Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів



бет2/26
Дата27.06.2016
өлшемі2.68 Mb.
#162552
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Литература: 1. Максютов А. А. Основы банковского дела / А. А. Максютов. – М. : Бератор-Пресс, 2003. – С. 216. 2. Финансы. Денежное обращение. Кредит : учебник для вузов / под ред. проф. Л. А. Дробозиной. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 2004. – 479 с. 3. Общая теория денег и кредита : учебник для вузов / под ред. Е. Ф. Жу­кова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Банки и биржи. ЮНИТИ, 2003. – 359 с. 4. Деньги. Кредит. Банки : учебник / под ред. О. И. Лаврушина. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : КНОРУС, 2005. – 560 с. 5. Внукова Н. М. Фінансовий ринок України / Н. М. Внукова // Економіка розвитку. – 2010. – № 3. – С. 15–18. 6. Гриньова В. М. Гроші і кредит : підручник / В. М. Гриньова, Ю. М. Великий, О. Ю. Проскура. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2003. –
С. 293–310. 7. Внукова Н. М. Фінанси України / Н. М. Внукова. – 2012. – № 5. – С. 68–72.


УДК 005.591.43:339.9

Макєєва К. Ю.



Студент 4 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
А
__________

© Макєєва К. Ю., 2014



УТСОРСИНГ ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. Визначено сутність поняття аутсорсингу. Розглянуто ефективність упровадження аутсорсингу на підприємствах як одного з механізмів підвищення ефективності їх зовніш­ньоекономічної діяльності.
Аннотация. Определена сущность понятия аутсорсинга. Рассмотрена эффективность внедрения аутсорсинга на предприятиях как одного из механизмов повышения эффективности их внешнеэкономической деятельности.
Annotation. The article describes the essence of the concept of outsourcing. The effectiveness of implementation of outsourcing in companies as one of the mechanisms to improve their foreign trade activities was studied.
Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, підприємство, аутсорсинг, ефективність.
Для ведення ефективної господарської діяльності підприємства на сучасному етапі розвитку економіки в Україні необхідно впроваджувати нові, більш прогресивні методи ведення бізнесу.
Основою позитивного розвитку будь-якого підприємства є ефективність його зовнішньоекономічної діяльності. Розвиток зовнішньоторговельної діяльності на рівні підприємств означає нові можливості використання особливостей міжнародної виробничої кооперації та збільшення ступеня економічної свободи у виборі найбільш ефективних шляхів для вирішення важливих виробничих завдань. Так, використання аутсорсингу як одного із сучасних інструментів управління підприємством, дозволяє підвищити ці конкурентні переваги шляхом забезпечення безперебійної роботи на всіх рівнях, зосередження основних ресурсів підприємства на виконанні найбільш перспективних напрямів бізнесу, відмови від виконання неконкурентоспроможних робіт.

Мета даної роботи є визначення перспектив упровадження аутсорсингу на підприємствах та оцінювання ефективності здійснення аусорсингу, його вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємств.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність підприємств.

Предметом даної роботи є процес упровадження аутсорсингу на підприємствах як одного зі способів підвищення ефективності їх зовнішньоекономічної діяльності.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економічної науки значна увага у дослідженнях провідних фахівців приділена визначенню ефективності здійснення аутсорсингу. Вагомий внесок
у розробку даної проблематики зробили: Календжян С. О., Хейвуд Дж. Брайан, Макконел К. Р., Норт Д. О. [1 – 5]. У той же час потребує подальшого вивчення питання доцільності застосування існую­чих методичних підходів, їх простота та ефективність застосування на вітчизняних підприємствах.

Будь-яка компанія, профільна діяльність якої не пов'язана з ЗЕД, у процесі своєї роботи зіштовхується з двома основними проблемами: оптимізацією витрат на логістику та управління системою взаємовідносин із постачальниками та виробниками.

Здатність компанії зосередитися на своїй основній діяльності визначає її конкурентоспроможність на ринку. Аутсорсинг зовнішньоекономічної діяльності дозволяє отримувати об'єктивну логістичну картину і планувати свої витрати на закупівлю та перевезення товарів.

