Твори в чотирьох томах

Подається за першодруком, із врахуванням авторських виправлень V тексти

С. ЗО. Ой ну, люлілюлечки...— слова з української народної колискової пісні.

Мрійники. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна».— 1952.— 11 трав. В архіві письменника зберігається газетна публікація, де рукою автора зроблено ряд виправлень (знято документальні посилання на факти).

Подається за першодруком, із врахуванням авторських виправлень у тексті.

Київ — Харків. У періодичній пресі твір не друкувався, входив до по­смертного видання «Привіті Привіті» (1957) та ін. В рукописі зазначено час і місце написання твору: «Червень 1953 р. Київ — Харків».

Подається за рукописом.

С. 34. Зх, дороги — //Пнль да туман...— рядки з пісні періоду Великої Вітчизняної війни «Дороги» Л. І. Ошаніна. Ступиця — частина колеса у возі.

С. 35. «...виступають їх не мало___» — дещо перефразовані рядки з по­пулярної у 20і роки пісні «Гарно, гарно серед степу» українського радян­ського поета I. J. Шевченка (1902—1977).

С. 36. У нашім раї на землі...— рядки з поезії Т. Г. Шевченка «У нашім раї на землі...».

С. 37. Рєпніна Варвара Миколаївна (1808—1891) — російська письмен­ниця, близький друг Т. Г. Шевченка. Жила в родинному маєтку Рєп­ніних у Яготині, де бував поет.

Воронько Платон Микитович (1913—1988) —український радянський поет, лауреат Державної премії СРСР (1951) та Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1972). Був у дружніх взаєминах з Остапом Вишнею.

С. 38. Під новим містком тече «Хорол — річка не та» — наводиться рядок з «Пісні трактористки» П. Тичини.

С. 39. ...кричали б женщини «ура» и в воздух чепчики бросали.— Дещо перефразовані слова Чацького з .комедії «Лихо з розуму» О. С. Грибоєдова (1795—1829). У творі російського письменника відповідні рядки звучать так: «...Кричали женщины: Ура!//И в воздух чепчики бросали!»

С. 40. У ставку «змішались в купу коні, люди»: купаються.— Рядок з вірша М. Лєрмонтова «Бородіно», використовується з настановою на заниженогумористичне змалювання буденного епізоду в спекотний літній день на селі.

С. 41, Руса коса до пояса...— рядки з української народної пісні «Роз­прягайте, хлопці, коні». В друкованому варіанті пісні другий рядок цито­

ваної строфи зафіксовує слово яе «лента», а «стрічка* (див.: Українська народна пісня.— К., 1936.— С. 356).

Волокуші з гарбами. Вперше надруковано в жура «Блокнот агіта­тора».— 1953.— № 6.— С. 169—172.

Подається за першодруком.

На вербі груші. Вперше надруковано в жури. «Перець».— 1953.— № 20.— С. 8.

Подається за першодруком.

Дїлов, ділов... Вперше надруковано в жура «Перець».— 1953.— № 21. В архіві письменника зберігається машинописний текст усмішки, передру­кований з оригіналу, з написом біля заголовка: «Перший варіант. 8.1Х 53 рік».

Подається за авторським машинописним текстом.

С. 48. ...наполеонівський маршал Мюрат.— Мюрат Іоахім (1767— 1815), маршал Франції, король Неаполітанський, зять Наполеона І, учасник всіх наполеонівських війн.

Василиса — легендарна сільська російська жінка, відзначилась в бо­ротьбі з наполеонівськими воїнаминападника ми.

С. 49. Югонек» — щотижневий громадськополітичний і літературнохудожній ілюстрований журнал. Видається з 1923 р.

