Твори в чотирьох томах



бет42/50
Дата23.07.2016
өлшемі3.43 Mb.
#217602
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   50

Усискін Ілля Давидович (1910—1934) — радянський фізик, входив до складу екіпажу стратостата «Осовиахим1», загинув у аерокатастрофі.

С. 378. Дезинсекція — заходи на знищення шкідливих комах, кліщів як перенощиків хвороб людини й тварин.

С. 379. Цинга (скорбут) — захворювання, викликане: браком окремих вітамінів в організмі людини (загальна слабість, болі у м'язах і сугло­бах, випадіння зубів тощо).

С. 380. «Науки юношей питают...» — слова М. В. Ломоносова (1711— 1765) з вірша «К русским юношам».

Йван Ильич Косолапкин. Твір на Україні не друкувався. В ЦДАМЛ зберігається автограф—написаний олівцем текст на 12 с з підписом наприкінці «Остап Вишня» й авторським датуванням — «З.УІ.34. Чибь».

Подається за автографом.

С. 381. Косолапкін Іван Ілліч — фахівець в галузі нафторозвідуваль­ної справи. Як повідомила газ. «Правда» в березні 1988 p., в м. Ухта його ім'ям як прохідника першої свердловини названо вулицю.

С. 383. Бічерахов Лазар Федорович (1882 — після 1934) — полков­ник Терського козачого війська, разом з братом Георгієм очолив антирадянський заколот терського заможного козацтва, офіцерства і міської верхівки, співробітничав з англійськими інтервентами, дістав од них генеральський чин, після розгрому контрреволюції втік до Велико­британії.

С. 385. Ягода Генріх Григорович (1891—1937) — з 1920 р. член Пре­зидії ВЧК (ВНК), з 1924 р. заступник голови ОДПУ. За його безпосе­редньої участі проводились сталінські репресії. 1937 року був розстріляний.

Шняга — напевне, від «шняка» — невеличке плоскодонне безпалубне парусне судно, човен (обл.).

З ЛИСТУВАННЯ

7 грудня 1933 р. в Харкові ОДПУ був підписаний ордер на арешт Остапа Вишні (П. М. Губенка), а 26 грудня цього ж року близько 8 години вечора в будинку письменників «Слово» його заарештували. З березня 1934 р. Колегією ОДПУ Остапа Вишню було засуджено за статтею 588" на 10 ро­ків ув'язнення і 4 квітня відправлено на заслання в УхтоПечорський табір, у м. Чиб'ю (нині — м. Ух та Комі АРСР). У листопаді 1943 р. Остапа Вишню перевезли з УхтоПечОрського табору до Москви. З грудня 1943 р. пись­менника за рішенням НКВС СРСР від 25 листопада 1943 р. було звільнено.

1955 р. у своїй заяві, поданій військовому прокурору Київського військо­вого округу, генералмайору юстиції І. І. Бударгіну, Остап Вишня писак «26 декабря 1933 года я был арестован органами ОГПУ УССР по обвинению в принадлежности к контрреволюционной группировке и в организации покушения на бывшего секретаря ЦК КП (б) У П. П. Постьшіева. Следствие по моєму делу вел следователь ОГПУ Бордон. В результате психического и физического воздействия мне пришлось оклеветать себя, приняв на себя тяжелую вину организатора террористического акта против бмвшего секретаря ЦК партии Украйни Постьшіева [...] Так било сфабри­ковано против меня обвинение [...] Категорически заявляю и утверждаю, что возведенное на меня обвинение ложь от начала до конца. Никогда никаких преступлений против народа и народной Советской в ласти я не совершал. [...] Прошу Вас пересмотреть моє дело и реабилитировать меня. П. Губенко (Остап Вишня) 28 жовтня 1955 р.».