Термін "аутсорсинг" (outsourcing) походить від outside resource using – використання зовнішніх ресурсів. У міжнародній бізнес-практиці цей термін визначає послідовність організаційних рішень, сутність яких полягає у передачі деяких раніше самостійно реалізованих підприємством функцій або видів діяльності зовнішній організації. Але, як справедливо зазначають американські економісти Р. Чампен і К. Ендрейд, цей термін використовується як "парасолька" для визначення різноманітних напрямів ділової активності [1].

Метою аутсорсингу як інструмента управління є підвищення ринкової вартості підприємства завдяки поліпшенню результатів його діяльності, зниженню витрат і ризиків, підвищенню конкурентоспроможності продукції через залучення зовнішніх контрагентів, які спеціалізуються на виконанні певних, як правило, не профільних для підприємства виробничо-господарських функцій [2].

Аутсорсинг зовнішньоекономічної діяльності – це передача всіх технічних процесів, пов'язаних із імпортною закупкою чи реалізацією на експорт, іншій компанії-виконавцю. Прямим наслідком такого підходу є включення ресурсів (фінансових, кадрових, тимчасових) фактичного власника


імпортного, експортного товару, які можуть бути спрямовані на розвиток бізнесу [3].

Тепер слід розглянути ефект масштабу – співвідношення між зміною обсягів використаних ресурсів зі зміною об'ємів виробництва. З розширенням підприємства додатний ефект масштабу зменшується, що обумовлює перехід до стадії постійної віддачі, коли довгострокові середні витрати стабілізуються, а з певного моменту загальні витрати починають зростати скоріше, ніж кількість продукції, що виробляється. У цьому випадку проявляється від'ємний ефект масштабу [4]. За незмінних цін на ресурси ефект масштабу обумовлює динаміку витрат у довгостроковому періоді, що простежується за допомогою функції довгострокових середніх витрат – LATC (рисунок).




C

LATC

0

A

B

C

Q

Рис. Ефект масштабу

Для розширення ефекту масштабу компанія повинна прийняти рішення щодо його досягнення. Компанії постійно шукають нові шляхи для того, щоб уникнути від'ємного ефекту масштабу. У сучасних умовах аутсорсинг дає такі можливості. З його допомогою компанія отримує можливість підтримувати та регулювати оптимальний розмір бізнесу, гнучко реагуючи на зміни ринку. Транзакційні витрати знижуються не за рахунок включення окремих видів діяльності у внутрішній структурі фірми, а шляхом передачі окремих операцій незалежним фірмам, тобто шляхом аутсорсингу. Це значить, що аутсорсинг – перекладання на інших суб'єктів власних транзакційних витрат [5].

До найбільш значущих позитивних наслідків передачі бізнес-процесів на аутсорсинг ЗЕД компанії відносять зниження витрат, можливість зосередження на основному бізнесі, підвищення якості, зниження ризиків, підвищення конкурентоспроможності та інші, а до від'ємних – високі витрати на пошук контрагентів та загрозу безпеки компанії.

Аутсорсинг ЗЕД передбачає укладання довгострокових договорів, за час дії яких економіка встигає пройти кілька циклів, і таким чином змінюється бізнес, а саме пріоритети керівництва за­мов­ника.

Постачальник аусорсингових послуг перші два – три роки втрачає кошти, починаючи заробляти тільки в другій частині дії контракту, що часто приводить до напруги та конфліктів із клієнтами.