Думало. Вперше надруковано в газ. «Колгоспне село».— 1954.— 10 січ. В російському перекладі Є. Весєніна друкувався в жури. «Крокодил».— 1955.— № 7. В архіві письменника зберігаються машинописний текст твору, а також вирізки з газети і журналу. В газетній вирізці викреслено кілька останніх рядків, що надавали фейлетонові документальної адреса­ції, і рукою дружини письменника В. О. ГубенкоМаслгоченко зазначено: «Для книжки автор цей розділ викреслив».

Подається за першодруком, з урахуванням авторської правки.

Не горить. Вперше надруковано за підписом «П. Грунський» в жура «Перець».— 1954.—№ 1.— С. 2. Подасться за першодруком.

Товаришідрузі. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1954.— № 1.— С. 3.

Подається за першодруком.

С. 57. ...вс/ кужелі на полиці...— В дещо перефразованому вигляді подаються рядки з української народної пісні «Кину кужіль на полицю...». В зафіксованому друком варіанті вони звучать таю «Кину кужіль на полицю // Сама піду на вулицю. // Нехай миші кужіль трублять, // Нехай мене

хлопці люблять» (Українські народні пісні: В 2 кн.—К., 1954.— Кн. 2__

С. 140).

Чортійщо. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1954.— № 2.— С 3. Подається за першодруком.

C. 59. Даллес Джон Фостер (1888—1959)—державний секретар США (1853—1959), натхненник і провідник політики «з позиції сили», «балансування на грані війни».

Бідо Жорж (нар. 1899) — прем'єрміністр Франції (1946, 1949—1950).

Сміт Уолтер Бедлл (нар. 1895) — американський генерал, посол США в СРСР, займав інші посади.

Маккарті Джозеф Реймонд (1908—1957)—політичний діяч, голова сенатської комісії США у справах діяльності урядових установ і підкомі­сії розслідування. Провадив кампанію переслідування прогресивних дія­чів і організацій (звідси відоме визначення: маккартизм).

«Варвінок» — щомісячний літературний журнал ЦК ЛКСМУ для шко­лярів молодших класів, виходить у Києві з 1945 р. українською і росій­ською мовами. В номері, про який ідеться в усмішці (1953, № 12), зокрема були надруковані твори Остапа Вишні («Веселі артисти»), М. Стельмаха, П. Воронька, В. Бичка, Г. Бойка та ін. Цитуючи деякі з них і характери­зуючи в жартівливогумористичному тоні їхню тематику, автор показує сміховинність маккартівської кампанії проти поширення в США радянської періодичної преси.

Гувер Джон Едгар (1895—1972) — директор Федерального бюро роз­слідування (ФБР) у США (з 1924 р.).

От стара АРА...— АРА — одна з благодійних американських органі­зацій (1919—1923), керівником якої був Гувер.

С. 61. Кисельов Андрій Петрович (1852—1940) —педагог, автор під­ручників для середньої школи з математики.

«Радянська жінка» — щомісячний громадськополітичний і публіцистичнохудожній журнал, орган Української республіканської ради проф­спілок і Спілки письменників України, виходить у Києві з 1946 р.

..Микола Васильович (Гоголь.— /. 3.) писав про свиняче рило на Сорочинському ярмарку, а Щедрін пригвинтив одному правителеві замість голови органчика.— Маються на увазі повісті М. В. Гоголя «Сорочинський ярмарок» (1831) і М. Є. СалтиковаЩедріна «Історія одного міста» (1870).

Сорняк. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1954.— № 4.— С. 4. В російському авторизованому перекладі Є. Весєніна під рубрикою «Рассказ», надруковано в газ. «Сельское хозяйство».— 1954.— 25 лип. В архіві письменника зберігається автограф і передрукований з нього машинопис­ний текст.

Подається за автографом.

С. 62. Лактація, період лактації — молочний період у корів (фізіол).

Нещасне кохання. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1954.— № 5.— С. 2—3.

Подається за першодруком.

С 67. Як ревоне було апостола...— Ймовірно, мається на увазі церковна книга про діяння апостолів.

