Твори в чотирьох томах

Все ж таки в мене думка працювати в літературі і на­писати велику річ... А в книгозбірні засяду — і все мине. Роботи там багато — треба бути і вранці, і ввечері, студен­ти — народ, як абоненти, неспокійний — от і сидітиму й день, і ніч у книгозбірні, і ніколи мені буде писати.

А коли взятися за роботу біля романа — треба буде мені їздити на II промисел, а книгозбірня мені цього не дасть змоги робити. Так і вирішив я: не йти в книгозбірню.

Справа з моєю роботою над романом «темна і непонятна».

Обіцянка н [ачальни] ка «дати мені всі умови для роботи» так і залишилась обіцянкою. Подав ото я «рапорта» з пла­ном романа і ... ніякої відповіді. Щоправда, я не знаю, чи читав т. Мороз мого плана, чи бачив він його, бо передав я йому це все через секретаря Передерея,— так що, власне, я залишаюсь щодо цього в «неведении».

А не піду я виясняти з тої простої причини, що не хочу ніякими проханнями набридати, щоб бути «чистим», як про­хатиму про Варю.

В цих умовах, що я зараз перебуваю, ніяк над романом

працювати не можна, бо навіть сісти нема де. Оцю книжечку написати не маю змоги, а не те, щоб працювати серйозно. Треба кімнату!

А. Ф. Морозова — (пом [ічника] нач [альника] І пром [исла]) — призначено на пом [ічника] нач [альника] III промисла. Що це за знак? Чому це? Він же ж мав такий тут авторитет, такий «блат», як по лагерному кажуть, поїхав на III промисел.

Tempora mutantur!..

25.VIII. Прибула делегація воркутянських шахтьорів на вселагерний зльот ударників.

Хоч вселагерний зльот і одкладено, та вони все ж при­їхали, бо завертатися їм з дороги не було рації.

На чолі делегації Федоров, пом [ічник] нач [альника] КВО, що останній час був на Воркуті, як інспектор КВЧ. Кажуть, що Федоров буде нач [альником] КВО.

Телеграма од Варі з Харкова і листівка з Котласа.

Доїхала Варя до Харкова благополучно. Ну, слава богу!

Телеграма датована 22.VIII. Невже вона аж тепер до Харкова приїхала? 16 день з Чиб'ю до Харкова! Очевидно, затрималась у Москві.

Листівка з Котласа до Чиб'ю йшла 16 день! От «зносини» нашої «столиці» з світом?!

Сиджу я й працюю в редакції «Сев[ерный] гор[няк]». Переписую лагкорівські замітки — готую їх до друку. («Лагкор» — лагерний кореспондент).

Колись, давнодавно, ще на «зорі» моєї газетярської роботи робив я те саме!

Скільки з самої «Селянської правди» вийшло вже з отаких «лагкорів» письменників, що тепер «керують» літжиттям, скільки я їх вивчив був свого часу, а я знову сиджу і знову «правлю» дописи про «ларьки», про «каптьорку», про те, що крис і блощиць багато. «Літературна» робота! А відбирає вона в мене часучасу! З 9ої ранку до 2ої і з 5 до 10. 10 го­дин! Що, як би я ці десять годин сидів і писав щодня?! Н і з з я!

Єсть в ред [акції] «Сев [ерный] горн [як]» секретар — дівчина Леля Слебик. Тй 26 років. Вона — рецидивістка, повія, злодійка. Працювала в агітбригаді, а по її розформу­ванню взяли її в редакцію. Вона — грамотненька. Каже, що з безпризорних і т. д.

У неї якраз драма. Просить вона, щоб їй н[ачальст]во дозволило жити вкупі (як чоловік і жінка) з одним хлопцем, теж рецидивістом.

їй не дозволяють.

Вона плаче, лютує і каже:

— Хочу быть честной! Хочу жить, как порядочные! Не позволяют — опять буду проституткой, воровкой, хулиганкой.

— А хто ж ваш чоловік?