Переваги та недоліки використання аутсорсингу у ЗЕД підприємств подані у таблиці.
Таблиця
Переваги та недоліки користування аутсорсингу у ЗЕД підприємств


Переваги

Недоліки

1. Дозволяє отримати комплектуючі чи послуги вищої якості або нижчої вартості

1. Загроза витоку важливої інформації

2. Покращує інноваційні можливості компанії за рахунок взаємодії та партнерства з постачальниками світового рівня, які мають великий інтелектуальний потенціал чи багатий інноваційний досвід

2. Компанія ризикує вивести за свої межі надто багато видів діяльності та позбавитися частини власних ресурсів і можливостей. У таких випадках компанія втратить різновиди діяльності, які протягом довгого часу забезпечували їй успіх на ринку

3. Підвищення якості та надійності обслуговування (аутсорсингові компанії надають якість роботи)

3. Загроза втрати керівної ланки від бізнес-процесу

4. Забезпечує велику гнучкість компанії у випадку різкої зміни ринкової ситуації чи споживчих переваг: простіше та дешевше знайти нових постачальників із необхідними можливостями та ресурсами, ніж перебудувати внутрішню діяльність компанії, ліквідуючи одні потужності та ресурси і створюючи нові

4. Достатньо великий ризик збитків через низьку якість послуг

5. Прискорює придбання ресурсів та навичок

5. Відсутність повного контролю за діяльністю організації чи спеціалістів, які надають послуги

6. Дозволяє зосередження на тих операціях, які ефективно виконуються силами компанії, а також на тих, які стратегічно доцільно зберегти під її контролем

6. Скорочення чисельності та негативна реакція робітників

Аутсорсинг ЗЕД має за мету підвищити загальну ефективність діяльності економічних суб'єктів порівняно із суть ринковою формою.

Учасники аутсорсингової системи для підвищення ефективності замінюють звичайну ринкову домовленість купівлі-продажу через аутсорсинг більш складною формою економічної організації. Довгострокові відносини у рамках аутсорсингу ведуть до створення ефективних механізмів розподілу ризику в умовах недостатньої інформації.

На сьогодні послуга аутсорсингу ЗЕД є найбільш популярною для компаній, які проводять оптову та роздрібну торгівлю іноземними товарами, які використовують у виробництві імпортну сировину та матеріали, які продають продукцію власного виробництва за кордон.

Аутсорсинг ЗЕД дозволяє скоротити витрати та значно знизити їх, якщо:

а) обсяг імпорту, експорту компанії має незначний оборот, то утримання співробітників логістичної служби та служби ЗЕД економічно невигідне;

б) обсяг імпорту, експорту компанії має великий оборот, але організація має намір зосередити розвиток на основному напрямі діяльності;

в) попит на послуги аутсорсингу складається з декількох факторів (один із них – неординарність митного адміністрування, а також складність та неоднозначність митного законодавства).

Таким чином, можна зробити висновок, що аутсорсинг значно сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства та мобілізації ресурсів для розширення його бізнесу. Процес упровадження та прийняття аутсорсингу на підприємстві є досить складним
та довготривалим процесом. Треба оцінювати всі параметри та аспекти діяльності підприємста, вигоди та ефекти, і тільки тоді проводити політику впровадження аутсорсингу як одного з методів підвищення ефективності діяльності підприємства.
Наук. керівн. Бестужева С. В.

____________


Література: 1. Календжян С. О. Аутсорсинг и делегирование полномочий в деятельности компаний [Текст] / С. О. Календжян ; Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. – М. : Дело, 2003. – 270 с.
2. Хейвуд Дж. Брайан. Аутсорсинг: в поисках конкурентных преимуществ [Текст] / Дж. Б. Хейвуд ; пер.
с англ. – М. : Издательский дом "Вильямс", 2004. – 176 с. 3. Офіційний сайт Улппреси // Режим доступу : www.ulpressa.ru. – Назва з екрану. 4. Макконел К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконел ; пер. с 13-го англ. изд. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 486 с. 5. Норт Д. Трансакционные издержки во времени [Электронный ресурс] / Д. Норт ; пер. А. В. Бальсевича. – Режим доступа : www.ie.boom.ru. – Назва з екрану.





Харченко Д. В.