Губенка Павла Михайловича (Остапа Вишню) було реабілітовано. У виданій йому довідці зазначено: «Дело по обвинению Губенко Павла Михайловича (Остап Вишня) пересмотрено Воєнним Трибуналом Киевского воєнного округа 25 октября 1955 года. Постановление Коллегии ОГПУ от 3 марта 1934 года в отношении Губенко Павла Михайловича (Остап Вишня) отменено и дело прекращено за отсутствием состава преступления».

З перших днів ув'язнення Остап Вишня писав листи до дружини В. О. Маслюченко, до сина Вячеслава і названої доньки Марії. Листи з за­слання, писані до 1935 p., не збереглися. Листи, подані в цьому томі, охоп­люють період 1935—1938, 1943 рр

Друкуються вперше, за родинним архівом.

1935


1. До В. О. і М. М. Маслюченко

Влітку 1935 р родині Остапа Вишні було дозволено проживати в таборі Кедровий Шор. Проте через півтора місяця дозвіл анулювали і ув'язне­ного письменника відправили на пароплаві «Шахтер» в інший табірний район. Дружина залишилася в Кедровому Шорі чекати пароплава (через обмі­ління річки Печори вони ходили нерегулярно) і, не маючи ніяких засобів для існування, змушена була ще деякий час жити із тяжкохворою донь­кою в таборі на утриманні ув'язнених. Лише після прибуття пароплава «Соціалізм» вони змогли дістатися до Нар'янМара, а далі до Архан­гельська, який став місцем їхнього проживання з 1935 по 1938 р.

Лист написаний Остапом Вишнею після розлуки з родиною.

С. 388. Маслюченко Варвара Олексіївна.— Див. приміт. до шоденникового запису із розділу «Чиб'ю» від 31.УП 1934 р.

Маслюченко (після одруження — Євтушеяко) Марія Михайлівна (нар. 1923 р.) — названа дочка Остапа Вишні, до якої він звертався в листах з ласкавими іменами: Мура, Мухтарочка, Муркетка, Мурапетон.

...Кедровий Шор, Конецбор, Бичевник, Данилівка — населені пункти вздовж р. Печери.

С. 389. КВЧ — культурновиховна частина в таборі

ІГячко— Губенко Вячеслав Павлович (нар. 1923 р.)—син Остапа Вишні від першої дружини Смирнової Олени Петрівни (1899— 1933).

«Архангельці».— Йдеться здебільшого про знайомих Остапа Вишні (переважно українців) Петренка, Христюка, Суровцеву, Филиповичіл, Стеяаненка та ін., які після відбуття ув'язнення жили на поселенні в місті Архангельську і підтримували матеріально і морально дружину письменника.

2. До В. О. і М. М. Маслюченко

С. 390. До Вол[оШ] — проскочила телеграма од М(арїі] Ів[анівни]...— Йдеться про письменника В. Гжицького.— Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від 9.УІП 1934 р.

Марія Іванівна Гжицька разом із В. О. Маслюченко приїжджала в 1934 р. на Печору на побачення з чоловіком.

Гурович — М. Куліш.— Див. приміт. до щоденникового запису з розді­лу «Чиб'ю» від ЗІ.УПІ 1934 р.

С. 391. ...Євг[ену] Фед[оровичу], Мик[олі] Фед{оровичу]...— засланці Є. Ф. і М. Ф. Филиповичі. Павл[у] Оник[ійовичу] — засланець П. О. Христюк.

... абіссінці італійців...— Йдеться про воєнну інтервенцію Ефіопії (Абіссінії), яку фашистська Італія разом із гітлерівською Німеччиною здійснили в 1935 р.

Ча є чутки з Москви? — Остап Вишня цікавиться результатами звернень до відповідних установ у Москві з метою перегляду його судової справи.

3. До В. О. і М. М. Маслюченко

С. 393. Вітай Федоровичів.— Йдеться про братів Є. Ф. і М. Ф. Филиповичів.

4. До в. о. Маслюченко

С. 394. Дістав листа від М[арії] Ів[анівни].— Див. приміт. до лис­та № 2.

Вітай Вад[ію] Віт[алГівну].— Йдеться про літераторку Н. В. СуровцевуОлицьку, яка перебувала тоді на поселенні в Архангельську.