«Новелою лошичку прозвав. А що воно таке, я вже вам і не докажу..* — «Це з літератури, діду!»» — «Могло бути! Сильно норовиста й дороги

не держиться...» — В підтексті висловлення відчувається іронія гумориста, який має на увазі літературу того часу.

С. 69. Така Ті доля...— два рядки з поезії Т. Г. Шевченка «Причинна». Другий рядок у поета звучить так: «За що ж ти караєш її, молоду?»

С. 70. Ой я нещасний...— рядки з української народної пісні В зафіксо­ваному друком варіанті вони мають таку редакцію: «Ой я нещасний, що маю діяти? // Полюбив дівчину, та й не можу взяти». (Українські народні пісні: В 2 кн.— К., 1954.— Кн. 1.—С. 313).

Наша Москва. Твір написаний 1954 p., в періодичній пресі та в прижит­тєвих виданнях не друкувався. В коментарях до його публікації в семи­томнику (Остап Вишня. Твори: В 7 т.— К., 1965.— Т. 7.— С. 36) сказано, що усмішка друкується за автографом. Тим часом в архіві письменника зберігається тільки машинопис твору (с 1—7), де над заголовком зазна­чено: «Рукопис не зберігся. Передруковано з машинопису, виправленого рукою автора, який вважати за оригінал. Квітень 1954 р.».

Подається за авторським текстом.

С. 71. Було це (перший приїзд Остапа Вишні до Москви.— /. 3.) року 1923го.— Письменник уперше приїздив до Москви в другій половині серпня 1923 р. як кореспондент газети «Вісті ВУЦВК». (Див. його публіцистичногумористичні репортажі «Всесоюзна сільськогосподарська виставка» в нашому виданні.— Т. 1.— С. 153—159).

..мова російська дуже тоді була йому трудна й незрозуміла, як і тому Васильченковому школяреві...— Васильченко (Панасенко) Степан Ва­сильович (1879—1932) — письменник, прозаїк. Школяр — один із персо­нажів його повісті «Олов'яний перстень».

...на Ленінських, тоді ще Воробйових горах.— До 1935 р.— Воробйові гори; тут після Великої Вітчизняної війни було споруджено корпуси Мос­ковського університету імені М. В. Ломоносова.

С. 72. ... три слова українських, два шулявських, а одне напівросійськенапівкуренівське.— Тут іронічна оцінка особливостей засміченої російської мови в Києві: для цього й згадуються старі назви околиць міста — Шулявка та Куренівка.

С. 73. ...«що вивела чаєняток та при битій дорозі...» —слова з україн­ської народної пісні.

Декада української літератури і мистецтва в Москві.— Йдеться про Декаду, що відбулася 1951 р. В ній брав участь і Остап Вишня.

С. 74. Колись ми, українці, побоювалися так званої русифікації...— Маються на увазі дореволюційні часи, коли царський режим забороняв українську мову, виступав проти розвитку української національної куль­тури. Після Жовтня, в 20і роки, здійснюючи ленінську національну полі­тику, Уряд Радянської України проводив у життя конкретні заходи, які мали забезпечити вільний розвиток української мови (українізація) й української соціалістичної культури.

Тепер ми повинні констатувати, що русифікація нам і за вухом не свер­бить, а от українізація в Москві дедалі на очах поширюється.— 3 утвер­дженням культу особи Сталіна процес українізації всього суспільного жит­тя на Україні було припинено. В перші ж повоєнні роки (а дія усмішки від­

носиться до 1951 p.) заходи централізованої бюрократичнокомандної системи, спрямовані на обмеження сфери функціонування української мови в республіці, ще не були такими помітними й активними, як пізніше, в застійний період. Слова ж автора про поширення українізації в Москві сприймаються як доброзичливий жарт гумориста, пов'язаний із приїздом багатьох українці вмитціа до столиці для участі в Декаді української літератури та мистецтва.