УДК 338.2:336.748.12(477)

Студент 2 курсу

факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
І
__________

© Харченко Д. В., 2014



НФЛЯЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ БЕЗПЕЧНИЙ РІВЕНЬ

Анотація. Розглянуто інфляцію як складне соціально-економічне явище. Проаналізовано ситуацію, що склалася в Україні за останні роки, а також виявлено найважливіші причини інфляційного зростання цін. Запропоновано широкий комплекс антиінфляційних заходів із метою подолання інфляції в Україні.
Аннотация. Рассмотрена инфляция как сложное социально-экономическое явление. Проана­лизирована ситуация, сложившаяся в Украине за последние годы, а также выявлены важнейшие причины инфляционного роста цен. Предложен широкий комплекс антиинфляционных мероприятий с целью преодоления инфляции в Украине.
Annotation. Inflation is considered as a complex socio-economic phenomenon. The situation in Ukraine over the recent years was analyzed, and major causes of inflationary price increases were identified. A wide complex of anti-inflation measures was offered to overcome inflation in Ukraine.
Ключові слова: інфляція, антиінфляційна політика, фінансова безпека держави.
Головним питанням стабільності економіки України є стан фінансової системи держави, адже фінансова система є одним із найефективніших важелів, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток.

Боротьба з некерованою інфляцією є однією з основних проблем державного регулювання, бо на цьому наріжному камені тримається вся соціально-економічна, фінансова й банківська політики. Необхідність у поданні інфляції обумовлена тим, що вона не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків, а й за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання [1].

Питання інфляції та її впливу на сучасний стан фінансів країни висвітлено в працях зарубіжних та українських науковців, таких, як: Д. Лок, Дж. Мілль, В. Галь, А. Гальчинський, Є. Корнієнко, О. Петрик, В. Стельмах, В. Шевчук, А. Шаповалов.

Метою даної статті є визначення причин перебігу інфляції в Україні та шляхів її подолання.

Термін "інфляція" [2] (від лат. Inflаtio) буквально означає "вздуття". Інфляція призводить до знецінення грошей унаслідок порушення законів грошо­вого обігу і появи маси грошей, які не забезпечені товарами. Інфляція – це супутник паперових грошей, які мають влас­тивість виконувати функцію засобу обігу, обслуговувати обмін товарів і послуг. Зростання цін потребує додаткового випуску паперових грошей, що порушує пропорційність і переповнює фінансові канали знеціненими грошима. Інфляція завжди супроводжується зростанням загально­го рівня цін, зниженням платоспроможного попиту населен­ня, його життєвого рівня, розвитком тіньової економіки, по­силенням злочинності та ін.

Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу [3].

Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть підніматися внаслідок змін циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень у динаміці виробництва, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміни кон'юнктури ринку, дії зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. д. Отже, зростання цін викликається різними причинами.

До інфляційних причин зростання цін можна віднести:

диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється
в дефіциті державного бюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання "друкарського верстата", це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а, відповідно,
і до інфляції;

зростання "відкритості" економіки тієї чи іншої країни, все більше залучення її до міжнародних зв'язків збільшують небезпечність "імпортованої" інфляції;

інфляція набуває самопідтримувального характеру в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн заходу і України особливо виділяють, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників – це найважливіше (якщо не головне) завдання антиінфляційної політики.

Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією (рисунок).