Який Степаненко? Аркад їй? Чи Олександр? — в Архангельську пере­бував тоді на адміністративному поселенні знайомий Остапа Вишні Арка дій Степаненко із своєю дружиною — матір'ю письменника В. М. Собка.

5. До В. О. Маслюченко

С. 395. Не вдалося мені й з мед роботою.— Остап Вишня, будучи фельд­шером, домагався тоді роботи за фахом. Дружина зверталася в Москву з тим же проханням.

1936

7. До В. О. Маслюченко



С. 398. Дуже радий, що ти задоволена з роботи над «Талантами».— Йдеться про п'єсу російського драматурга О. М. Островського «Талан­ти н поклонники» (1882), в якій В. О. Маслюченко грала роль актриси Нєгіної.

С. 399. ХПЗ — Харківський паровозобудівний завод.

8. До В. О. Маслюченко

С. 401. Антоній Печерський (983—1073) — церковний діяч Київської Русі, один із засновників КиєвоПечерського монастиря.

С. 402. ...Карась з Tpydf овим} Прапором...— Йдеться про персонажа опери С. С. ГулакаАртемовського «Запорожець за Дунаєм» і про наго­родження артиста І. Паторжинського, який грав цю роль, орденом Трудо­вого Червоного Прапора.

Наталка — персонаж опери М. В. Лисенка «Наталка Полтавка».

Закар'ян — Захар'як — одна й та ж особа.

Я[ків} М[ойсейович} — Мороз Я. М.— Див. приміт. до щодєвникового запису з розділу «Чиб'ю» від 31 липня 1934 р.

С. 403. Капабланка — Капабланка Хосе Рауль (1888—1942), кубин­ський шахіст, чемпіон світу 1921—1927 pp.

9. До В. О. Маслюченко

С. 404. «Литературный современник» — літературнохудожній і су­спільнополітичний журнал, що виходив у Ленінграді в 1933—1941 pp.

С. 405. Пасос — Дос Пассос Джон (1896—1970)—американський письменник.

Микола.— Йдеться про українського письменника М. Г. Хвильового.— Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від 31.VIII1934 р.

...напиши Ользі Георг[Явні].~— Йдеться про актрису О. Горську, тещу Ю. Яновського.

12. До М. М. Маслюченко

С. 409. Мак — син незаконно репресованого письменника Олекси Андрійовича Слісаренка (1891—1937) Марко, який загинув на фронті у роки Великої Вітчизняної війни.

Ігор — двоюрідний брат В. О. Маслюченко І. П. Новикоа

13. До В. О. Маслюченко

С. 410. 47 весна мені сьогодні! — лист написано ІЗ листопада 1936 р. в день народження Остапа Вишні

Зняли Кр[очика]...— йдеться про ув'язненого Крочека.

С. 411. Зал[іношвілі] Олександр Костянтинович — товариш Остапа Вишні по ув'язненню.

Петро Андр[ійович] — інженер П. А. Афанасьєв.

Вол[одимир] Іе[анович] і Є[лизавета] 1[ваніена] — подружжя Нетушилів, яке приязно ставилося до Остапа Вишні Є. І. Нетушил працю­вала вільнонайманою лікаркою в таборі, щоб бути поруч із ув'язненим чоловіком.

1937


14. До В. О. Маслюченко

С. 413. Зубов Федя — злочинецьрецидивіст, якого Остап Вишня взяв під свою опіку й перевиховував. Той же захищав письменника від можли­вих нападів і знущань карних злочинців. В. О. Маслюченко надсилала Ф. Зубову книги.

15. До В. О. Маслюченко

С. 413. Трам — Театр робочої молоді, в якому В. О. Маслюченко пра­цювала в Архангельську. З роботи її було звільнено через затримку на побаченні з ув'язненим Остапом Вишнею.

...чи зрозумів я що про Є[вгена] й М[иколу]1 — Йдеться про братів, Євгена і Миколу Филиповичів, яких знову було ув'язнено в 1936 р.