— Петюшка! Урка! Пижон — его кличка. У меня здесь был другой муж, мы с ним прожили 8 м[еся]цев і разошлись!

Не знаю, чому вже їй не дозволяють жити вкупі. Це, між іншим, в лагері практикується, але потрібний дозвіл начальства.

Випущено з ізолятора з наказу Бєлєнького щось чоловіка з 150 уголовниківрецидивістів. Щодня в лагері крадіжки!

І вдень, і вночі! В робітничому городку буквально всі приміщення обікрадено.

Випущено штрафників за те, що вони «исправились».

Прибула комісія прокурорська, яка приймає різні заяви від лагерників. Пишуть. Усі пишуть.

Я, звичайно, нічого не пишу і не писатиму, бо, певен, ніяка комісія мене «не торкається».

Гірняк прибув! Йосип Йосипович. Яка радість! Власне, не радий же я, розуміється, що йому, бідному, теж дове­лося пробувати всього лагерного і що він потрапив в оці «места не столь отдаленные», а радий я, що буду з ним укупі, бо люблю я Гірняка. Розцілувались ми з ним. Його, бідного, в дорозі десь обікрали, і прибув він у якімся заліз­ничному бушлаті, що по дорозі купив десь. Ой боже мій, боже мій. Прибув він в складі етапа з 16 чоловіка — з них харківці: Жмурко — кооператор, Гаско Мечислав — поет, Музиченко — прокурор, Шаран — з ВУАН, Кринський — парт[ійне] видавництво, Теодор (поляк) з ЦК... Здається, всі... Всі вони з Харкова в кінці травня були направлені в Кем, а звідтам чогось їх перекинули в благословенний град Чиб'ю.

Треба подбати, щоб Гірняк працював у театрі. Розповідав Й [осип] Й [Осипович], що Курбас і Ірчан на Сечежі (Біл [оморсько] Балт [ійський] канал). З місяці вони

працювали ніби на загальних роботах (рубали дрова), а тепер Курбас десь працює в канцелярії пункта в УРО, чи що, там десь і Мирославі От як використовуються куль­турні сили.

26.VIII. Вчора ввечері в клубі І промисла, в робітничому городку, був так званий «вечір нацмен».

За «нацменів» в лагерях вважають національності мон­гольського типу: узбеки, таджики, казахи, туркмени... Чомусь, приміром, грузини, вірмени, тюрки за нацменів «не йдуть». Ну, ясно, що українці, білоруси і взагалі слав'янські нації ні в якій мірі не йдуть на окрему від руської нації. До нацменів якесь ставлення зверхнє («верховне»). їх «зби­вають» в окремі трудколони, вони окремо живуть і т. д.

Так от, значить, був їхній художній вечір. Співи, декла­мації, танки. Примітив, розуміється. Винні в цьому самі нацмени, бо ніяк вони самі не можуть і досі позбутися «екзо­тики». Всі вони обов'язково виходять в східних халатах. Ніби халат і є найголовніша ознака притаманної їм куль­тури. Серед них є культурні, освічені люди (Рамзі, Ахамбеков і т. п.), а й вони «халатяться». В чім річ? Я дивився на Рамзі (б[увший] наркомос Узбекистану) і ніяк не міг зрозуміти: чому він натяг халата і стоїть у хорі. Мене зворушило, що він, наркомос, не стидається виступати в хорі з усіма своїми, але для мене незрозуміла його «екзотика».

Оцими «халатами» вони самі принижують їхню прекрасну пісню, їхнє слово, їхній танок... Ну, ясно, з боку панівної нації: «гогогої»

Так жалько було дивитися на страдницьке обличчя Рамзі, коли він стояв у хорі і слухав «гогокання» братів своїх — європейців...

Невдало пройшов вечір. Зіпсували халати і обов'язкові «екзотичні» танки, хоч серед номерів було виконано і арію з оригінальної узбецької опери...

Розгромили УРО («учетнораспред [елительный] отдел») лагеря. Цей відділ керує всіма лагерниками — призначен­ням, переводами, звільненнями і взагалі «життям і смертю» ув'язненого.

При ревізії виявилося, що багато лагерників пересиділи термін, і т. д. Про те, що всілякі там зменшення строків, що надходять і від органів ДПУ, і від Наркомюстів чи судів,— все це звалювалось в одну купу «співробітничками» і лежало собі спокійно, а в'язень сидів і нічого про це не знав.

Розгромлено при цьому й ЦАК (центральну атестац[ійну] комісію). Від цієї комісії залежить так званий «зачет рабочих днів». Це ось яка штука.

В лагері хорошим робітникамударникам за квартал (3 мі­сяці) зараховується 45 днів (15 днів за місяць). Це — най­більше зараховання. Для цього треба бути примірним удар­ником і до арешту мати право голосу. Оце «право голосу» — камінь «преткновения». Обов'язково треба мати про це посвідку. Те, що ти при арешті був навіть на військовій службі — нічого не значить,— дай посвідку! Посвідку цю лагерникові дістати, звичайно, тяжко,— хто йому дасть при нашім бюрократизмі на службі скрізь... А коли іноді родині й пощастить дістати, то із листів вони «ізимаються», пере­даються в УРО, а там їх в одну «купу». І лагерникударник дістає без цієї посвідки вже не 15, а 10 день на місяць, а то й 7.

Мені Варя привезла таку посвідку. Знаю, що й житлкооп вислав, але ясно, що ця пропала.

Так от в ЦАК так були заплутані ці зачети, що наказом н [ачальни] ка секретаря ЦАК знято з роботи й віддано до суду.

Три кити, що на них «держаться» лагері: «стук», «блат» і «мат».

«Стук» — намова, «донос». «Стукнуть», «стукач» — слова дуже популярні в лагері. «Стукачів» — сила. «Стук» — засіб для всіляких способів робити «кар'єру» в лагері.

«Блат» — це те ж, що, приблизно, й протекція.

— О, він «блатной»! — це значить, що людина має особливе з боку начальства «благоволение».

«Блатная работа» — легка, вигідна робота.

Крім того, «блатними» ще звуть «урок», «карних», 35ників, але в лагері «блат» набрав якраз першого значення — «благоволения».

«Мат» — ну, це зрозуміло. Лаються тут усі і лаються істерично. Тут уже «мать» не в моді, тут лайка вже дійшла до чогось страшного. Тут в лайці вже найчастіше такі слова почуєте: «глотка», «горло», «рот» і т. д. Лаються і чоло­віки, і жінки, і діти!

27.VIII. Гжицький увесь час на загальних роботах. Ні­яким способом його звідтам не можна вирвати. Сьогодні він пішов сам до Мороза, щоб, нарешті, вияснити справу.

Мороз зустрів його ввічливо, але неприхильно. Вислухав і доручив пом [ічнику] своєму Кузьміну переглянути папери Гжицького й сказати Гжицькому, в чім справа.

Це значить — що нічого не вийде.

Вивірено вже, що коли Мороз не розв'язує сам справи зразу й посилає до когось із помічників,— справа не вийде.

Так .і з Гжицьким. Нічого, розуміється, йому Кузьмін не сказав, крім «чекати далі»...

Нічого Гжицькому доброго не ждати!

Йосип Йосипович Гірняк працюватиме в клубітеатрі — городському.

В Чиб'ю два клубитеатри: один звати «городской им. Косолапкина», а другий — в робгородку (1го промисла). Так у городському працюватиме Й. Й. Гірняк.

Сидіти йому тут три роки! Йому все ж «пощастило» — не десять, як мені!

Ну, це добре, що він у театрі. І на своєму місці, і, головне, вже не загрожує йому пертись кудись на Воркуту...

Як тільки він буде з руською мовою?

Та це, зрештою, неважно: майстерство актора — інтер­національне... І доброго артиста залюбки дивитимуться й слухатимуть, хоч якою завгодно мовою він гратиме...

Чи снилося колинебудь отим похмурим лісам, що обсту­пили суворою стіною Чиб'ю, і чи снилося оцим дерев'яним стінам Чиб'ювського театру, що в них гратиме кращий актор українського театру Йосип Гірняк?!

Ніколи не снилося, звичайно!

Кесмет! Доля!

Да... Тепер по тайгах й по тундрах можна зустріти знаменитих людей!

28.VIH. Знову зміна в КВО. То вже зовсім було налаго­дилось, що керуватиме КВО Федоров, що приїхав з Воркути, аж тут не воно: знову Федоров повертається на Вор­куту, а КВО буде керувати Димов.

Димов був у відпустці 2 м1іся]ці і повернувся для всіх несподівано — всі гадали, що він вирвавсь і не поверне!

Ну, значить, працювати з Димовим!

Ну, що? Він — робітник з Донбасу, молодий і, здається, непоганий хлопець...

«Аби тихо...», як кажуть!

29.VIII. Після приїзду в лагер комісії Бєлєнького — щось тут таке твориться. Різні чутки, різні ще комісії — прокурори і т. д. Взагалі, видно, що Ухтпечлагом заці­кавились після 5 років його існування. Я гадаю, що

зацікавилися, звичайно, не долею наших особ, лагерників, а зацікавились ним з боку його економічної доцільності, і тепер його й «щупають».

Багато всетаки кричали про ухтинську нафту, треба, зрештою ж, підбити підсумки — чи рентабельна вона, чи ні. Розкинувся Ухтпечлаг на тисячі кілометрів. Почав з нафти. Нафта, очевидно, не рентабельна і має вагу суто місцевого характеру. Але «попутно» — радіоактивна вода II пром [исла], вугіль на Усі (Воркута), на Печорі, золото (чутки) десь там на півночі — все це ясно робить Ухтпечлаг під­приємством не таким уже й збитковим (коли він дає збит­ки!), а коли до цього додати його специфічне призначення (ми — злодії й к [онтреволюціоне] р [и]), то факт освоєння Півночі — моя думка така, що «город городити варто було».

Але разом з тим почувається, що кидати гроші «на так собі» не хотять. Бюджет, очевидно, врізують. Це видно хоч би й з того, що звільнено оце чоловіка з 40, чи що, вільнонай­маних і роботу перекладається на ув'язнених. Ясно, що це де­шевше. Платити 35 крб. на місяць фахівцеві чи 750—1000?!

Мене це питання цікавить зовсім з іншого боку. Скоро­чення «штатів» — це значить, що зараз говорити про приїзд сюди Варі на роботу аж ніяк не час...

Доведеться говорити про мою колонізацію.

Невже не дозволять? Жах!

ЗО.VIII. Приїхав з II пром[исла] інж[енер] І. В. Шенгер з дружиною. Дружина його ходила до Мороза говорити відносно приїзду сюди до чоловіка.

Мороз одповів, що тепер не час, що одкладено на весну і що справа залежатиме від того, як працюватиме її чоловік.

Ой, коли б і мені такого не було, щоб на весну, а там ще на весну і т. д. ...

Проф. П. Н. Петрусевич приїхав із сангородка в Чиб'ю: призначено його на лектора в гірничий технікум. Рад він дуже.

А тут якраз і дружина його приїхала! Так от людині в ці часи горя й розпуки й блисне якийсь промінь радості!

Погода весь час добра. Ночами невеличкі,— але невелич­кі! — похолодіння, іноді з морозцями.

Листів од Варі нема! Що значить? Помойому, вже пора б одержати листа.

31.VIII. Працюю в редакції. Гнусно. Гнусна не робота, а гнусно працювати з таким «типиком», як Барятинський.

Але що поробиш? Весь час напружений стан і стеження за кожним рядком у газеті, щоб не підвів. Ух, не бачив такої сволоти.

Він з князів. Дегенерат. Крисине шолудиве обличчя з рідкими гнилими зубами, низькорослий і весь час сми­кається! Йому, він каже, 28 років. І в той же час — «15 років в Черв[оній] Армії». «Арихметика» не в пошані, як бачите. Коли я йому про це зазначив, засміявся:

— Меня мальчиком в гр [ажданскую] войну полк подобрал и воспитывал.

Він був уже в лагерях — раніше на Біл [оморсько] Балт[ійському] каналі — і архітектором, і інженером... Скрізь — «тухта».

Чому я пишу про таке гівно?

Та тому, щоб показати, що з князів виходить, коли зі­драти з них корону, коли поскидати з них князівські мантії. Мразь, підлота й стерво!

Надійшли і надходять газети про 1й Всесоюзний з'їзд письменників.

Крику й галасу багато! Ну, ясно, що нічого «матеріаль­ного», крім «Брусків», «Піднятої цілини» і т. п. (набило вже оскому), нічого письменники до з'їзду не принесли.

Доповідь Горького. Як і завжди, і повсякчас, Горький — раб знання. Цілі купи знання про розвиток культури в його доповіді. Конкретно про літературу небагато. Єдине, що цінного в доповіді, це визначення соціалістичного] реа­лізму (нарешті) і різниця між соціалістичним] реалізмом і колишнім реалізмом.

Соціалістичний] — «утверждающий».

Колишній — «критический».

Чітко принаймні. Можна погодитися чи ні — це справа інша, але нарешті сказано: «що ж воно за їден — той соцреалізм».

І то добре.

Жалюгідна доповідь Кулика про укр [аїнську] літера­туру. Як і завжди: перестав предмет обговорення — можна те саме сказати про свинарство, про хлібоздачі і про все, що хочете. Шаблон, аж дохлятиною воняє.

Значно кращі промови (доповіді) виголосили представни­ки всіх інших літератур. Особливо — кавказці! Молодці! [...]

Більшого чекав від Радека про міжнар [одну] літературу. Бліда доповідь. Чи навмисно він її «зблід», щоб хоч трохи проти неї виграла наша — рідна.

Блискуча доповідь Бухаріна про поезію. Особливо в тео­ретичній частині. Що ж до кваліфікації його поетів — то він був, на мій погляд, дуже «великодушний».

А який скандал знявся! Проти шерсті погладив Бухарін Бєдного, Безименського і т. д. Кричать, бідні: «Ми хороші, ми — генії! Ми — революціонери!..»

Ой горенько! Та революціонери, може, ви й хороші (хоч і це під сумнівом), та поети ви «гавьонні»! А річ же йде не про революцію, а про поезію!

Горький підрахував, що має бути 5 геніїв і 45 талантів серед письменників (Sic!).

Не сказав тільки, хто ж буде це звання роздавати: з пос­танови фракції, чи як?

І чи припаде один геній на нац [іональну] республіку? Чи, може, на три республіки одного видадуть?

Ну, ладно!

А може ж, хоч після з'їзду література буде! Дай боже!

Тільки що ж може написати літературного Кулик, Микитенко? Красти ж нема в кого, бо Хвильового нема. Куліш і т. ін. в «нетях». Туго доведеться бідолашним «талантам». (Що М. з К. схватять із 45 талантів по одному для себе в порядку «разверстки», в цьому я більше ніж певен).

Ну, щасти їм, доле, дати твори!

А ми тут сидітимемо як «бесследно исчезнувшие».

1.ІХ.34. Післав Гірняк першу телеграму Ліпі Добровольській (дружині) в Харків. Чекає відповіді.

А. Ф. Морозов уже не на III промислі, а призначено його аж на Воркуту за н [ачальни] ка шахти.

їде на Воркуту й Олексій Миколайович Іванов (бувш [ий] н[ачальник] КВЖД). їде він н [ачальни] ком Воркутської залізниці, що має 67 кілом. довжини вузької колії, 2 паро­вики і 4 вагони.

Ой доле, як ти насміхаєшся з людей!

А проте, Воркутська залізничка, хоч яка там вона, але ж це перша залізниця в Заполяр'ї, збудована в смузі вічної мерзлоти, в тундрі, в страшній тундрі!

З.ІХ. Приїзд Іванова. Підготовка. Телеграма од Варі

в ящику. Телеграма Ліпоч [ки]. 4.ІХ. Виклик увечері Матвєєвим — переляк!

«Палац» (два слова нерозбірливо.— М. Є.). 5.ІХ. Кисілю наварили. Холодно ночами — і вдень погода хмуриться. Заморозки —5. Димом рятують огороди. Пар­нички полярні.

6.IX. Про гриби. Про провокацію Барятинського. Опо­відання Приставкіна про втечу. 7.IX. Холода... «бурьє» (нерозбірливо написане слово.— М. €.) в театрі. Гірняк. 10 чоловік урок біля Чиб'ю. «Невдача» агітаційного] номера. 8.[ІХ] Приїзд Камова (вчора ввечері). Зустріч. Штат в редакції. Лист од Вячка (руська школа). Посилка Гжицькому. 9.[IX] Од'їзд Іванова. Рамзі.

Штат редакції. 10.[IX] Гжицький на Воркуту!

Музиченко — юрисконсульт. 11.[IX] Масла 1 кіло [грам]. Листів нема.

Скорочення вільнонайманих.

Друкарня. Люди. 12.[ІХ] Виступ Гірняка в «Безприданниці».

Чи виженуть мене з б[удинку] колонізованих.

18 приїздить Берман? 14.[ІХ] Гжицький, ... (прізвище нерозбірливе.— М. Є.).

Жмурко, Кринський.

Нема листів. Посилки Гірнякові, Гжицькому. 15.[IX] Рамзі на совхоз. 16.[IX] Лист і телегр [ама] од Варі. 17.[IX] Чекають Бермана. 18.[ІХ] Життя з Гірняком.

Варимо, смажимо. Погода — хороша. 19.[IX] Увечері приїхав Берман. Скандал з газетою.

Перехвалили. 20.[IX] Берман — ніч в клубі. 10 днів на бурових. 21.[IX] Концерт в клубі роб [ітничого] гор[одка].

Гірняк і вільнонаймані. 22.[ІХ] Невдача з номерами «Северный горняк».

Конфіскація — перехвалили.

Боягу [з] тво Барятинського. 23.[IX] Три телеграми од Варі.

Лист мій до Мороза, він прийняв.

Берман — і лагері [...] 24.[IX] У Бермана з приводу газети (КВО).

Викриття Берманом Барятинського і т. д. 25.[IX] Сходити до Мороза з приводу Варі. 26.[ІХ] Посилка од Варі. Рамзі у Бермана. 27.[IX] Біганина з заявою Морозу. Настрій.

28.[IX] Заява через Соколова. У Суліна балачка. Лист од Варі.

29.[IX] Балачка з Суліним — «преждевременно».

* І гр [оки]. Жураделі (двоє слів нерозбірливо.— М. Є.). Новикова і т. д. Сніг! ЗО.[IX] Біганина за обідом «вільнонаємним».

Од'їзд Бермана. «Тухта» — Барятинськ [ого], що його викликав Берзін. IX. Одмовлено до Мороза (Соколов) в вільнонайм­анім] обіді.

Приїхав Добринін — з експед [иції].

Кімната — страхи! 2.[Х] У Мороза. Крах надій. Одмовлено. Розпач. Робота

над романом. Кімната і т. д. 3.[Х] Лист і телеграма од Варі, що робити. Котлас?

УстьВим?

4.[Х] Посилка од Варі. Життя в колонізованих. 5.[Х] Телеграма од Варі про 2 посилки від I. X. Живіт

болить. Склав план романа. Бочаров — відп [ові

дальний] ред [актор] і нач [альник] III відд [ілу].

Зачети на Воркуті. Лист од Варі. 6.[Х] Лист од Варі. Погано з животом. Снігу випало

ніччю на 1/4.

7.[Х] Телеграма од Варі. «Убита горем». Скандал

з Родде. 8.[Х] Умію пекти коржі. 9.[Х] Лист од Варі. У Мороза з планом. 10.[X] Криси в хаті вночі.