Ім'я Остап було тільки в Гоголя а «Тарасі Бульбі* та в Остапа Бендери...— Остап — один з головних героїв повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Остап Бендер — центральний персонаж сатиричних романів «Дванадцять стіль­ців» і «Золоте теля» Іллі Ільфа (справжнє прізвище Ілля Арнольдович Файнзільберг, 1897—1937) і Євгена Петрова (справжнє ім'я і прізвище Євген Петрович Катаєв, 1903—1942).

Микола Матвійович Грибачов (нар 1910 р.) —російський радянський письменник, поет, публіцист, лауреат Ленінської (1960) і Державної пре­мій СРСР (1948, 1949), Герой Соціалістичної Праці (1974).

Діла йдуть. Вперше надруковано в журн, «Перець».— 1954.— № 8.— С. 8, а також у журн. «Крокодил».— 1954.— № 14.— С. 8, де зазначено: «Перевел с украинского Ф. Кравченко».

Подається за виданням: «Нещасне кохання».— С. 73—75.

С. 77. Тренінгу нема! — Тренінг — система вправ. У кінному спорті проводиться з метою вироблення максимальної працездатності та витри­валості; також — тренування.

Не в машині справа. Вперше під рубрикою «Сатира й гумор» надруко­вано в журн. «Колгоспник України».— 1954.— № 3.— С. 40. Подається за автографом.

Як же вам не сором? Вперше під назвою «Як воно буває» надруковано в журн. «Дніпро».— 1954.— № II.— С. 98—100; під цією ж назвою пере­друковано в журн. «Войовничий атеїст».— 1964.— № II.— С. 51—53. У редакційному вступі до публікації зокрема говориться про першодрук фейлетона (журн. «Дніпро») «чудового нашого сатирика Остапа Вишні» та його «гостре, влучне слово», «спрямоване проти релігійних пережитків».

Подається за автографом.

С. 79. А до мене Яків приходив...— слова з української народної жартів­ливої пісні «А до мене Яків приходна..».

С. 80. Херувимисерафими — в християнській релігії: ангели, слуги господні.

С. 81. Різдвяні свята — християнські свята на честь народження Ісуса Христа, відзначаються з 25 грудня по 1 січня (за ст. ст.).

Маковія — церковне свято на честь мучеників Маккавеїв (відзначає­ться 14 серпня за ст. ст.).

С. 82. ..і церковники, і баптисти, і євангелісти, і штундисти... — Цер­ковники — тут: православні, представники одного з напрямів у християн­стві, що бере початок від 9—11 ст. у Візантії. Баптисти — представники

4S

релігійної протестантської секти, мають спрощену культову організацію, в Росії з'явились у 60і роки 19 ст. Євангелісти — представники протестант­ської секти, близької до баптистів, у 1944 р. об'єднались з баптистами. Штундисти — представники сектантської течії в середовищі російських та українських селян у другій половині 19 ст. З часом ця течія злилась із сектою баптистів.

Ночував я в клубі...— перифраз рядків із цієї ж пісні: «Ночував я у тої вдовиці, // Що сватати буду».

Ррраз! Вперше надруковано під рубрикою «Сатира й гумор» в журн. «Колгоспник України».— 1954.— № 4.— С. 40. У виданні «Твори в семи томах» фейлетон «Ррраз» (Т. 7.— К., 1965.— С. 170—171) надруко­вано загалом відповідно до першопублікації, вилучено тільки конкретну адресу (місце дії) і прізвища голів колгоспів, що ледве не щорічно зміню­вали один одного на керівній посаді та гаряче обіцяли збудувати свинарник. Таким чином, змісту фейлетону надано художньоузагаль­неного характеру.

Подається за виданням: Твори: В 7 т.— Т. 7.— С. 170—171.

Гіперболізатори. Вперше надруковано в журн. «Перець».—1955.— № 2.— С. 3.

Подається за першодруком.