Дуже мене непокоять твої «бесіди».— В зв'язку з арештами знайомих в. О. Маслюченко українців, які перебували на адміністративному по­селенні в Архангельську, Ті почали викликати на допити в ДПУ.

Йосип Йосипович — Гірняк.— Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від 25.VIII 1934 р.

С. 415. Да не смущается сердце твоє, видя адрес...— дуже часто листи до дружини Остап Вишня пересилав через людей, які їхали у від­рядження. Іноді це вдавалося, але були випадки, коли листи потрапляли в руки не тих «адресатів», за що письменника позбавляли права листу­ватися (від трьох до шести місяцю).

16. До в. о. Маслюченко

С. 416. В травні звільняється Олександр Конст[антинович] Заліношвілі.— Див. приміт. до листа № 13.

С. 417. ...не пиши тьоті Лізі так.— Йдеться про законспіроване листування дружини письменника із лікаркою Є. І. Нетушил, оскільки на той час Остапа Вишню позбавили права писати листи з табору.

..Суданський сказав...— Руданський Степан Васильович (1834— 1873) — український письменникдемократ, поетгуморист, сатирик, автор дотепних і гострих віршівспівомовок.

Ів[ан] Пан[асович] — професор І. О. Соколянський (1889—1960). Остап Вишня дружив з ним, подарував йому рушницю, про повернення якої і йдеться в цьому листі

Іван Кирилович — лікар І. К. Масловський, добрий знайомий Остапа Вишні ДО якого письменник їздив у Куп'янськ на полювання; за зв'язки з Остапом Вишнею протягом року перебував в ув'язненні

17. До в. О. Маслюченко

С. 417. ...Зо Я[кова] М[оисейовича)— Мороз Я. М. — Див. приміт. до листа № 2.

C. 418. Маруся була в Х[аркові].— Йдеться про Марію Іванівну Гжицьку, яка повернулася до Харкова.

Бабця... жде Леся.— Мається на увазі Ванда Адольфівна — мати Леся Курбаса, якого одночасно з Остапом Вишнею було засуджено (від­бував заслання на Соловках).

Василь — брат Остапа Вишні, український письменникгуморист Василь Михайлович Чечвянський (Губенко, 1888—1938). Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

18. До В. О. Маслюченко

С. 419. В[олодимир] Ів[анович] і Є[лизавета] Цванівна].— Див. при­міт. до листа № 13.

С. 420. Промайнув крах Афіногенова, Кіршона, Ясенського...— Йдеться про письменниківраппівців (РАПП — Російська асоціація про­летарських письменників).

Sic transit gloria mundi — так минає земна слава (латин.).

С. 421. Прочитав оце «Пушкін в Михайловском» Новикова.— Новиков Іван Олексійович (1877—1959) — російський радянський письмен­ник. Його романи «Пушкін у Михайлівському» (1936) і «Пушкін на пів­дню (1943) об'єднані пізніше в кн. «Пушкін у вигнанні».

Щупак Самійло Борисович (1895—1942)—український радянський літературознавець.

Клоччя (справжнє прізвище — Левицький) Андрій Васильович (1905— 1972) — український радянський критик.

Полторадурацький — Полторацький Олексій Іванович (1905—1977) — український радянський прозаїк і публіцист, виступав у своїх статтях проти Остапа Вишні (див. передмову до цього видання).

Коваленко «Боба» — Коваленко Борис Львович (1903—1938) — укра­їнський радянський літературознавець і критик.

Брандес Георг (1842—1927) — датський літературний критик, пуб­ліцист, автор досліджень про діячів світової культури, історії, про основ­ні течії в літературі 19 ст.

С. 422. Валентина Дмитрівна — дружина одного з ув'язнених, якій заборонили жити разом із чоловіком.

С. 423. Мар[ія] Іллінічна—Макарова М. І.— господиня квартири, в якій жила В. О. Маслюченко в Архангельську.