Рис. Заходи антиінфляційної політики
Протягом останніх п'яти років темпи зростання споживчих цін не опускалися нижче 10 % за рік. Інфляційні коливання у 2007 і 2008 роках були дуже значними, ситуація дещо погіршилась, особливо наприкінці 2008 року, що було пов'язано із початком кризових процесів у світових економіках
і в економіці України зокрема. За даними Держкомстату, річний показник інфляції у 2007 році становив 16,6 %, а у 2008 році, попри прогнози уряду, він зріс на 5,7 % і становив 22,3 %. Цьому передувало значне підвищення зарплат і пенсій: темпи зростання доходів населення тоді збільшилися з 25 – 30 до 40 – 50 % на рік. Споживчий попит значно збільшився за рахунок стрімкого зростання зарплат, пенсій, соціальних виплат, що призвело до цінового тиску. Так, вже в 2010 – 2011 роках ситуація стабілізувалась, а індекс споживчих цін дорівнював 9,1 %, у 2011 році − 4,6 %, у 2012 році індекс споживчих цін дорівнював 0,2 %, у 2013 році – 0,5 %. Індекс інфляції в Україні в лютому 2014 року склав 100,6 %. За останніми даними уряд України прогнозує зниження ВВП
у 2014 році на 3 %, а рівень інфляції від 12 до 14 %. Інфляція в державі буде високою ще довго − це вигідно великому бізнесу й політикам [3; 4]. У 2011 році найнижчі показники інфляції в країнах-членах ЄС спостерігались у Норвегії (1,2 %), Ірландії (1,2 %), Швейцарії (0,1 %), а у 2012 році –
у Швеції (0,9 %), Норвегії (0,4 %) та Швейцарії (-0,7 %) [5]. Середнє значення інфляції у 2011 – 2012 роках становить 0,8 та 0,2 % відповідно. На відміну від Заходу в Україні та інших країнах, що здійснюють перетворення господарського механізму, інфляційний процес важко піддається забороні та регулюванню. Інфляцію підтримують інфляційні очікування, порушення народногосподарської збалансованості, а саме дефіцит держбюджету, негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, зростаюча зовнішня заборгованість, зайва грошова маса в обігу.

Слід зазначити, що в контексті фінансової безпеки "безпечний рівень інфляції" складає 5 %, але в процесі проведення згаданої кредитно-грошової політики на початковій стадії можливе перевищення цього значення. Побудова механізму забезпечення безпеки грошового ринку та інфляційних процесів потребує визначення критеріальних вимог до неї, тобто визначення граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу.

Методика розрахунку рівня грошової безпеки України визначає перелік таких індикаторів, які наведені в таблиці.
Таблиця
Розрахунок показників грошово-кредитної безпеки України

за 2009 – 2013 роки [2 – 4]


п/п


Показники

Фактичне значення

Порогове
значення

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

2013 рік

1

Рівень монетизації (відношення обсягу грошового агрегату М3 до ВВП), %

54,3

53,3

55,2

52,6

59,3

не більше 50

2

Швидкість обігу (відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2)

1,9

1,9

1,8

1,9

1,7

не більше 2

3

Обсяг готівки, % до ВВП

16,3

17,2

16,9

14,6

15,6

не більше 4

4

Рівень інфляції (до грудня попереднього року), %

122,3

112,3

109,1

104,6

99,8

не більше 107

5

Питома вага довгострокових кредитів
у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками, %

31,7

31,2

29,3

25,4

21,6

не менше 30

6

Рівень середньої процентної ставки кре­дитів комерційних банків відносно інф­ляції, %

5,9

3,8

7,9

5,7

4,5

не більше 5

7

Рівень доларизації грошового обігу, %

30,6

31,6

29,1

30,4

31,8



8

Рівень забезпечення грошової бази золотовалютними резервами, %

16,9

13,6

15,3

13,3

9,6

70 – 80 %

Виходячи із показників даної таблиці, можна спостерігати, що більшість показників грошової безпеки України не відповідають нормативному значенню, тобто існує безліч недоліків у проведенні монетарної політики, а саме: надмірна питома вага готівки в грошовому обігу; зменшення обсягів довгострокового кредитування; високий рівень доларизації тощо.

Таким чином, із викладеного видно, що інфляція – це складний багатопрофільний процес, що завдає серйозної шкоди економіці країни, її населенню. Зростання загального рівня цін у даний час тією чи іншою мірою охоплює практично всі країни світу. Боротьба з ним вимагає великих зусиль і матеріальних витрат.

Управління інфляцією становить найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них: стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, проведення певних заходів із регулювання цін і доходів.

Реалізуючи розглянуті шляхи подолання інфляції та враховуючи досвід розвинених країн, рівень інфляції в Україні можна знизити, що приведе до більш стабільного стану вітчизняної економіки.
Наук. керівн. Возненко Н. І.

____________



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет