Бакатова І. О. Магістр 1 року навчання факультету міжнародних економічних відносин хнеу ім. С. Кузнеця ф бакатова І. О., 2014 ормування маркетингової стратегії промислових підприємств україни на основі диверсифікації збутових каналів
жүктеу/скачать 2.68 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- О __________ © Льон А. В., 2014 БЛІК ТА ОЦІНЮВАННЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
- Непродуктивні трансакційні витрати
- Джерела виникнення трансакційних витрат
- Етапи оцінки та аналізу трансакційних витрат
- Заходи, спрямовані на вдосконалення обліку трансакційних витрат
- Методи оцінювання трансакційних витрат
- Оралов Б. П.
- Óïðàâë³ííÿ ðîçâèòêîì "
Литература: 1. Россия вернула себе статус главного торгового партнера Туркменистана. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.turkmenistan.ru/ru/node/17628. – Название с экрана. 2. Степанов А. Морской транспорт Туркмении / А. Степнов // Порты Украины. – 2012. – № 07. – С. 119. 3. Гасанов Г. Экспорт Туркменистаном электроэнергии в Афганистан и Иран возрос / Г. Гасанов // Trend. – 2013. – 2 января. 4. Национальное агентство по экспорту и инвестициям [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.kaznexinvest.kz/napr/analytics/export/cr/turkmenistan.pdf. – Название с экрана. 5. Экономические перспективы Туркменистана [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.kaznexinvest.kz/napr /analytics/export/cr/turkmenistan.pdf. – Название с экрана.
Студент 4 курсу факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
© Льон А. В., 2014 БЛІК ТА ОЦІНЮВАННЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ Анотація. Розглянуто підходи щодо визначення трансакційних витрат та методики оцінювання останніх на мікрорівні. Проведено теоретико-методичний огляд сутності трансакційних витрат та аналіз найбільш поширених підходів, їх відображення в бухгалтерському обліку. Аннотация. Рассмотрены подходы к определению трансакционных издержек и методики оценивания последних на микроуровне. Проведен теоретико-методический обзор сущности трансакционных издержек и анализ наиболее распространенных подходов, их отражение в бухгалтерском учете. Annotation. The article discusses approaches to the definition of transaction costs and methods of evaluation of the latter on the microlevel. A theoretical and methodological review of the nature of transaction costs has been made and analysis of the most common approaches and representing them in accounting has been conducted. Ключові слова: трансакційні витрати, облік, методика оцінювання, законодавча база обліку трансакційних витрат. Через посилення процесів глобалізації економіки конкурентна боротьба змушує підприємства шукати додаткові джерела конкурентоспроможності, а отже, питання виявлення, оцінювання та обліку трансакційних витрат стають особливо актуальними. Трансакційні витрати (TrC) – одне з ключових понять сучасної інституціональної теорії. Мабуть тому їх часто визначають як трансакційний аналіз або економічну теорію трансакційних витрат. Представниками цього напряму є такі економісти, як: Р. Коуз, Д. Норт, О. Уільямсон, К. Далман, А. Алчіан, Г. Демсець, У. Меклінг, М. Дженсен, Й. Барцел, К. Ерроу, Дж. Стиглер, Ф. Хайєк, С. Ченг, К. Менар, Е. Фуруботн, Р. Ріхтер, А. Олейник, Р Капелюшников, С. Малахов, А. Шастітко, Р. Нуреєв, Я. Кузьмінов, С. Архієреєв, В. Дементьєв та ін. Але, не зважаючи на чисельні публікації щодо теми дослідження, проблеми виміру та оцінки потребує уваги українських економістів. Виходячи з цього, метою статті є узагальнення визначень TrC та аналіз найбільш поширених підходів відображення даних витрат у бухгалтерському обліку. TrC – це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правочинностями. Це витрати, які пов'язані зі збиранням, накопиченням, обробкою та аналізом інформації про ринок, проведенням переговорів та контролем і захистом виконання контрактів. У тлумаченні поняття TrC існує доволі багато суперечностей, що пов'язано з розбіжністю
Поняття TrC можна розглядати під різними кутами зору. З одного боку, трансакційні витрати, як і будь-які інші витрати, зменшують дохід підприємства. Однак з іншого боку, такі витрати, якщо вони спрямовані на розширення виробництва, захоплення нових сегментів ринку або ж якщо в результаті їх здійснення будуть скорочуватися інші витрати, мають позитивні наслідки і сприяють підвищенню ефективності роботи економічних суб'єктів. Отже, оскільки типологія трансакційних витрат має дещо розмитий характер, не існує загальноприйнятої номенклатури статей витрат на рівні підприємства. Таким чином, через нечіткі методичні підходи до визначення поняття TrC та значну кількість класифікацій останніх, аналіз виявлення та оцінювання даних витрат значно ускладнюється. Це обумовлює необхідність у додаткових дослідженнях щодо конкретизації номенклатури статей витрат. Огляд літератури з проблеми дослідження показав, що на сучасному етапі склались два підходи до проблеми виміру TrC: кардиналістський та ординалістський. Перший підхід передбачає можливість безпосередньо кількісного виміру TrC та включає в трансакційні такі витрати, які відбуваються усередині фірм у нетрасакційних галузях. Відповідно до другого підходу, який отримав більше поширення, для практичного застосування концепції TrC має значення лише напрям їх виміру. Оскільки головна роль TrC вбачається у визначенні ефективності різних соціально-економічних інститутів,
Варто простежити за поглядами представників другого підходу. За думкою С. Малахова, значна частина цих витрат невловима, вони лишаються невидимими для неокласичної теорії, а в неоінституціональній теорії вивчаються у порівняльному плані [1]. Згідно з В. Кокорєвим, на мікрорівні трансакційні витрати визначаються часткою накладних витрат фірм щодо інших статей собівартості. Рівень TrC визначається через виявлення та підсумовування його складових. На думку Г. Кірейцева, категорія TrC є абстракцією реальних економічних відносин між людьми та підприємницькими структурами. Тому важливою передумовою гармонізації таких відносин є всебічне уявлення про якісні характеристики трансакційних витрат та знання закономірностей формування кількісних їй параметрів [2]. Як свідчить аналіз теоретико-методичних джерел, на даному етапі розвитку економічної теорії поки що не склалось єдиної загальноприйнятої, науково обґрунтованої та апробованої концепції вимірювання та оцінки TrC. Більшість авторів теоретичних робіт використовують метод порівняльної статистики, який ґрунтується на встановленні результатів підвищення або зниження рівня трансакційних витрат. Суттєвим недоліком цього методу є те, що зміна загального рівня трансакційних витрат залишається за межами уваги, в результаті чого можливість пояснення економічної системи є відсутньою. Вперше методику оцінки рівня непродуктивних TrC, тобто витрат, які вимушені нести економічні агенти для подолання штучно створених економічних та адміністративних бар'єрів на мікрорівні зробив Е. де Сото. Автор виділяє такі непродуктивні TrC (рис. 1) [3]. 
Рис. 1. Непродуктивні трансакційні витрати Зробивши огляд даних видів витрат стає зрозумілим, що такі витрати, як офіційні витрати на проходження бюрократичних процедур, податкові витрати та частина витрат на моніторинг та виконання контрактів є офіційними, їх здійснення може бути підтверджене відповідними документами та відображене в бухгалтерському обліку, а отже, ці витрати можуть бути оцінені. Інші 4 види витрат за допомогою різних методик також можливо приблизно оцінити, але це оцінювання не вплине на бухгалтерській облік і ці витрати не знайдуть відображення у фінансовій звітності, хоча вони суттєво впливають на процес прийняття управлінських рішень, а отже, їх оцінка має вагоме значення. На основі методики Е. де Сото, були зроблені емпіричні дослідження, в результаті яких було виявлено, що витрати як офіційні, так і неофіційні на ведення бізнесу та сплати податків у структурі трансакційних витрат займають більше половини. Високий рівень TrC спонукає підприємців знижувати ці витрати через відхід "у тінь". На дуку Е. де Сото, основною причиною нелегального здійснення економічної діяльності є високі офіційні трансакційні витрати, тобто ті, які пов'язані з дією в рамках закону [4]. Таким чином, в умовах відсутності сприятливого інституціонального середовища не залежно від країни, підприємці будуть реагувати однаково та в разі можливості укласти більш вигідні неофіційні угоди, ухилятися від виконання формальних правил. Автор пояснює: "Якщо "ціна дотримання закону" перевищує "ціну уходу від закону", то фірма йде в нелегальний сектор економіки" [3]. До того ж, однією з основних причин недотримання формальних норм в інституціональному середовищі є високе податкове навантаження. Така ситуація притаманна більшості пострадянських країн. В. Лєсних та Є. Попов вказують на те, що в розвинених країнах значна питома вага TrC зумовлена великою кількістю потенційних суб'єктів господарювання та кількістю трансакцій, які здійснюються ними. Що стосується країн із перехідною економікою, то високий рівень цих витрат обумовлений ще і тим, що механізм взаємодії між державними органами і суб'єктами підприємства ще й досі не відпрацьований [3]. М. Проніна також звертає увагу на те, що суб'єкти господарювання несуть значні TrC у результаті походження адміністративних процедур: надання послуг зі сторони державних службовців, нескінченні узгодження та затвердження тощо. Таким чином, нелегальність здійснюваних платежів, які не мають підтвердження у первинних документах, ускладнюють оцінку TrC та унеможливлюють відображення цих витрат на бухгалтерських рахунках. Як свідчить аналіз, найбільші витрати у суб'єктів економічної діяльності виникають через опортуністичну поведінку ділових партнерів. На сьогодні існує таке поняття, як "одноденна фірма". Це такі фірми, які існують на папері протягом декількох днів та одразу ж зникають після отримання передплати від контрагента згідно з укладеною угодою. Тому Т. Шишлова виділяє такі джерела виникнення TrC підприємства (таблиця). Таблиця Джерела виникнення трансакційних витрат [5]
На даному етапі законодавча база України є недосконалою: відсутній механізм вільного доступу до ділової інформації про репутацію та діяльність фірм, слабкий механізм захисту прав власності з боку держави. Економіка України характеризується нерозвиненістю ринкових інститутів, недосконалістю інституційних структур, адміністративного апарату країни та заборгованістю держави перед суб'єктами господарювання, що призводить до підвищення рівня трансакційних витрат як на мікро-, так і на макрорівні. Складність оцінки TrC підприємства полягає в тому, що існуючи системи бухгалтерського та управлінського обліку не передбачають здійснення повноцінного обліку даних витрат, хоча облік TrC дозволяє виявляти невикористані ресурси для здійснення трансакцій та регулювати рівень останніх. Тому для аналізу та оцінки рівня TrC підприємству необхідно пройти етапи, визначені на рис. 2 [6]. Розподілити трансакційні витрати підприємства на ті, що можливо виміряти та неможливо. Це дасть змогу розробити підходи до управління цими витратами на основі визначення особливостей їх формування 
Зібрати та обробити інформацію про трансакційні витрати підприємства, проаналізувавши фінансову звітність та статті бухгалтерського обліку 
Визначити кінцеві результативні показники (рентабельність, ефективність діяльності, чистий прибуток тощо) та проаналізувати вплив на них трансакційних витрат Рис. 2. Етапи оцінки та аналізу трансакційних витрат Оскільки стала законодавча база відображення TrC у бухгалтерському обліку в Україні тільки формується, виникає необхідність запровадження низки заходів щодо вдосконалення розвитку обліку трансакційних витрат (рис. 3) [7]. До того ж, на думку автора, доцільно застосовувати додаткові методи оцінки TrC: соціологічний метод, проведення анкетного опитування керівників виробничих підприємств із використанням методу експертних оцінок. 
Рис. 3. Заходи, спрямовані на вдосконалення обліку трансакційних витрат Існують й інші пропозиції. Так, О. Брендельова пропонує застосовувати такі методи оцінювання трансакційних витрат (рис. 4) [8]: 
Рис. 4. Методи оцінювання трансакційних витрат На думку О. Брендельової, для виміру TrC необхідно провести збір повноцінної інформації про TrC та їх ідентифікацію, виділити зі сукупності вимірювані та не вимірювані витрати, опрацювати сформовані дані та оцінити кінцеві результати. Н. Сараєва вказує на існування суттєвих недоліків у методиках оцінювання TrC, запропонованих у працях як російських, так і українських вчених. Вона вважає, що останні можуть забезпечити лише приблизні оцінки через відсутність окремого обліку ведення бізнесу та відповідних статистичних даних, що, в свою чергу, вказує на необхідність обліку TrC окремих підприємств (на мікрорівні). Ще у 2002 році Н. Сараєва провела дослідження рівня регуляторних TrC підприємницького сектору економіки України за першими трьома компонентами методики, яку запропонував Е. де Сото, в результаті чого рівень витрат склав 600 млн дол США, що у 2,5 рази більше порівняно з Росією [9]. Підхід, запропонований І. Булеєвим, передбачає