19. До В. О. Маслюченко

С. 424. Натискуй на тітку, щоб про В'ячка дізналась.— Йдеться про Юлію Йосипівну Новикову — дядину В. О. Маслюченко, яка жила в Харкові і від якої можна було одержати якусь інформацію про сина Остапа Вишні Вячеслава.

21. До В. О. Маслюченко

С. 426. Наконец после долгого молчания я пишу тебе.— До даного листа В. О. Маслюченко написала такий коментар: «Оце ж воно й є, що «засипався» з посилкою листів через когось, тобто поза цензурою. «Пій­мавсь», і позбавили права листуватись на певний час. Взагалі офіційно можна було посилати лише два листи на місяць і стільки ж одержувати. Але мені пощастило стільки мати листів вір, чоловіка (Остапа Вишні).

лише тому, що глухомань того краю ї відсутність шляхів, залізниць зму­шувала засланих ходити пішки або їздити човном, що давало їм можли­вість кидати листи Остапа Вишні десь по селах, які траплялися їм на шляху. А заслані працювали по всіляких установах і мали їздити в коман­дировки. Отож Вишня і просив їх вкинути листа до мене».

22. До. В. О. Маслюченко

С. 427. Повторюється колишня моя подоріж з Чиб'ю...— У 1935 р. після вбивства С. М. Кірова Остапа Вишню було перегнано із Чиб'ю на Печору. В лютому він пройшов етапом пішки 1200 км.

...17/XII поздоровляли мене з іменинницею—— Йдеться про релігійне свято Варвари Великомучениці. В цей день відзначались іменини Вар­вари Олексіївни Маслюченко (день її народження 2 грудня).

1943


23. До В. О. і М. М. Маслюченко

У 1938 р. В. О. Маслюченко з дочкою змушена була виїхати із Архан­гельська до Раненбурга Рязанської області (нині місто Чаплигін Липецької області). У листуванні з чоловіком склалися певні труднощі. У листі від 30 серпня 1938 р. Остап Вишня писак «Я не маю від тебе листів на протязі 1938 року, коли не рахувати одногооднісінького в посилці, посла­ній в лютому м [іся] ці. Причини я не знаю. Телеграма з Скопина — це все за останні 6 місяців. Взагалі з переїздом твоїм з Арх [ангельська] — все порушилось». Із обережності дружина намагалася відправляти корес­понденцію і посилки з інших міст, щоб не довідалися в театрі, де вона працювала, і в Раненбурзі взагалі про засланого чоловіка. Але й такий спосіб зв'язку було перервано. Остання посилка, відправлена з Харкова 7 грудня 1938 p., повернулася через рік із помітками багатьох табірних пунктів. Остання з них була така: «Возврат за ненахождением адресата».

На початку 1943 р. В. О. Маслюченко звернулася до управління табо­рів із проханням повідомити про місцеперебування її чоловіка, і 15 берез­ня 1943 р. одержала таке повідомлення: «Гр. Маслюченко! В ответ на Ваше заявление сообщаем, что Губенко Павел Михайлович находится в пос Ухта Коми АССР, п/ящ. № 226/7. Инспектор Скрябина».

Після одержання такого повідомлення дружина надіслала телеграму, відповіддю на яку і був лист Остапа Вишні від 21 березня 1943 р.

25. До В. О. і М. М. Маслюченко

С. 431. Переехал я на новое место...— Цей лист надіслано з Лубен­ської в'язниці в Москві, куди Остапа Вишню було переведено перед звіль­ненням.

27. До В. О. і М. М. Маслюченко

Цього листа надіслано із Луб'я нської в'язниці, але конверт був під­писаний Остапом Вишнею.

29. До В. О. і М. М. Маслюченко

Цей лист написано в Луб'янській в'язниці, звідки Остапа Вишню було направлено на лікування в московську клініку професора Певзнера. Але

оскільки десятилітній термін ув'язнення ще не минув, хворого письмен­ника було госпіталізовано під вигаданим ім'ям П. М. Крохаль. В клініці його розшукала дочка Марія, яка на той час вчилась у Москві. Вони зустрічалися в клініці легально. Після лікування Остапа Вишню повер­нули на деякий час у в'язницю. І лише 3 грудня 1943 р. його було звіль­нено. Вів одразу ж звернувся до голови Спілки письменників України М. Рильського, зустрівся в Москві з багатьма українськими письменниками, а 31 грудня 1943 р. приїхав до м. Раненбурга, де на нього чекала дружина. Новий, 1944 рік вони зустріли разом. Тут була написана гумореска «Зеніт­ка». У січні 1944 р. Остап Вишня повернувся до Москви, а навесні 1944 р. разом з дружиною виїхав до Києва.

«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...» (Щоденникові записи)

Перший запис у щоденнику зроблено 26 грудня. 1948 p., останній — у січні 1955 р. Зрозуміло, відбиваючи індивідуальнотворчі, суб'єктивні роздуми Остапа Вишні як видатного митця, щоденникові записи разом з тим несуть на собі і знак громадськополітичної атмосфери того часу, її особливостей (оцінка колгоспного виробництва, «підкорення» природи, ставлення до окремих художніх творів).

Вперше з підзаголовком «Уривки з щоденника» надруковано в журн, «Дніпро».— 1957.— № 2.— С. 73—101. Твір ввійшов до книжки «Привіт! Привіт!» (1957) під назвою «Думаю собі та й думаю... (З літературного щоденника)». У перекладі російською мовою надруковано в книзі «Думи мои, думы мои...» (1959).

Подається за виданням: Твори. В 7 т.— Т. 7.— С. 342—386.

26 грудня, 48

С. 438. Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (бл. 1595— 1657) — гетьман України, керівник народновизвольної війни проти поль­ськошляхетського гніту (1648—1654), яка завершилася проголошенням 8 січня 1654 р. на Переяславській раді возз'єднання України з Росією.

27 грудня

С. 439. Котляревський Іван Петрович (1769—1838)—український письменник, поет і драматург, перший класик нової української літе­ратури.

С. 440. Короленко Володимир Галактіонович (1853—1921)—росій­ський письменник, українець за походженням, з 1900 р. жив у Полтаві

С. 441. Грабовський Павло Арсенович (1864—1902)—український письменник, поет, перекладач.

Ліницька (Загорська) Любов Павлівна (1865—1924)—українська актриса, виступала в трупах М. Кропивницького, П. Саксаганського, в театрі М. Садовського та ін.

Загорський Іван Васильович (1861—1908) —український актор, грав у трупах М. Кропивницького, М. Садовського та ін.

Чичорський Ростислав Львович (1871—1927) — український актор, сценічну діяльність розпочав 1898 p., виступав у трупах під керівництвом П. Саксаганського, в Народному театрі та ін.

Романицький Б. В.— Див. приміт. до усмішки «Василь Яременко».

Крушельницький Мар'ян Михайлович (1897—1963)—український радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1944), один із орга­нізаторів театру в Харкові, Вінниці, з 1952 р. працював у театрі імені І. Я. Франка в Києві, лауреат Державної премії СРСР (1947, 1948).

А от такого Возного, як у Полтаві Золотаренко, я не бачив.— Золо­таренко Євген Антонович (1889—1955) — український радянський актор, родом з Полтавщини, на професійній сцені виступав з 1925 р. пере­важно в Полтавському українському драматичному театрі імені М. В. Го­голя, народний артист УРСР (1954).

С. 442. Твардовський Олександр Трифонович (1910—1971) — росій­ський радянський поет, громадський діяч, лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1947, 1971), Ленінської премії (1961).

Прокоф'ев Олександр Андрійович (1900—1971) —російський радян­ський поет, Герой Соціалістичної Праці (1970), лауреат Державної (1946) і Ленінської (1961) премій.

С. 443. Добролюбов Микола Олександрович (1836—1861) — російсь­кий літературний критик, публіцист, революційний демократ.