С. 84. Щоб через вінця лилося...— рядок з української народної пісні «Гей, нуте, хлопці».

С. 85. На водохреща (хрещення) — церковне свято 6 січня (за ст. ст.) на честь хрещення Ісуса Христа.

...невважаючи на все це (несприятливі погодні умови.— /. 3.), вони мобілізували всі внутрішні ресурси і, викриваючи всі хиби й недоліки, по­працювали як слід...— Один із зразків вишнівського пародіювання стилю, мови і пафосу казенної пропаганди, газетноканцелярського висвітлення «боротьби» за розвиток сільського господарства.

Сусіди лихії, вороги тяжкії. Твір написаний 1955 р. В архіві письмен­ника зберігається машинописний текст з поміткою біля заголовка: «Напи­сано 3.V 55 р. Київ. Стаціонар ЦЛК», а трохи далі — «Точно за рукописом».

Подається за рукописом.

С. 89. Живе, як Клеопатра, тільки що останній Антоній у вікно стрибнув.~— Клеопатра (69—ЗО pp. до н. е.) — остання цариця Єгипту, з дина­стії Птоломеїе.

С. 90. Кай (Гай) Юлій Цезар (102 або 100—44 рр. до н. е.) — рим­ський диктатор, полководець.

С. 91. lpроди! — Тут лайливе од слова «Ірод». Ірод (40—4 pp. до н. е.) — жорстокий правитель, який, за легендою, винищував) іудейських дітей.

Щоб ні в кого не було такого... Вперше надруковано в газ. «Прав­да Украйни».— 1955.— 19 трав. Під публікацією в дужках зазна­чено: «Перевод с украинского». В архіві письменника зберігається автограф і машинопис твору.

Подається за автографом.

С. 92. Озерний Марко Остапович (1890—1957)—знатний хлібо­роб, ланковий колгоспу «Червоний партизан» на Дніпропетровщині, Герой Соціалістичної Праці.

Долинюк Євгенія Олексіївна (нар. 1914 р.) — знатна ланкова кол­госпу імені XXII з'їзду КПРС на Тернопільщині домоглася високих вро­жаїв кукурудзи й буряків. Двічі Герой Соціалістичної Праці.

Загибель кар'єри. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна».— 1955.— 21 трав. В архіві письменника зберігається машинописний текст фейлетону, де первісний його заголовок «Вііічная пааам'ять!» перекреслено і поставлено інший — «Загибель кар'єри». Твір входив до збірки «Усмішки» (1955), до Творів у двох томах (т. 2, 1956).

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 91—94.

С. 98. Нема сумнішого нічого в світі...— Тут і далі перифраз відомих прикінцевих рядків з трагедії Вільяма Шекспіра (1564— 1616) «Ромео і Джульєтта».

Дзвонарі. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1955.— № 12.— С. 2—3. В архіві письменника зберігається автограф і ма­шинописний, відповідний рукописному, текст. У журнальній пуб­лікації з'явилася наприкінці твору 4 частина — по суті, чужорідне Текстове доповнення, яким роз'яснюється негідність зловживання пусто­порожніми телефонними розмовами. В посмертних книжкових публіка­ціях ця частина тексту не подається, натомість іде авторське закінчення: «Телефон, кажуть, винайшов...» — і т. д.

Подається за автографом, із врахуванням авторських виправ­лень.

С. 101. Бєлінський Шссаріон Григорович (1811 —1848) —російський лі­тературний критик, публіцист, філософ, революційний демократ.

Апостоли — в ранньохристиянській літературі мандрівні проповідники християнства, найближчі послідовники Ісуса Христа.

Рейс Іоганн Филип (1834—1874) — німецький винахідник. Створив першу конструкцію телефона, яка не знайшла на той час практичного за­стосування.

Белл Александр Грейам (1847—1922)—винахідник, шотландець, з 1871 р. жив у США. 1876 р. отримав патент на перший придатний для практичного використання телефон.