оцінку рівня TrC на основі аналізу всіх статей видатків бухгалтерської звітності. Цей підхід передбачає врахування видатків на науково-дослідну працю, що пов'язано з вивченням ринку, розширенням збуту продукції та вдосконалюванням структури підприємства [10]. Тому його доцільно застосовувати середнім та великим підприємствам, де науково-інноваційну діяльність розглядають як спосіб забезпечення більшої конкурентоспроможності підприємства та досягання TrC. Недоліком цього підходу є неповнота використання інформаційної бази, зокрема статистичних форм звітності підприємств, у результаті чого рівень TrC залишається "недооціненим". Приєднуючись до думки І. Булеєва, О. Шепеленко також виділяє лише офіційну частину, яка фіксується в бухгалтерському обліку. Таким чином, суттєвим недоліком цього підходу, є те, що неофіційні витрати, які пов'язані з подоланням бюрократичних бар'єрів залишаються поза даними обліку. І, нарешті, Г. Макухін, досліджуючи способи оцінки TrC, пропонує використовувати ряд загальних та часткових показників. На його думку, до загальних показників входять: TrC на гривню валового доходу підприємства, рентабельність TrC та інтегральний коефіцієнт трансакційності. Використання даних показників дає змогу отримати панорамний вигляд TrC підприємства. До числа часткових показників належить частина витрат на формування та ведення інформаційних баз, на маркетингові дослідження, рекламу тощо. Отже, слід визнати, що, по-перше, TrC становлять значну частку серед витрат підприємств та мають вагомий вплив на розвиток як окремих підприємств, так і на економіку в цілому. По-друге, проблема вимірювання та оцінювання TrC є однією з провідних для вітчизняних вчених. По-третє, для того, щоб оцінити динаміку TrC у сучасній економіці, необхідно визначити співвідношення між явною та неявною частинам трансакційних витрат. По-четверте, питання щодо обліку та оцінки TrC підприємств досі залишається відкритим, а отже, потребує здійснення подальших наукових досліджень та вдосконалення методології бухгалтерського обліку даних витрат. По-п'яте, як встановлено під час дослідження, найбільш перспективними з вітчизняних є методики визначення та оцінювання TrC є методики І. Булеєва та О. Шепеленко, але й вони потребують удосконалення та адаптації на підприємствах. По-шосте, результати оцінки TrC мають практичне застосування під час фінансового планування та управління витратами, забезпечення інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності та економічної безпеки підприємств тощо. Наук. керівн. Колесніченко І. М. ____________ Література: 1. Малахов С. Трансакционные издержки в российской экономике / С. Малахов // Вопросы экономики. 1997. № 7. 2. Власенко О. П. Управління трансакційними витратами в агробізнесі : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / О. П. Власенко // Житомирський нац. Агроекологічний ун-т. – Житомир, 2009. – 20 с. 3. Лесных В. Минимизация трансакционных издержек / В. Лесных, Е. Попов // Общество и экономика. – 2005. – № 5. – С. 36–53. 4. Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире / Сото Э. де. – М. : Catallaxy, 1995. 5. Шишлова Т. А. Роль трансакционных издержек в международном маркетинге [Электронный ресурс] / Т. А. Шишлова. – Режим домтупа : http://www.mailo.shfsh@bfpq.ru. – Название с экрана. 6. Макалюк І. В. Необхідність і сутність управління трансакційними витратами на підприємствах / І. В. Макалюк // Сборник научных трудов "Вестник НТУ "ХПИ" : Технічний прогрес та ефективність виробництва. – 2011. – № 26. 7. Яцина В. В. Особливості визначення трансакційних витрат на підприємстві / В. В. Яцина // Сборник научных трудов "Вестник НТУ "ХПИ" : Технічний прогрес та ефективність виробництва. Вестник НТУ "ХПИ". – 2011. – № 26. 8. Бренделева Е. А. Неоинституциональная экономическая теория : учебн. пособ. / Е. А. Бренделева. – М. : Дело и Сервис, 2006. 9. Сараева И. М. Проблемы оценки уровня трансакционных издержек в предпринимательском секторе экономики Украины / И. М. Сараева // Научные труды Дон НТУ. Серия: экономическая. Вып. 103-2. – Донецк : ДНТУ, 2006. – С. 153–159. 10. Булеев И. П. Управление трансакционными издержками в переходной экономике / И. П. Булеев // Ин-т экономики промышленности НАН Украины. – Донецк, 2002. –154 с. 11. Данько М. Теоретико-методологічний аспект визначення трасакційних витрат / М. Данько // Економічна теорія. – 2007. – № 1.
Студент 4 курсу факультету міжнародних економічних відносин ХНЕУ ім. С. Кузнеця
© Оралов Б. П., 2014 ОНЕТАРНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Анотація. Розглянуто проблеми підвищення ефективності роботи банківської системи та формування монетарної стратегії на основі таргетування рівня інфляції. Запропоновано оздоровити стан державних фінансів шляхом розширення податкової бази, зробити зміни у курсовій прив'язці гривні і замість долара ввести кошик валют, підвищити рівень монетизації економіки. Аннотация. Рассмотрены вопросы повышения эффективности работы банковской системы и формирования монетарной стратегии на основе таргетирования уровня инфляции. Предложено оздоровить состояние государственных финансов путем расширения налоговой базы, провести изменения в курсовой привязке гривны и вместо доллара ввести корзину валют, повысить уровень монетизации экономики. Annotation. The performance of the banking system and formation of a monetary strategy based on inflation targeting have been examined. Improvement of the condition of public finances has been proposed through broadening the tax base, implementation of some changes in the exchange rate of hryvnia by binding it to a basket of currencies instead of the dollar and increase of the level of monetization of the economy. Ключові слова: монетарна стратегія, таргетування, інфляція, кредит, грошова маса. Проблеми монетарної стратегії, вперше розглянуті західними дослідниками, в останні роки знайшли широке відображення в працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема А. Гальчинського, А. Гриценка, О. Петрика, П. Юхименко, О. Яременка та інших економістів. Утім проблеми монетарної стратегії потребують подальшого вивчення, оскільки в Україні не повною мірою працюють принципи та механізми грошово-кредитної політики, перевірені світовою практикою. Так, у країні відсутня пряма кореляція між динамікою пропозицій грошової маси та динамікою цін, відсутня кореляція між обліковою та кредитною ставками комерційних банків [1]. Монетарна стратегія розбудовується навколо певного монетарного режиму. Фахівці визначають останній як систему інституцій і механізмів, які забезпечують досягнення монетарних цілей і рівноваги шляхом генерування стабільних очікувань суспільства щодо дій суб'єктів монетарної влади й очікувань останніх щодо реакції суспільства на свої дії. Найпоширенішими монетарними режимами є таргетування обмінного курсу, монетарне таргетування, таргетування інфляції. Таргетування обмінного курсу означає підтримання стабільності обмінного курсу гривні. При цьому дуже важливою проблемою є встановлення самого обмінного курсу. Так, наприклад, занижена вартість гривні, з одного боку, стимулює зростання нашого експорту, а з іншого, знецінює вартість національного багатства країни. Режим монетарного таргетування передбачає, що центральний банк заздалегідь оголошує свої наміри щодо зміни грошових агрегатів. Таргетування інфляції передбачає оголошення запланованих рівнів інфляції. Саме таргетування інфляції надає суспільству прості і зрозумілі орієнтири. Як показує світовий досвід, суб'єктами таргетування можуть бути: центральний банк, уряд, уряд спільно з центральним банком [2, с. 87]. Наявні місце і різні види режимів інфляційного таргетування. Повне інфляційне таргетування застосовується в країнах, які мають високий або середній рівень довіри з боку економічних суб'єктів до дій центрального банку. Вибіркове інфляційне таргетування застосовується у країнах, де рівень довіри до влади дозволяє підтримувати інфляцію на стабільному і передбачуваному рівні без цілковитої прозорості і відповідальності центрального банку за досягнення інфляційної цілі. Спрощене інфляційне таргетування застосовується у країнах, які проголошують широкі інфляційні цілі. Як правило, режим спрощеного інфляційного таргетування застосовується на час проведення в країні структурних реформ. Він є базовим для переходу до більш досконалих видів режиму інфляційного таргетування [3]. В Україні в умовах економічної нестабільності перехідного періоду було впроваджено режим таргетування обмінного курсу. Курсова стабільність ввела в економічну систему дуже необхідну передбачуваність, а курсовий протекціонізм дозволив підтримати орієнтовані на експорт сектори економіки. Але, як показує світовий досвід, проведення монетарної політики за умови застосування режиму інфляційного таргетування надає центральному банку порівняно більше можливостей для досягнення його основних цілей – стабільності національної грошової одиниці та сприяння економічному зростанню. Для ефективного застосування режиму інфляційного таргетування необхідно таке: інституційна домовленість про цінову стабільність як пріоритетну ціль монетарної стратегії; оголошення середньострокового розміру для