З січня, 49

С. 443. ..ледалеко Чернеччина, недалеко Охтирщина, отам, де Монастирщина...— Остап Вишня тут використовує, в дещо перефразованому вигляді, рядки з поеми П. М. Воронька «З Німеччини в Чернеччину» (1946); в поета: «...В Чернеччину, // В Охтирщину,//За міст // На Монастирщину».

20 січня, 49

С. 443. їжакевич Іван Сидорович (1864—1962) —український радянсь­кий художник, майстер живопису, книжкової графіки на історичні та біо­графічну шевченківську теми, народний художник УРСР (1951).

9 березня, 49

С. 444. Я був у кіно на «Павлові». А колись я був на «Мічуріні».— Мова йде про кінофільм режисера Рошаля Григорія Львовича (1898— 1983) — «Академік Іван Павлов» (1949 p.; 1950 p. відзначений Держав­ною премією СРСР) і кінофільм О. П. Довженка (1894—1956) «Мічурін» (1949 p.; відзначений Державною премією СРСР, 1949 р.).

8 квітня, 49

С. 446. ...Ю. І. Яновський дістав премію.— Ідеться про відзначення книги Юрія Івановича Яновського (1902—1954) «Київські оповідання» Державною премією СРСР (1949).

18 квітня, 49

С. 447. Смілянський Леонід Іванович (1904—1966) — український радянський письменник, прозаїк і драматург.

Маківчук Ф. Ю.— Див. приміт. до усмішки «Доброї путі».

Иовиченко Леонід Миколайович (нар. 1914 р.) —український радян­ський критик, літературознавець, письменник, академік АН УРСР (з 1987 p.).

Гончаренко Іван Іванович (1908—1988)—український радянський письменник, поет.

Вільховий Петро Якимович (1900—1975)—український радянський письменник, прозаїк.

Копиленко Олександр Іванович (1900—1958) —український радянсь­кий письменник, прозаїк, автор творів для дітей та юнацтва.

Дорошко Петро Онуфрійович (нар. 1910 р.) — український радянський письменник, поет і прозаїк.

Смолич Юрій Корнійович (1900—1976)—український радянський письменник, прозаїк і публіцист, Герой Соціалістичної Праці (1970).

Чалий Богдан Йосипович (нар. 1924 р.)—український радянський письменник, автор віршів і поем для дітей.

Скляренко Семен Дмитрович (1901—1962) —український радянський письменник, прозаїк, перекладач.

Палійчук Борис Дмитрович (нар. 1913) — російський радянський поет і прозаїк, живе на Україні, в Києві

Ушаков Микола Миколайович (1899—1973) —російський радянський поет і прозаїк, перекладач з української та інших літератур, жив на Україні, в Києві

Кочерга Іван Антонович.— Див. приміт. до щоденникового запису з розділу «Чиб'ю» від 12.ІХ 1934 р.

4 травня, 49

С. 448. „лай він співає «Во саду ли, в огороде» чи «Будьте здорови, жявіце багато* або танцює камаринського чи лявониху...— Остап Вишня називає російську народну пісню «Во саду ли, в огороде» та білоруську пісню «Будьте здорови» на слова білоруського поета Адама Герасимо­вича Русака (нар. 1904 p.); завдяки перекладу на російську мову, здій­сненому М. В. Ісаковським (1900—1973), здобула широку популярність у країні Комаринський — відомий російський народний танець. Лявониха — білоруський народний масовий танець, що виконується в супроводі пісні під цією ж назвою.

20 січня, 51

С. 453. Були на перегляді опери «Богдан Хмельницький».— Мається на увазі опера К. Ф. Данькевича (1905—1984).

С. 454. Тихонов Микола Семенович (1896—1979) —російський радян­ський письменник, поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці (1966), лауреат Державної (1942, 1949, 1952), Міжнародної Ленінської («За зміцнення миру між народами», 1957), Ленінської (1970) премій.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   50




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет