне) звернення людини до об'єкта своєї віри (Бога, святих тощо) із проханням усіляких благ, заступництва, відвернення зла; суттєвий елемент культу розвинутих релігій. Монастир (гр. monosterion — місце, житло усамітнених) — громада ченців, які об'єдналися на основі спільних релігійних поглядів, ідеалів для спільного мешкання відповідно до певних правил і норм, установлених церквою і зафіксованих у певних статутах. Монізм (гр. monos — один, єдиний) — принцип пояснення світу у світлі єдиного начала, єдності основи (субстанції) всього сущого. Монізм може бути матеріалістичний (начало — матерія) й ідеалістичний (начало — дух). Монотеїзм (гр. monos — єдиний, theos — Бог) — форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу. Монофізитство (гр. monos — єдиний, один, phisis — природа) — вчення в християнстві, яке визнає в Христі одну божественну природу, а не дві — божественну і людську. Започатковане в V ст. Константинопольським архімандритом Євтихієм. Халкідонський собор (451) визнав це вчення єрессю. Мормони — Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, що виникла в США в 1830 р. Нині поширена в понад 150 країнах світу. Для М. характерне змішання елементів християнства, ісламу, буддизму, давньогрецької релігії. Мощі — рештки померлих святих, які зберігаються тривалий час нетлінними, що, за релігійними уявленнями, засвідчує їх святість. Шануються в католицизмі й православ'ї. Мулла (араб, маула — пан, володар) — найнижчий сан служителя культу в ісламі. Муфтій (араб, муфті — той, хто визначає) — найвища духовна особа мусульман-сунітів, знавець шаріату. Мухаммед (Мугаммад, Магомет, бл. 570—632) — засновник ісламу, «посланець Аллаха», головний і останній пророк істинної віри. Н жүктеу/скачать 1.43 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|