показника інфляції. В свою чергу, для забезпечення впровадження в народногосподарську економічну систему цих принципів необхідно: розробити чіткий механізм підзвітності центрального банку; оздоровити стан державних фінансів шляхом розширення податкової бази; зробити зміни у курсовій прив'язці гривні і замість долара ввести кошик валют. Автор вважає за можливе ввести у кошик окрім долара і євро ще і китайський юань. Зростання національної економіки неможливе без зростання платоспроможного попиту (виробничого і споживчого), а це потребує збільшення грошової маси. Зростання грошової маси необхідне і для реструктуризації промисловості, ліквідації тіньового сектору. Особливо слід зазначити, що введення в комерційний обіг землі також потребує розширення грошової маси. Тому держава повинна сформувати довгострокову емісійну політику, яка б задовольняла вирішення цих проблем і в той же час не розкручувала інфляційну спіраль. Для розширення грошового обігу можливо використовувати збільшення грошової маси через кредити Центрального банку. Як показує світовий досвід, монетарній сфері притаманна консервативна стратегія розвитку, тому неприпустиме застосування різких корекцій динаміки грошових агрегатів. Необхідно підвищити рівень монетизації економіки до рівня монетизації економік розвинутих країн. В Україні частка банківського капіталу щодо валового внутрішнього продукта як мінімум в декілька разів менша, ніж аналогічний показник у розвинутих країнах Європи (Великобританія, Німеччина, Швейцарія та ін.). Це значно обмежує можливості банківської системи щодо підтримки національного капіталу. Фундаментом перетворень може бути тільки добре розвинута й конкурентноспроможна фінансова система, тому необхідно продовжити політику підвищення рівня капіталізації банківської системи. Залучення коштів у банківську систему повинне стати завданням загальнодержавного значення. Оскільки основним кредитором вітчизняної економіки є населення, потрібно розробити заходи щодо збільшення фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Як показують дослідження, частка грошей поза банками у структурі грошового агрегату М1 зростає [4, с. 34]. Така тенденція негативно впливає на економіку, оскільки зменшує грошовий мультиплікатор, що призводить до скорочення можливості банківської системи створювати гроші, необхідні для забезпечення економічного зростання. Оптимальне використання комплексу монетарних інструментів дозволить створити в Україні сприятливі умови для економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності національних товарів на світових ринках. Слід зазначити, що такі економічні показники, як зростання та зайнятість в довгостроковому періоді визначаються, у першу чергу, немонетарними чинниками (продуктивність праці, наукові досягнення в області технологій, накопичення капіталу та інші). І хоча всі вони в основному асоціюються з ефективною діяльністю уряду, центральний банк завдяки впровадженню своєї монетарної політики може сприяти економічному зростанню і зайнятості. Для досягнення стабільного економічного розвитку економіки необхідно об'єднати зусилля центрального банку й уряду. Основа розвитку – низька та стабільна інфляція може бути забезпечена завдяки узгодженим діям банку й уряду під час формування монетарної та фіскальної політики. При цьому слід зазначити, що центральний банк не повинен підтримувати дії уряду, які суперечать досягненню основної мети монетарної політики. Обґрунтоване пояснення центральним банком мети і способів її досягнення дозволить підвищити ефективність роботи всіх фінансових ринків. Необхідно розвивати фондовий ринок. Саме через його нерозвиненість виникають труднощі в регулюванні національним банком України грошової пропозиції шляхом проведення операцій на відкритому ринку. Слід продовжити політику підвищення рівня капіталізації банківської системи. Реалізація запропонованих заходів дозволить підняти рівень ефективності функціонування народного господарства України. Наук. керівн. Філатов В. М. ____________ Література: 1. Малик К. Н. Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України / К. Н. Малик. – Х. : ФОП Лібуркіна Л. М., 2006. – 224 с. 2. Гриценко А. А. Середньострокова монетарна стратегія: зарубіжний досвід та основні засади формування в Україні / А. А. Гриценко. – К. : Ірпінь, 2006. – 143 с. 3. Петрик О. Проблеми вибору цільового показника монетарної політики Національного банку України / О. Петрик // Вісник НБУ. – 2003. – № 7. – С. 2–7. 4. Грабовський О. М. Моніторинг монетарних показників України та їхній взаємозв'язок з макроекономічними індикаторами / О. М. Грабовський // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 7. – С. 21–35.   
"Óïðàâë³ííÿ ðîçâèòêîì", ¹ 12 (175) 2014 жүктеу/скачать 2.68 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|