Не забуваймо. Вперше під рубрикою «Сатира й гумор» надруковано в жура «Колгоспник України».— 1955.— № 7;— С. 46. В архіві письмен' вика зберігається автограф і відповідний йому машинописний текст, де

в дужках зазначено підзаголовок — «Вроді як казка», а збоку вгорі — час написання твору: «Травень, 1955 рік».

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 80—82»

С. 102. Кіш— тут: велика корзина для зберігання зерна або муки. С. 104. Сапетка— плетена з лози корзина для перенесення овочів, го­родини.

Охороняймо природу. Вперше надруковано в журн, «Перець».— 1955.— № 15.— С. 6. В архіві письменника зберігається автограф, а також маши­нописний примірник твору, на якому над заголовком зазначено: «Остан­ній варіант, який виправив автор для книги.— 1955 рік, серпень». Під кни­гою розумілось підготовлюване видання Вибраних творів у 2х томах (1956).

Подається за виданням: Твори: В 2 т.— Т. 2.— С. 100—103.

«Та були в кума бджоли.». Вперше під рубрикою «Сатира й гумор» на­друковано в журн. «Колгоспник України».— 1955.— № 11.— С. 46—47. В архіві письменника зберігається автограф і машинописний текст гумо­рески, де позначено час і місце її написання: «12.Х.1955. Київ».

Подається за автографом.

С. 107. «Та булив кума бджоли...» — В назві усмішки використано перший рядок з української народної жартівливої пісні.

Молокологи... Твір не входив до прижиттєвих видань. В архіві письмен­ника зберігається машинописний текст: заголовок — «Молокологи», під ним, у дужках,— інший варіант назви: «Ставищанські молокологи», нижче — машинописний напис: «Виправлений примірник О. Вишнею, для книги. Вважати як рукопис»; поряд, олівцем від руки: «Очевидно, 1955 рік». В тексті — авторські правки олівцем; згадані ж примітки, як видно, нале­жать дружині письменника В. О. ГубенкоМаслюченко, яка впорядковувала архів.

Подається за авторським примірником.

С 110. ...перепетууммобільні автодоільники.— Доїлки характеризують­ся, іронічно, як вічні, за аналогією до вічного двигуна (машини). С. 111. Ескалоп — м'ясна страва (фр.). «Метрополь» — ресторан і готель у Москві.

Метикований голова колгоспу (Новорічна фантазія профілактична). Надруковано в російському перекладі (прізвища перекладача не вказано) в «Литературной газете».— 1955.— 31 груд, під назвою «Изворотливьш председатель».

Подається за рукописом.

Ой ти, зимушка, зима— Вперше надруковано в газ. «Радянський Крим».— 1955.— 12листоп. Подається за першодруком.

С. 115. Занедужав чумаченько...— слова з української народної пісні «Було літо, було літо». В зафіксованому друком варіанті ця строфа

має таку редакцію: «Занедужав чумаченько, // Та й ліг, та й лежить, // Жа­лується отаману: // «Гейгей! Голова болить!» (Українські народні пісні— К., 1954.—Кн. 1.—С. 146).

С 116. Від третього абзаца (початок: «Коли аллах сотворив світ.») — і до закінчення першої частини усмішки Остап Вишня в творі «Ой ти, зимушка, зима...» використав ту ж кримську легенду про нечисту силу (шайтана) і кизил, яка ввійшла свого часу як окрема частина в усмішку «Кримське сонце» (див. т. 1 нашого видання.— С. 298—299).

Привіт! Привіт! Вперше надруковано в російському перекладі в газ. «Известия».— 1955.— 31 груд, потім — у журн. «Перець».— 1956.— № 1.—С. 2.

Подається за українським першодруком.

С. 120. Ангеліну випередити слід.— Ангеліна Паша (Параска) Ми­китівна (1912 або 1913—1959) — знатна колгоспниця, організатор першої жіночої тракторної бригади (1933), двічі Герой Соціалістичної Праці.

Ггталов Олександр Васильович (нар. 1915) — знатний хлібороб, меха­нізатор, бригадир колгоспу імені XX з'їзду КПРС Кіровоградської області, двічі Герой Соціалістичної Праці.

Нові часи — нові пісні Вперше надруковано в перекладі на російську мо­ву в газ. «Правда Украйни».— 1955.— 31 груд. В архіві письменника збе­рігається машинописний текст твору (авторський примірник), в якому називається прізвище колгоспного керівника з Дніпропетровщини. В книж­кових публікаціях документальні факти вилучено, завдяки чому підвищився рівень художнього узагальнення письменникового слова.

Подається за авторським примірником.

С. 122. П'ять років тому я мав нагоду розповісти про трагічну ново­річну пригоду в одному колгоспі...— Автор має на увазі гумореску «У ніч під Новий рік» (газ. «Радянська Україна».— 1950.— 8 січ.), у якій ідеться про те, як в одному колгоспі «щось украло сторожа».

С. 123. СенСанс Шарль Каміль (1835—1921) — французький компо­зитор, піаніст, диригент.

«Метелиця» — українська народна пісня.

А чи— Вперше, під рубрикою «Сатира й гумор», надруковано в журн. «Колгоспник України».— 1956.— № 2.— С. 43. Подається за рукописом.

«Од бузини до колодязя». Вперше надруковано в журн. «Зміна»,— 1956.— № 3.— С. 14—15. Публікації в журналі передує редакційний вступ, де сказано: на побажання молодих своїх читачів («Дуже хотілося б почитати в журналі нову гумореску Остапа Вишні»,— наводяться слова з листа студентів з Ужгорода) редакція попросила гумориста написати щось до молодіжного журналу. «А за кілька днів,— читаємо далі у згаданому вступі,— у редакції пролунав телефонний дзвінок: — «Зміна»? Надсилаю

вам гумореску. Назвав усмішкою, а ви як хочете.» — почувся знайомий голос Павла Михайловича Губеика, відомого всім за псевдонімом Остапа Вишні».

Подасться за рукописом.

С. 128. Упруг — міра поверхні поля, яке можна зорати за одну запряжку волів; також — одна четг;рта частина дня.

Не дихне, як не збрехне. Вперше надруковано в журн. «Перець».— 1956.— № 5.— С. 5—6.

Подається за першодруком.

Historia menningitica. Вперше, під рубрикою «Фейлетон», надруковано в газ. «Радянська Україна».— 1956.— II берез. У підзаголовку до твору зазначено: «З приводу наклепницької книги К. Меннінга «Україна XX століття».

Подається за першодруком.

С. 138. ..лі, нашу історію, далеко краще знають десь аж у Колумбії... Де та Колумбія?.. Так у Колумбії є університет...— Тут і в інших ви­словлюваннях про Колумбію автор вдається до іронічношаржованого, із зміщенням географічних понять, висміювання історика, в даному разі — з Колумбійського університету (США).

...Гилрабтар чи Гирбалтар.— Гра словом, мається на увазі Гібралтар­ська протока, що з'єднує Атлантичний океан і Середземне море (на півдні Іспанії).

...мореокиян, що зветься так само, як і пакт,— Атлантичний вроді окиян...— Мається на увазі Північноатлантичний пакт, повна назва: Організація Північноатлантичного договору (НАТО) — воєннополітичний блок, спрямований проти країн соціалізму та національновизвольних рухів, створений 1949 p., до якого входять США, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Норвегія, Канада, Італія, Люксембург, Ісландія, пізніше приєдналися Греція і Туреччина (1952), ФРН (1955), Іспанія (1982). Франція та Греція вийшли з воєнної організації НАТО (відповідно 1966го і 1974 рр.), залишившись разом з тим учасниками Північноатлантичного договору.