10.[X] Приїхав Алексєев — художник. Курбас в Солов

ках (?). Ірчан (?). Голодовка Єнукідзе, Челідзе,

Зенькова. Мороз у Єнукідзе. 11.[Х] Скандал з Жураделі — не звільняється. 12.[Х] Погода сира.

Подав рапорта Морозові...

До Бермана на затвердження. 13.[Х] Життя з Гірняком. Комуна. 14.[Х] Прибув Ромашо... (прізвище написано нечітко.—

М. Є.) з Свирслага. З ДимитЛага всіх 58. Дацків. 15.[Х] Зачети на Воркуті 2 дня за один. 17.[X] Сніг мокрий, і холодно.

18.[Х] Повісився Горняковський у (одне слово нероз­бірливо.— М. Є.) горі.

19.[X] Зарізали в трудколективі Ремза[воду] хлопця. Телеграма од Варі.

20.[X] Родде — скандал. Дівчата в типографії. Посилка 5. Яблука.

21.[Х] Робота над текстом з Арончиком із кол[ектива] Ремза[воду]. Чистка Ремза[воду] колектива.

22.[Х] Одлига. Мокр[о], дощ. Про дозвіл з Гулага ні­чого не чуть.

23.[X] Зачети роб [очих] днів прилюдні. Характеристика

Димкова на мене. Скандал на зборах! Зачети

Гірнякові як ударникові. 24.[X] 2 посилки од Варі. Звільнено Рум'янцева. Рум'ян

цев і Матвєєв. Ніч — Бергазов. 25.[X] Вночі екстрено виїхав Рамзі до Москви. В чім річ? 26.[X] Чутки про Ізраїлева й Мороза. 27.[Х] Розпачливий лист Варі.

Йосип Йосипович у нас живе. Вкупі!

Ввечері суд у клубі (колект[ива]). 28.[X] Приїхала жінка Жежеренка і живе в наш[ій]

кімнаті. Приїхав Ізраїлев, Захар'ян. Чутки про

призначення н [ачальни] ком УРО з Димитлага.

Лист од Варі — ліпший. 29.[X] Призначення Ізраїлева, Захар'яна.

Послав Варі лист. Сніг з дощем.

Мокро, холодно.

Кузьмін в командировку на інспектування. 30.[Х] Свята. Вечір нацмен.

13.[XIJ «Часовщик и курица». Гірняк, Карфункель.

3.7/ХІ — зима. 10.11 — одлига. 13. Справжня зима.. Ухта ще не стала. Листи од Варі...

15.ХІ.34. Умови мого життя й роботи склалися так, що цілих 2'/ 2 місяця я не записував нічого в цю кни­жечку. Щоправда, я робив невеличкі одміточки на окремих клаптиках паперу — про найважли­віші події за цей час, але думки свої, почуття і т. д.— не занотовані.

Тепер оце думаю хоч окремими словами, ко­ротко занотувати день за днем," що було за цей час,— може ж, колись, дивлячись на них, при­гадаю обстановку і деталі, за яких вони, ці події, траплялись. Отже.

20.XI. Барятинський в Колтово, і я сам.

27ЛІ. Балачка з Закар'яном про дозвіл писати роман.

1.ХІІ. Зима. Убивство т. Кірова в Ленінграді. Нема трьох посилок.

5JCII. Посилка.

ОСНОВНІ ПОДІЇ

] > Приїзд т. т. Ізраїлева і Закар'яна.

2) Редагування «Сев [ерного] горняка».

3) Убивство т. Кірова в Ленінграді (1.ХІІ.35).

4) Режим після ленінградського пострілу.

5) Вселагерний зльот ударників 5.6.7 — І — 1935 р.

6) Призначення Гірняка голови [им] реж [исером] театру в Чиб'ю.

Лайкан — дрюк для люльки. Путак — люлька.

ЛЮТИЙ 1935

Розпорядженням Гулагу я переведений в «Печорское отделение» для робіт на руднику «ЕджидКирта». 1.II. 1935 виїхав на Печору.

СЕЛА, ЩО МИ ЇХ ПРОЇЗДИЛИ