Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту
України від 28 липня 2010 р. № 327, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.10.2007 № 583). У трудовому праві України визнано і діє принцип визначеності трудової функції. Стаття 31 КЗпП забороняє вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Тому визначення системи трудових функцій працівників, які вони здійснюють на конкретному підприємстві, установі, організації, є однією з необхідних умов належної організації праці та обґрунтованості вимог до працівника (н-д, рівня його кваліфікації чи якості виконуваної роботи). Важливе значення для вирішення цієї проблеми має юридичне оформлення вимог до положень про структурні підрозділи підприємств, установ, організацій, посадових інструкцій та інших локальних актів, присвячених організації роботи працівників. Згідно з ч. 2 ст. 64 ГК України, функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 70 положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Положення про структурний підрозділ підприємства є правовим актом, що встановлює і закріплює статус підрозділу. Але чим далі, тим більше статус структурних підрозділів підприємств, установ, організацій визначається чинним законодавством. Так, відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту», кафедра – це базовий структурний підрозділ закладу вищої освіти державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що провадить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають науковий ступінь або вчене (почесне) звання. Безумовно, централізоване правове регулювання функцій, прав та обов’язків структурних підрозділів підприємств, установ, організацій (особливо таких універсальних як-от: кадрові, юридичні, бухгалтерські, канцелярські та ін.) сприяє й уніфікації правового регулювання впорядкування виробничої діяльності, більш чіткому правовому оформленню трудових функцій працівників. Так, ст. 18 Закону України «Про державну службу» передбачає створення служби управління персоналом державного органу. У державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу з прямим підпорядкуванням керівнику державної служби. Обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців органу. Служба управління персоналом забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, а також виконує інші функції, передбачені законодавством. Важливим правовим актом організації трудової діяльності працівників є посадова інструкція. Важливість цих правових актів важко переоцінити. Посадова інструкція розробляється керівниками структурних підрозділів (начальником управління, начальником самостійного відділу, начальником відділу, завідувачем самостійного сектору, завідувачем сектору тощо) на посаду кожного працівника департаменту, управління, відділу, сектору на основі вимог довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. У посадовій інструкції мають бути чітко окреслені місце та роль працівника в діяльності підрозділу, межі його повноважень та Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 71 відповідальності. Підготовка та періодичне уточнення посадових інструкцій мають забезпечувати раціональний розподіл та необхідну кооперацію праці працівників при виконанні завдань та функцій відповідного підрозділу. Як інструмент для оцінки результатів діяльності, посадові інструкції використовуються при атестації спеціалістів, посадових переміщеннях, формуванні кадрового резерву, висуненні на керівні посади, заохоченні. Означені вище правові акти мають важливе практичне значення. Так, процедура адаптації працівника до його нової роботи ґрунтується на безумовному розумінні ним завдань, функцій, повноважень та обов’язків підрозділу де він буде працювати, кореспонденції обов’язків і повноважень підрозділу і працівника. Саме тут яскраво виявляється організаційне та юридичне значення положень про відділи, інструкції або інших актів, які визначають порядок спільної діяльності працівників чи окремого працівника. Колосальне значення для правильного застосування норм трудового права має судова практика. До теперішнього часу серед учених і практиків точиться гостра дискусія щодо визнання судової практики одним із джерел права. З означеною вище проблемою корелюється й інша – це проблема тлумачення правових приписів та визначення суб’єктів уповноважених на офіційне тлумачення норм трудового права. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|